[Lacky_]

Давайте в цій темі поговоримо про рослини, які своїми цілющими здібностями допомагають нам в лікуванні хвороб. Почнемо з каланхое.

Каланхое (від лат. товстий) - рослина із мясистим, продовгуватим листям, яке по краю має багаточисельні дочірні рослини. Різновиди: каланхое бехарське, Бента, блоссфельда, Федченко, вогняно-кчервоне, крупноквіткове, довгоквіткове, Марньє, Мангіна, Міллота, мармурове та ін.
Всі види каланхое використовують в кімнатній культурі, оскільки невибагливі і мають лікарські властивості. Більш того в офіційній медицині ця рослина так і не використовується, хоча в місцях його вирощування багато народів давно й успішно використовують сік каланхое.
В соку каланхое містяться флавоніди, трохи дубільних речовин, вітмін С, макро- та мікроелементи (алюміній, магній, залізо, кальцій, кремній, марганець, мідь), полісахариди, органічні кислоти (яблучна, щавлева, уксусна), а також різні ферменти.
Каланхое притаманні протизапальні, бактерицидні, ранозагоюючі, кровозупинні властивості. Сік рослини можна використовувати у вигляді примочок чи мазі для лікування трофічних язв чи язв, які довго не загоюються, пролежнів і гнойних процесів з умертвлінням тканин. Свіжим соком каланхое зупиняють кровотечі, лікують фурункули, висипи на шкірі, екзему, опіки, ерозію шийки матки і тріщини сосків.
Сік отримують із зеленого листя, що зберігається не більше 7 діб в темному місці при температурі 1-10 градусів. Подрібнивши листя, віджимають сік, витримують його 2 доби при температурі 4-10 градусів, відфільтровують, стерилізують і консервують. Такий сік може зберігатись на протязі року при температурі не вище 10 градусів. Сік повинен бути прозорим чи світло-коричневим з дрібним осадом, що легко розбивається при стряхуванні.

- каланхое Дегремона
- каланхое Блоссфельда
- каланхое Бехарське

Текст, що розкривається

До 60-х годов прошлого века в Европе практически не имелось сведений о лекарственных свойствах каланхоэ. Но по мере того как оно начало входить в комнатную культуру, стали появляться сообщения о его медицинских свойствах. Так, отмечалось, например, что при смазывании слизистой носа быстро излечивается грипп, а не болевшие в период эпидемии люди применяли его в качестве профилактики. Соком размятых листьев каланхоэ останавливали кровотечение, быстро снимали зубную и головную боль, излечивали панариций и мастит, экзему и кожные сыпи. В результате таких сообщений официальная медицина приступила к исследованию этого необычного растения, и к концу 1960-х годов оно было введено в фармакологическую практику в качестве средства для лечения долго незаживающих ран и язв, свищей и ожогов. Правда, стоит отметить, что официальная медицина остановилась только на наружном использовании сока растения, чего не скажешь о народной медицине.

Сок каланхоэ относится к группе биогенных стимуляторов, хотя до сих пор не выяснен механизм биологической активности препаратов из этого растения. Но известно, что они обладают противовоспалительным действием, очищают раны и язвы от некротических тканей, при этом не раздражают кожу и слизистые оболочки, малотоксичны.

В стоматологии сок каланхоэ применяют при гингивитах, воспалительно-дистрофичной форме пародонтоза II—III степени и рецидивирующем стоматите в виде аппликаций после предварительной обработки очагов, перед этим нагревая сок на водяной бане до температуры тела. При стоматите 3—4 раза в день на 10 минут прикладывают жгутики из ваты, смоченные в соке каланхоэ.

При эрозии шейки матки и эндоцервицитах тампон с густо наложенной мазью каланхоэ вводят в течение 15 дней во влагалище на 8 часов раз в сутки. Трещины на сосках при кормлении ребенка грудью смачивают несколькими каплями сока из пипетки в течение 4—5 дней.

Сок можно купить в аптеке в ампулах, но можно приготовить и в домашних условиях. Для этого измельчают свежие листья растения, отжимают и фильтруют. Для лечения насморка слизистую 2—3 раза в день смазывают свежим соком, можно также заложить в носовые пазухи тампоны, смоченные в соке.

При болях в ногах и «синей» сетке вен применяет настойку каланхоэ перистого. Готовят ее следующим образом: поллитровую бутылку наполняют листьями растения, заливают доверху 70%-ным спиртом или водкой, ставят в темное место на неделю, периодически встряхивая содержимое. Полученной стойкой вечером натирают ноги, начиная от стоп и заканчивая выше колен. Курс лечения составит от 2 до 4 месяцев. Для профилактики гриппа и при насморке полезно закапывать сок каланхоэ перистого по 2 капли в каждую ноздрю 2 раза в день.

При туберкулезе сок разводят водой в соотношении 1:3 и принимают по 1/2 чайной ложки 2 раза в день.

Каланхоэ Дегремона
Широко распространено в нашей стране каланхоэ (биофиллум) Дегремона, которое вошло в наше комнатное цветоводство совсем недавно, хотя другие виды давно известны цветоводам.

Согласно сведениям традиционной медицины, биофиллум Дегремона издавна используется в быту при лечении многих заболеваний. Отличительные признаки "комнатного женьшеня" по сравнению с каланхоэ перистым - обильное образование из выводковых листовых почек "воздушных деток", дающих листочки с корнями.

Стебель каланхоэ Дегремона сравнительно ниже, неровный, часто стелющийся, требует опоры. Пластинки листьев более зубчатые, продолговато заостренные, имеют значительно более темную окраску по сравнению с каланхоэ перистым. Свои народные названия - "комнатный женьшень" и "доктор" - это растение вполне оправдывает.

Необычайная активность к вегетативному размножению с помощью деток, унизывающих края листьев, в свое время поразили великого немецкого поэта Иоганна Вольфганга Гете. Он удивлялся, с какой огромной расточительностью материнская особь созидает сотни новых жизней в виде себе подобных крохотных "деток". В письмах к друзьям Гете писал о каланхоэ: "Как из одного листа возникает бесчисленное количество новых побегов, так из одной постоянной любви можно черпать все новое и новое счастье". В память великого поэта каланхоэ называют "деревом Гете" или цветком Гете".

О лечебных свойствах цветка сначала никто ничего не знал, но пытливые, беспокойные люди внимательно приглядывались к новому декоративному растению, понемногу познавали его лечебные свойства. Так, примерно с 1962 года в научные учреждения начали поступать сообщения о "комнатном женьшене" - каланхоэ. Писали, например, что сок свежих мясистых листьев, если им смазывать слизистую оболочку носа, излечивает грипп, а для здоровых людей может с успехом применяться в период эпидемии как профилактическое средство. Упоминали и о том, что свежие размятые листья останавливают кровотечения из ран, быстро снимают острую боль, даже зубную; лечат панариций (гнойное воспаление ногтевой сумки) и мастит (грудницу), отлично заживляют раны, обморожения, ожоги, свищи. В быту быстро заметили: сок каланхоэ хорошо лечит нарывы, кожные сыпи и даже экзему. В народной косметике каланхоэ успешно применяли для лечения угрей, пятен на лице.

Тропическое происхождение каланхоэ Дегремона не представляет препятствий для получения лечебного сока. Чем севернее местонахождение, тем интенсивнее идет образование "деток" по краям листьев материнского растения.

Каких-либо особых условий для роста растений не требуется. Нужно только светлое место и самый умеренный полив - ведь растение это засухоустойчивое, очень выносливое, оно спокойно мирится с подоконниками, на которые не поступают лучи солнца.

Каланхоэ относится к группе суккулентов. Даже если почва совсем высохла, растение будет безболезненно продолжать рост, питаясь влагой из воздуха. Полив каланхоэ обильно и поставив в наиболее прохладное место без доступа лучей солнца, можно не беспокоиться за каланхоэ не менее месяца.

[Lacky_]

Герань (пеларгонія)

Герань - одна з найпоширеніших рослин на наших підвіконнях. Справедливості ради слід зазначити, що під цією назвою розуміють насправді пеларгонію.

Пеларгонія домашня - Pelargonium-xdomesticum Bailey. Культурний вигляд, отриманий в результаті складних схрещувань декількох видів перш за все пеларгонії великоквіткової (Pelargonium grandiflorum Willd.). Вічнозелений напівчагарник заввишки 45 см і більше.

Стебла в пеларгонії прямостоячі або стелються. Листя округле, цілісне, лопатеве або глибоко розітнуте, опушене. В деяких видів, наприклад в пеларгонії зональної (Pelargonium zonale), край аркуша з широкою білуватою, бурою або червоною облямівкою, що дає додатковий декоративний ефект. Квітки білі, рожеві або червоні, інколи строкаті, прості або махровиє, зібрані в зонтиковидне суцвіття. Деякі види, наприклад, гібридну пеларгонію рожеву (Pelargonium roseum), обробляють в промислових масштабах ради геранієвого масла.

У культурі пеларгонія з 1690 року як декоративне з 1847 року як ефіронос на півдні Франції, з 1926 року і в Західній Грузії. До Росії пеларгонія вперше потрапила в 1795 в числі рослин, присланих англійським королем Георгом III в дарунок Катерині II для саду в Павловське.
Зустрічається герань і в дикому вигляді. У домашній культурі її розводять ради красивих квіток і запаху. Причому особливо ароматні сорти якраз не мають квіток. В запашних сортів досить злегка потерти аркуш, щоб відчути освіжаючий рожевий, лимонний, яблучний, м'ятний аромат. Масла отримувані з цих рослин, відвіку використовували в парфюмерії.

З лікувальною метою використовують листя і коріння герані. З хімічних речовин, присутніх в рослині, особливо можна виділити галлову кислоту, камідь, крохмаль, пектин, цукор і таніни. Препарати з герані володіють стягуючою дією перешкоджають секреції рідин, при вживанні уповільнюють всмоктування заліза і інших мінералів. Крім того, вони застосовуються у вигляді полоскань ротової порожнини і горла при лікуванні фарингіту, підвищують згортання крові, надають терпку дію, зменшують носову кровотечу, лікують шлункові кишкові кровотечі і кровотечі в ротовій порожнині.

Можна застосовувати їх як засіб для лікування діареї. В давнину герань застосовували при переломах і для лікування раки.

У 1819 році французький хімік Реклуз вперше отримав ефірне масло з листя герані. З того часу його стали застосовувати для лікування запалення середнього вуха, пазух носа, мигдалин.

Препарати з герані не можна застосовувати при вагітності і особам, страждаючим будь-яким хронічним захворюванням шлунково-кишкового тракту, а також людям похилого віку.

[Mysterious]

у моєї баби росте Золотий Вус! ми на ньому робили настойку і вевели собі бородавки. Ще він добрий при опіках та ранах.

[Lacky_]

Ірина Ігнатова (29.1.2009, 11:41) писав:

у моєї баби росте Золотий Вус! ми на ньому робили настойку і вевели собі бородавки. Ще він добрий при опіках та ранах.

Моя мам його фанатка Книжку купила, де все про його лікувальні властивості написано. Але, якщо не помиляюсь, так і не спробувала його ще в лікуванні.

[tusij]

Каланхое просто чудесно помагает при насморке. Особенно моему сынуле, потому что выдувает нос слабенько. При последнем насморке мы его полностью съели, а сейчас нигде не могу найти. Как назло у знакомых ни у кого. Раньше около меня бабули стояли около Цума продавали, а сейчас никого нет. Может кто-то знает, где во Львове можно сейчас купить?

[Lacky_]

tusij, жаль, что вы так далеко живете, я бы поделилась.

[Mysterious]

tusij, подивіться в газеті Ваш Магазин. Там часто вазонки продають

[Сеструлька]

tusij (29.1.2009, 12:07) писав:

Каланхое просто чудесно помагает при насморке. Особенно моему сынуле, потому что выдувает нос слабенько. При последнем насморке мы его полностью съели, а сейчас нигде не могу найти. Как назло у знакомых ни у кого. Раньше около меня бабули стояли около Цума продавали, а сейчас никого нет. Может кто-то знает, где во Львове можно сейчас купить?

у нас точно такая же ситуация!
Знаю,что денежное дерево тоже относится к семействцу каланхое, его нельзя использовать?

[Lacky_]

Сеструлька (29.1.2009, 13:53) писав:

у нас точно такая же ситуация!
Знаю,что денежное дерево тоже относится к семействцу каланхое, его нельзя использовать?

Сеструлька, вы правы Толстянка и Каланхоэ это представители одного cемейства (хотя многие в этом сомневаются). Оба растения имеют лечебные свойства. Листья толстянки (денежного дерева) можно жевать при воспалении горла. К тому же кашицей из листьев толстянки заживляют порезы и раны. Из листьев так же можно приготовить и капли в нос для ребёнка, смешав сок растения с оливковым маслом, и приложить к ранке, от которой очень скоро не останется и следа.

[Lacky_]

Цикламен

Цикламен (Cyclamen) - дряква, альпійска фіалка. Ця рослина з роду багатолітніх травяних сімейств першоцвітних. Цикламени безстеблеві, утворюють клумбовидне корневище і розетку довгочерешкових, округло-почковидих листків. Квіти одиночні, на довгих квітконіжках, білі, рожеві, червоні.
Вперше

Вперше цикламени були визнані в культурі в середині 18 століття у Франції. Це були рослини з дрібними ліловими квітками і приємним запахом. Вони виявилися дуже чуйними на штучні умови вмісту, і садівники швидко отримали рослини з більшими і яскраво забарвленими квітками. Цикламени особливо полюбилися в Англії, де до кінця XIX століття було виведено близько 200 сортів великоквіткових садових цикламенів. У наш час найінтенсивніше вони вирощуються в Голландії, Німеччині та Італії.

Як лікарська сировина використовують бульбу рослини. Препарати свіжої рослини використовують як заспокійливий, протизапальний і антимікробний засіб.

Настойку з бульби цикламена готують таким чином: 10 г сировини заливають 1/2 стакана 70%-ного спирту і настоюють від 5 до 7 днів. Її застосовують по 30—40 крапель 2-3 рази в день при головному болі.

Свіжим соком цикламена користуються для спринцювання при білях. Для цієї мети 2 столових ложки соку розводять в 1 літрі холодної кип'яченої води.

При астенічному достатку, спільній психоемоційній схвильованості і поганому сні можна приймати по 1 столовій ложці 3 рази в день після їди настій цибулин рослини. Готують його так: одну чайну ложку подрібненої сировини заливають двома стаканами окропу, настоюють 2—3 години і проціджують. Настій цикламена можна зберігати в холодильнику не більше 2 днів. Перед вживанням його підігрівають до кімнатної температури. Потрібне дотримання точного дозування і нетривале використання.

Увага! Всі види цикламенів отруйні (!), тому слід дуже строго дотримуватись вказаних дозуваннь. Інакше можуть з'явитися блювота, запаморочення, головний біль, а у важких випадках судоми, серцево-судинна і дихальна недостатність. При отруєнні препаратом необхідно зробити промивання шлунку.

[Lacky_]

Китайська троянда - один з 300 видів роду гибіськус, що входить в сімейство мальв (Malvaceae). Його батьківщиною вважається Південно- Східна Азія. Своєчасна прищипка втеч і обрізка стимулюють цвітіння і дозволяють тримати рослину в певних габаритах, що важливо для наших квартир.

Проте не лише зовнішнім виглядом добре китайська троянда, вона ще і лікарська рослина. Листя і квітки, розтерті в однорідну масу, накладають на злоякісні пухлини і припухлості при паротиті. Кашка лише з квіток ефективна при карбункулах, фістулах, виразках злоякісного походження і іншої природи. До того ж серед достатку квіткового чаю, що зараз нам пропонують, є чай "Каркаде" (ще його називають "Розалі", "Суданська троянда", "Каркаде") - це чай з пелюсток китайської троянди. У країнах Африки гибіськус вирощують на промислових плантаціях.

Добре настояний чай має насичено-малиновий колір, освіжаюче-кисловатий смак. Його можна пити холодним, випитий залпом натщесерце стакан чаю позбавить вас від коліту. Гарячий чай з цукром хороший від безсоння, заспокоює, знижує тиск. Отже маючи кущ китайської троянди ви зможете насушити квіти і всю зиму пити корисний освіжаючий напій. Заварюють його, як звичайний чай, дають настоятись хвилин п'ять, п'ють, не розбавляючи водою.

Є відгуки про дію Каркаде як антисептичного, протизапального, жарознижуючого, тонізуючого, терпкого, жовчогінного, седативного засобу. Каркаде є народним засобом зниження дискомфорту при нудоті. У народній медицині застосовується для профілактики диспепсії, дізурії, лихоманки; зниження наслідків синдрому похмілля, усунення сердечної недостатності, нормалізації тиску запобігання неврозам і полегшенню неприємних відчуттів при хворобливому сечовипусканні.

[ksyuta_m]

В дитинстві, пам'ятаю, в нас вома лікувалися каланхоє Дегермора. Але деь читала статтю, що ми помилково лікуємось на тим видом. Якщо можете, уточніть, який саме вид має лікувальні здібності.
До речі, педіатри не рекомендують капати дітям сік каланхоє чи то цибулі, через те ,що під час сильного чихання лопаються капіляри, що є гіршим ніж нежить.

[Lacky_]

ksyuta_m (6.2.2009, 18:16) писав:

В дитинстві, пам'ятаю, в нас вома лікувалися каланхоє Дегермора. Але деь читала статтю, що ми помилково лікуємось на тим видом. Якщо можете, уточніть, який саме вид має лікувальні здібності.
До речі, педіатри не рекомендують капати дітям сік каланхоє чи то цибулі, через те ,що під час сильного чихання лопаються капіляри, що є гіршим ніж нежить.

- ось цей вид каланхое Дегремона має лікувальні властивості.

Спойлер

Наиболее целебным считается вид каланхоэ Дегремона.

«ПОРТРЕТ» РАСТЕНИЯ



Цветок жизни, комнатный женьшень, зеленая аптечка, домашний лекарь в вазоне — так в народе называют это удивительное растение. Многие народы по всему свету знают еще с древних времен, какими уникальными целебными свойствами оно обладает, но народная медицина и фитотерапия до сих пор изучают его.

Растение вошло в наше комнатное цветоводство совсем недавно, хотя другие виды каланхоэ давно известны цветоводам. Это неприхотливое вечнозеленое растение. Стебель достигает 120 см. Растет быстро, листья мясистые и сочные, длина нижних — 15-20 см, ширина — 10 см. В домашних условиях растет в вазонах. Отличительные признаки комнатного женьшеня по сравнению с каланхоэ перистым - обильное образование из выводковых листовых почек воздушных деток, дающих листочки с корнями. Стебель каланхоэ Дегремона неровный, часто стелющийся, требует опоры. Пластинки листьев более зубчатые, продолговато-заостренные, имеют значительно более темную окраску по сравнению с каланхоэ перистым.

КАК УХАЖИВАТЬ

Летом и зимой растение размещают в светлых, солнечных помещениях. Зимой температура должна быть не ниже 12-15° С.

В период роста полив — умеренный. Зимой растение поливают очень редко. Летом два раза в месяц подкармливают удобрениями для кактусов, живородящее каланхоэ следует удобрять один раз в месяц.

Размножается листовыми и стеблевыми черенками. Маленькие растения помещают в субстраты, содержащие большое количество песка.

После цветения следует удалить цветоносы. Растение на один месяц поставить на тенистый подоконник и почти не поливать. Затем перенести его на хорошо освещенное место и поливать, как обычно.

ЛЕЧЕБНЫЕ СВОЙСТВА

Согласно сведениям традиционной медицины, каланхоэ Дегремона издавна используется в быту при лечении многих заболеваний. Лекарственное значение имеет надземная часть каланхоэ — трава (листья). Из нее получают сок, обладающий противовоспалительным действием. Препарат стимулирует заживление ран, очищение от некротических (омертвевших) тканей. Лекарственные формы — сок каланхоэ и мазь каланхоэ — широко применяются в медицине. В соке растения, выращенного на подоконнике, содержатся флавоноиды, незначительное количество дубильных веществ, витамин С, микро- и макроэлементы: алюминий, магний, железо, кальций, марганец, медь. В листьях каланхоэ обнаружены полисахариды, органические кислоты: яблочная, щавелевая, уксусная, а также ферменты, из которых получают активные препараты.





РЕЦЕПТЫ

СОК: срезают растение и держат при температуре 5-10 градусов в темном месте не более 7 дней. После этого все измельчается и перетирается деревянной ложкой до состояния кашицы. Затем выжать сок через стерильную марлю и оставить в посуде, пока не выпадет осадок, на 2 суток. Разводится сок 20% спиртом в соотношении 20:1. Хранить его при температуре 10°С.

Сок каланхоэ применяют только как наружное средство для лечения трофических язв, гнойной инфекции, пролежней, свищей, а также при пересадке кожи. В этих случаях на поверхность раны накладывают 4-5 слоев марли, обильно смоченной соком каланхоэ. Полезна мазь каланхоэ в сочетании с маслом зверобоя. Сок каланхоэ используется при лечении пародонтоза. Аэрозольная ингаляция соком снижает кровоточивость десен, снимает зуд.

МАЗЬ: В чистой чашке смешать 30 мл сока и 50 г чистого ланолина. В кашицу добавить 50 г вазелина и перемешать до получения однородной массы. Использовать при чирьях, трофических язвах.

СПИРТОВАЯ НАСТОЙКА: 2 ст.л. измельченного листа залить 200 мл 40% спирта и на 10 дней оставить в теплом помещении настаиваться. Процедить и использовать для компрессов и промывки. При воспалении среднего уха закапывать по 1-2 капли настойки на ночь.

Каланхоэ обладает целебными свойствами. Растение незаменимо для людей, которые по утрам испытывают приступы плохого настроения и никак не могут приняться за работу. Мягкая неназойливая энергетика растения поможет поднять жизненный тонус. Достаточно посидеть около каланхоэ полчаса, и вы почувствуете прилив сил. Поселить растение можно где угодно: и на кухне, и в гостиной, и в детской — энергетика каланхоэ всегда по­ложительна и будет настраивать вас на мирный лад. В спальне растение обеспечит вам сны без кошмаров и очистит воздух от вредных микробов. Ведь недаром его называют домашним доктором.

При авитаминозе и упадке сил: съедайте ежедневно по чайной ложке «деток» или добавляйте их в салаты.

При насморке: выдавите из листа сок и закапывайте его в нос по 1—2 капли один-два раза в день.

При варикозном расширении вен на ногах приготовьте настойку: наполните банку 0,5 л мелко нарезанными листьями каланхоэ и залейте водкой доверху, плотно закройте, настаивайте неделю в темном месте. Натирайте ноги настойкой на ночь, круговыми движениями, двигаясь от ступней вверх. Курс лечения — 2—3 месяца.

При трофических, посттромбофлебических и посттравматических язвах: сложите марлю или широкий бинт в три-четыре раза, обильно смочите его свежевыжатым соком и наложите на больное место. Меняйте повязку ежедневно.

При небольших ранениях, фурункулах, трещинах сосков: нанесите на пораженное место 2—3 капли сока.

При ожогах: измельченные листья приложите к поврежденной коже на два часа.

При блефарите, конъюнктивите, ангине, тонзиллите, стоматите: залейте 2 столовые ложки измельченных листьев стаканом кипятка, кипятите на огне 2—3 минуты, потом дайте отвару остыть и процедите. Промывайте им глаза три раза в день и полощите горло.

Валентина Матвейченко, фитотерапевт

ПРИМЕНЕНИЕ

ПРИ ЯЗВЕ ЖЕЛУДКА в течение месяца принимать сок растения по 1 ч.л. 3 раза в день. Вы забудете про болезнь.

ПРИ СИНУСИТЕ развести сок кипяченой водой в соотношении 1:2 и втягивать через нос. За неделю все проходит.

ПРИ ГРИППЕ для профилактики 2-3 раза в день смазывать слизистую носа соком. Таким образом можно избежать эпидемии. Считается, что дома, в которых есть 2-3 вазона с каланхоэ Дегремона, грипп обходит стороной.

ПРИ ВОСПАЛЕНИИ УШЕЙ капать по 1-2 капли сока в больное ухо 3-4 раза в день.

ПРИ ВОСПАЛЕНИИ ВЕК на веки капают по 1-2 капли сока 3-4 раза в день.

ПРИ ВОСПАЛЕНИИ ДЕСЕН, РОТОВОЙ ПОЛОСТИ набирать сок в рот и полоскать.

ПРИ ГНОЙНЫХ РАНАХ, ЧИРЬЯХ, КОЖНЫХ НАРЫВАХ, ЭКЗЕМЕ, ГЕРПЕСЕ, ОЖОГАХ на пораженные части тела несколько раз в день капать по 2-3 капли сока. Рана быстро заживает и исчезает. Курс лечения — 5-6 дней. При ожогах смешивают сок с белком и мажут пораженные места.

ПРИ ЭРОЗИИ ШЕЙКИ МАТКИ (в начальной стадии) 10-15 аппликаций с соком, и эрозия затягивается.

ПРИ МАСТИТЕ смазывать соком 2-3 раза в день вокруг сосков, делать компрессы с ним 3 раза в день на припухлые молочные железы. Спадает температура и все проходит.

ПРИ ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ПРОЦЕССАХ ЖКТ И ПОЧЕК пить по 1 ч.л. сока 3 раза в день.

ПРИ ТУБЕРКУЛЕЗЕ принимать по 1 ч.л. сок, разведенный с водой 1:2, два раза в день после еды.

ПРИ ПСОРИАЗЕ измельченные листья каланхоэ привязывать на пораженные болезнью места.

ОТ БОРОДАВОК: покрыть бородавку измельченными листьями, завязать и немного подержать этот компресс.

ПРИ УМСТВЕННОЙ И ФИЗИЧЕСКОЙ УСТАЛОСТИ пожевать и проглотить свежий лист. Через 15-20 минут организм восстанавливается, возвращается работоспособность.

ПРИ ВАРИКОЗНОМ РАСШИРЕНИИ ВЕН: наполнить наполовину литровую бутылку порезанными листьями каланхоэ и залить доверху водкой или 70% спиртом, поставить в темное место и периодически встряхивать. Через неделю настойка готова. Натирать ноги настойкой, начиная от стопы, двигаясь к коленям и выше. Боли в ногах быстро пройдут, но для излечения сетки вен процедуру необходимо проводить в течение 4 месяцев.

[окся]

Привіт дівчата, у мене вдома є багато вазонів, що саме смішне що я і назв їх точних незнаю. А ще у мене є золотий вус, знаю що він дуже лікувальний, знайомій давала гілочки для ностойки. А ще мій вус цвів. Зараз почав цвісти ще один. Гляньте фото.

[Nilatanka]

підкажіть, а як з допомогою золотого вуса вивести бородавки? буду дуже вдячна

[окся]

Nata1512 (7.3.2009, 12:24) писав:

підкажіть, а як з допомогою золотого вуса вивести бородавки? буду дуже вдячна

Мені також це цікаво, але в інтернеті не можу знайти даної інформації

[Nilatanka]

Ірина Ігнатова бачу писала про те, що знає як викорситати золотий вус для виведення бородавок, дочекаємся її відповіді

[Наcтюша собачка крапка ком]

Я знаю,що водичку з листочка Алоє добре капат на рану! Особливо часто його використовують коли пробивають пупок,або вушка,воно дуже допомагає так все швидко гоїться просто спер! :db: :db: :db: :db: :db:

[NATYSIA]

Алое

Ліки можна отримати тільки з рослини, якій більше 3-5 років. Зірвані листки кладуть у холод на 7-14 днів, тоді отримані ліки з такого листя будуть ще кориснішими. Найкраще для приготування ліків використовувати листки завдовжки не менше 15 см.
Сік алое широко застосовується в народній медицині, а препарати з нього – в лікарській практиці. Він має протизапальну, антибактеріальну, жовчогінну, ранозагоювальну дію, рятує від печії, підсилює секрецію травних залоз, покращує апетит і травлення, підвищує захисні функції організму, підсилює відновлювальні процеси в пошкоджених тканинах. Алое ефективний для багатьох груп мікробів: стафілококів, стрептококів, дизентерійної, тифозної й дифтерійної паличок.
У домашніх умовах сік алое відтискають (листя можна пропустити через м'ясорубку), фільтрують через щільну тканину або декілька шарів марлі й одразу ж використовують, оскільки при зберіганні він втрачає свою активність.

[MoonRise]

Nata1512 (9.3.2009, 16:06) писав:

Ірина Ігнатова бачу писала про те, що знає як викорситати золотий вус для виведення бородавок, дочекаємся її відповіді

Дівчатка, я вивела так... компрес з листочків кімнатної рослини золотий вус, компрес готувала зі свіжезірваного листочка, який розімяла і приклала на бородавку, зверху накладала поліетиленову торбинку, а потім якоюсь натуртканиною, далі пластирь для закріплення і через 12 годин міняла на новий, одним словом на ніч робити найкраще... За 10-12 днів пропали... бабулька моя підказала