[Львів'янка]

Отака проблемка в мене - права маю давно, але не хочу водити авто і все тут, елементарного бажання не маю рулити! Знайомі всі дивуються; чоловік як не просив - ніц не помагає А прийдеться скоро, дітки підростають... Хтось може щось мені пояснити? Як захотіти? Так, шоб не чекати до "коли припече" ;)

[Ama]

Львів'янка (5.5.2009, 22:25) писав:

Отака проблемка в мене - права маю давно, але не хочу водити авто і все тут, елементарного бажання не маю рулити! Знайомі всі дивуються; чоловік як не просив - ніц не помагає А прийдеться скоро, дітки підростають... Хтось може щось мені пояснити? Як захотіти? Так, шоб не чекати до "коли припече" ;)

А яка є причина слова "не хочу"?

[Inverno]

І я шось такого не розумію!!! Я ХОЧУ-ХОЧУ-ХОЧУ!!! А ні тобі авто, ні тобі права ...

[Люська*]

Львів'янка (5.5.2009, 22:25) писав:

Отака проблемка в мене - права маю давно, але не хочу водити авто і все тут, елементарного бажання не маю рулити! Знайомі всі дивуються; чоловік як не просив - ніц не помагає А прийдеться скоро, дітки підростають... Хтось може щось мені пояснити? Як захотіти? Так, шоб не чекати до "коли припече" ;)

А Ви просто закрийте очі і уявіть, як приємно коли приїжджаєте до садочка, і діти гордо кажуть :"Це наша мамочка!" Їдите із дітками на морозиво, їсте і дітки радіють, що в них така мама. І у вас нема обменжень, куди захочете туди і їдете. Робите те, Що душа бажає!?

Машина - це практична річ в повсякденному житті. Вона дозволить вам відчути незалежність і свободу.

[Галі]

Мені здається, що коли спобувати їздити на машині, то вже потім без неї не зможеш. Ні від кого не залежиш, їдеш куди хочеш - супер просто!!! Я не вмію водити машину і не маю її, але якби мала то напевно теж би боялась, але обовязково поборола б свій страх!!! Але буває і виправданий страх. В мене є подруга в якої від народження дуже поганий зір і через якісь особливості діагнозу їй не допомагають ні окуляри, ні лінзи. Так от її чоловік просто змушує її їздити на машині, але не заради її зручності, а зарати того, щоб його не просила десь її возити. ЇЇ я розумію, для неї це не каприз вона дійсно не може цього робити бо наражатиме на небезпеку і себе і свою дитинку. А якщо присутній просто страх, то його можна і варто побороти!

[MOZILA]

А я скажу так, не хочеш, то не води, адже у водінні крім позитиву є і негативні сторони -наприклад, стрес на вулицях міста, коли або машину не має де поставити або якись неук за рулюм нагло порушує правила

[Львів'янка]

Ama (5.5.2009, 23:15) писав:

А яка є причина слова "не хочу"?

Знала би, не питала би... Скажу точно - це не страх, бо машину колись таки водила, бо не було кому ;) А тепер ну ніяк не можу відмовитися сидіти у ролі пасажира, а не водія... бо є чоловік, який везе куди тре і коли тре :db: Мені так зручніше. Чим далі, тим більше схиляюся до того, шо причина в банальній ліності... розлінилася на ніц ;)

Користувач подумав і додав через 3 хв.:

MOZILA (6.5.2009, 10:09) писав:

А я скажу так, не хочеш, то не води, адже у водінні крім позитиву є і негативні сторони -наприклад, стрес на вулицях міста, коли або машину не має де поставити або якись неук за рулюм нагло порушує правила

Швидше всього так і буде, доки не припече ;) Відсунемо подалі всякий стрес... :D

[Люська*]

Львів'янка (6.5.2009, 13:11) писав:

Швидше всього так і буде, доки не припече ;) Відсунемо подалі всякий стрес... :D

Я б на вашому місті не поспішала відкладати на потім. Напишу вам свою історію, як я почала їздити.

Права я отримала в 2004р. але не їздила. Їх відклала у довгий ящик. Після того як вийшла заміж, то ми із чоловіком купили машину у 2006р. Оскільки я їздити призбула, то мене татин знайомий вчив їздити. Ми виїжджали на поляну, там він навчив мене правильно розвертатись, паркуватись, і що не маловажливо віддчувати параметри машини. Коли я вже нормально їздила, то додатково найняла інструктора, щоб він зі мною по їздив на спецмашині по городі. І коли я вже все знала, то всерівно бюоялась їздити сама.

Був Новий Рік і в місті машин практично не було. І тут мене осяйнуло, щоб начинати їздити самостійно потрібно тоді коли машин в городі нема. От я на Різво виїхала в город. Обїздила всі круги, важкі міста, вулички. Мене тоді ледве від руля відірвали. Таке відчуття, що передати не можу. Ніби я вільний вітер в полі. Потім прийшли будні, і я обережно не спіша, не порушуючи правил почала їздити.

Потрібно просто собі поставити ціль: "Я буду їздити до свят". І вперед.

[Кохавит]

и я не хочу :) Права есть, машина вроде тоже. да и страх уже вроде прошел. Вот пыталась сесть за руль, проехала немного и не тянет что-то. Может отвыкла? :) А может понравилось ездить пассажиром? Да кто его знает почему не хочу

[Валюшка]

Львів'янка, в певному сенсі я вас розумію. Восени я отримала права і десь через місяць почала їздити. Трохи було страшнувато, бо ж навколо купа машин. І колихтось бачить на машині значок "У" та ще й дівчину за кермом, то одразу пробують обігнати, підрізати. А на світлофорі ще не встигне загорітися зелене світло, як вже сигналять щоб їхала. Я їздила ніби нормально. Поки мене не оштрафували на 260 грн. Не побачила знак, що поворот заборонено (цей знак висів ну дуже вже високо!). Після цього прийшов страх, що я погано орієнтуюся в правилах. А через місяць мене знову оштрафували за якусь єрунду на 300 грн. Імені стало геть страшно сідати за кермо. Зараз я з пузіком, то вже десь два місяці не їжджу.Але чоловік натякає, що після пологів знову треба їздити. А я так не хооооочууууу!!!!!

[таня23]

а я хочу і люблю.Спочатку трохи був страх,а зараз так люблю!!!!!!!!!.Але їжджу дуже рідко,бо робота за 5 хв від дому пішки,то нема смислу брати машину,але коли кудись треба їхати ,то мене це дуже радує.

[oka]

Я також не любла водити машину ані їздити в ній як пасажир, хоча досить багато подорожуємо. Спочатку їздила, бо треба: в садочок, на роботу, з гостей повернутися коли чоловік трохи випив... А не щодавно купили нову машину велику і чесно мені сподобалось.

[Донна Педра]

Ви не хочете, а я хочу і не можу (хоча в 11 класі навіть здала на права без грошей), просто усе позабувала і шмандєц :(((

Один раз з чоловіком виїхали за місто потренуватися, через декілька годин "газ-поворот-тормоз-ти шо робиш" стало ясно, шо не буде з попи барабана...

[Беременулька]

я і люблю і вожу авто! це неймовірно зручно! при першій же нагоді сідаю за кермо!
а щодо "у" - я її не чіпала ні разу, і вікна в мене затемнені, і взагалі не звертаю увагу що там кому не подобається! навіть досвідчені водії роблять помилки! так що плюньте на все і вперед!

[NORKA]

В мене теж спочатку була така проблема.Завжди всім говорила "Я і машина речі несовмісні". Але помалкньку навчилась. було все і сльози і істерики.Головне захотіти бо "Если женщина захочет, даже мертвый захохочет".А тепер просто життя собі не уявляю без своеї красуні.

[Мармолядка]

А в мене чоловік не хоче їздити, взагалі авто не хоче, а я звикла коли жила з батьками до авто, весь час всюди куди треба поїхав і все ніяких проблем, та й сама маю права вже більше 5 років, і колись їздила час від часу на татовім авто, а чоловік мій каже що є маршрутки, друзі чи родичі з авто і навіщо взагалі машина.І в нього вічна відмазка а от поломається тобі десь серез лісової дороги, чи польової і шо ти робити будеш, я так підозрюю що він просто боїться авто мати, бо інакше ми б вже давно могли собі купити і кататися на якійсь машинці. Отака оот у мене з чоловіком проблемка, не хоче він авто ні сам водити, ні мені дозволити.

[Малінка]

Донна Педра (1.2.2010, 10:37) писав:

Один раз з чоловіком виїхали за місто потренуватися, через декілька годин "газ-поворот-тормоз-ти шо робиш" стало ясно, шо не буде з попи барабана...

Схожа історія)))) Я також пару раз помучилась на механіці, також з попи барана не вийшло. Тоді чоловік купив машину з автоматичною КП. Просто віддав ключі та документи та сказав іти на стоянку і їхати по своїх справах. Я поридала-поплакала, т.я. боялась панічно - до того на вулицях їздила пару раз, і то - на пустих. А тут ранок, жвавий рух, затори в центрі. Короче, якось взяла себе в руки, тим більше - правила знаю - сама здавала, і виїхала. Все ж таки автомат і механіка - це небо і земля! Це настільки легко і комфортно! А коли вже стала відчувати себе впевнено на дорозі, взялась і за механіку.
Зараз згадую, як я панічно боялась дороги, як я не хотіла їздити, але тепер не уявляю себе без машини і їду кудась з величезним задоволенням.

[бабочька]

І я боюсь дороги,а коли на вулиці рух,то хоч стій і плач.Права маю, а їздити боюсь,може це через те, що була потрапила з чоловіком в аварію?Не знаю.

[НаталяМ]

бабочька (26.3.2010, 10:37) писав:

І я боюсь дороги,а коли на вулиці рух,то хоч стій і плач.Права маю, а їздити боюсь,може це через те, що була потрапила з чоловіком в аварію?Не знаю.

Коли чоловік за кермом, я думаю про те що я тут нізащо не їздила б. А коли сама, то все нормально, зосереджуюсь на тому що роблю і одержую задоволення від водіння.
Головне робити все впевнено і думати що робиш, а не їхати бо хтось підказує що проскочиш, обганяти бо хтось каже що встигнеш і ін.

[mum of 4]

На Українських дорогах з особливо львівською культурою їзди я б теж не сіла за руль.

А так я просто кайфую! Люблю свою лялю як дитину. У нас без машини просто не виживеш - найближчий продуктовий 5 км. Мої діти у садочках і школах у різних напрямках на відстані близько 10 км. То ж щодня я по мінімуму 40-50 км проїзджаю.