[Віллі Вонка]

Вітаємо на форумі консультанта-психолога.
Наш консультант має диплом з відзнакою Практичного психолога, ступінь бакалавра, Кам'янець-Подільського Національного університету. Зараз продовжує навчання на спеціаліста.

[Сонях]

як долати в себе приступи люті і агресії, коли чоловік, мала, домашні клопоти так дістають, що хочеться все трощити і ламати. може я не дуже ясно виразила свою проблему, але буду вдячна за пораду.

[MOZILA]

Сонях (25.3.2009, 12:33) писав:

як долати в себе приступи люті і агресії, коли чоловік, мала, домашні клопоти так дістають, що хочеться все трощити і ламати. може я не дуже ясно виразила свою проблему, але буду вдячна за пораду.

ти все правильно висловилася. Я теж хочу почути відповідь на це питання

[Time Out]

Що робити з приступами агресії у дитини 9 років? І що йому казати, коли на зауваження він відповідає "А мені все одно"? Хоча по очах видно, що якраз і не все одно, а просто це свого роду захисна реакця.
Буду дуже вдячна за відповідь.

[soloha26]

Моя донечка хороша добра дівчинка їй скоро 4 роки.Вона говорить,що любить маму,тата,бабусю,дідуся,братика,а інших людей не любить. З іншими дітками вона вміє гарно бавитися і легко знаходить мову з чужими людьми. Якщо їй хтось з незнайомих людей робить зауваження(наприклад:-Не йди в калюжу,бо ніжки намочеш.),то ваона може відповісти:-Не говори мені дурниць,йди.
Ми їй пояснюєм,що потрібно всіх поважати,показуєм своїм прикладом,як ставитись до інших,але вона робить посвоєму.

[NaTa!]

Ага... і чомусь "дипломований психолог" ще навіть не привітався з своїми "паціентами". А-у-у ви де?
В мене теж питання:
Як навчитись не піддаватись настрою дитини?
Зараз поясню, що маю на увазі. Я почуваюсь залежною від настрою своєї малечі. Коли вона спокійна, то все гаразд, а коли дратується, треба застосувати покарання, коли "грає на нервах", то це мене дуже виснажує і я вже нічого не хочу, ні про що інше ніби не цікаво говорити і думати. Все ніби обертається навколо донечки і її настрою. Знаю, що так не можна, але вона дуже на мене впливає. Може це просто я ще не зріла мати(27 років), чи треба мати щось важливе і цікаве щоб не зосереджуватись на емоціях малої вредіни, бо мені деколи здається, що вона вже мною маніпулює. Не знаю чи вдало висловилась, але думаю ви зрозумієте. Буду вдячна за відповідь.

[Сонях]

у мене ще питання стосовно спеціалізації нашого консультанта, ви психолог практик з яких питань, чи є якісь обмеження по віку, тобто ви спеціалізуєтесь на дорослих чи дітях?

[Такая]

Усім добрий день (ранок, вечір, ніч)!
Спочатку вступне слово, а далі вже по кожній з проблем.
Мене в житті звуть Ольга, але в інтернет-мережі відома як Такая.
Я спеціалізуюсь саме в дитячій психології. Коли поступала на навчання, то мій заклад називався Інститут Соціальної Реабілітації і Розвитку Дитини при Кам'янець-Подільському державному університеті. За роки навчання мій заклад акредитувався і я закінчила Кам'янець-Подільський Національний університет, спеціальність "Практичний психолог". Тому й усі роки мого навчання я спеціалізувалась саме з дитячих питань.
Та дитячий психолог без власних дітей, це як чоботар без чобіт. Я виховую двох синочків-козачків, а ще великий досвід я отримала з власної сім'ї (у мене 5 молодших братиків, з першим різниця у віці- 7 років, з останнім - 22 роки). Тому я усіх їх допомагала нянчити і спостерігала за їхнім розвитком і становленням.
В моїх планах ще створити підтеми з різних психологічних питань, які виникають у вас, щоб усім було легше розібратись.
На форумі я зовсім нещодавно, тому тільки розбираюсь зі структурою форуму.
Якщо виникатимуть додаткові питання для уточнення - запитуйте і я відповім. :)

[Такая]

Сонях (25.3.2009, 12:33) писав:

як долати в себе приступи люті і агресії, коли чоловік, мала, домашні клопоти так дістають, що хочеться все трощити і ламати. може я не дуже ясно виразила свою проблему, але буду вдячна за пораду.

Відповідаю також усім, у кого виникає подібна проблема.
Швидко, коли хвиля люті і агресії ось-ось вирветься на зовні, потрібно різко змінити вид діяльності. Взяти дитину на руки і все відкласти, обійняти чоловіка, лягти на спину і заспокоїтись. Дуже часто стан агресії наступає через безсилля, через те, що ніяк не можеш зробити те, що запланувала. Починаються звинувачення усіх і жаління себе. Коли ти різко розслабишся і зупиниш швидкий біг думок, зрозумій, наскільки ти вже щаслива, маючи те, що маєш, що дитя росте і з кожним днем віддаляється від тебе.
Знайди швидко 10 причин, за що ти дякуєш у своєму житті. Відразу приходить розуміння, яка ти сильна і витривала і що зможеш подолати усі перешкоди.

Профілактика.
Дитина дуже довгий період залишається егоїстом. І їй потрібна вся ваша увага, без залишку. Маля постійно лізе під руки, не дає нічого зробити і відпочити. Все, що ви хочете зробити так і не робиться.
Ось тут і закладається причина роздратування. Ніхто не в силах вас так сильно вивести з себе, як постійно звертаючи, увагу на себе дитя. Чоловік і сімейні клопоти - це ніщо, в порівнянні з дитиною, що постійно бігає навколо. Їй неможливо пояснити, що мамі потрібно часу на власну справу.
Ситуація не зміниться, поки маля не підросте. А якщо народжується ще одна дитинка?

- Спочатку повинно прийти розуміння, що криками і нервами нічого не зміниш.
- Потім ви повинні проаналізувати, що найбільше вас виводить із себе, що є таким тригером (спусковим гачком). Це може бути те, що немає часу для інтернету, або заважають усі на кухні, коли готуєш вечерю, або постійний розгардіяш в квартирі.
- Визначили. Тепер найтяжчій момент потрібно згладити. В кожного можуть бути різні варіанти.
Наприклад:
*розробити план дня, визначивши в які години на вас найменше "тиснуть" рідні і робити те, що краще вам робити самою;
*зацікавити дитину у допомозі вам. Маля може перемішувати салат, різати інгредієнти, або ножичками вирізати картинки з газети, коли ви читаєте книгу. Для таких моментів повинні бути дитячі інструменти - ніж такий, щоб огірок порізати було можливо, а себе - ні; дитячі ножички...
* займатись з собою коли дитина спить;
* час від часу домовлятись з рідними, батьками, чоловіком, для дня, кількох годин чи 1 годинку для себе самої.
І на кінець: материнство - це дуже складна і тривала праця, за яку вам можуть ніколи і не подякувати. Тримайтесь і дякуйте своїм мамам, що колись вони вас виховали таким чином.

П.С. Майже у всіх мам виникають періоди люті і відчаю, але у кожної з вас це по-своєму. Мені тяжко задовольнити своєю відповіддю усіх, тому на далі давайте більш розширений опис проблеми. Якщо, з якихось причин, ви не можете розповісти про свою проблему усім, то звертайтесь до мене в приватному повідомленні. Обов'язково допоможу!

[Такая]

мамаПашіЖені (25.3.2009, 12:37) писав:

Що робити з приступами агресії у дитини 9 років? І що йому казати, коли на зауваження він відповідає "А мені все одно"? Хоча по очах видно, що якраз і не все одно, а просто це свого роду захисна реакця.
Буду дуже вдячна за відповідь.

Мені зараз тяжко дати якусь відповідь. Дуже мало інформації.
Розумієте, дитяча агресія часто проявляється однаково, але має різні причини.
- Ревність до молодших дітей, часто буває, що і до ще ненароджених.
- Раптова неповага до мами, батька чи іншої близької людини, через постійну критику її, її дій чи рішень з боку рідних і близьких.
- Відповідний кризовий період.
- Агресія на агресію. Це самозахист дитини.
- Агресія на гіперлюбов.
- Повторювання за авторитетним однолітком, щоб бути схожим на нього та ін.

Бачите, причини різні. Дайте більше інформації. Коли виникають спалахи агресії? Що їм передує? Що дитина робить після агресивного спалаху? Який постійний емоційний стан хлопчика? Можливо сімейні певні труднощі?
Можете написати приватним повідомленням і ми разом, тільки вдвох, спробуємо вирішити цю проблему.

А зараз допоможуть любов, терпіння, розуміння і жодної агресії.

Користувач подумав і додав через 21 хв.:

soloha26 (25.3.2009, 13:54) писав:

Моя донечка хороша добра дівчинка їй скоро 4 роки.Вона говорить,що любить маму,тата,бабусю,дідуся,братика,а інших людей не любить. З іншими дітками вона вміє гарно бавитися і легко знаходить мову з чужими людьми. Якщо їй хтось з незнайомих людей робить зауваження(наприклад:-Не йди в калюжу,бо ніжки намочеш.),то ваона може відповісти:-Не говори мені дурниць,йди.
Ми їй пояснюєм,що потрібно всіх поважати,показуєм своїм прикладом,як ставитись до інших,але вона робить посвоєму.

Нічого в цьому страшного немає. Вона переросте. А ви по менше звертайте на це увагу. Діти ще все сприймають просто: "Головне, щоб постійно на мене звертали увагу."
Ще є варіант, коли діти просто повторюють за дорослими (вихователями, батьками, родичами або незнайомцями) якісь фрази.
А чужі люди повинні самі зрозуміти, що перед ними дитина. Якщо вони цього не розуміють, то це їхні проблеми. А вам краще знизувати плечима, ніби кажучи: "Ох уж ці діти!" і не намагатись перед чужими людьми виглядати ідеальними батьками.
Вони все рівно не оцінять.

[Такая]

NaTa! (25.3.2009, 14:48) писав:

Ага... і чомусь "дипломований психолог" ще навіть не привітався з своїми "паціентами". А-у-у ви де?
В мене теж питання:
Як навчитись не піддаватись настрою дитини?
Зараз поясню, що маю на увазі. Я почуваюсь залежною від настрою своєї малечі. Коли вона спокійна, то все гаразд, а коли дратується, треба застосувати покарання, коли "грає на нервах", то це мене дуже виснажує і я вже нічого не хочу, ні про що інше ніби не цікаво говорити і думати. Все ніби обертається навколо донечки і її настрою. Знаю, що так не можна, але вона дуже на мене впливає. Може це просто я ще не зріла мати(27 років), чи треба мати щось важливе і цікаве щоб не зосереджуватись на емоціях малої вредіни, бо мені деколи здається, що вона вже мною маніпулює. Не знаю чи вдало висловилась, але думаю ви зрозумієте. Буду вдячна за відповідь.

Я тут. Просто не побачила, що вже є мій розділ.

Діти - супер-маніпулятори! Вони ідеально підлаштовуються і можуть випросити все, чого хочуть. Криками, істериками, поцілунками, обіймами, мовчанням з повними очима сліз. І починають вони маніпулювати ще в 3-4 місяці, коли болить животик і починають різатись зубки. Думаю, всі помічали, що все в дитинки перестає боліти, якщо мама взяла на ручки. Це маніпулювання на фізіологічному рівні.
Ваша донечка вже у віці активного маніпулювання рідними. І основне що вона хоче, це Вашої уваги. Підрахуйте, скільки разів на день Ви її хвалите, а скільки сварите. Можливо у цьому проблема. Так ось, перестаньте її сварити за провини, не звертайте уваги на капризування, а постійно хваліть, навіть за найменшу допомогу, за обійми і посмішки. І не сваріться з рідними у неї на очах. Через 1-2 тижні Ви просто не впізнаєте дитину. Вона просто хоче Вашої уваги і бути Вам потрібною.
Усі хто дотримуються цього золотого правила, не мають проблем з вередливими дітьми. Навіть з вередливими чоловіками ;)

[Такая]

Іннуся (25.3.2009, 23:41) писав:

Такая, незнаю як описати нашу проблему,і чи є воно проблемою.але мене дуже непокоїть.Дитина пару днів вже ніз сього нізтого просто якимось диким ричанням кричить,ніби когось кличе.Я вже по-різному пробувала:і нереагувати на то ніяк,і хлюпати по попі,і пояснювати,що неможна-негарно так,і просто в той час до грудей прикладати.А він далі..... навіть при чужих людях...

ще таке цікавить:ми ходили в школу раннього розвитку(зараз тимчасово ні),була ігра така:мами передавали своїх діток іншим на ручки по колі-всі нормально бавились,а мій істерику таку закатав,на весь зал розплакався.Аналогічно зі всіма незнайомими поступає-відразу дуже насторожено,і нехоче на ручки...
Наперед щиро вдячна за допомогу!

З початку я відповім на друге запитання. Багато дітей бояться чужих людей. Цей страх у них виникає вже в півроку. Він може тривати досить довго і найкраще допомогти його позбутись, як радять більшість психологів, надати дитині можливість побільше спілкуватись з однолітками. Тобто дитячий садочок. Також садочок може замінити велике коло родичів, в якому є багато дітей, як старших, так і молодших.
До чужих дорослих в малюка може виникнути страх одночасно зі страхом втратити маму. Діти дуже бояться залишитись без мами і чужий дорослий для них вважається загрозою.

Мене насторожила фраза "Дитина пару днів вже ні з сього ніз того просто якимось диким ричанням кричить, ніби когось кличе". Я не зрозуміла. Вона кличе у Вас на руках? Коли Вас нема? Чи є підозри, що вона когось бачить нереального?
Скоріше за все, малюк сильно налякався когось чужого. Можливо, той чужий, голосно чхнув, невдало погрався з ним, і причин може бути багато.

Але ні в якому разі Ви не повинні сваритись на дитину, нервуватись чи сердитись. І навіть показувати дитині свій страх. Ви не розумієте причин такого його настрою, але запевняю Вас, йому теж дуже погано. Підтримайте його. І постарайтесь деякий час не показувати його чужим.

[Рижуля]

Доброго вечора.Маю і я запитання.Нещодавно моя дитина почала битися ( ну це всі переживають :) ), але я не знаю як себе поводити в такому випадк. Вдавати,що плачу? ( даючи тим самим зрозуміти, що він зробив мамі боляче),давати здачу? ( показуючи, що це зовсім не приємно і не весело, як можливо він собі уявляє).
Пояснень він нерозуміє (типу: не можна, не гарно).Чи може все-таки розуміє??
Буду вдячна.

[Рената]

Так! Мене теж турбує це питання на рахунок бійок. Дуже неприємно відчувати, коли дитина тебе бє, особливо коли не тільки руками а й різними підручними предметами (іграшками, пультами, ложками і т.п.). Це що в них така форма спілкування чи просто розбещеність, хоча я стараюся завжди пояснювати дитині що можна робити, а що ні. І як реагувати на таку поведінку? Порадьте щось, будь ласка.

[гра з вогнем]

Доброго вечора!
Скажіть будь-ласка чи впливає довго-годування (до 3-5 років) на психологічний розвиток хлопчика?

[Такая]

Рената (26.3.2009, 23:10) писав:

Так! Мене теж турбує це питання на рахунок бійок. Дуже неприємно відчувати, коли дитина тебе бє, особливо коли не тільки руками а й різними підручними предметами (іграшками, пультами, ложками і т.п.). Це що в них така форма спілкування чи просто розбещеність, хоча я стараюся завжди пояснювати дитині що можна робити, а що ні. І як реагувати на таку поведінку? Порадьте щось, будь ласка.

І Ренаті також

Вашим малюкам зараз близько по півтора року, а в цей час діти активно вивчають людську поведінку і реакцію на дії. Ось і вони вивчають вашу реакцію.
Це абсолютно звичайна ситуація і більшість батьків теж проходять цей етап розвитку дитини.
Найкраще ніяк не реагувати, або показувати, що Вам не приємно (найкраще мімікою). Також на цей період в малюка забрати всі важкі і травматичні іграшки, вазочки, посуд, дорогі і крихкі речі.
Запам'ятайте, дитина не розуміє, що таке біль. Вона знає, що їй болить, але не розуміє, що Вам теж може боліти. Як ви найчастіше реагуєте, так дитина зрозуміє, як їй реагувати надалі в житті.
Головне, що цей період короткий. І його тривалість залежить від Вашої реакції. Тому, спокій, перш за все.

Користувач подумав і додав через 21 хв.:

Іннуся (27.3.2009, 9:52) писав:

Такая, дуще щиро вдячна за допомогу!
Ви знаєте,я навть про то неподумала:недавно чоловік невтримався,дууууже голосно пчихнув,аж я налякалася-дитина була біля нього.Олександр почав сильно плакати,перестрашеним голосочком,руці догори,і якраз після того таке і почалося.Чоловік його зразу на ручки,пестити,та він особливо коли бачить свекруху чи сосідку -починає до них такий звук страшний видавати...
я незнаю як би це виправити.чи небуде негативних наслідків потім?чи пройде то?допоможіть,будь-ласочка!

Потім - це пройде. Негативних наслідків теж не буде. Головне, Ви повинні зрозуміти, що він налякався якихось дій свекрухи і сусідки і коли їх бачить, то потребує Вашого захисту. Візьміть його на ручки, поцілуйте.
А ще проаналізуйте свої емоції. Як Ви самі ставитесь до свекрухи і тієї сусідки? Точніше, чи Ви їх не долюблюєте, чи може взагалі проблемно з ними спілкуєтесь. Дитина в цьому віці сильно відчуває емоції своєї мами. І негативні набагато сильніше. Якщо у Вас справді погані стосунки з цими людьми, то постарайтесь обмежити спілкування з ними, відкрито не конфліктувати.


Користувач подумав і додав через 30 хв.:

гра з вогнем (27.3.2009, 20:14) писав:

Доброго вечора!
Скажіть будь-ласка чи впливає довго-годування (до 3-5 років) на психологічний розвиток хлопчика?

Взагалі, воно на психічний розвиток сильно не впливає. Діти починають в 6-7 років статево ідентифікувати людей і тоді це спавді може перерости в серйозну проблему. Також, на даний момент це питання досліджується і десь 50/50% "впливає" і "ніяк не впливає".
Довге годування більше впливає на організм, на обмін речовин і нормалізацію травлення.
Тому моя відповідь - не варто. Хіба що хтось хоче провести експеримент і поділитися своїми результатами.

[МІРКА]

Такая а в мене питання : мій синулька (5,5 місяці) по-сьогодні коли чує скрипку, або я тоненько йому співаю, починає "ліпити пиріжки" губки надуває і в нього навертаються сльози, а потім може й плакати.Чому так відбувається? Це жалість якась?Чи він просто дуже чуйна дитинка?

[Такая]

МІРКА (30.3.2009, 19:54) писав:

Такая а в мене питання : мій синулька (5,5 місяці) по-сьогодні коли чує скрипку, або я тоненько йому співаю, починає "ліпити пиріжки" губки надуває і в нього навертаються сльози, а потім може й плакати.Чому так відбувається? Це жалість якась?Чи він просто дуже чуйна дитинка?

Жалість тут бути не може, він зовсім маленький і такі складні емоції ще не вивчив. А вроджена чутливість - можливо.
Саме такі незрозумілі емоції, ще для дослідників "чорні діри". Посмішка в пустий простір, жалісний плач через музику, страх якоїсь нейтральної картинки, плач уві сні новонародженої маленької дитинки - емоції, які стараються пояснити, але не можуть. Одна з таких теорій, що маленькі діти часто керуються душевним поривом, знаннями з минулого життя. Друга - це несвідома реакція дитини, що зумовлена недавнім страхом, здивуванням від чогось нового, або зчитування емоцій з обличчя близької людини, яка відреагувала на це подразнення.
Причини не зрозумілі, але одне точно, з часом всі ці емоційні реакції без видимих причин на 99% зникають.

[Львів'янка]

Такая, в нас старший малий (3,7р.) дуже вразлива дитина. І дуже вперта. Я розумію - такий вік. Але що робити, коли, до прикладу, просиш його - просиш поскладати іграшки перед сном, а він - ніяк! Вже і вмовляю, і йду на компроміс ("ти не слухаєш маму, тоді мама тебе не буде слухати коли щось захочеш"), а він - ніби не чує... товче свої "мама, я песик, а песики іграшок не складають" чи "я буду ше бавитися ними" чи взагалі - повний ігнор! І так - з годину точно! Вже не знаю, шо робити? Татко пробує крикнути на нього, чи легенько по дупці, чи - в куток... але це - марна справа! Починається істерика, яка завжди закінчується рвотою... :( Тому я заборонила татові підвищувати на малого голос і т. д., а татко проти - каже, шо - "От виросте - на голову сяде!", але все-рівно вже не сварить його. Тим не менше, малий ВЖЕ сідає на голову! І хто тут правий???? І як краще поступати в такій ситуації? Та й ситуація з іграшками - далеко не єдина. Словом, якшо він не хоче чогось робити, точніше - впреться рогом, то і не зробить! Чому кажу "впреться рогом"? - бо, до прикладу, якшо він дуже хоче їсти, щось йому дуже гарно пахне, але впреться рогом, шо тарілка не така (і одна, і друга, і третя не така...) - то вже їсти він точно не буде!!! Хоча би поясніть мені, чому так???
Додам тільки, шо любові від мене він має більше, ніж менший братик; бо менший завжди десь там бавиться чи читає, ну дуже самостійна дитина і якось не дуже хоче любитися ;) А старшому тільки дай посидіти в мами на руках! Тільки те й роблю, шо цьомкаю його і кажу, який він в мене найкращий в світі, який він молодець і як я його люблю! То в чому ж причина?

[Настюша]

Такая, дуже приємно, що нарешті у нас на форумі з"явилися Ви :)
У мене така проблема:
Мій син (5,5 років) дуже по-різному себе веде вдома і у садочку. Вдома він розкутий малий егоїст, а в садочку не раз зауважувала, що скутий і трохи якби сторониться дітей, стидливо поводить себе у деяких ситуаціях. Нам цього року йти у школу, а там, як відомо, з перших днів вимальовуються лідери і слабаки. Так от, я не хочу, щоб мій син попав до тих других... Що я можу зробити, як мені його розворушити, щоб він поводив себе більш розкуто?
Наперід дякую.