[Руденька]

Моя розповідь не буде такою цікавою як всі решта, адже я народжувала не природнім шляхом, а через кесарський розтин. Маючи всі покази до КР я не мала вибору і уважно перешукувала статті в інтернеті та на форумі, щоб дізнатись як все це відбувається -….. і нічого не знайшла. А тому вирішила що напишу про все це, щоб дівчата в кого планується КР, змогли це почитати.
Вагітність була неочікуваною новиною для мене, проте дуже бажаною)))) І зовсім не важливо було залишусь я сама чи буду з кимось, все це відійшло на другий план. Всю вагітність я працювала, їздила за кермом та навчалась в інституті)))) і все встигала. Пузіко дуже довго приховувала, навіть на роботі мої дізнались коли я їм сказала, а це вже був 5-ий місяць)))). Планована дата пологів припадала на 28-29 квітня, отже я сподівалась завершити всі свої справи на роботі до цього терміну і спокійно йти народжувати. На 28 тижні встало питання про те що дитинка сидить в сідничному положенні і це вже є приводом до КР. Я дуже не хотіла КР і робила все що могла для того щоб малятко повернулось – але нічого не допомогло(((( Нам йшов 33 тиждень , а ми так і сиділи на попі піджав під себе одну ніжку. Моєму розпачу не було меж – я майже плакала…… і готувалась до КР.
37 тиждень дав нам остаточно зрозуміти що все таки буде КР і ми пішли домовлятись до лікаря який робить КР і там в нас знайшли на УЗД фіброматозний вузол, величенький. Було прийнято рішення лягати за 4-5 днів до пологів лікарню з речами на 2 операції відразу: планове КР і видалення вузла. Все це було заплановане на 24.04.09р.
Я спокійно відбула дома Великдень, поїла смачненького і у вівторок 21.04. збиралась йти на роботу….. але це Я збиралась, а моя Доня – ні… вона збиралась до мами)))). Прокинулась я о 6.00 ранку від того що не можу стриматись і практично «пісяю» по ногах…… зажавши між ногами штани я побігла в туалет і по дорозі зрозуміла – це ВОНО, робота не світить, треба їхати в лікарню…. Спокійно вклала між ноги великий рушник, повитирала за собою мокрі сліди по хаті, і почала збиратись. Зателефонувала лікарю – він сказав приїхати на 8.30 в пологовий з речами. О 7.00 я розбудила батька і відправила його на стоянку за машиною, а сама зносила до дверей свої пакунки і чекала коли ж вже ті води всі витечуть – бо як же я штани вдіну)))). Ще я зателефонувала до батька дитини – він обіцяв поїхати зі мною)))) не відмовив))) велике йому за це дякую – домовились зустрітись перед пологовим. Близько 8.00 я вже сідала в машину і почала пояснювати батьку як їхати в пологовий, але це було марно ( декілька днів перед цим в нього зламався слуховий апарат і він практично нічого не чув), отже я сіла за руль сама і ми поїхали. До речі, хочу додати що в мене вже почались перейми і інтервал між ними ставав все меншим і меншим. По дорозі до мене задзвонив батько дитини і сказав що він вже йде, я вирішила його забрати ( це недалеко), щоб було швидше і поїхала ще за ним. Коли він побачив мене за кермом – здивуванню не було меж, мовчки пересадив мене на заднє сидіння і сам сів за руль. Ось так ми і доїхали у пологовий. Там мене швиденько оформили, переоділи, зважили і повели на 2 поверх в родзал. Оглянули на кріслі, виписали перелік ліків, і сказали чекати)))) я ходила по тій палаті і час від часу скручувалась в калачик під час перейм і думала, ну коли вже? Наш тато ( дитинки) сидів поруч і спробував дати мені пораду щось там про м яч – посидь на ньому чи щось таке))))) я йому щось таке відповіла під час однієї з перейм, що більше він не говорив до мене)))))) Потім мені зробили клізму ( думала що буде гірше, але нічого), і знову пустили гуляти по палаті…… А далі 3 поверх, операційна….. Лягаю на стіл, прив язують руки, ноги, стіл злегка вигнутий дугою ( уявіть собі як на ньому лежати вагітній на спині((((((, і ось тут мене почали обробляти спиртом – це було ЩОСЬ! Від грудей і до колін мене майже поливали чистим спиртом, який стікав прямо в «п…..», я мало не вила від «насолоди» і крутилась як на пательні…… а мед сестричка мене запитала :Що таке, пече? То треба було зняти той ваш пірсінг!!!
При чому тут пірсінг – він не пече – Ви собі налийте туда спірту , а я на вас подивлюсь)))) Подмухайте хоча б…… Марно….. мусила терпіти…. І тільки я призвичаїлась до цього як мені «заскандалили» катетер. ОООООООООООООООООО, це було щось!!!!!!!!!!!!!!! Я навіть заскавуліла від «задоволення» і тільки дивилась на двері, очікуючи на мого лікаря, а він все не йшов….. Медсестричка знову вирішила мене підколоти «Жіночко, це ж тільки катетер, чого ви так крутитесь?» На що я їй відповіла «А Ви собі його ставили?» у відповідь – тиша.
Наді мною стояв анестезіолог, мені капали вже щось в вену, але це ще був не наркоз. Пояснили, що дадуть його в останній момент, щоб якомога менше дісталось малечі. Насправді по часу все це було не так і довго, бо перед моїми очима був годинник і пройшло заледве 5-7 хвилин, але для мене це була вічність. Було бажання встати, сказати щоб залишили мене в спокої і пити кудись подалі звідси, але розуміла що це нічогісінько не змінить.. І тут ще одне випробування – схватка, прямо на столі, я прив язана, лежу на спині, ні поворухнутись, нічого не зробити(((((( Боже, як я закусила губу і почала старатись рівномірно дихати і тут я побачила свого лікаря…… Я дивилась на нього і очима молила «Швидше», а він готувався, маска, рукавички…… і ось нарешті НАРКОЗ……. В останній момент я встигла подумати – «нарешті все пройшло»……. Але це був тільки початок………… Насправді все це що я пережила до цього було ніщо в порівнянні з тими 4 днями проведеними після пологів(((( коли в тебе болить все((((( кожна клітинка і ти встаєш з ліжка по 15 хвилин і лягаєш на нього 10, бо біль від шва такий що очі вилазять…… А коли нікого немає поруч і малеча починає плакати – то встаєш швидко, ривком, затиснувши зуби і сльози рікою….. і тихенько молишся, щоб не так сильно боліло і щоб не впасти від безсилля…… 2 дні голоду, сил немає, спина ломить, ти нічого не хочеш – але заради того маленького янголятка, що лежить поруч – живеш, плачеш і знову і знову встаєш, прикладаєш до грудей і знову плачеш, поки ніхто не бачить. І коли приходить лікар – то ти посміхаєшся і говориш що все добре, відмовляєшся від знеболюючого, щоб не кололи і малявці не дісталось, і щоб по скоріше виписали додому! А по ночах тихо плачеш в подушку від безсилля, голоду, виснаженості і болю….. на третій день дозволили їсти, і я нарешті після горнятка розсолу перший раз заснула на 2 години….. З цього дня вже все почало приходити в норму і лікар виписав мене на 4 день, хоча кесарських виписують на 7)))) Він бачив як я хотіла додому і коли виписував – сказав : ну що Залізна Леді, їдь додому, прийдеш зняти шви в понеділок…..!
О 10.15. народилась моя Маргаритка і о 10.25. її вже виклали татові на животик, він бачив її перший. А мені принесли через 2.5 години, коли я відійшла від наркозу, а вже через 5 годин я її годувала груддю. Ось такі вони кесарські пологи……..

[tusik]

Руденька! Вітаю тебе з такою очікуваною і вистражданою донечкою! Ти молодчинка! Ростіть здоровенькі і счасливі! Малечі багато-багато смачного маминого молочка, а матусі - спокійних ночей!

[МанунА]

Я можу тільки повторити те що не раз інші дівчата ще до пологів-ти ДУЖЕ СИЛЬНА жінка! Здоров"ячка вам усім, і побільше молочка!

[Inverno]

Руденька ти молодець!!! Таке пережила! Здоров"ячка тобі і твоїй Маргаритці!

[Ліньтяйка]

Руденька, я тебе щиро вітаю з народженням малесенького янголятка! Про кесарські пологи ти написала дуже точно, в мене аж комок в горлі став, коли я прочитала твою розповідь, адже я перейшла через те саме (єдине, мене виписали на 9 день, бо я постійно мала високу температуру). Мені шкода тебе бідолашну, бо я так само пройшла через ті схватки (на операційному столі перед наркозом в мене їх було 2 і так важко з прив'язаними руками і вигнутим столом це терпіти...) і через "післякесарський відходняк". Ти така умнічка - справжня мати героїня - сама сіла за руль, витримала схватки, пережила післяопераційну біль (до дитини дійсно дуже важко вставати), так скоренько виписалася. Як у тебе з молочком? Годуєш грудьми? Дуже схудла? Пораджу тобі після того як відійдеш вдома від тих всіх антибіотиків, що кололи в лікарні, попити трав'яні чаї з безсмертника (для печінки), льону (для шлунку і кишечника), кропиви (для крові), а також можеш собі і дитині попити біфідум бактерин.

[jane]

Руденька, ти просто умнічка! просто мама-героїня!!
такий лікбез, інформація з перших вуст... дійсно, дуже важко це все перенести, але заради донечки ще й не таке можна;)
щастя вам, дівчатка!!!!

[Krizia]

Руденька ,дуже гарна розповідь...ти Молодчинка і дуже сильна МАМА,твоя маленька Маргаритка може гордитися своєю мамусею!!!!!Здоров'ячка вам обом та щастя!!!!

[Зайка*]

Руденька , перечитуючи Вашу розповідь розумієш, що ніколи нічого подібного не чув, навіть в кіно на бачив... Я, навіть, собі представити не можу жінку, у якої перейми за кермом... Вам би у книгу Гінесса. Ви дуже сильна жінка. Долаєте всі перепони на шляху. Ви молодець!!!!!!
Здоров"я Вaм та Вашин діткам!! Хай Бог Вас благословить!

[Sophy]

І справді ніколиб не подумала, що кесарські пологи такі важкі. Неуявляю як жінки це все витримують, але ви молодці, що це все перетерплюєте. Просто слів немає. Здоров'я вам і малечі, ростіть щасливі.

[Veronika_S]

Руденька, молодець, ще раз вітаю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

А з катетрами це в них професійне, правда, мені поставили краще, ніж тобі, але ходила я зним "пустим" весь час, забули зняти, аж перед випискою зняли.

[olgastyle]

Руденька ти ГЕРОЇНЯ. Таке виперпіти і все самотужки. Але ти отримала найцінніше в житті маленьку донечку. Бажаю вам здоров"ячка, терпіння і щоб все у вас було якнакраще.
Читала твою розповідь і плакала.

[Щаслива зірочка]

Руденька, ти просто молодчина!!!!! і твої донечки щасливі що мають таку мама-героїню!!!!!! всього найкращого вашому жіночому царству!!!!!!!

[гра з вогнем]

Руденька, вітаю вас з народженням доні!

Вам трапилися не дуже кваліфіковані лікарі, це дуже неприємно :( Насправді, коли вставляють катетер - це майже не відчутно, я не відчувала ні коли ставили, ні коли виймали, хоча в мене дуже висока чутливість до болі. За поливанням спиртом, прив"язування і таке чудне введення наркозу - я б прибила... Вам довелося багато пережити...
Скажіть чесно, ви їм сказали фе?

[Руденька]

гра з вогнем, не було кому потім... вони всі були в пов язках - тільки очі видно. Але все що змогла я їм сказала до наркозу))))) Знімали катетер на другий день - (я його "якорем" називала)))) і зовсім не больно було, але це вже робила інша медсестра. Наркоз був трішки дивний напевно тому що мені ще й вводили якісь антибіотики і ще акісь антиалергени, в мене на багато ліків алергія.

[Ксюнка]

Руденька, ти молодець!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Ніколи б не подумала, що КР, то так складно! А як зараз ви з татком Маргариточки?

[Руденька]

Ксюнка, ніяк... Незнаю що тобі відповісти.... Деколи він дзвонить, 2 рази навіть приїзджав... але своїм батькам і досі ні слова не сказав))))) Я в принципі готова сама виховувати доню, тому чогось особливого не чекаю.

[Зайка*]

Ну направду дивний хлопака. Не розумію, чому він не скаже батькам. Це їх право вибору, знайомитися, допомагати виховувати і просто любити внуку чи ні. А він взяв і за всіх все вирішив... Можливо його батьки хочуть внуків і як би знали, то б раділи цьому. А він сам тато - ніякий, ще й у своїх батьків можливість порадіти- забрав...

[Аліска]

Вітаю Руденька, здоров'ячка тобі і твоїм дівчаткам. Нехай вони тебе завжди тішать і дають сил. Бажаю тобі справжнього жіночого щастя і впевнена, що у майбутньому воно тебе чекає.

[Масянічка]

Ну нічого собі "не така цікава розповідь", хо-хо!!!
Дуже цікаво і відверто написано. Руденька ти молодчина.
Сьогодні мені весь час на очі потрапляють твої дописи.... я просто в захваті.... Шкода, що ми так і не познайомилися. (на першій форумівці ти мала бути , але не була.)

Після того, коли прочитала в розповід, що доню виклали на живіт татові, подумала, що дальше напевне Руденька напише, як змінилося його відношення і як у вас все чудово.
Після останніх твоїх дописів зрозуміла, що помилилася..... Сумно. ....!! Хоча я думаю, що пройде пару років і він буде повзати в твоїх ногах і благати прощення, а може навіть не років, а місяців??!! Хоча може я помиляюся, тобі краще знати і тобі звичайно вирішувати.
Щастя тобі та твоїм дівчаткам.

[Татусечка]

Ож сльози на очі навертаються. Вітаю Руденька