[tusij]

На создание этой темы меня натолкнули откровения моих бывших одноклассников. Зашел разговор про таких извращенцев и встречали ли в детстве таких. Каждый стал делиться такими "воспоминаниями". Несколько наших девчонок признались, что их заманили в подъезд (а они на то время были во втором классе) молодой парень и общупал их. Слава Богу, этим закончилось. НО!!! Ни одна из них не рассказала, что случилось дома родителям. И это были благополучные семьи в которых доверительные отношения. На вопрос, почему, ответили, что было стыдно. Дети умалчивали, но морально травма была, так как рассказали, что и спать боялись и крики ночью. Вот и меня мучает вопрос, как подготовить и воспитать ребенка, чтобы он не стеснялся и не скрывал, если повстречает такого рода агрессию. Из своих воспоминаний, то помню мужчину, которые ходил вокруг школы и когда проходил кто-то из детей, то расскрывал куртку и показывал все ниже пояса. Так дети смеялись и ходили посмотреть что у него там.. Я сама боялась, наблюдала из-далека, но мне все подробно описывали другие.
Когда маленький ребенок, то он всегда около мамы, но вот когда начинаються гуляния самостоятельно, то можно запросто повстречать такого объекта. Ведь все эти примеры были по времени при СССР, когда "секса не было". А что сейчас?

[Mysterious]

ми в сьомому класі з подружкою їхали в поїзді до її брата на канікули в Київ, і коли повертались до Львова з нами в купе їхали двоє мужчин. Років десь 45-50. Купили,щоб ми разом розпили шампанське,(звичайно ми не пили), а потім намікали нам на близькі стосунки. Ви собі уявляєте, ми діти, не симпатичні підлітки дівчата, а дійсно-діти. Короче, Слава Богу нічого небуло крім нав'яжчевих пропозицій, але після того всього я почувалась гидотно.
Нікому нічого не розповідали, тут перший раз пишу про це.
А як захистити своїх дітей?незнаю. Створювати довірливі стосунки з дітьми і страратись таким чином знати їхніх знайомих, куди вони ходять.

[Рижуля]

Мені в дитинстві ( років 11-14) просто" везло" на таких збоченців.
Часто терлися своїми пісюнами в людних місцях ( переповнений громадський транспорт і т.д.)
В той час я думала, що сама їх можливо якось провокую, проте аналізуючи ситуацію зараз можу твердо сказати, що нічого подібного з мого боку не було.
Батькам звісно було соромно зізнаватися, але все ж мамі, після н-го випадку я таки сказала.Мама одразу розповіла як поводитися і згодом я вже могла дати відсіч цим придуркам!!( раніше просто дерев"яніла, не могла ні поворухутися, ні слова промовити,може вони думали, що мені подобається ))) )
Рада, що поділилася з мамою.Тут потрібно змалечку бути дитині другом і порадником, аби згодом про свої негаразди вона розповідала не друзям, а ще гірше не тримала в собі, а ділилася з батьками.

[гра з вогнем]

мені здається, що вберегти дитину можна лиш завдяки вчасним розмовам про сокровенне. про те як себе повинні поводити люди і чого треба остерігатися. як поводитися на вулиці, як говорити з незнайомими.
дуже часто діти не розказують, оскільки вважають таке нормальним (від незнання) або вже соромляться.
тому, навіть, якщо з дитиною не має аж-аж довірливих стосунків, все таки бажано надавати їй інформацію, а також бути дуже уважним. подібні випадки завжди матимуть прояв у поведінці.

[Коліжанка]

І у мене в дитинстві були такі випадки. шкодую, що не розповіла мамі, а особливо татові, бо один був наш сусід і побачивши, що все безнаказанно постійно мене провокував. Це був жах, тато його вбив би, а мені соромно було зізнатися. Сусід постійно чіплявся, Слава Богу дистанція зберігалася, але це тривало років 2, так з 5 до 7 років, я боялася по вулиці ввечері сама йти, боялася до сусідів заходити.

Згідна з Гра з вогнем,треба не чекати, коли в дитини наступить період довірливості, а самому і вчасно почати розмовляти з дитиною, обговорюючи різні випадки. Якщо б у цей момент мама про щось таке зі мною заговорила, я б точно все розповіла, а так мовчала, бо думала, що це щось страшно соромне і нехай краще ніхто не знає, бо ще невідомо яка реакція буде. Добре, що у мене потім зявилася подруга, з якою можна було це обговорити і ми просто переводили це на сміх і жарти. Зараз думаю, що це була свого роду психотерапія. :)

[tusij]

Да, я согласна, нужно стремиться к тому, чтобы ребенок полностью тебе доверял. А вот разговор про такого рода извращения и опасность нужно уже затеять как только ребенок уже самостоятельно начинает гулять, ходить в школу. Сейчас дети более информированы, но ребенок есть ребенок. Чистота и наивность, а взрослому зрелому человеку так легко его обмануть. У меня уже выработалась привычка, я когда гуляю и вижу, что дети общаются с какими-то подозрительными мужчинами и явно видно, что это не родственник, всегда подзываю ребенка и переспрашиваю кто это и что он от тебя хочет. Было такое, что мальчик говорил, что спрашивал номер дома и просил помочь найти дом, подъезд. Дядя увидя мою заинтересованость сразу смылся. Ребенок про плохое даже не подумал. А вот я... Тоже мне, провожатого захотел!!

[гра з вогнем]

це правда. дітки дуже добрі, наївні та безпосередні. більше схильні довіряти дорослим, слухати дорослих, поважати їх думку, слова та дії. ми самі їх того вчимо. тому важливо навчити й обережності.
а покидьків багато, треба бути дуже пильними.

а ще ці покидьки нахабні. мені розповідали історію. батьки з дітьми були в басейні, дівчатка 11-12 років плавали. то якесь.. спеціально піднирювало під дівчат і розглядало! і це при батьках. а дівчата що - тішилися від такої уваги, може сприймали як гру, може їм було приємне залицяння дорослого мужчини. добре що тато однієї з дівчинки втрутився і провів усім розяснювальну бесіду.

[tusij]

Мне кажется, что к такой беседе про "плохих дядей" нужно периодически возращаться и напоминать. Ну, конечно, не фанатически только про это говорить, но все-же. Одной беседы, думаю мало. Я вот когда думаю про такое, то очень хочу, чтобы мой ребенок не воспитывался на улице. Тоесть, чтобы посещал какую-то секцию спортивную или кружок, который занимал бы его почти все свободное время. Вот я 10 лет занималась плаваньем и на походы по заброшенным домам (как лазили мои одноклассники) у меня просто не было времени. Тем ни менее я с соревнованиями объездила всю Украину и соседние республики тогда еще СССР. Не скажу, что хотела ходить на секцию, был период, когда все мои одногодки бросили ходить, а мне бросить не разрешил папа. И знаете, я благодарна ему за это. А уже в старших классах сама не захотела бросить.

[Аліска]

Я теж пригадую кілька випадків, один яскраво запам'ятався. Точно не пам'ятаю скільки мені було років, вчилася в молодших класах. Коли поверталися із подругою додому пристав "дядінька" із пропозиціями щось купити, пригостити. Ми казали що не хочемо, а він продовжував розказувати що у нього вдома є. Я злякалася почала втікати і плакати, якась добра тьотя провела мене додому. Мамі все розказала. Багато ще збоченців зустрічала в житті але мамі більше не розповідала. Справді батькам потрібно пояснювати дитині і обговорювати різні ситуації.

[tusij]

Да, именно вот эта молчаливость и беспечность деток меня само больше пугает.

[syliko]

Коліжанка (17.2.2009, 23:03) писав:

І у мене в дитинстві були такі випадки. шкодую, що не розповіла мамі, а особливо татові, бо один був наш сусід і побачивши, що все безнаказанно постійно мене провокував. Це був жах, тато його вбив би, а мені соромно було зізнатися. Сусід постійно чіплявся, Слава Богу дистанція зберігалася, але це тривало років 2, так з 5 до 7 років, я боялася по вулиці ввечері сама йти, боялася до сусідів заходити.

Згідна з Гра з вогнем,треба не чекати, коли в дитини наступить період довірливості, а самому і вчасно почати розмовляти з дитиною, обговорюючи різні випадки. Якщо б у цей момент мама про щось таке зі мною заговорила, я б точно все розповіла, а так мовчала, бо думала, що це щось страшно соромне і нехай краще ніхто не знає, бо ще невідомо яка реакція буде. Добре, що у мене потім зявилася подруга, з якою можна було це обговорити і ми просто переводили це на сміх і жарти. Зараз думаю, що це була свого роду психотерапія. :)

Коліжанка, Ви ніби про мене розповіли, все так само було, крім подруги. Я нікому не розповідала. Про це знає тільки мій чоловік. І які-б довірливі стосунки з мамою не були, про це я не розказала, бо було соромно, хоч толком ще нічого не розуміла, мені було 8 років. Пізніше мама намагалась говорити зімною на такі теми, але я зразу закривалась як мушля, мені здавалось, що вона здогадуується про мій сором. І говорити з нею на рахунок сексу відверто більше ніколи не виходило.

[tusij]

Я уверена, что эти гады прекрасно знают психологию маленького ребенка, что он в большинстве случаев, не смотря на беседы родителей, промолчит и не расскажет. Поэтому и ведут так себя нахально!! Не знаю, как заслужить доверие ребенка? Мне кажется, что к любой проблеме даже маленькой, если к тебе обращается малыш нужно относиться с пониманием и без смеха. По опросу своих знакомых, очень многие мне сказали, что переставали рассказывать и делиться с мамой, так как услышали, что она обсуждает рассказаное с подружками.

[Зюзюка]

Останнім часом ця тема мене також дуже турбує, а саме після народження нашого сонечка. Дивлюся серіал "Закон і порядок. Сексуальні злочини" по НТН, після якого починаю переживати ще більше. Погоджуюсь з вами, що необхідно говорити з дитиною про це, але коли саме починати ці розмови, ще не знаю.
Щодо приставань, то в нас будинок на 4-ри сім'ї, а за хатої один з сусідів побудував собі баню, де коли йому хотілось збирав не тільки відносно нормальних людей, але й всіляку наволоч попаритись. Коли я була в 9-му класі, поверталась зі школи до мене в нас на подвір'ї почав чіплятись мужик років 55-60 на підпитку, а почалась розмова з того як пройти до цього сусіда. На щастя обмежилось все лише словами, але було дуже не приємно, він навіть гроші пропонував. Хоч чим я могла його спровокувати не знаю. Не пам'ятаю як саме від нього відчипилась, але коли мама з татом повернулись з роботи, з плачем розповіла про все їм. Тато пішов до сусіда, посварився трохи з ним, але приставаку я більше не бачила. Про тертя в транспорті взагалі мовчу, від цих екземплярів завжди намагалась відсунутись, зло дивилась, втікала по салону, а от мої подруги більш радикальні. Одна такому красавцю ніби випадково в живіт локтьом зарядила, інша не випадково зонтом врізала ще й сказала куди йти. Я на жаль так не могла завжди побоювалась, що ображу когось не заслужено, думала може мені лише здається.
Тому поки що не знаю як захистити малечу від цього, а так хочеться!!!

[Ксюнка]

І я стикалася з тертям і обмацуванням в транспорті. Ті, хто вчився в універі Франка і їздив в трамваї №2 на фізкультуру прекрасно мене зрозуміють, бо коли трамвай набитий битком в своїй більшості дівчатами (в нас на ін"язі на моєму потоці було 220 дівчат і 20 хлопців ), то є рай для таких збоченців. Намагалася завжди ставати так, щоб навколо булт всі знайомі люди. Одного разу одногрупниця дівчини, що зі мною жила вийшовши з трамваю відкрила сумочку, а там все в спермі ! І залікова теж! Ото їй було.....

[tusij]

Ой, эти "терки" в транспорте очень часто. Последний раз вообще вопиюще. Я была беременная, уже с огромным животом, сидела, а этот гад терся. Но я уже девочка взрослая, переживу. А вот детки молчат и стыдяться рассказать родителям о такого рода домоганиях. Даже тут, кто рассказал истории, ведь не все признались родителям. Может дело в том, что слишком воспитывается, так сказать культивируется стыдливость? Дети стесняються изменений в своем теле (имеется виду подростки). Не знаю. Вот пример, у моей подружки сестра, у нее дочка 15 лет. Так у них настолько доверительные отношения! И насчет мальчиков, чувств, внешности. Вот недавно ей показала родинку на интимном месте и спросила, как же так, это нормально или она будет мешать, когда я буду с мальчиком спать? Я бы такое у мамы никогда не спросила.

[Зюзюка]

Не можу сказати, щоб у мене з батьками були настільки відверті стосунки, але тато з дитинства вчив, що якщо мені хтось робить щось не так, не обовязково дорослі, я завжди можу розраховувати на його допомогу. Тому коли ставалось щось таке питання про те чи розповісти йому чи ні для мене не стояло. Тому мені здається, що дитина обов'язково має знати, що в сім'ї її завжди зрозуміють і підтримають.

[Оленка2008]

Я вже теж не раз про це задумувалась. ...
Я вже пробувала поговорити про це з молою. Років зо 4 тому.
Напевне пора поговорити ще раз... Зараз вона вже більша, напевне інакше сприйматиме всі мої слова, ніж в 6 років..

Рижуля (17.2.2009, 22:47) писав:

Батькам звісно було соромно зізнаватися, але все ж мамі, після н-го випадку я таки сказала.Мама одразу розповіла як поводитися і згодом я вже могла дати відсіч цим придуркам!!( раніше просто дерев"яніла, не могла ні поворухутися, ні слова промовити,може вони думали, що мені подобається ))) )

Рижуля, і що Вам конкретно порадила Ваша мама?? Поділіться будь ласка

[Рижуля]

Оленка2008, мама порадила публічно осоромити виродка.Тобто на весь голос, щоб якомога більше людей почуло сказати щось типу- ти що козел робиш, небачиш, що я не повнолітня? Людоньки рятуйтееее!!!!
І подіяло.Такі збоченці, як і ексгібіціоністи страшенно бояться бути осоромленими,вони прагнуть налякати, але ажніяк не налякатися самим.
Отож кілька разів використавши такий метод поведінки мене більше не чіплялися ( можливо вони там якийсь клуб свій мають "КЛУБ ЗБОЧЕДРОЧЕНЦІВ" і розповідають, про таких відважних дівчаток, як я,намагаючись потім обходити 10-ю дорогою.Так би мовити в "чорний список" мене занесли :) ) :db:

[Оленка2008]

Рижуля, дякую за пояснення. Візьму на озброєння, коли говоритиму з донькою!
А Ви були мужньою дівчинкою! ;)

[Teтянка]

Мені було років 11-12,коли я вперше почула від подружки,що сталося з її двоюрідною ЧОТИРИРІЧНОЮ сестричкою. Вона з мамою і старшою сестричкою(аж на два роки) жили в гуртожитку. І от коли мама на кухні варила їсти,а старша гуляла, на вулиці 21-літній гад згвалтував дівчинку! Мама почула крики малої надто пізно(уявляєте-довгий коридор,кімнати по два боки,а в кінці коридору - кухня)..Але це якось потім замнули,тобто той покидьок навіть не сів...
А вчора моя донька натрапила в одній соціальній мережі(в контактє.ру) на дитяче порно...Я в шоці,що вже про доньку говорити...