[mysi4ka]

Тема зради е актуальною.Більшість жінок дізнавшись про зраду коханого не пробачили б.Людина,яка любить не зможе зрадити.Дуже тяжко та болісно пережити біль зради .Мені здаеться це сильніше за будьякий фізичний біль.Але е такі випадки що розлучившись з чоловіком жінка знаходить подругу в обличчі тіеі з ким він зрадив.Якщоб (не дай то Бог) ви дізнались про зраду чи могла б виникнути така дружба у вас з суперницею?Або якщо б зрадниками були ваш чоловік і ваша краща подруга,як би змінились ваші стосунки.

[Юся]

Нет!!!!!!Точно нет!!!!!!!!Никогда бы она не стала моей подругой!!!!!!!!!А если б муж с моей подругой изменил- выпихнула б обоих с сердца!!!

[Львів'янка]

Та яка там дружба! Не бачу іншої відповіді, особливо зважаючи на те, що зрада - подвійна: і з боку чоловіка, і з боку подруги... ну яка тут дружба може бути?? Інша мова, коли жінка вже не хотіла бути з цим чоловіком (зустріла іншого чи по іншій причині), а тут ще і сам чоловік "підсобив" і зрадив їй... - ну, тоді цілком можлива дружба так званих "вдячних" суперниць!

[Кукуся@@@]

Так, ситуації в житті бувають різні)))
І якщо на секунду представити таку ситуацію то вихід з неї бачу один - шукати іншу подругу і чоловіка=))

[Ксюшечка]

Не уявляю як можна потім подружитися з супернецею

[Аріка Ікара]

А я не знаю, як би вчинила і зарікатися також не буду, бо життя- то непередбачувана штукенція.

[natalia220]

Ніякої дружби! Порвати відносини з обома і забути як поганий сон.

[Лисиця]

І ворогу не побажаєш такої долі. Але доля деколи жартує жорстоко. Ось і подруга моєї матусі не уявляла свої доля такої.
ЇЇ чоловік зрадижував їй два рази. Першого разу вона вирішила пробачити (та й він каявся) заради маленької дочки. А от другий раз - був останньою краплею у їхніх стосунках. Дочку вона виростила сама. Пройшло багато років. І тут дізнаються вони з дочкою, що у його коханки-розлучниці буде дитинка від нього. Дочка завжди мріяла мати сестричку або братика, і тут такий "подарунок".Зараз вони товаришують усі разом, глядять їм дитинку, допомагають і щиро радіють за матусю і маля.А у батька дитини життя не склалося:п"є,роботи не має, сидить на шиї матері. Містечко у нас маленьку, всі шушукаються. І ви спитаєте "Як так можна?", а вона вам відповісьть: "У мене все у середині до нього перегоріло, немає ніяких почуттів - ні ненависть, ні жалю.А діти ні в чому не винні! Я хочу щоб рідні люди росли разом і вчилися любити один одного. Коли нас , мам, не стане , то тільки вони залишаться , рідні кровинки.А люди! Вони завжди говорили і будуть говорити, а нам требе ЖИТИ".
Ось така історія. Як сама б вчинила б на її місьці - не знаю і знати не хочу.

[schmetterling]

Лисиця, цікаву ви історію розповіли, ніколи б не подумала, що таке буває.
А про себе навіть не знаю, що сказати. Я про таке ніколи не задумувалась, що чоловік може зрадити... А тим більше з подругою, в такому випадку я б не змогла пробачити подрузі, можливо чоловіку, але не подрузі. Бо тільки жінка розуміє, що відчуває зраджена жінка, і тільки справжня подруга ніколи не піде на таке, як зрада, як ламання чужого життя заради власного задоволення.

[Аніта]

не знаю стосовно чоловіка, а подруги у моєму житті точно б не було..................мабуть по цій причині тримаю подруг подалі.........

[діна]

Аніта (3.3.2011, 16:18) писав:

не знаю стосовно чоловіка, а подруги у моєму житті точно б не було..................мабуть по цій причині тримаю подруг подалі.........

Я також б зріклась обох, не мала б ні чоловіка ні подруги. Також особливо подружок не маю, щоб сидіти з нею на чаювання і говорити "по душам", все що мені треба розкажу чоловікові, а він мені. Попліткувати також можу з чоловіком, корочек поговорити на любу тему. А щодо подруг, то в мене хіба є 1 добра знайома , можем з нею зрідка зустрвтись, піти на каву, поговорити. Але просити в хату привички не маю.

[Аніта]

діна (3.3.2011, 15:24) писав:

Але просити в хату привички не маю.

я теж такого не практикую.............хіба вдень, коли чоловіка нема.
а так, чоловік до хати - нікого не має бути

[yulia22]

Цитата

мабуть по цій причині тримаю подруг подалі.........

Напевно і в мене так сталося. Як тільки познайомилася з чоловіком,( а моя подруга його знала добре), зразу почала казати, та нашо він тобі....Всякими спробами недавала нам побачитись.....Але в мому випадку,я втратила подругу(правда тепер думаю що це не справжня подруга), проте знайшла свого коханого чоловіка.....

[Кохавит]

Не хочется зарекаться. Сегодня я не прощу измену, а завтра - кто его знает как оно будет. Ведь проходит время и мы меняем свое отношение к той или иной ситуации. Вообще стараюсь жить по принципу - "все что ни делается - все к лучшему. И неизвестно кому в этой ситуации больше повезло. А вдруг все же мне?"

[Аніта]

Кохавит, хороший принцип, однозначно )

[Schwarze Rose]

Дружить не буду, але і кислотою обливать не буду

[irabil]

Я думаю, що не могла б бути подругою з цією жінкою, біль завжди буде давати про себе знати. Хіба що, погоджуюсь з Львів"янка, якщо ти не хочеш цього чоловіка, а тут і нагода випала. Але все одно не бачу потреби в тому, щоб бути подругами.

[dzzuga]

Бути подругами з розлучницею - однозначно ні! Навіть якщо вже не любиш свого чоловіка, то залишається самоповага і типова жіноча образа що обрав іншу. Але в кожного свій характер і своя логіка, в когось, можливо, і можуть скластись дружні стосунки з розлучницею, чим чорт не шутить

[Акуна Матата]

Думала про це, хоч приводу не було.
Важко пробачити зраду, але ще важче забути. Бо, навіть, якщо пробачиш чоловікові і лишишся з ним, то все одно завжди будеш думати про те, що він зробив і боятися, що це повториться знову.
А бути подругою тої, яка стала розлучницею - не уявляю..
Хіба такий варіант, що чоловік виявився аж ЗОВСІМ покидьком і їй також завдав шкоди і ви почали разом "дружити проти нього".

[Myrra]

Я напевне не змогла потоваришувати з розлучницею чи просто, тою, яка змогла мати відносини з сімейним чоловіком. Я б навіть з нею не спілкувалась, надто ми вже протилежно відносимся до сімейних ціностей і до життя.