Пологи, як вони є
#1
Гість_Roki_*
Відправлено 14 квітень 2009 - 22:19

Популярне повідомлення!
Роскажу про наш досвід пологів в пологовому на Замковій, що в народі називають «Роддом на Суворова». Нажаль, з дійсно великим полководцем наш пологовий поєднує лише назва – якісь високі людські якості серед персоналу розгледіти не вдалось.
Про передпологовий облік вагітних, збереження та інше більш відомо, тому зупинюсь на найважливішому, що приховано за кулісами – власне, пологи.
Ми, як молоде та неупереджене подружжя, давно вирішили що нарожувати будемо разом – тому пішли на партнерські пологи з сімейною палатою.
Як і годиться, перейми всіх застають зненацька, і ось ми, розпатлані і з купою клунків, вміст яких давно був визначений інтернет-форумами про мам та «школами тата» стоїмо в пів четвертої ночі перед білосніжними дверима приймальні. Заспана тьотя відчиняє нам двері, дружину запрошують всередину, я – чекаю на коридорі. Через 15 хв дружина виходить і каже, шо атбой – світила кажуть, що перейми тренувальні. Але на всяк випадок її лишають, аби подивились лікарі, що прийдуть на слідуючу зміну. Лікарі з цієї зміни певно вже весь запас компетентності вичерпали. Я з тими всіма клунками їду додому сам і лягаю з спокійною душею спати. Ще б пак – роди ше не зараз. Пробуджуюсь через годину від дзвінка на мобільний, шо прийшли інші лікарі і перейми таки справжні. Знов таксі, знов тремтять коліна, знов білі двері. Знаходжу дружину, котра вже трохи тремтить і росказує, як за ту годину, шо мене не було їй вже встигли лікарі нарадити уколів заспокійливих, мовляв «будеш спати, ніц не почуєш, відпочинеш, будеш мати силу на роди, нашо тобі той чоловік зараз, хай ше погуляє». Добре, що принциповість моєї дружини відмела всі пропозиції -і ось ми вже в індивідуальній палаті (звучить гордо, аяJ) готуємось до переймів – дихаємо, скачем на фітболі, пози міняєм як схиблені на «Камасутрі» студенти. Забігаючи наперед, скажу – шо дихання, котрі нам показували на підготовичх курсах – РЕАЛЬНО домагають. За всі перейми моя дружина, котра до того заливась сльозами в стоматолога, навіть не пікнула. Так, було нелегко – але найбільш підходяща поза, + масажі, + дихання (!!!) – і муки переймів можна мінімізувати. Але ці речі вкрай непопулярні навіть в самому пологовму, тому більшість жінок, котрі чекають пологів нагадували лежбища тюленів – тупо лежать на ліжках і стогнуть. А персонал пологового з байдужістю на це споглядають. Нам – то навіть бабка-санітарка намагалась завадити вправі на фітболі – «шо то таке? Я за 35 років ше такого не бачила, ану вставай і лягай на ліжко!». За що була культурно виставлена з палати і образилась на нас до кінця пологів. Там з нами ше родила якась азербайджанка, вона українською не знала ні слова, їй погано, перелякано тільки очима кліпала – то та санітарка спочатку приколупалась до неї – чого це вона без пеленок в роддом приперлась, а потім ходила і бурмотіла «понаїжджають тут, раніше такого не було, як з ними балакати, якшо вона ніц не розуміє». Короче цирк. Уявляєте, бабка-фашист в, курча, європейському Тернополі.
Далі пологи. Завели нас в родзал, жінку положили на то ліжко, вперли ногами, акушерка спитала чи знає, як тужитись. Почувши ствердну відповідь, пішла в сусідній родзал, де паралельно народжувала та азербайджанка. Прийшла ше лікарака, послуха трубкою, пішла. Почались потуги. Одна, друга, третя. Я спочатку стояв збоку, як писало в книжці і як я уявляв своє місце на пологах. Потім став спереду, контролював процес. Уявляєте ситуацію - великий родзал, на кріслі лежить вагітна жінка, тужиться, збоку стоїть переляканий чоловік. І ВСЕ. БІЛЬШЕ НІ ДУШІ. Ні лікаря, ні акушера, ні навіть санітарки. Один я, рекламіст з економічною освітою. І це в перинатальному, блін, центрі «Мати і дитина». Може ця назва якраз і означає, шо мати і дитина лишаються самі, решті на вас наплювати. Швидш за все так і є…коли вже при черговій потузі показалась головка дитини – я вже почав репетувати на весь голос – чи прийде до нас хто небудь нарешті, то прибігла акушерка, швидко вдягла халат і вже на останніх двох потугах прийняла дитину. При чому, якби вона ше трохи контролювула останні потуги, то в жінки не було б сильного розриву післяродового. Ну то вже на її совісті, якшо в неї така якість присутня.
Далі вже був загальний наркоз, зашивання, палата, безсона ніч. Але то вже зовсім інша історія.
Тепер ше трохи по пунктах, які можуть зацікавити майбутніх мам.
Персонал
Не берусь стверджувати, що в повсякденному житті мед та технічний персонал – погані люди, але чомусь тільки переступаючи поріг пологового, практична більшість дивним чином перетворювалась на байдужих і черствих істот, котрі ходять по коридорах з презирливим виглядом і ставляться до жінок, ніби до небажаних і нежданих далеких родичів, котрі приперлись з села опівночі в гості. Не знаю, може то поріг такий….
Театр, як відомо, починається з вішалки. Наша ж «вішалка» починається з приймальної, де ніколи немає нормальних цілих бахіл і затертих халатів з 5 штук на всіх відвідувачів. Хоча пані завідчувач якогось відділу з щирими очима мене переконувала, шо там завжди є бахіли на всіх.
Фінанси
Платити чи не платити неофіційно – то вже вибір кожного, радити не буду. Правда, помітив, що невеликі суми санітаркам та ін. дрібному персоналу особливої погоди не роблять – значних змін в їх поведінці не спостерігалось. Але ходять і заглядають в писок, тобто в гаманець всі. І анестезіолог, який після наркозу прийшов і каже »якшо захочете заплатити за наркоз, то шукайте мене на 3 поверсі». Хоча за наркоз є офіційний платіж 40 з чимось гривень. І решту. Там це – як добрий день. Тобто так само дивуються, коли не кажеш добрий день при зустрічі.
За партнерські пологи – є окрема плата 500 грн, типу офіційно, через бухгалтерію, правда замість якогось чеку чи квитанції дають кольоровий листочок з канцтоварів, на якому написана сума, прізвище і штам «оплачено». І гроші чомусь ідуть в якийсь благодійний фонд, про що свідчив бланк, в який я записався і поставив підпис. Короче, темна історія, але світити там не маю особливого бажання.
Грудне вигодовування
По всьому пологовому розвішані плакати, які агітують за лакатацію, росказують про користь грудного вигодовування і материнського молока. Однак насправді персонал так і норовить забрати дитину і нагодувати там в себе, аби дитина наперлась того і спокійно спала – аякже, тишина, спокій, нормально пройшла зміна.
Не дозволяйте годувати свою дитину чим попало, не віддавайте її взагалі – весь час вона має бути біля вас, контролюйте всі процедури, які з нею проводять, питайте за все і зупиняйте негайно, якщо підозрюєте щось, або ввжаєте, що цього робити не варто. Це ваша дитина і тільки ви переживаєте за неї. Запам»ятайте цю просту істину.
Також дуже сильно раджу партнерські пологи чоловікам – жінка сама там в напівадекватному стані, тому з нею можуть робити шо заманеться. А ви зможете їй допомагати, все проконтролювати і нагаркати при потребі.
Кажуть, що попереджений – значить озброєний. Тому озбройтесь інформацією, знаннями, терпінням і впевненістю – і сто раз подумайте перед тим, як обирати пологовий будинок – бо це місце, де ваша дитинка появиться на світ і проведе свої перші дні життя. Для неї це дуже важливо, бо це перший крок в життя. Не допустіть, щоб цей крок вийшов кульгавим.
Успіхів, натхнення і здорових та розумних дітей!
З повагою, молодий та безмежно радий татусь
п.с. велике прохання скинути посилання на цю статтю вашим знайомим, котрі готуються стати батьками. можливо комусь це буде корисним. дякую
#2
Відправлено 14 квітень 2009 - 22:34
#3
Відправлено 14 квітень 2009 - 22:34
#4
Відправлено 14 квітень 2009 - 22:50
Ви дуже правильно зробили, що вирішили народжувати разом. І, напевно, слід було наперед домовитись з лікарем, який приймав би у дружини пологи, вони, як правило, не залишають "своїх" породіль на довготривалий час без нагляду.
Заспана тьотя в приймальному покої в пів четвертої ночі - це норма, коли немає породіль медперсонал піддрімує, але це не означає,що приймаючи жінок, вони далі сплять- прокидаються. Ну і зрештою, їм пологи не приймати, так що і тверезого ясного розуму від них вимагати не резонно.
Прикро, що вам не пощастило з медперсоналом. Не всі такі, говорю це з власного досвіду і багатьох моїх подруг та знайомих.
Цитата
Ви 100%-во праві. Чому ж ви вибрали саме цей пологовий?
Доречі, а з якого ви міста?

Щастя можливе тільки тоді, коли людина стає джерелом щастя для інших.
Останнє слово має залишатись за чоловіком. І це слово: "Так, кохана!"
#6
Відправлено 15 квітень 2009 - 00:21
Ви молодець що були поряд зі своєю дружиною і саме головне що не розгубилися. А мед.персонал не в кожній лікарні однаковий шкода що вам з цим не пощастило.
#7
Відправлено 15 квітень 2009 - 07:45
Вітаю! Ви молодці!
#8
Відправлено 15 квітень 2009 - 08:35
Roki, вітаю Вас з такою визначною подією у вашому житті...Бажаю здоров'ячка вашому малюку та дружині...

Навіть якщо ти - ангел, завжди знайдеться той, кому не сподобається шелест твоїх крил...
#9
Відправлено 15 квітень 2009 - 09:07
То хто у вас народився?
#10
Відправлено 15 квітень 2009 - 10:58
#11
Відправлено 18 травень 2009 - 22:48

Щастя бути мамою...
#12
Відправлено 19 травень 2009 - 07:34
Ви молодець! Впевнений у своїх силах чоловік - найбільше, що потрібно дружині при пологах.
Нагадали мені одного знайомого, що розігнав лікарів і перевернув крісло для того, щоб його дружина народжувала у вертикальній позі.
#13
Відправлено 13 червень 2009 - 08:12
#14
Відправлено 18 червень 2009 - 21:20
P.S/ За все життя я тільки раз зустріла лікаря в ЖК, який справді працює за покликанням!
#16
Відправлено 27 квітень 2010 - 09:51
#17
Відправлено 27 квітень 2010 - 10:25
#19
Відправлено 30 квітень 2010 - 14:22


Вірю я, що прийде день і під сердцем дзвінко -Я почую стукіт сердця СВОЄЇ ДИТИНКИ.
#20
Відправлено 30 квітень 2010 - 14:23

Допомога













































