[Натусiк]

Якось випадково включила телевізор на португальський канал і почула,що далі буде репортаж "Світло з України".Це мене зацвкавило-пр що буде.Далі така історія.Один португал(65р.)мав катаракту і 3 роки чекав на операцію,осліп зовсім.І його невістка -українка завезла його на Україну,зробили операцію і чоловік почав бачити.На програму полетіли дзвінки від людей,які мали проблеми з зором.Для деяких це була остання надія .І телеканал відібрав 15 чоловік,якв поїхали в Україну у клініку"Ексімер".Після обстеження трьом сказали,що вже нічим не можна допомогти.Решті назначили лікування.Одним операції,іншим вправи для відновлення зору(потім пояснювали,що в Португалії таке не практикують)Люди плакали,дякували не вірили,що на наступний день будуть оперувати.
І ще найцікавіше,що серед усіх був хлопчик 5 років,який народився сліпим.Для батьків Україна була останньою надією.І наші лікарі роблять хлопчику операцію, і дають гарантію, що дитина на одне око буде бачити 80 відсотків.Потім показували найкращому офтальмологу Португалії,як би він оцінив операцію.Його слова:"Я в шоці.Ми навіть не розглядали такий варіант"
Далі було продовження цієї історвї про спогади людей.Всі дякували нашим лікарям,згадували Київ,як найкраще місто.,а одна жіночка сказала,що ...хоче поїхати жити на Україну!!!
Ми надругий день з таким піднесеним настроєм пішли на роботу.І горді за Україну!!!
Ще завжди з гордістю і з сльозами на очах спостерігаю за перемогою наших спортсменів,і коли звучить гімн України.
І взагалі в нас багато простих людей, які роблять свою роботу і ними можна гордитися!!!

[jane]

Мабуть, так вже ми виховані, що не починаємо гордитися своєю країною, доки нам ніхто з-за кордону не скаже, що слід... Колись натрапила в неті на "10 фактів про вас, якщо ви живете в Запоріжжі", і одним з фактів там було "Ви щиро дивуєтесь, коли хтось каже, що у вас дуже красиве місто, навіть заперечуєте, але глибоко в душі цим пишаєтесь". Думаю, щось подібне вірно і в більшому масштабі...

На перших курсах університету довелося мені спілкуватися з людьми з програми "Волонтери планети", переважно американцями. Вони приїжджали в наше місто і казали, яке воно красиве! Який гарний Київ, хвалили буквально все, що бачили і де були! Казали, що в нас дуже гостинні і добрі люди, що в Америці такого немає - там хоч тобі і посміхаються на всі 32, але кожен за себе і в кожного свої проблеми, а у нас все не так. Один чоловік (здається, дружина його померла, але має дітей, друзів, мав роботу в Нью-Йорку) продав свій будинок в тому ж Нью-Йорку і переїхав в Запоріжжя, жив на той момент вже майже 2 роки, винаймав квартиру. Йому подобалось у нас, хоч і мову він майже не знав. Казав, що місто нагадує йому Америку десь так 19го століття - дуже затишно і набагато спокійніше, ніж там..

Такі моменти викликають гордість. Хоча, мабуть, це не правильно - пишатися Батьківщиною тільки томусь, що хтось носом ткне, і мені щіро хочеться, щоб люди пишалися нею просто так, бо пишаються.... Але, як не прикро, світ бачить нас і судить нас по верхах - по новинах в газетах і по тв, політичних, економічних, а там пишатися нічим..... Нехай хоч ці врятовані португальці та їх родичі будуть іншої думки про нашу Країну...

[ясочка]

Згадала, як у Таїланді менеджер магазину, почувши, як ми говоримо з чоловіком, спитав, чи ми не з України, а тоді розповів, що йому колись давно друг-бізнесмен привіз у подарунок фотоапарат "Київ" - кращого у нього і досі не було.

[Львів'янка]

Горджуся нашими спортсменами, які завойовують найвищі нагороди або просто, до прикладу, добре грають у футбол і тим самим прославляють Україну. Бо у світі народ дізнається про те, що Україна - це окрема держава і до Росії не має ніякого відношення саме завдяки нашим спортсменам! Не буду перечисляти усі відомі імена, одні тільки Клички чого вартують!!! А про футболістів - це вже окрема розмова! ;) Шкода, звичайно, що для переважної більшості іноземців держава Україна асоціюється з тим Шевченком, шо грає у футбол, а не Тарасом Григоровичем... але і це вже великий плюс! Знаю, що більшість чоловіків гордиться нашими футболістами, точніше - вже не нашими... а ше точніше - нашими, але граючими в складі команди іншої країни :( Отаке замкнене коло виходить - ми ніби гордимося, але прославляють вони вже не саму Україну, а тільки нашу національність... Шось я вже заглибоко копаю... ;) Ми ж говоримо про приємні речі! Та в любому випадку - ПРОСЛАВЛЯЮТЬ! :)

[voloshehka]

Я горджуся що є українкою. Ще змалечку тато прищепив мені любов до віршів великого Кобзаря, а бабуся невпинно вишивала... це не можливо викоренити, намагаюся в такому ж дусі виховувати своїх діточок. Слава Україні!!!
А ще дуже приємно, що є цей сайт і переважає тут українська мова.
Мова наша мова,
мова кольорова,
в ній гроза травнева
й тиша вечорова...

[Time Out]

Не була у Запоріжжі, але Київ дійсно дуже гарне мальовниче місто, яке я дуже люблю. На жаль, моєї любові до міста не розділяє мер, але зараз не про нього. Дуже гарний Львів - це просто чудо. А замки, а парки! Одна "Софіївка " чого варта. А ще наші поети, музиканти, вчені. Лише ім"я Амосова чого ватре, а Шалімов! Ті ж самі спортсмени, які тренуються в таких умовах, які мабуть у Європі були століття назад. А вони при цьому виграють і встановлюють світові рекорди. Рекорд Бубки досі ніхто не побив. Про параолімпійців окрема розмова. Вони змагаються не так за медалі, як зі своєю хворобою. І перемагають.
У нас багато є хорошого. Просто ми дійно не привчені гордитися своєю країною. А без цього ніхто нас не знатиме і не поважатиме.

[voloshehka]

Доречі, сьогодні день народження великої української поетеси Лесі Українки. Моє чадо виступало в садочку, свято було неперевершеним!!!

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинському, у тій частині України, що входила до складу Російської імперії.
Це – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З'явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов'язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов'язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

[vitalinka]

мабуть, найбільша гордість це Віталька і Володька Клички! Завдяки їм нас трохи знають у світі, причому з хорошої сторони!

[ясочка]

Звичайно. А трохи раніше "візитівкою" України був Сергій Бубка, потім Яна Клочкова, Андрій Шевченко... І ще згадалося, як по приїзді у В'єтнам ми почули "Дикі танці" Руслани у виконанні місцевої поп-зірки в'єтнамською ж таки мовою . Було дуже приємно, поки вони не зазвучали скрізь і мало не цілодобово... :D

[Dzvinka]

Львів'янка (17.2.2009, 20:51) писав:

Шкода, звичайно, що для переважної більшості іноземців держава Україна асоціюється з тим Шевченком, шо грає у футбол, а не Тарасом Григоровичем...

А ще більше шкода, коли самі українці в список "великих українців" вносять Лєніна, Хрущова, Брєжнєва, віртуального Стаханова... поряд з тими ж Шевченком, Українкою...
Та й хто зараз із молоді згадує про Кобзаря чи Лесю, чи Івасюка (поза шкільною програмою, звичайно, чи вечорами пам*яті до чергової річниці того чи іншого корифея), коли звідусіль пропагують "таланти" на кшталт "Пающіх трусів"...
А наш чудовий президент роздає "заслужені" та "народні" звання артистам направо і наліво, і то як не "українцю" Кіркорову, то Сердючці... Ким із них гордитися?
Колись гордилася за Україну, а тепер соромно. Дійсно, у світі про нас судять по діях "верхів", а ті "верхи" своїми діями опускають репутацію нашої держави нижче плінтуса...
Щось і я глибоко зарилася, вибачайте

[Щасливий татусь]

vitalina (26.2.2009, 9:51) писав:

мабуть, найбільша гордість це Віталька і Володька Клички! Завдяки їм нас трохи знають у світі, причому з хорошої сторони!

Частково я з вами можу погодитися, але ми гордимося за них, тільки тим що вони ДЛЯ СЕБЕ в першу чергу добилися світового визнання. І Все.
А ви не ставили собі запитання чому вони досі не розмовляють українською мовою, в той же час вивчили німецьку і англійську.
Так от одна журналістка запитала їх про це, а вони відповіли, що їм це не потрібно, бо вони прекрасно "общаются на общепонятном".
І ще одне зауваження, я розумію гроші-грошима, але самі Клички навіть пива не пють, а з екранів телевізора всіх запрошують пити Чернігівське.
Про те, що окремі марки алкоголю, можуть бути спонсорами спортивних передач, проведення змагань, турнірів я взагалі мовчу. Бо в голові це важко вкладається. Шкода, що саме в алко та тютюнових компаній найбільше мільйонів, які вони й використовують для отримання ще більше мільйонів.

[Натусiк]

А ви сьогодні будете дивитись по Новому каналі нагородження"Гордість країни".Постійно дивлюсь.Наревусь сьогодні знову

[violet_i]

Україна - то не звук і не просто слово,

Україна - серця гук, солов'їна мова,

Україна - то земля, вкрита стиглим житом,

Що так сонячно сія під небесним німбом!

Україна - то сади, їх рясні щедроти,

То настояні меди у духмяних сотах!

Україна - то стіжки мов церковні зводи,

Україна - то стежки наших родоводів!

Україна - то Дніпро повен грай-водою,

Україна - то добро, творене тобою.

Україна - то отця мудрі настанови,

Україна - то серця, сповнені любов'ю!

Україна - то дитя на руках у мами,

То одвічні відкриття брам у світлі храми!

Україна - це і ти, це - і я, і всі ми

Осяванні з висоти Божими очима!

[Юрасик]

Звичайно, я горджуся своєю державою. Дуже люблю слухати наші пісні. Думаю ви всі зауважили, що зараз дуже багато народних пісень перекладають на сучасний лад.(звичайно не у всіх то гарно получається) але мова не про те.
Тут писали, що за кордоном на більше шанують. От моя однокласниця, знайшла собі італійця, має з ним донечку, живе в Італії. Приїхала декілька днів тому до нас на Україну з дитиною. І от при зустрічі з нею почула, що ми всі бомжі, а наші діти щоб прожити будуть змушені збирати пляшки з під пива????. Образливо було слухати таке. Напевно швидко забулося, з якого "бомжарства" вона вийшла, перед тим як вискочити за престарілого італійця, якого ні разу сюди не привозила(напевно тоже встидається ним, добре що хоч гроші дає). От такий наш менталітет

[Teren]

Сікорський, Амосов, Корольов, Мазепа, Хмельницький (в якого не було жодної поразки - під Берестечком події розгорталися вже без нього), Блохін, Бубка, Ліна Костенко, Шевченки (обидвоє :)), знаменитий конструктор Архип Люлька, Клички, мікс-файтівець Вовчанчин, тенісист Мєдвєдєв, Тимощук, Сковорода, Українка та Франко із своїми знаменитими "Каменярами", від яких мурашки по шкірі, УПА, козаки, наймилозвучніша у світі мова, Миклухо-Маклай, Гоголь, Булгаков, генерал Григоренко, професори Гаврилишин і Мирослав Попович, ціла плеяда наших космонавтів, зрештою, УВЕСЬ НАШ НАРОД.

[IRUNA110984]

Теж пишаюсь, що українка, горжусь братими Кличко, чомусь подумалось про Ніну Матвієнко, як вона гарно співає, Русланою з її "Дикими танцями"...

[Gabi 7]

а в мене викликає гордість Ліна Костенко! її творчість - шедеври! якось говорила з подругою-полькою, це було тоді, коли їхня Шимборська отримала Нобелівську премію в галузі літератури. От вона й розповіла, що те, що Шимборська отримала цю премію, то є зазлуга самого народу. Поляки на форумах в інтернеті, в літ кафе заповнювали анкети і збирали підписи, щоб її висунути як кандидата. А у нас з тим туго. Хоч у мене не раз виникало бажання створити рух за висування наших людей у номінанти на цю премію! Бо якщо у нас вже й когось би подали, то переважно тих, кто "заслужив" перед державою! А у Ліни Костенко є всі шанси ту премію отримати!

[Teren]

Gabi 7: хороша ідея! Розпитайте подругу-польку детальніше, що потрібно робити. Я теж дуже шаную Ліну Костенко, навіть дочку ми назвали в її честь. Гарантую свою скромну участь у подібній акції.

[Зорік]

Teren (4.11.2011, 12:40) писав:

Gabi 7: хороша ідея! Розпитайте подругу-польку детальніше, що потрібно робити. Я теж дуже шаную Ліну Костенко, навіть дочку ми назвали в її честь. Гарантую свою скромну участь у подібній акції.

Давайте підтримаємо цю ідею!!! Ліна Костенко (зі всіма особливостями харатеру) - це геній! Геніальна поетеса ( хто консерватор - хай буде - поет), горджуся з того, що живу тоді, коли вона. І своїй дитині говорю про це. І те що держава Україна не просуває цей, справді, бренд України - на совісті наших т.з. "державотворців" і фальшивої вузьколобої "еліти".

[Gelena]

Я також підтримала б кандидатуру Костенко. Єдине, не хотілося б, щоб вона псувала собі репутацію підтриманням певних політичних сил. А як письменниця (мене колись в школі вчили, що пише не тільки прозу, але й вірші - правильно?) - їй немає рівних наразі в Україні.