[Христуся-Бамбінік]

Чи я серед мамочок аспірантки-хотілося б поспілкуватися на спільні теми.Можна на наукові:)Я навчаюсь в Політехнічному, на кафедрі менеджменту організації:)Пишу дисертацію по "Управлінні бізнес-портфелем машинобудівних підприємств на засадах маркетингу та логістики":)

[Анабель]

Я розпочала роботу в минулому році над дисертацією з педагогіки на тему "Психолого-педагогічні основи формування творчого потенціалу у студентів з обмеженими фізичними можливостями".Але поки в мене все на рівні закріпленої теми на вченій раді. Треба було б закоординувати тему в Києві. Але саме зараз не поїду.А мій науковий керівник............. ну не дуже прагне щось зробити для мене (мяко кажучи).

[Котяра]

Я ще не мамочка, власне через мою дисертацію і затримка з дітьми. До речі, як ваші наукові керівники працюють з вами? Думаю називати прізвищ не потрібно, це зайве. Просто цікавить як наукові керівники працюють з аспірантами своїми. Мій керівник мені тільки палки в колеса ставить. Чи це може я неправильно трактую його поведінку? Не знаю.
Дисертацію повністю написала сама, сама шукаю конференції, сама пишу статті і шукаю де друкуватися. Тепер коли принесла дісер, мій наковий відтягує захист. Мене це трохи насторожує. Оскільки, дісер пишу за кордоном, тому жодним чином не можу повпливати на ситуацію. Можу тільки терпіти і чекати. Хоча терпіння теж має свої межі.

[Улянка]

Я,я - аспірант, але, мабуть, буду кидати це діло..пишу я за спеціальністю - теорія літератури на тему "Соцреалістичний канон в українській літературі: механізми формування і трансформації"...ох нелегке це діло....

[Котяра]

Улянка (3.3.2009, 13:52) писав:

Я,я - аспірант, але, мабуть, буду кидати це діло..пишу я за спеціальністю - теорія літератури на тему "Соцреалістичний канон в українській літературі: механізми формування і трансформації"...ох нелегке це діло....

А шкодувати не будете як кинете? Мене б моя совість заїла.

[Світла]

Улянка, співчуваю. В вашій галузі дійсно не легке. Я, правда, не аспірантка (вважаю, що писати наукові праці по економіці - діло марне), але брала активну участь в захисті свого чоловіка, він в мене вже к.т.н., зараз закріплюється і починаємо докторську. :)

Користувач подумав і додав через 3 хв.:
Стосовно керівників то - як пощастить. В чоловіка був дуже добрий, допомагав багато і йому і його друзям, і досі контактують. А у багатьох були такі, як ви пишете - ні підказати, ні подивитися, все байдуже.

[Улянка]

А я не маю ні бажання, ні здоровя, ні нервів вже до того..причому захист - це ще й кошти...а я свою енергію і здоров"я маю берегти, бо маю бути повністю здоровою і живою, щоб виносити і народити НАРЕШТІ свою другу лялю...

[Анабель]

А мій старикан любить випивати і дівчат молодих....Хоча в своїх колах як знавця його цінують. Все мені нагадує що б незабула що скоро звітуватись на ВРаді...

[zajka]

Я теж аспірантка, зараз, щоправда, в декретній відпустці, бо після народження дитини вирішила, що аспірантура почекає, а дитина для мене - на першому місці. Навчаюся в іншому місті, тож поки не завершила ГВ, не могла їздити туди-сюди. Зараз ось знову взялася за науку, після двох років перерви все зроблене треба переглянути і почати майже з початку. Керівник у мене такий, що доводиться все самій робити (а зрештою, хто ж аспірант - я чи він?!), але палки в колеса не вставляє, і це тішить. ЯК приношу йому щось написане - читає, може щось порадити чи покритикувати.
Хочемо другу дитинку, але мушу спершу захиститися, то працюю шаленим темпом...

[Котяра]

Анабель (3.3.2009, 11:57) писав:

Я розпочала роботу в минулому році над дисертацією з педагогіки на тему "Психолого-педагогічні основи формування творчого потенціалу у студентів з обмеженими фізичними можливостями".Але поки в мене все на рівні закріпленої теми на вченій раді. Треба було б закоординувати тему в Києві. Але саме зараз не поїду.А мій науковий керівник............. ну не дуже прагне щось зробити для мене (мяко кажучи).

Я от дивлюся зараз на це все з боку. Якби я мала такого аспіранта як я, я б тішилася безмежно. Мотивувати не треба, заставляти не треба, вчити не треба, бо сам вчиться і тільки приносить готовий результат. В мене доходить до абсурду, я тисну на керівника і за ним бігаю, щоб дісер прочитав, чи статтю.
Мене вбиває ця некооперативна поведінка і підхід.

[Наталюсик]

Котяра (3.3.2009, 20:17) писав:

Я от дивлюся зараз на це все з боку. Якби я мала такого аспіранта як я, я б тішилася безмежно. Мотивувати не треба, заставляти не треба, вчити не треба, бо сам вчиться і тільки приносить готовий результат. В мене доходить до абсурду, я тисну на керівника і за ним бігаю, щоб дісер прочитав, чи статтю.
Мене вбиває ця некооперативна поведінка і підхід.

співчуваю, бо мій, хоч не шукає мені ні конференцій, ні можливості друку статтей, то завжди як приношу щось на затвердження, дуже тішиться і перечитує, може Ваш має якусь неприязнь до укаїнців? Так моя коліжанка мала, їй проф. теж палки ставив і розказуваав принагідно, що українці здатні тільки на базарі продавати і цигарки та алкоголь через кордон возити. Їй це з часом набридло і вона його змінила і дуже швидко захистилась. Але як в Вас вже все є то немає мабуть, сенсу змінювати. Дивно, що він не хоче Вашого захисту, бо йому це ж чергова підсходинка до його престижу, а для факультету - пункти. Може, ві хабаря хоче? але якщо ак. то справа зовсім погана, бо спробувати дати хабаря - це ж підсудна справа, а ще ж що українка, то зовсім з землею зрівняють і зроблять прикладовий процес. Може з ним поговорити, як він це все бачить?

[Котяра]

Наталюсик (3.3.2009, 20:54) писав:

співчуваю, бо мій, хоч не шукає мені ні конференцій, ні можливості друку статтей, то завжди як приношу щось на затвердження, дуже тішиться і перечитує, може Ваш має якусь неприязнь до укаїнців? Так моя коліжанка мала, їй проф. теж палки ставив і розказуваав принагідно, що українці здатні тільки на базарі продавати і цигарки та алкоголь через кордон возити. Їй це з часом набридло і вона його змінила і дуже швидко захистилась. Але як в Вас вже все є то немає мабуть, сенсу змінювати. Дивно, що він не хоче Вашого захисту, бо йому це ж чергова підсходинка до його престижу, а для факультету - пункти. Може, ві хабаря хоче? але якщо ак. то справа зовсім погана, бо спробувати дати хабаря - це ж підсудна справа, а ще ж що українка, то зовсім з землею зрівняють і зроблять прикладовий процес. Може з ним поговорити, як він це все бачить?

З хабарями виключено. Це фактично саму себе підставити. Змінювати керівника теж не можу, коли робота вже пройшла майже два читання.
Буду зціпивши зуби терпіти вибрики до останнього. На разі я це списую на індивідуальні риси характеру керівника. Поживемо, побачимо. На разі плану Б в мене немає.

[Смугастий Равлик]

А я захистилася ще до народження донечки, диплом пилюкою припадає у шухляді вже три роки, після захисту пропрацювала асистентом в університеті десь півроку, лекції мені, звісно, ніхто не дав читати, хоча на педпрактиці доводилося заміняти нашу професуру мало не щодня. Проводила семінари, зі студентами так зійшлися, мої статті включили в навчальний курс... Але не склалося... Після звільнення не працювала за спеціальністю жодного дня, хоча зараз є можливість вступити в докторантуру, але щось не хочеться, в мене тепер своя докторантура вдома, адже бути справжньою мамою - це ще та наука, яку не всім до снаги опанувати.

[Vanilla Sky]

А я якраз збиралася вступати до аспірантури - і дізналася, що вагітна. Довелося все кинути. Планую спробувати з наступного року, оскільки дитина займає весь час. А так віддам в садочок - і займуся собою... Звичайно, страшно трохи, не знаю чи справлюся, і їздити доведеться постійно, бо в нашому університеті із моєї спеціальності аспірантури нема (методика викладання АМ в ПШ), хіба що з педагогіки... Зараз маю пів ставки - і так не вистачає часу, ночами сиджу, щоб підготуватись до занять.
А ще через кілька років хочеться народити і другу дитину. Не знаю, чи починати з наукою???

[chemna]

Ія до вашого грона :D
Навчаюсь в аспірантурі в PAN, спеціальність хімія (не буду входити в деталі і назву теми). Так от, народила, коли була на 2 році аспірантури. Після 4 місяців материнської відпустки і відпочинкової відпустки повернулась на роботу...Малому було біля 6 місяців. Трохи важко, бо приходиться ганяти на роботу та й вдома роботи для мене купа. Але ми якось справляємось! :)
Але мені ДУЖЕ пощастило з шефом!!! Мій професор просто золотко!Він чудова людина, і з ним працювати одне задоволення! Я щаслива, що потрапила до нього! Робить багато скидок для мене, неконтролює скільки часу буваю на роботі (як правило буваю по 2-3 години на день і за той час переважно встигаю зробити свою обов'язкову роботу), прикриває мене перед вищим начальством, висилає на конференції і інші поїздки, ніколи не відмовляє в пораді та допомозі. Правда свою роботу я виконую повністю, він не вникає в мої експерименти, точніше я сама будую план своєї роботи, а він лише може підсказати і направити на ''праведний путь'', якщо треба. Я усвідомлюю, що докторат мій, і мені працювати. Він то також добре знає, тому не вникає, коли я роблю, а головне, щоб було зроблено. Тому приходиться ночами працювати, але вже вдома :) І ще він мені завжди говорить, що жінки створені для того щоб народжувати дітей, а робота то вон якось буде і він з розумінням ставиться до того і готовий допомогти (звісно ж з роботою :) ) . Одним словом, я щаслива, що маю нагоду працювати з такою ЛЮДИНОЮ! І всім бажаю того ж..

[Котяра]

chemna (3.3.2009, 22:29) писав:

Ія до вашого грона :D
Навчаюсь в аспірантурі в PAN, спеціальність хімія (не буду входити в деталі і назву теми). Так от, народила, коли була на 2 році аспірантури. Після 4 місяців материнської відпустки і відпочинкової відпустки повернулась на роботу...Малому було біля 6 місяців. Трохи важко, бо приходиться ганяти на роботу та й вдома роботи для мене купа. Але ми якось справляємось! :)
Але мені ДУЖЕ пощастило з шефом!!! Мій професор просто золотко!Він чудова людина, і з ним працювати одне задоволення! Я щаслива, що потрапила до нього! Робить багато скидок для мене, неконтролює скільки часу буваю на роботі (як правило буваю по 2-3 години на день і за той час переважно встигаю зробити свою обов'язкову роботу), прикриває мене перед вищим начальством, висилає на конференції і інші поїздки, ніколи не відмовляє в пораді та допомозі. Правда свою роботу я виконую повністю, він не вникає в мої експерименти, точніше я сама будую план своєї роботи, а він лише може підсказати і направити на ''праведний путь'', якщо треба. Я усвідомлюю, що докторат мій, і мені працювати. Він то також добре знає, тому не вникає, коли я роблю, а головне, щоб було зроблено. Тому приходиться ночами працювати, але вже вдома :) І ще він мені завжди говорить, що жінки створені для того щоб народжувати дітей, а робота то вон якось буде і він з розумінням ставиться до того і готовий допомогти (звісно ж з роботою :) ) . Одним словом, я щаслива, що маю нагоду працювати з такою ЛЮДИНОЮ! І всім бажаю того ж..

В мене стара діва шефиня. Я собі уявляю, якби я була вагітна якби вона мені нерви зжерла. Просто шкода своєї дитини. Там на розуміння нема що навіть розраховувати.

[Світлячок]

Привіт! Я також була аспіранткою, правда, зараз це все уже позаду))))І я дуже з того щаслива. Дисертація мені давалась дуже важко, складна тема, яку ще ніхто особливо не розробляв, юридична. Навчалась в аспірантурі, одночасно працювала в університеті, і юрисконсультом, тому трошки закинула науку...нічого не писала десь зо 2 роки. А тоді виявилось що чекаю на старшого синочка. Працювала, писала, переписувала, керівник допомагав мало, все сама, як правило, робила (ну і дуже-дуже допомагали батьки і чоловік) - статті, конференції, організаційні моменти - попередній захист, спецрада...і т.д. Коли синочку виповнилось 5, 5 міс. літала літаками до Києва в спецраду, хоч годувала грудьми малого.
Майже дійшла до захисту, але....через 1,5 міс виявилось, що вагіна вдруге!!!!!Це звичайно, був немаленький шок, але ми справились, я все доробила, хоч це забрало немало зусиль ))) і всього іншого. Минулого року нарешті захистилась, молодшому синочку якраз виповнилось тоді 6 місяців.
Не думаю, що варто кидати аспірантуру на півдорозі, або відкладати --треба старатись все одразу робити, бо потім не захочеться уже цим займатись. Тримайтесь дівчата, треба успішно завершити все почате, щоб потім насолоджуватись ТІЛЬКи спілкуванням з дитинкою без всяких зайвих турбот та напруження.


Користувач подумав і додав через 11 хв.:

Melena (4.3.2009, 0:12) писав:

А я якраз збиралася вступати до аспірантури - і дізналася, що вагітна. Довелося все кинути. Планую спробувати з наступного року, оскільки дитина займає весь час. А так віддам в садочок - і займуся собою... Звичайно, страшно трохи, не знаю чи справлюся, і їздити доведеться постійно, бо в нашому університеті із моєї спеціальності аспірантури нема (методика викладання АМ в ПШ), хіба що з педагогіки... Зараз маю пів ставки - і так не вистачає часу, ночами сиджу, щоб підготуватись до занять.
А ще через кілька років хочеться народити і другу дитину. Не знаю, чи починати з наукою???

Я бачу, ви зараз на сайті. Я не збираюсь навязувати свої поради, Вам звичайно, видніше, але якщо зібрались в науку, то треба йти, особливо мамусі з двома (в перспективі) дітками. Все-таки викладацька робота єдино прийнятна, як на мене, коли вдома маленькі дітки. Вільний графік- це величезна перевага. А з садочком - як пощастить. Нариклад, я на садочок в плані зайнятості старшого синочка не розраховую, бо він тиждень туди ходить, а місяць хворіє (хоч до того був здоровий як дубок).
І ще одна з переваг: хоч клопоти з дітками - приємні, деколи буває забагато і хочеться, страшенно хочеться займатись чимось, з дітьми не повязаним, мати свій час, свою т.зв. територію, свої заняття. Чудовим виходом, та ще й карєрно корисним, може стати аспірантура, кандидатська.

[Наталюсик]

Котяра (3.3.2009, 22:52) писав:

В мене стара діва шефиня. Я собі уявляю, якби я була вагітна якби вона мені нерви зжерла. Просто шкода своєї дитини. Там на розуміння нема що навіть розраховувати.

Можливо вона Вам заміжжя заздрить?
У мене шефова на роботі незаміжня, бездітна і в такому віці, що це вже не зміниться. Ду-у-уже важко з 2 тижні в місяць, а потім 2 так ормально ніби. Ми думали вже їй таємно в каву Ременс підливати (наша в фазу клімаксу входить), нас поки стримує те, що ми не впевнені чи Ременс "не вилізе" на алкоматі, якби нашу шефову поліція затримала на рутинову перевірку, бо неприємностей для неї не хочемо. Добре на нашу діють чоловіки, тому, коли нам щось треба залагодити, запрошуємо в офіс молодих колег (або при своїх співробітниках чоловіках), вона йде в свій кабінет з ними пити каву, а ми перед тим. ніби мимоволі підсуваємо папери на підпис чи там запитуємось, що треба. Ми весь час шукаємо для неї "кавалєра", бо дечого їй серйозно бракує (хоча це дуже злісно з нашої сторони). Для нас всіх "великим горем" було як її кишеньковий песик ніжку зламав, песика звичайно, шкода, але як вона бігала до нього по 4-5 раз в ветлікарню і який то всюди траур був - це треба побачити, щоб зрозуміти.

[Котяра]

Наталюсик, сто процентів заздрить, що я заміжня. Це видно неозброєним оком. Я тепер до неї на зустрічі тільки з чоловіком ходжу. Вона якась тоді більше як то кажуть dzielna. І говорить про справи а не якісь дурниці.

[chemna]

Котяра, Наталюсик співчуваю вам! Нема гіршого коли шефовство з причудами але треба пережувати то всьо і надіятись, щоо то тимчасово :) Мала нагоду працювати з одним варьятом, але козні робив, а скільки робив на зло...жах просто. Але вчасно побачила всі його вибрики і стажування так і закінчилось стажуванням, а не переросло в аспірантуру. а то була б торбина!