[Сонце]

Цікаво мені, чи всім так важко даються зустрічі із дорогою свекрухою, чи може це лише в мене так виходить? Як часто ви зустрічаєтесь?
Бачимся ми ніби не дуже часто - один раз в тиждень, але суть в тому, що вона б хотіла і кожен день, і по-сто разів на день, а я ледве той один раз переживаю!!! Мене б влаштувала ситуація побачень раз у місяць, а ще краще щоб ми проживали десь у іншому місті, тоді напевне я б сама вже сумувала за нею...
Не знаю, чи бувають по-справжньому хороші стосунки із свекрухою?
Цікаво дівчата, а як у вас виглядає ситуація?

[Юлія]

Сонце (10.11.2007, 15:29) писав:

Цікаво мені, чи всім так важко даються зустрічі із дорогою свекрухою, чи може це лише в мене так виходить? Як часто ви зустрічаєтесь?
Бачимся ми ніби не дуже часто - один раз в тиждень, але суть в тому, що вона б хотіла і кожен день, і по-сто разів на день, а я ледве той один раз переживаю!!! Мене б влаштувала ситуація побачень раз у місяць, а ще краще щоб ми проживали десь у іншому місті, тоді напевне я б сама вже сумувала за нею...
Не знаю, чи бувають по-справжньому хороші стосунки із свекрухою?
Цікаво дівчата, а як у вас виглядає ситуація?

Моя "мама" живе за 1000 з гаком кілометрів, бачимось рідко, вона не лізе в наші стосунки, не вчить мене що і як я маю робити, не каже чоловікові, що погану дружину вибрав, вона взагалі мене ігнорує. Ні, як я приїжджаю, то говорить зі мною, не супиться, але я вагітна зараз, а вона ні разу в мене особисто не спитала як я почуваюсь, які результати аналізів, який спосіб життя я веду, чи дитина б"ється, а як чоловік дає мені трубку, то і хвилини не говоримо, вона ввічлива, але таке враження, що не хоче говорити. А от свекруха моєї свекрухи постійно всім цим цікавиться, переживає, видно, дуже все правнука хоче, інколи аж образливо, що правнука більше хочуть, ніж внука. Але як свектруха мама мого чоловіка - золота. Ми не сваримось... все нормально, мене просто ігнорують, але це ліпше, ніж коли тобі носом тикають як ти маєш готувати, вдягатися і поводити себе... правда, зі мною такий номер і рідній мамі не проходить.

[Юлія]

Сонце (10.11.2007, 15:29) писав:

Цікаво мені, чи всім так важко даються зустрічі із дорогою свекрухою, чи може це лише в мене так виходить? Як часто ви зустрічаєтесь?
Бачимся ми ніби не дуже часто - один раз в тиждень, але суть в тому, що вона б хотіла і кожен день, і по-сто разів на день, а я ледве той один раз переживаю!!! Мене б влаштувала ситуація побачень раз у місяць, а ще краще щоб ми проживали десь у іншому місті, тоді напевне я б сама вже сумувала за нею...
Не знаю, чи бувають по-справжньому хороші стосунки із свекрухою?
Цікаво дівчата, а як у вас виглядає ситуація?

А що не так? Чим вона тебе дратує?

[Сонце]

Юлія (10.11.2007, 15:57) писав:

А що не так? Чим вона тебе дратує?

Своєю надмірною увагою! Вона хоче до всього бути причетна, володіти всіма подробицями нашого життя... Ніби нічим таким конкретним, але її тінь витає над нами, що мене й дратує. Так повелось, що існує ніби правило - на вихідні йдемо до МАМИ! І тих вихідних вже зовсім не радо очікуєш!!!
Можливо ще й тому, що моя мама зовсім іншого характеру людина, вона ніколи до нас не пхається, в неї своє життя, а в нас своє. І я так звикла протягом життя, стосунки в нас на певній відстані.
А тут у своє 22-річчя я ще й стала донькою гіперопікунської мами!

[Маша]

Сонце (10.11.2007, 17:29) писав:

Цікаво мені, чи всім так важко даються зустрічі із дорогою свекрухою, чи може це лише в мене так виходить? Як часто ви зустрічаєтесь?
Бачимся ми ніби не дуже часто - один раз в тиждень, але суть в тому, що вона б хотіла і кожен день, і по-сто разів на день, а я ледве той один раз переживаю!!! Мене б влаштувала ситуація побачень раз у місяць, а ще краще щоб ми проживали десь у іншому місті, тоді напевне я б сама вже сумувала за нею...
Не знаю, чи бувають по-справжньому хороші стосунки із свекрухою?
Цікаво дівчата, а як у вас виглядає ситуація?

О! В мене ситуація аналогічна. Зараз правда бачу її рідше, бо ходити мені важко (хоча вона живе за 15 хв.), а вона привикла, що ми до неї приходимо.
Саме головне, що вона мене любить і дуже цікавиться моїм здоров'ям. Я її поважаю, вона не погана людина, але коли я її бачу і чую, то відчуваю невидимий тиск, і цей тиск дуже сильний. Вона боїться самотності і тому кожен день дзвонить, правда в більшості говорить зі своїм сином, хоча з нею живе свекор і молодша сестра мого чоловіка.
Коли ми жили в них вдома пів року, я тихо сходила з розуму, я була як зомбі. Мене ніхто ніколи не ображав, але мені постійно приходилось після роботи до 11 год. сидіти зі свекрухою на кухні і їй допомагати (робити роботу ту, що можна зробити за 15 хв.), люб'язно вислуховувати історії, які я чула сотні разів . Ще вона дуже "економна" і я коли щось купую відчуваю себе винною в чомусь .
Зараз головна проблема з іменем для дитини.
І головне, що мене дійсно ніхто не ображає (тільки інколи експлуатує мене і чоловіка, а його сестру ні), завжди приходить обнімає, але в мені є якась дистанція.

[Сонце]

Маша (10.11.2007, 16:43) писав:

І головне, що мене дійсно ніхто не ображає, завжди приходить обнімає, але в мені є якась дистанція.

Ой, як я Вас розумію!
Не хочу Вас засмучувати, але після народження дитини ситуація може дещо загостритись... <_<
Мене аж в піт кидає як вона бере малу на руки і всіляко сюсюкає до неї
Я все себе заспокоюю, що це мине але от вже йде третій рік нашого душевного спілкування, а емоції все не минають, а інколи навпаки находять новим витком вражень...

[Маша]

Сонце (10.11.2007, 19:02) писав:

Ой, як я Вас розумію!
Не хочу Вас засмучувати, але після народження дитини ситуація може дещо загостритись... <_<

Я себе помаленько готую. Дитятко, ще нез'явилося на цей світ, а мене уже попередили, що будуть "втіхаря" балувати дитинку, бо дід і баба завжди кращі за батьків. Як жити з ними я не знаю...

[perchyk]

Привiтик.

У мене навпаки досить позитивнi видносини з мамою(мого чоловика). Я впевнена однiею з причин цього е вiдстань. Ми бачимося 1 раз в рiк:) . Були ось дома влiтку,то свекруха вiдносилася до мене краще вiд рiдноi мами.

Як тiлки ми з чоловiком одружилися ,я одразу почала називати ii мамою. Хоча до одруження я нiяк не могла уявити як можна називати когось мамою окрiм моеi власноi. Тому на мою думку,я кщо одрзу переступити цей бар'ер,вiдносини будуть кращими. Але все залежить вiд людини.

Моя сестра живе разом iз свекрухою. Спочатку вiдносини були iдеальнi. А зараз моя сестра ненавидить ii. А все це почалося пiсля того коли вона народила сина.У неi був кесарiв розтин,потiм пiсляродова дипресiя. Свекруха просто поiхала до подруги на море вiдпочивати. Зараз вони живуть пiд одним дахом але навiть готовлять окремо. До речi моя сестра так i нiколи не назвала свекруху мамою. Так що випадки е рiзнi.

[Сонце]

perchyk (10.11.2007, 22:50) писав:

Привiтик.

У мене навпаки досить позитивнi видносини з мамою(мого чоловика). Я впевнена однiею з причин цього е вiдстань. Ми бачимося 1 раз в рiк:) . Були ось дома влiтку,то свекруха вiдносилася до мене краще вiд рiдноi мами.

Я теж думаю, що неабияку роль відіграє відстань, чим далі - тим більше любиться :)
А після народження дитини, справді часто відносини погіршуються, вони ніби мимоволі хочуть зайняти вирішальну роль у догляді та вихованні дитини!!!

[Юлія]

Сонце (11.11.2007, 10:13) писав:

Я теж думаю, що неабияку роль відіграє відстань, чим далі - тим більше любиться :)
А після народження дитини, справді часто відносини погіршуються, вони ніби мимоволі хочуть зайняти вирішальну роль у догляді та вихованні дитини!!!

Ну мені це не світить :)
Я свою свекруху також мамою називаю, з дня весілля, вона як почула, аж розтанула, приємно було. А те, що не особливо лізе в життя - так це просто супер... я от на секунду уявила, що вона б приходила, казала, що і як має робити вагітна жінка, або ж втручалась в процес виховання дитини... бр-р-р. Нехай краще раз чи два рази на рік ми бачимось, вона мене завжди балує дорогою косметикою, та й іншими речами, які я собі купити не можу (парфуми із Франції, наприклад, бо я ще не виїжджала за кордон, а мій тато, її чоловік, там частенько буває).
І що саме головне - багато матерів ревнують синів до невісток, а мій чоловік, уявляєте, якось їй сказав, що я там смачніше йому готую... от свиня, уявляю як їй було гірко... а вона нічим не проявляє ревнощів...А от уявіть, дівчата, виростили ви сина, всю душу вклали, звикли, що поряд, а тут прийшла якась дівчина - і все... син тільки про неї й думає, про неї й говорить, вже й переїздити думає... а потім і не звонить часто, не заходить...це добре, якщо жінка мудра і розуміє, що так і має рано чи пізно відбутися, а як ні... то псує життя всім.

[perchyk]

Думаю що ваша свекруха бачить свого сина щасливим тому и не ревнуе навiть якщо ви i краще готовите нiж вона. ;)

[Юлія]

perchyk (11.11.2007, 22:17) писав:

Думаю що ваша свекруха бачить свого сина щасливим тому и не ревнуе навiть якщо ви i краще готовите нiж вона. ;)

Може бути... це такий особливий тип "європейських батьків", дитині є 12 - все, самостійна особистість, до неї не лізуть, не заважають, але й самі допомоги не пропонують, хіба що сам попросить :) а мій такого типу "син" - що ледь животіти буде - а до батьків не звернеться, а навпаки - чим гірше, тим веселіший і каже, що має абсолютно все, що мені в ньому так і подобається

[perchyk]

Я вважаю, що вам з чоловiком пощастило. На Украiнi дуже мало сiмей,яки б жили самостiйно,без допомоги батькiв, а ще щоб батьки зовсiм не вмiшувалися у сiмейне життя своiх дiтей.
Менi теж в цьому планi повезло, а особливо з чоловiком

[Антік]

perchyk (12.11.2007, 21:18) писав:

Я вважаю, що вам з чоловiком пощастило. На Украiнi дуже мало сiмей,яки б жили самостiйно,без допомоги батькiв, а ще щоб батьки зовсiм не вмiшувалися у сiмейне життя своiх дiтей.
Менi теж в цьому планi повезло, а особливо з чоловiком

В мене схожа ситуація: самостійне життя окремо від батьків. Свекруху і свекра бачу раз на місяць (і мені цього достатньо, повірте :D ). А своїх батьків бачу щотижня. Так що в цьому плані мені пощастило!

[Юлія]

perchyk (12.11.2007, 21:18) писав:

Я вважаю, що вам з чоловiком пощастило. На Украiнi дуже мало сiмей,яки б жили самостiйно,без допомоги батькiв, а ще щоб батьки зовсiм не вмiшувалися у сiмейне життя своiх дiтей.
Менi теж в цьому планi повезло, а особливо з чоловiком

І я так думаю... от тільки важко йому самому всього добиватись, от і знервований вічно, з цього і проблеми намічаються, бо я також заводжусь з півоберта, от і негативний бік, а якщо б батьки лізли між нами, то мабуть вже давно б розбіглися, бо 90 відсотків сімей розпадається не без "чуйного" втручання батьків...
А якби ще не нервова робота, то взагалі чоловік платиновий був би, а так тільки золотий :D, батьки (всі четверо) теж золоті...

[Юлія]

Antic (13.11.2007, 9:25) писав:

В мене схожа ситуація: самостійне життя окремо від батьків. Свекруху і свекра бачу раз на місяць (і мені цього достатньо, повірте :D ). А своїх батьків бачу щотижня. Так що в цьому плані мені пощастило!

Якщо при цьому маєте своє житло, то вважай, що твоє життя склалося прекрасно... а раз на місяць можна і начепити посмішку на обличчя... як би в мене не було по житті, я все одно коли бачусь з родичами чоловіка - то усмішка на обличчя і вигляд, що все казково...
І не мало і так причин для конфліктів, коли пара починає самостійне життя з побутовими проблемами, так ще й батьки частенько лізуть і потихеньку точать... так що це щастя - якщо свекрухи не лізуть в життя і тещі також

[perchyk]

Звичайно, в сим'i завжди е проблеми...Немае iдеалiв.Але такзванi проблеми завжди можна виришити способом обговорення.Я це практикую в моiй сiм'i.Про все завжди треба говорити!Наmагайтеся пiдтримувати вашого коханого в перiоди стресових ситуацiй.А вiн вас....
Коли я була вагiтною,плакала без причин,через дурницi. Мий чоловик спочатку не розумiв,iнодi дратувався. Так я йому казала зараз я хочу плакати i все, що тобi треба робити-просто пожалiти мене,обняти,поцiлувати i послухати "бред" вагiтноi жiнки.

[Юлія]

perchyk (13.11.2007, 12:40) писав:

Звичайно, в сим'i завжди е проблеми...Немае iдеалiв.Але такзванi проблеми завжди можна виришити способом обговорення.Я це практикую в моiй сiм'i.Про все завжди треба говорити!Наmагайтеся пiдтримувати вашого коханого в перiоди стресових ситуацiй.А вiн вас....
Коли я була вагiтною,плакала без причин,через дурницi. Мий чоловик спочатку не розумiв,iнодi дратувався. Так я йому казала зараз я хочу плакати i все, що тобi треба робити-просто пожалiти мене,обняти,поцiлувати i послухати "бред" вагiтноi жiнки.

А мій засинає під час того, як я хочу пожалітися... мене це просто бісить... а він просто втомлюється, бідолашка... він постійно сонний ходить... (але на вихідних ходить за мною як за дитиною, все сам робить і їсти мені приносить в ліжко, о тя встала раніше, а він образився, бо хотів в ліжко їсти принести, мусіла ще годину там валятись) от хіба свекрусі і можна пожалітися... вона хоч не не позіхає

[Natik]

Взагальному зі свого житття до всього що вище!

З свекрухами можна жити душа в душу, навіть складається враження що вона краща за рідну маму... Та коли є така ситуацію, тоді дуже сумнівно те що ти з чоловіком дивеш добре. Такий варіант стосунків з свекрухами найчастіше у випадку коли мама чоловіка його балувала все його житття і тоді вона дуже намагається все робити і допомагати невісці - але з розрахунком щоб її син далі був в "коконі материнської любові" як і раніше. Але коли перестати "носити" такого чоловіка на руках, то перший ворог - свекруха.

Інший варіант: син щасливий, жили окремо, так на цих радостях свекруха вговорила жити з ними... Це найдурніше що ми могли зробити (маючи вже досвід). Все було прекрасно і сміялись в обличчя, і дуже розпитували про минуле, та от готувала все не так... то вони таке ще не їли, то в них так не готують, нічого нового приготувати не можна, бо якщо не вийде то жаль продуктів (хоч продукти купляли ми з чоловіком). Поприбираю у нас на поверсі, то приходила перевіряти, бо я молода і не вмію, а коли все дійсно було чисто, то просто злилась. Останньою краплею були слова свекора що готую смачно - мене взагалі усунули від кухні, а мому чоловіку розказували, що погана дружина бо не готую... В результаті коли чоловік про все довідався - і вислухав все що їм не подобалось як ми молоді живемо... і що я зобовязана робити цілий день без відпочинку бо у мене не видно живота... У мене вагітність була тяжкою (відємна кров, тому організ виштовхував плід до 5 місяця)! З того часу минуло вже 4 місяці, ми пішли на квартиру з його батьками ми не спілкуємось взагалі. А мої в іншому місті. Тому ми зараз САМІ ЩАСЛИВІШІ ЛЮДИ ми дійсно обоє дуже щасливі - нам це далось дуже тяжко, з гірким досвідом в минуломо. І от зараз просто живемо і радіємо що ми є одне в одного.

Вибачаюсь що так багато, та прочитала в цій темі за 1,5 місяця і якось всі власні емоції просто нахлинули. Занадто довго мабуть не було як це в "голос" висловити.

Ще раз вибачаюсь.

[aramine]

У меня очень хорошая свекровь. Но я просто счастлива, что мы с мужем живем отдельно и от его мамы, и от моей. Как показала практика так мы их обеих больше любим :D