[колючка]

Дуже важливою під час вагітності є підтримка чоловіка!
Мені мій чоловік ну просто як таблеточка (т.т.т.)
І вислухає мої "брєдні", і заспокоїть.
З животиком говорить, цьомає, навіть казочки читає.
І їсти може приготовити, помити посуд, як зле почуваюсь, або засну серед дня чи скоро звечора
а як треба і накричить на мене ...Мусить хтось вагітну вгомонити, особливо , коли якісь дурні думки щодо вагітності влізуть в голову .


А в моєї коліжанки чоловік ну просто ніяк не відноситься до вагітності Він вважає це типовим обовязком жінки - виносити дитину. На Узі відвезе і під клінікою чекає в машині. "Подружнього обовязку" чекає як завжди без відмазок і пояснень. Ні животика не погладить, ні по дому не поможе.... В неї часом аж сльози пробиваються, коли розказує....



А як Вам допомагає чоловік?

[ganna]

в мене під час вагітності така ситуація як у вас колючка, була.тому деколи ностальгія за тими митями.бавив як дитину.

[Time Out]

А в мене теж допомагає. І посуд помиє, і прибере у хаті, бо я зараз не дуже можу. Не дозволяє нічого брати важкого, навіть на табуретку ставати не дає.
З пузиком не говорить, бо там ще й нічого не видно. Але такий ніжний стає, наче я теж дитина мала і мене треба від усього захищати.

[jane]

мені теж мій коханий в усьому допомагав. особливо мені подобалось, коли вже на останніх місяцях, коли шнурки зав"язував=) а я ще любила ходити в весільних своїх "тапочках" на 20 дірок, що і зараз терпіння не завше є зашнуровуватись. а він шнуровав))

[Ameli]

Мене теж чоловік підтримував, завжди чай готував, допомагав взуватись, та й зараз за звичкою взуває чобітки хоча й ще не настільки важко як в першу вагітність.

[Наталюсик]

і ми дякувати Богу, разом пройшли через вагітність, і досі чоловік ділить мої обов"язки, бо нам нікому більше допомогти.



Користувач подумав і додав через 2 хв.:

колючка (30.3.2009, 15:28) писав:

.
А в моєї коліжанки чоловік ну просто ніяк не відноситься до вагітності Він вважає це типовим обовязком жінки - виносити дитину. На Узі відвезе і під клінікою чекає в машині. "Подружнього обовязку" чекає як завжди без відмазок і пояснень. Ні животика не погладить, ні по дому не поможе.... В неї часом аж сльози пробиваються, коли розказує....

А коліжанці треба братись до роботи і чим швидше, тим ліпше, поговорити з чоловіком, що відчуває, якого б хотіла ставлення ітп., бо чим далі, тим більша ймовірність, що так буде на все життя, бо чоловік звикне.

[Бубо4ка]

мені теж допомагає, посуд почав мити, постійно нагадує пити вітаміни, пузік гладить

[Щаслива зірочка]

наш майбутній татко теж допомагає, і прибирає і посуд миє, і жаліє мене і з пузіком говорить, гладить постійно, каже що любить свою донечку...взуватися теж помагає, встати помагає, на всі УЗІ з нами ходив....тьфу-тьфу щоб не наврочити, але він в нас молодчина!!!!! за те ми його і любимо

[Ліньтяйка]

Під час вагітності іноді помагав, іноді лінувався казав, що я вже переігрую...але взуватися допомагав і на УЗД ходив (з пузком говорив, навіть колискові співав, що мене дуже забавляло), сумувати за тими часами думаю зараз просто немає часу, бо мацьопство вимагає постійної уваги, є з ким побавунцятися цілий день. Співчуваю дівчатам в кого чоловіки черстві і не вміють зовсім проявляти емоцій, відносяться до вагітності і родів як до жіночого обовязку, я б напевно нила цілий день поки б не добилася свого от такий в мене противний характер.

[колючка]

дякуєм нашим чоловікам за підтримку!!!!!


мені від такої уваги чоловіка часто хочеться робити йому якісь сюрпризи. То якийсь десертик зробити, то купити йому щось, картинку якусь з сердечками намалювати.


Користувач подумав і додав через 2 хв.:
а ті дівчата, які мають такого чоловіка як моя коліжанка, вони або вже привикли до такого відношення, або колись просто взірзуться і покажуть свої права!!!

[Мамуся0703]

Мій коханий і до вагітності завжди допомагав мені по дому(його так батьки навчили ще з дитинства). А зараз і взагалі якби міг то б все сам робив.
Він від початку вагітності дуже уважний до мене. Гладить животик, говорить з малечею, читає нам казки! І манюня вже його впізнає, як тільки наш татко кладе руку на животик то синочок спочатку вітаєця з ним стусанчиком а потім затихає

[Коліжанка]

А у нас якось не особливо я відчувала чоловіка підтримку. Він на роботі цілими днями, приходить змучений, я так стараюся не жалітися. Не знаю чому, може звикла, але чомусь дискомфорту не відчуваю. А під час третьої вагітності, то навпаки боялася, що мене хтось ще жаліти почне. Може це у кожної вагітної свої бзіки? :)

[Bila Chocolyadka]

Які ж у вас хороші чуйні чоловіки . Не скажу, що мій чоловік є черствий - і по дому допоможе, і посуд помиє, і овочі почистить... але треба спочатку добре попросити ще й золоті гори наобіцяти, бо так навіть не здогадається запропонувати допомогу. Що ж до виявів емоцій, то тут набагато гірше: гладить живіт тільки тоді коли я запитую, чи не хотів би він послухати як там у животику... от тоді він хвилинку послухає , погладить і далі займається своїми спраами. Я тільки мріяти можу про читання казок, співання колискових та про таку турботу, яку виявляють ваші чоловіки. Так що цінуйте те, що маєте. :)

[АмІнка]

колючка, співчуваю вашій коліжанці.. у моєї подруги теж саме було.. під час вагітності чоловіка майже не бачила вдома.. він о 5-й ранку на роботу йошов і об 11-й вечора повертався.. не в тому річ, що був зайнятий, а втому, що не хотів вдома з нею сидіти.. та ще він затятий кар'єрист, працює начальником слідства у районі - людина зайнята, на всіх знаходить час, тільки не на дружину.. а після народження донечки ще гірше стало.. маленька вимагає до себе уваги.. та й подрузі важко самій поратись.. а він все по нібито роботах та гульках, а їй каже, що вона йому була потрібна, коли він ще курсаетом був.. я в шоці просто донечці лише 5 місяців, а в них мало до розлучення не доходить... 7 років разом..
Ліля мене лякає, що всі чоловіки такі.. та я не вірю.. мій Валько хоч і не вміє готувати їсти, та й посуд мити в нього не дуже виходить - кухня не його коник, та допомагає мені ще й дуже.. принаймі морально.. вчора мені зле було після того, як займалися коханням.. так він цілий вечір себе звинувачував, сказав, що все, ніякого сексу! ще цілих 2 місяці до пологів, а там відновлення триватиме десь місяць..сама знаю, що йому буде важко.. :( він від одного лише поцілунку збуджується.. та каже, що витримає..
Бажаю всім люблячих і турботливих чоловіків для себе і батьків для своїх маляток..

Користувач подумав і додав через 5 хв.:

jane (30.3.2009, 18:50) писав:

мені теж мій коханий в усьому допомагав. особливо мені подобалось, коли вже на останніх місяцях, коли шнурки зав"язував=) а я ще любила ходити в весільних своїх "тапочках" на 20 дірок, що і зараз терпіння не завше є зашнуровуватись. а він шнуровав))

мій теж мучився... я чобітки з високою халявкою купила.. одного разу Валько не міг застебнути блискавку і зламав собачку, так потім всю зиму промучився, коли взував мене))) каже, скоріше б вже весна, щоб туфлі сама могла одягати.. а я вчора купила туфлі із застібками - ото буде сюрприз йому :D :D

[zOzyLKa]

Із взуванням у нас ще не "проканує" - якось не могла зігнутись (штанці перетиснули) то жалібним поглядом глянула на нашого татка, а він як видасть: "а ти штани розстібни" - і все получилось. Тепер мені згадує той випадок, каже, що я симулянтка (ну симульнула трохи і що :p ) і всім відтоді розповідає, як я не можу дочекатись коли він мене взувати почне. Загалом то він у нас хороший, періодично силою заганяє мене відпочити, бо я така "підірвана"поки чогось не дороблю, доти не заспокоюсь. Животик гладимо, особливо коли поболює, просить донечку, щоб заспокоїлась, але найбільше нам подобається пісенька "Фігаро" в татковому виконанні, а він у нас голосистий А коли мені вже несила було їздити на роботу маршруткою - чоловік почав возити, хоч йому аж ніяк не по дорозі. Маю переконання, що батьківські інстинкти закладені у всіх наших чоловіків, питання коли я в який спосіб вони себе проявлять. Але ж і ми мабутні матусі можемо їм підсказати, роз'яснити.

[Мамуся0703]

zOzyLKa, а що вагітній жінці і посимулювати трошки не можна! :D І в мене інколи таке буває :) А мій коханий каже що поки мені таке позволітєльно

[Романівна]

мій терпить мої бзіки ну просто з ангельською витримкою! хоч кілок на голові теши - ні слова докору. а коли заспокоюся, то каже, що це тільки на період вагітності, потім за мене візьметься)))) животик гладить, навіть коли я сплю

[Milala]

Прочитала всі дописи, і так приємно що є такі чоловіки, які ще до народження дитинки усвідомлюють що вона вже є, і шо треба говорити в нею, і розповідати, цьомати..і т.д.. ой аж сльози на очі... в нас ситуація набагато інша... з самого чатку- реакції ноль, ніякої уваги до животика.. хіба можна було почути , тебе болить, шось не болить і все...увага і турбота на цьому закінчувалась... щоб помив посуду треба було по 150 раз казати і просити, в мене були сльози, обіди, сварки і т.д.... я побачила шо то нічого не дає...то пішла іншою дорогою..як кажуть якшо гора не йде до Мухамеда, то Мухамед йде до гори...то я просто ходила постійно говорила, що йду здавати аналізи, йду до лікарки, розказувала шо говорила, хоча деколи і бачила далекий погляд і ніякої зцікавленості...це мене дратувало (бо сам дуже хотів дитину, зразу після весілля, - і я ніяк не могла зрозуміти чому все так....????), ніби невзначай при поході в супер маркет, заходили в дитячий відділ, говорила про каляку, ліжечку і тому подібне.. мабуть Бог почув мої молитви.. і ось помаленьку появляється результат, чи то може через те шо живіт більший, як то кажуть на очах і всі вуха прожужала, то деколи й погладить, і поможе шось підняти, і відправиль полежати коли змучуюсь... ось така в нас підтримка..надіюсь з появою маленького чуда.. ситуація ше трохи покращеться.. головне вірити в краще)))).. Бажаю всім підтримки від коханих чоловіків і рідних, бо які ми б не були сильні, завжди хочетьчся відчути сильне плече і підтримку, турботу і ніжність)))..

[kukla]

Наш татко нам з пузіком (власне пузіка ще нема...він ще не виріс...але ж бейбік там є) нічого не дає нам по дому робити..бо мені поставили загрозу переривання.. то я прихожу додомку і лежу... а він все сам робить... і прибирає.. і за покупками... добре хоч на кухню пускає готувати.. бо я дуже люблю готувати..дуууууууууже! то в мене хоч щось є..що він дає робити...а так навіть посуд на кухні мити не дозволяє...бо дуже хвилюється... а ще він нам читає казки...вже два тижні... кожен вечір перед сном... )))

Milala, а ти не сумуй... може ваш татко просто ще не усвідомив толком що і до чого! Все буду классно! І ти ж сама кажеш, що він хотів цього бейбіка...

[irunka]

Нам татко також дуже допомагав,носився з н ами як з писаним яйцем,я починаю сумувати з тими часами.