Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків: Як контролювати гнів і стати терплячою. - Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків

Перейти до вмісту

  • 4 Сторінок +
  • 1
  • 2
  • 3
  • Остання »
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему

Як контролювати гнів і стати терплячою. Кілька ефективних способів Оцінка: -----

#1

Користувач поза мережею   Рижуля 

 
  • Фахівець
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Модератори
  • Повідомлень: 1 398
  • Реєстрація: 09 жовтень 08
 

Відправлено 28 березень 2009 - 18:25

Для мене ця проблема дуже актуальна,знаю, що багато жінок також щодня стикаються з її вирішенням.Тому дуже зацікавила ця стаття.Справді цікаво перечитати і підчерпнути для себе щось корисне.До вашої уваги.

Текст, що розкривається
7 СПОСОБОВ КОНТРОЛИРОВАТЬ ГНЕВ

1. Положите в карман терпеливый камешек. Это может быть большая круглая пуговица или кольцо. Главное, чтобы предмет был гладкий и приятный на ощупь. Это – ваш тайный вариант четок. Когда почувствуете, что вот-вот взорветесь, спрячьте руку в карман и потрогайте камешек.

2. Досчитайте до десяти, прежде чем говорить. Не высказывайте в гневе то, за что потом придется извиняться. Считайте очень медленно и на каждый счет делайте глубокий вдох. Если вы досчитали до десяти, но не успокоились, считайте дальше.

3. Оцените ваше раздражение по десятибалльной шкале. От одного до пяти – вы практически в порядке. От шести до восьми – вы сердитесь, но в состоянии себя контролировать. Девять или десять – сейчас будет буря. Что дальше? А ничего: пока вы размышляли над своим состоянием, то наверняка немного успокоились.

4. Представьте, что это происходит не с вами. Что вы наблюдаете за ситуацией со стороны. Как выглядят участники спора, если смотреть на них с потолка? Сосредоточьтесь на детялях – лучше всего смешных и нелепых.

5. Ответьте на вопрос: вы все еще летите? Американских пилотов учат задавать себе этот вопрос в критической ситуации, чтобы справиться с паникой. Спросите себя: действительно ли вы на грани катастрофы? Что-то угрожает вашей жизни? Если вы еще летите, значит, все не так ужасно, как вам казалось.

6. Попробуйте медитацию для ног. Когда вам приходится долго чего-то ждать и это вас раздражает, встаньте прямо и поставьте ноги на ширине плеч. Медленно перенесите вес тела на левую ногу, не отрывая ступней от пола. Досчитайте до пяти. Перенесите вес на правую.

7. Займитесь домашними делами. Убирайте квартиру, готовьте, мойте посуду, гладьте. Домашние дела помогают успокоиться, потому что вы сразу же видите результат своей работы. Это своего рода медитация. И ничто так не поднимает настроения, как чистые окна и блестящие дверцы шкафов.

7 СПОСОБОВ СТАТЬ ТЕРПЕЛИВОЙ

1. Пейте меньше кофе. Черный чай, кофе, кола, шоколад содержат кофеин, который может быть причиной раздражительности.

2. Проверьте свою аптечку. Повышенная раздражительность может быть побочным эффектом некоторых лекарств и гормональных контрацептивов. Если в последнее время вы чаще, чем обычно, выходите из себя без видимых причин, проконсультируйтесь с врачом-эндокринологом.

3. Ищите выход. Старайтесь устранить постоянные источники раздражения. Вас бесит, что муж постоянно забывает закрыть тюбик с зубной пастой? Покупайте пасту в вертикальных упаковках с дозатором – там нет крышечек.

4. Говорите людям «нет». Чаще всего нас выводят из себя ситуации, когда приходится делать то, чего нам не хочется. Но мы согласились, потому что было неудобно отказаться. Если вы слишком загружены, чтобы помочь коллеге с отчетом, или не хотите смотреть спектакль, который нравится вашей подруге, откажитесь.

5. Введите правило последнего предупреждения. Это особенно хорошо действует на детей, которые испытывают ваше терпение. Договоритесь с ними, что после последнего предупреждения вы по-настоящему рассердитесь. Так что, когда вы скажете: «Предупреждаю в самый последний раз», у детей будет выбор: перестать хулиганить или готовиться к буре и мириться с последствиями.

6. Не берите на себя слишком много. Вы не можете заставить всех вокруг быть такими, как вам хотелось бы. Возможно, вы действуете из лучших побуждений, когда заставляете мужа делать утром зарядку, а детей – по два часа в день заниматься музыкой. Но в конечном счете они решают за себя сами. И всем будет спокойнее, если вы сможете поддержать их решение, а не навязывать свое собственное.

7. Смиритесь с тем, что вы не всегда правы. Конечно, вы всех умнее и всех милее. Но иногда, очень-очень редко, все-таки бывают случаи, когда ваше решение – не самое верное и возможны другие выходы из ситуации. Если вы научитесь это признавать, сэкономите много нервных клеток.


перемістила тему в розділ Здоров"я та краса. Спокійна і задоволена жінка - здоров"я та злагода в родині ;) гра з вонем
My Signature
Не все, що спадає на розум - має до нього відношення..
  • 10
  • Back To Top

#2

Користувач поза мережею   marijanka 

 
  • Своя людина
  • PіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 117
  • Реєстрація: 28 березень 09
 

Відправлено 28 березень 2009 - 18:37

Контролювати себе дуже важко..особливо коли ти довго засиділась дома в ролі домогосподарки.Знаю одне дитина не повинна бачити маму злою-це основне мое правило. :yahoo:
My Signature
Зображення
  • 1
  • Back To Top

#3

Користувач поза мережею   Ananaska 

 
  • Старожил
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 572
  • Реєстрація: 26 листопад 08
 

Відправлено 28 березень 2009 - 21:37

Для мене ця проблема теж дуже актуальна. Я після пологів стала дуже нервова, люди почали мене дратувати, які раніше не дратували, я знаю що так не можна та не можу себе контролювати.
My Signature
Зображення Зображення
  • 0
  • Back To Top

#4

Користувач поза мережею   Сонячна 

 
  • Фахівець
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Орг СП Малечі
  • Повідомлень: 1 443
  • Реєстрація: 21 травень 08
 

Відправлено 29 березень 2009 - 00:45

Цитата

7. Займитесь домашними делами. Убирайте квартиру, готовьте, мойте посуду, гладьте. Домашние дела помогают успокоиться, потому что вы сразу же видите результат своей работы. Это своего рода медитация. И ничто так не поднимает настроения, как чистые окна и блестящие дверцы шкафов.

:sneeze: :acute: :bye:
Щодо мене,то виконання вищеперечислених справ може ще більше посилити мій гнів. А розгнівана жінка та ще й з праскою в руках :wacko1: ...
А якщо серйозно, то готувати їжу в розгніваному стані взагалі нікому не рекомендую. Готуючи їжу,жінка приплявляє її найголовнішою спецією - своєю енергетикою. Отож нічого немає смачнішого і кориснішого ніж страва приготована у доброму настрої. А напад гніву допомагає подолати ковток свіжого повітря. :wacko2:
My Signature
Щастя можливе тільки тоді, коли людина стає джерелом щастя для інших.

Останнє слово має залишатись за чоловіком. І це слово: "Так, кохана!"
  • 2
  • Back To Top

#5

Користувач поза мережею   Рижуля 

 
  • Фахівець
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Модератори
  • Повідомлень: 1 398
  • Реєстрація: 09 жовтень 08
 

Відправлено 29 березень 2009 - 10:43

а мені прибирання і особливо миття посуду завжди допомагає.Кажуть, що з водою, яка тече з вас "витікають" негативні емоції.В забобони не вірю, але колись це запам"ятала і метод справді виявився дієвим, особливо коли посуду багато :D
My Signature
Не все, що спадає на розум - має до нього відношення..
  • 0
  • Back To Top

#6

Користувач поза мережею   Time Out 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 2 245
  • Реєстрація: 25 січень 08
 

Відправлено 30 березень 2009 - 10:59

Медитація для ніг - це щось. :D Уявляю собі: Паша в черговий раз розізлив мене своїм небажанням робити уроки, а я замість того, щоб звично вилаяти, починаю переминатися з ноги на ногу. Дитина точно злякається. :D
А про камінчик чи гудзик у кишені - ідея хороша.
Іще - я коли дуже сердита, намагаюся йти і прибирати в хаті. Особливо добре в цей час прибирати у ванній кімнаті - закрилася і мию собі, поки вимию, то й заспокоюся. І зайва негативна енергія виходить. Чоловік добре знає таку мою особливість і мене не зачіпає.
My Signature
Зображення Зображення
  • 0
  • Back To Top

#7

Користувач поза мережею   Львів'янка 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 293
  • Реєстрація: 25 листопад 08
 

Відправлено 30 березень 2009 - 12:01

Ви знаєте, ця темка для мене не те, шо актуальна, а гіперактуальна!!! Такого нервуса, як я, ше пошукати треба... найгірше те, шо мої діти і чоловік найбільше від того страждали. Кажу "страждаЛИ", бо тепер нарешті я зрозуміла, що здоров'я дітей набагато важливіше за мої нерви. Мені прийшлося пережити один страшний урок... :( щоразу коли нервуюся, згадую його, і нерви кудись діваються. Соромно і страшно згадувати, але через мої нерви зовсім недавно у мого старшого почалися проблеми з психікою! :( Це, звичайно, грубо сказано, але... він в мене і без того дуже вразливий, а тут ше я зі своїми криками і нервами... :( Словом, після двох днів конкретної дитячої кризи, коли малий без причини не їв, плакав, тулився до мене і кричав: "Мама, я більше не буду, не плач!", хоча нічого поганого не зробив і я зовсім не плакала.... я нарешті зрозуміла ЩО роблю з власною дитиною!!! Це дуже страшно, страшно до сліз! :cray:
Після того мене як підмінили - тепер мої діти давно забули шо таке мамині нерви! Але що заради цього треба було пережити!!!!! :( Чесно, я вдячна Богу за цей урок, він мені був дуже потрібен, я нарешті зрозуміла все-все і тепер тільки шкодую, що через мене постраждала моя дитина :( Тому застерігаю усіх: не допускайте до крайнощів! Дівчатка, мамочки, старайтеся ніколи не нервуватися, не зриватися на дітях, не кричати! Бо вони такі маленькі і беззахисні, так хочуть завжди відчувати мамину любов, навіть тоді, коли провинилися! Ніц доброго з тих нервів не вийде, побільше терпіння вам, бо на те ви й мамочки, шоб бути терплячими і люблячими, найкращими матусями в світі для своїх діток!!! :acute:

Сподіваюся, моя історія стане вам у пригоді.
My Signature
Зображення
Зображення
  • 33
  • Back To Top

#8

Користувач поза мережею   yarik 

 
  • Початківець
  • PіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 12
  • Реєстрація: 28 березень 09
 

Відправлено 22 квітень 2009 - 09:52

Я в сім"ї сама спокійна, тай, думаю нема причин для нервів. Ця тема швидше актуальніша для моїх сестричок ніж для мене. Треба їм дати почитати наведену вище статтю і особливо допис Львів"янки (це для старшої сестри - в неї двоє діток). Моя любима сестричка (ми можна сказати ровениці), з якою ми завжди були дуже близькі ну дуже дратівлива і нервова, при цьому дуже добра людина. Переживає за всіх і вся, плаче постійно :kiss: Раніше я її завжди заспокоювала, а тепер як я вийшла заміж - вона сама, і думаю їй в житті буде дуже тяжко з тими нервами :kiss: Може її відпрвити до ендокринолога? В неї в дитинстві були проблеми з зобом, можливо в цьому проблема? Може хтось з таким зтикався?
My Signature
Зображення
  • 0
  • Back To Top

#9

Користувач поза мережею   Щаслива зірочка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1 326
  • Реєстрація: 05 грудень 08
 

Відправлено 22 квітень 2009 - 10:38

я на початку вагітності таким нервусом була :kiss: :kiss: , бідний чоловік...все на ньому зганяла, а в один прекрасний момент зрозуміла що можу через нерви просто втратити його, а я б цього дуже не хотіла, та й чоловік видно зрозумів що деколи я не просто так нервуюсь. тепер як тільки починаю злитись він зразу обнімає, цьомає, і вся злість проходить :wub:
  • 0
  • Back To Top

#10

Користувач поза мережею   Сеструлька 

 
  • Дока
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 3 151
  • Реєстрація: 01 березень 08
 

Відправлено 22 квітень 2009 - 11:04

Прочитала рассказ Львів'янки и холодок по спине пошел. Надо бы мне учиться на чужих ошибках...На данном этапе тяжелее всего мне сдерживать себя в ситуации, когда я качаю младшего спать, а старший при этом начинает греметь машинами, кричать, прыгать и т.д. Или когда я укачала и уже сбираюсь уложить его в кровать, а тут забегает снова старший и начинает прыгать по кровати и смеяться...ладно еще когда мы сами дома. а когда дома еще и папа, который весь в компьютере и просто не замечает,что старший побежал за нами в спальню....короче коплю злость и стараюсь себя сдерживаться, иногда помогает, а иногда начинаю закипать когда по 5-10 раз укладываешь спать ребенка. Как себя сдерживать?...
My Signature
Зображення - перчинка форуму!
мои тортики
ВСЁ ПОЛУЧАЕТСЯ ТОЛЬКО У ТЕХ, КТО НИЧЕГО НЕ ДЕЛАЕТ!
  • 0
  • Back To Top

#11

Користувач поза мережею   Sweet one 

 
  • Швидка допомога
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 3 546
  • Реєстрація: 20 травень 08
 

Відправлено 22 квітень 2009 - 11:25

У мене була схожа історія як у Львів янки-навчилася на своїй помилці. Максу тоді було років три- у нього "криза трьохрічок", у мене- "криза початку четвертого року вдома в декреті". Часом зривалася,допоки не побачила,що звоїми зривами розхитаю нервову систему дитини. Намагалася стримувати себе,пила усілякі "персени".Але реально допомогло одне ( не судіть строго)- коли моя мама побачила,що мені вже просто "гайка" запропонувала взяти сина на тиждень до себе, а щоб ми з чоловіком тільки вдвох поїхали відпочити. Довго вагалася,але потім залишила на 7 днів дитину мамі, а самі на цих 7 днів поїхали на море.Це пішло на користь нам усім-і сину і мені і чоловіку ( бо на той час ця "нервова криза" розповсюдилася і на наші сімейні стосунки). Часу ніби мало,але за 7 днів мені вдалося відновити нерврву рівновагу ( хоча і додому видзвонювала по сто раз на день).
Зараз намагаюся себе контролювати.І хоча не завжди вдається ( оскільки безконечні "не хочу" ,"не буду",і всі дії наперекір часом доводять "до кипіння")-коли чую "критичну точку"-виходжу в іншу кімнату або прсото інколи виплачусь у ванній.
My Signature
"Жизнь слишком коротка, чтобы тратить ее на диеты, жадных мужчин и плохое настроение!" Ф.Раневская
  • 0
  • Back To Top

#12

Користувач у мережі   Ясна 

 
  • Чарівник дитячих мрій, Найактивніша форумчанка, Родзинка форуму
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 2 248
  • Реєстрація: 15 травень 09
 

Відправлено 17 листопад 2009 - 11:31

А я говорю дитині: вийди з кімнати, я сильно сердита, можу наговорити тобі чогось, за що потім жалкуватиму.
Ну або щось подібне. Коли заспокоюся, то виходжу і говорю, що зі мною вже можна розмовляти.:)
Звісно привчала до цього довго, але все частіше дитина розуміє, що краще пересидіти небезпечний час в своїй кімнаті.
А раз взагалі заявила: мама, ти тут посердця, а я піду на вулицю погуляю. Покличеш тоді.
My Signature
Зображення
  • 0
  • Back To Top

#13

Користувач поза мережею   лотос 

 
  • Початківець
  • PіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 14
  • Реєстрація: 27 жовтень 09
 

Відправлено 01 грудень 2009 - 12:49

Це напевно у більшості мам такі нерви і врершу чергу від цього страдають діти адже вони завжди під рукою .Я втаких ситуаціях щоб зупинитися роблю глибокий вдих і дуже повільний видих так кілька разів і відходить.
  • 0
  • Back To Top

#14

Користувач поза мережею   Jolia 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 356
  • Реєстрація: 06 жовтень 09
 

Відправлено 01 грудень 2009 - 13:18

я типовий холерик, і розпсіхуватись і розкричатись -то запросто.
У мене як хороший транквілізатор- мій чоловік. :D він практично завжди спокійний і мовчазний, тому дивлячись на таку реакцію я поступово сама заспокоююсь і через хвилин 10-15 вже розмовляю в нормальному тоні і спокійно.
А ще коли хось з оточуючих розпускає на мене флюіди гніву і крику- то я включаю "мороз" ніби захисний екран навколо себе і намагаюсь не сприймати слова близько.
Ще у мене був прийом в універі від протвнючого препода, коли він начинав репенить що я чогось не зрозуміла чи не так говорила то я схнещувала під партою ноги і руки, роблячи символічний замок, щоб на мене не переходив його негатив і він не висмоктував з мене енергію. Доречі дуже допомагало. Я виходила спокійна і врівоважена, а він після своїх псіхів був весь червоний, аж вени на лобі вилазили :8_4_50:
My Signature
ЗображенняЗображення
  • 1
  • Back To Top

#15

Користувач поза мережею   melanja 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 253
  • Реєстрація: 13 червень 09
 

Відправлено 01 грудень 2009 - 13:21

Секрети жіночого щастя
Текст, що розкривається
Поговоримо про жіночі достоїнства. Все как-то на слуху чоловічі. Чоловік супермен, герой, сміливий або боягуз, добрий чи злий і т.д. Про чоловіка вже все сказано і пересказано, і в частині сучасного способу багато невтішно, що, загалом-то, справедливо. Чоловік повинен бути за все відповідає. І за те, що відбувається з жіночими достоїнствами і недоліками, так би мовити за їх баланс у сучасному жіночому образі. Адже жінка робить нас, а ми її - це аксіома взаємин між нами, по-іншому і бути не може. Перш за все, в сім'ї. З деяких історичних пір жінки захотіли стати у всьому нарівні з чоловіками, затіяв якесь змагання хто сильніший, і в ньому перемагає жінка. Ми все це вітаємо - і чоловіки і жінки, у всьому і скрізь. Жінка в управлінні державою, в бізнесі, на естраді, в кіно. Звідси на нас дивиться образ сучасної жінки з усіма її перевагами і недоліками. Яка вона в сім'ї, в побуті будинку - це все якось залишається в основному в тіні. Рольові виховання чоловіка і жінки зараз зводиться більше лише до узагальнень, які не розв'язують ті наростаючі суперечності, що виникають між чоловіком і жінкою у сучасному світі. Так чому ж жінці погано, а, отже, і всім погано?

Чоловік, що приходить в свій будинок на все готове тільки як споживача, так само неприйнятно для гармонійних сімейних відносин, як і жінка, яка вважає себе центром обертання сім'ї або виключно тільки дітей. Про жінку в цьому сенсі менше стало говориться. Адже ми знаємо, що сім'я - це маленька держава, а держава, як відомо, живе і розвивається гармонійно тільки тоді, коли всім її членам добре і затишно. І будь-який дисбаланс у ньому приводить ми знаємо до чого. Жінка зараз скрізь йде врівень з чоловіком іноді його навіть обганяє, куди не подивись. Ми радіємо, разом з нею, що вона врівень і обганяє, але це не приносить щастя в скарбничку жіночого щастя за великим рахунком. Перш за все, на думку самих же жінок. Адже жіноче вислів "справжні чоловіки перевелися", ми чуємо дуже часто. Все, що жінка хоче - ми даємо їй, чи завжди це добре? Може це і є та перша чоловіча слабість, від якої і пішли всі наступні в ланцюзі деградації чоловіки, перш за все, в очах самих же жінок. Адже самі жінки не люблять тих чоловіків, які виконують виключно всі їхні бажання. Виходить в цьому як би парадокс. Чоловіки самоусуваються від багатьох своїх споконвічних обов'язків, перелажівая цей вантаж на тендітні жіночі плечі, і жінки від безвиході, а іншого разу занадто поспішно і з цікавістю їх приймають, адже бути нарівні - це жінці давно стало не проблемою і, скуштувавши одного разу цей плід, вона отримала своєрідний наркотик, від якого важко тепер позбутися. От і думай, хто більше винуватий, той, хто віддав або той, хто взяв? Звичайно ж, той, хто віддав. А не було б корисніше самій же жінці, перш за все, не мужньо тягнути, прийнявши цей тягар, а краще проявити це жіноче терпіння у неприйнятті його? Але про це, все це розуміючи, ми чомусь мало говоримо. Гармонійний союз чоловіка і жінки залежить тільки від загальних розумних зусиль, а не докорів і критики.

Ось, наприклад, раніше одним з важливих жіночих достоїнств було - терпіння. Зараз воно не актуально как-то. Жінка і терпіння у взаємовідносинах з чоловіком це несучасно. Чому жінка повинна терпіти, хай чоловік терпить або робить все, щоб жінці не доводилося терпіти, справжній чоловік цього не допустить, на те він і чоловік, - ось сучасний, десь перебільшений, теза. Це поняття колом сильно тиражується і підростаюча дівчинка починає розуміти, що терпіння це поганий якість у взаєминах з протилежною статтю. Це все схоже на ситуацію в сім'ї, де дитина розпещений. Адже любов до дитини не лежить у вседозволеності. Є навіть геть закріпилася в нашій свідомості, в позитивному, перш за все сенсі, і слово, що жінка хоче ... Чому жінка повинна терпіти будь-що, все повинно бути для неї, і хто з чоловіків краще і швидше усуне причину цього терпіння або надасть бажане -- той і гідно. Але за всім цим загубилося і ніде не звучить те, що іноді корисно, а другий раз просто необхідно потерпіти, що жінка може і повинна вчитися терпінню, собі ж на благо. Що володіння цією якістю - успіх у набутті жіночого щастя. Перш за все, на шляху створення благополучної, щасливої родини. Адже справжнє жіноче щастя в коханні та сім'ї. Але ж ми знаємо, що, на жаль, таких сімей стає все менше. І, як відомо, щаслива родина тримається, перш за все, на терпінні, жіночому терпеливості. Зразки справжнього жіночого терпіння в сім'ї, зараз ми, на жаль, можемо побачити тільки в дуже рідкісних старих фільмах, яких ніхто не дивиться. І сприймається це якість, виявлену героїнею фільму, в основному, як пережитки минулого, які зараз, є неприйнятними. Нетерпляча, енергійна, непримиренна, всього Хоча, примхлива - ось сучасне жіноче обличчя більшою мірою чомусь пропагує зараз. Видно тому, що ми самі чоловіки так хочемо. В усякому разі, все для цього робимо. Як небезпідставно вважають багато жінок, жінка "стерво" зараз багатьом чоловікам дуже навіть подобається. Скромність і терпіння просто не в моді. У рідкому фільмі можна це побачити в образі жінки. Коли жінці всього багато і відразу і будь-яку ціну - тоді значить він справжній чоловік, і це справжня любов. Ось сучасна мрія кожної дівчини - справжнє щастя лише в багатій родині. І з такою думкою спробуй усім надати багатого і справжнього чоловіка. А якщо цього всього бажаного забезпечити не може, значить так собі, невдаха і все якось виглядає сіро і середньо, а значить це не справжнє щастя. Але сімейні устої часто падають, і не вистачає багатьом жінкам справжніх чоловіків, а, отже, і жіночого щастя. Загальний жіночий висновок - справжніх чоловіків просто дуже мало. Але ж справжній чоловік не з космосу прилітає, а ріс і виховувався в сім'ї, як і та жінка, яка стала його щасливою дружиною. І багатьом важко чомусь уявити, що може бути саме завдяки проявленій терпіння з боку жінки ця родина така щаслива та благополучна. А з боку, здається, ось пощастило їй - зустріла справжнього чоловіка.

My Signature
У житті мало бути розумним, треба ще не бути дурнем....
  • 0
  • Back To Top

#16

Користувач поза мережею   PodSolnuwka 

 
  • Своя людина
  • PіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 142
  • Реєстрація: 30 вересень 08
 

Відправлено 01 грудень 2009 - 14:43

Не вилити свій гнів на оточуючих мені допомагає різко переключитись на щось абсолютно інше, наприклад, перемножити в умі двозначні числа або глибоко подихати і рахувати.
  • 0
  • Back To Top

#17

Користувач у мережі   Сонях 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 2 254
  • Реєстрація: 12 жовтень 08
 

Відправлено 01 грудень 2009 - 15:00

згадати хоч одне правило піж час гніву - то вже перемога, а то у мене в такі момнти а голові вакуум, і думати про щось інше не можу, на жаль.
My Signature
Зображення
Зображення
  • 0
  • Back To Top

#18

Користувач поза мережею   MoonRise 

 
  • Найактивніша форумчанка
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 4 726
  • Реєстрація: 25 липень 08
 

Відправлено 01 грудень 2009 - 23:20

Інколи находить на мене, і погода, тобто погане почуття, оточуючі (свекри), лізуть зубчики (хандрикає цілий день), цілий день вдома (готуєш) і одне те саме, пелюшки, кормління, гуляння і т.д....., все по графіку, а так не вистачає все на себе.... і тут зриваєшся на своїй малечі, не скажу, що часто, але як зриваюсь, то зриваюсь ... а зазвичай нівчому не винне те дитя...особливо кричиш, а вона все дупкою горнеться до мене і тут :smile: ..... і я те саме кажу, будьмо трішки лояльнішими, терпимішими до своїх оточуючих ........ маю на увазі в першу чергу до діток, не говорячи про наших чоловіків...
My Signature
Зображення
Зображення
Убогість думки породжує легіони однодумців
  • 0
  • Back To Top

#19

Користувач поза мережею   gloriadelmondo 

 
  • Зацікавлений
  • PіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 82
  • Реєстрація: 14 листопад 09
 

Відправлено 02 грудень 2009 - 19:10

ой це тема для мене!
Після того як народила діток стала дуже нервовою та нестриманою!
Люба дрібничка мене дуже заводить!
Не можу контролювати свої емоціїі гнів!
Хоча висказати це не завжди можу, та люблю "подутись", тоді уникаю сварок!
Малий вже розуміє, часто питає чому така нервова, а конкретної причине можливо і не було... ;(
My Signature
Зображення
  • 0
  • Back To Top

#20

Користувач поза мережею   Olenka_komziuk 

 
  • Перехожий
  • Pіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 9
  • Реєстрація: 09 квітень 10
 

Відправлено 13 квітень 2010 - 22:33

О...я теж постійно нервуюсь!!!!!
Інколи просто не вистачає сили зробити все і прибирання і готування і все нараз... А ще постійно втомлююсь від переїзду - тільки на вихідні попадаю додому, а так в Києві. Рідко буваю дома, рідко бачу чоловіка і за тиждень назбирується куча домашньої роботи, яку треба всю переробити за суботу... Інколи просто зриваюсь безпричинно (
і так мало мені тих 24 годин на добу...(
і постійно себе намагаюсь стримувати, щоб не наговорити чогось лишнього, але всерівно зриваюсь, говорю всякі глупості, про які потім жалію, а "Вибач" сказати не можу...
незнаю що з цим робити і дуже боюсь через такі свої псіхози втратити людину, яку дуже люблю.

У знайомих була ситуація, коли до народження дитини вони просто душа в душу жили, а після того як народилась малютка - уже другий чи третій раз розводяться - дитині три роки. Постійні сварки, крики, докори... незнаю чому так... а я собі задумуюсь ну як двоє людей, які так любили один одного можуть так...

тепер пробуватиму рахувати чи завести собі заспокійливий камінець )))

Користувач подумав і додав через 4 хв.:
І скажіть, це тільки мене одну так бісить спілкування мого чоловіка з іншими Дамами, хай навіть я знаю, що там нічого "такого" але просто не можу себе контролювати при цьому. Отут уже ніякі камінці не помагають... просто як вулкан зриваюсь і починається... Що робити? Як навчитись реагувати більш спокійно на такого роду спілкувння мого чоловіка?
My Signature
Зображення
  • 0
  • Back To Top

Поділитися темою:




  • 4 Сторінок +
  • 1
  • 2
  • 3
  • Остання »
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему



1 відвідувачів читають цю тему
0 користувачів, 1 гостей, 0 прихованих користувачів

Пиши українською Перекладач онлайн