[Антік]

Щодня на вулицях міста ми зустрічаємо людей, які просять милостиню, — жебраків. Проте не кожен з нас готовий їм допомогти, або просто не хоче цього робити. Більшість просто не вірить цим людям, адже не поодинокими є випадки, коли ці начебто нужденні живуть краще ніж ті, хто подає...Кажуть, що є гарний тест, який допомагає перевірити чи той, хто просить милостиню, дійсно потребує допомоги чи це для нього "робота". Купити хліб чи кілька булочок і вручити жебраку. Якщо покриє матом, то "бізнесмен"

Особисто я вірю, що всі наші дії та думки - як бумеранги: повертаються. Добрі справи - добрими, погані - поганими.
Подаю милостиню не часто, але щиро вірю в те, що все повернеться до мене сторицею...

[Sweet one]

коли подаю милостиню,сподіваюся, що ця людина її дійсно потребує.Можливо,це самообман.Колись вичитиала одну статтю, де жебрак-бізнесмен давав інтерв ю та радив людям звертати увагу, як просить жебрак-дійсно потребуюча людина стоятиме з протягнутою рукою, а не склянкою чи коробочкою Хоча....
Колись моя співробітниця пошкодувала дівчику- жебрачку,допомогла їй, влаштувала на роботу в кафе до власного товариша.Дівчинка за місяць там прокралася та щезла. Після цього у співробітниці зіпсувалися відносини з товаришем. Інколи справджуєтья вислів, що "благими намірами вистелена дорога до пекла"

[mania4ka]

Колись вважала, що всі жебраки- бізнесмени.Численні передачі і статті-дослідження це підтверджували. Не хотілось власними грошима(хай навіть і невеликими) підтримувати такий "бізнес"... Але якось отримала хорошу платню за підробіток, йшла в доброму настрої і поклала 10 грн. в стаканчик бабусі, яка просила милостиню. Якби ви бачили її реакцію, коли вона побачила суму, вона плакала, хотіла руку мені цілувати і просила зайти в магазин і купити їй булочки, а потім з яким смаком вона їх їла!! Тепер мені совість не позволяє пройти мимо таких бабусь і дідусів, не знаю чи бізнес у них чи ні, мені всеодно, але я надіюсь, що хоч 1% з них моя допомога була справді потрібна. Циганам не даю грошей ніколи.

[Mysterious]

я знаю таке- є правило десятої частини(тобто давати в церкву, тим,хто просять чи дійсно нужденним 10% від свого заробітку . Тоді той хто віддає завжди буде при достатку.
Я сама коли маю з собою гроші завжди даю милостиню. І мене не цікавить куди і нашо ця людина потратить гроші.
Одного разу я скандалила з жінкою,яка почала кричати на мене що я дала гроші хлопчику. Вона казала,що бачила як він клей нюхає,а я його спонсорую. Як на мене,краще дати йому грошей,ніж він має в когось щось вкрасти.
І взагалі вважаю,що якщо ми подаємо милостиню щиро, то куди вона дівається нас неповинно цікавити. Краще тоді не давати,або давати харчами чи продуктами.

[varvara]

Дивлюся на людину(якщо встигаю), якщо це не постійний кліэн, а таких запамятовуєш, коли ходиш одним і тим же маршрутом, тоді можу подать. Особливо гостро реагую на дітей, тоді намагаюсь пригостити їх чимось солодким. Буває, що йду спеціально купляю щось і повертаюсь, щоб дать дитинці цукерку. На батьків таких дітей надії мало, всяке буває в житті, але коли дитина вже величенька, то можна й десь підзаробить грошиків а не сидіть і просить... Циган і всяких там "ми прієзжіє"...ігнорую...Недавно син запитав""А чому діти співають у метро?"... Толком я так і не знайшлася, що відповісти, наплела якусь небелицю

[Руденька]

раніше я часто давала пожертву, тепер все рідше і зовсім не тому що стало меньше грошей.... У своїй роботі я постійно спілкуюсь з нужденними людьми і досить часто стикаюсь з різними неприємними ситуаціями. Насправді більша половина тих хто просить - просто ледацюги і призвичаїлись жити за рахунок інших. Але розпізнати їх дійсно важко. Розкажу Вам декілька ситуацій з роботи.
Приходить жіночка з проханням допомогти їй приготувати подарунок для онуки на Св. Миколая, дівчинка сирота , втратила обох батьків, виховується дідусем з бабцею. Розпитуюсь - скільки років, що любить, який зріст, розмір ноги - а бабця окрім віку нічого не знає))) (хороша бабця). Ну, думаю - в житті все буває - готую подарунок на свй розсуд, 12 років - бадмінтон, м яка іграшка, солокий подарунок, гелеві кольорові ручки, пакую все в кульок - віддаю..... і у відповідь перекривлене незадоволене обличчя із запитанням - ЦЕ ВСЕ? Я питаю - А що ще Вам дати? Відповідь - ну давайте все що там ще є! Відповідаю - але до нас ще прийдуть люди які мають діточок і будуть просити подарунки, до того ж на вік Вашої дівчинки практично нічого більш відповідного немає, все більше для маленьких. То вона мене очима майже проклинала((((( За що? За те, що їй дали подарунок для її онуки! А коли я переглядала документи по цій дитині, то в довідці про склад сім ї окрім бабусі, дідуся та самої дитини прописано ще 3 людини, які приходяться дівчинці рідними тьотями і дядями)))) І всі працездатного віку..... невже ж ніхто з них не докупить дитині подарунка до Миколая? і чи дійсно вони потребуючі?
ось так....
І друга ситуація - дзвонить жіночка і питає чи тут дають допомогу людям похилого віку. відповідаю - так. А вона просить за свою сусідку - в якої маленька пенсія і зломана нога і до якої ніхто не приходить.... А коли я відвідую ту жіночку про яку просили - то виявляю що та що дзвонила - ще бідніша за ту, і живе в жахливих умовах, одна, і часто навть хліба немає, бо пересуватись важко по сходам. Пропоную їй допомгу, а вона відмовляється, мотивуючи все словаим - Я ще не стара. я ще можу собі щось сама зварити, а потім тихенько додає - та й стидно просити в людей, зараз всім важко....
І так стає на душі моторшно - невже вона все життя працювала для того щоб зараз так жити?!

[olyalya83]

Руденька (19.1.2009, 12:42) писав:

...Насправді більша половина тих хто просить - просто ледацюги і призвичаїлись жити за рахунок інших. Але розпізнати їх дійсно важко.....

повністю, згодна з цим... я даю милостиню, але дуже рідко... п'яницям з запухшими синіми обличчями ніколи не даю... а ще викликає кучу негативних емоцій, коли тягають з собою немовлят...
дуже рідко у людини виникає ситуація, коли немає іншого виході, ніж жебракувати, а, як правило, це ледацюги, їм так зручно..
бо маю приклад людини, яка не маючи ніг і рук, сидячи в інвалідному кріслі, продає на вулиці газети.. і проходячи повз нього, я завжди щось купую, навіть якщо та газета мені і не потрібна... такі люди варті поваги...

[Феєрія]

Подаю милостиню дуже стареньким людям.Бо як уявлю,що то моя бабуся чи дідусь отак півдня сиділи на тротуарі в любу погоду,то стає дуже моторошно.Один такий дідусь стоїть часто поблизу моєї роботи,спершись на підвіконник аптеки і просто тримає в руках картонну коробочку і мовчить,але за кинуті гроші завжди тихенько дякує Богу.Коли проходила мимо нього на Пасху,то в його руках була губна гармошка,він на ній грав і так щиро радісно повторяв "Христос Воскрес",що на очі навернулись сльози.
Не дам милостиню циганам і тим,у кого на руках малі діти,бо то справді "заробіток".Колись прочитала статю про використання немовлят у просінні милостині,то вжахнулася.Ми часто не задумуємся,чому ті діти постійно сплять.Часто таких дітей навіть не годують,а поять алкоголем,або настоєм з маковиння,снодійним,щоб не плакали,не мішали "заробляти".Такі діти не живуть довго,а ті,хто їх використовує знаходять інших дітей,купуючи в п"яниць.Радує те,що останнім часом в нашому місті я таких "заробітчан" не бачу.Чи то їх міліція почала ловити?

[Сеструлька]

Я тоже согласна,что большая часть этих людей лодари и обманщики. Иногда видно как они делают вид,что они калеки - привязывают руку, будто там культя, трусятся неестественно и т.д. Иногда видно мужиков маскируются под бабок старых.
Однако иногда видно действительно нуждающихся людей. по крайней мере мне так кажется и таким я подаю, вызывают жалость. Передач всяких конечно тоже насмотрелась, "матерям с младенцами", детям-голодранцам и подобным не подаю.
Есть у нас возле рынка один товарищ без ног, каждый день сидит просит, жалко его, но после того, как он просто привселюдно мочился как-то не хочется подавать(вроде и понимаю,что ему проблемно отойти куда-то,но противно).
А из всех, кому подавала(обычно пожилые люди) иногда вспоминается молодая рыжая при рыжая девченка с огромным пузом, такое у нее было отчаяние в глазах, что выгребла все,что было в карманах.

[Мартин]

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. (Мт., 5, 7)

i

Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. (Мт., 5, 42)

але:

Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.
Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права:
щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. (Мт., 6, 1-4)

[Lacky_]

Даю милостиню, але не всім. Бачила сюжет про жебраків біля монастирів та церков Києва. Процентів 90% з них "бізнесмени". <_<

[Оленка]

Я живу у райцентрі, але у нас жебраків майже нема. Але часто ходять жебраки і просто заходять у хату, або гукають під дверима. Я чесно кажучи таких людей боюся. Але, коли не сама вдома, то відкриваємо і даємо те, що можемо дати.( це і одяг і харчі і гроші).
Мені згадалася розповідь мого чоловіка. Він розказував за свого колегу-бізнесмена. Так от він зустрів одного разу жінку, яка просила милостині. Жінка стояла мовчки і було видно, що їй соромно там стояти. Так цей бізнесмен вирішив з нею поговорити, завів її у кафе і вияснив, навіщо їй гроші. Вона розповіла, що потрібні гроші для лікування дитини, що вона у відчаї, що у розпачі. Тоді цей чоловік віддав їй все, що було з собою ( більше 1000грн.). Уявіть враження жіночки...
А говорячи про колегу-бізнесмена, то хай благословить його Бог.

[Mysterious]

Мартин, підтримую все Вами написане

[Мартин]

Ірина Ігнатова (19.1.2009, 15:50) писав:

Мартин, підтримую все Вами написане

А з цим не можна не погоджуватись чи не підтримувати :)

Це - СВЯТЕ ПИСЬМО.

У дужках вказано, звідки саме цитата: (Мт., 5, 7) означає - Євангеліє від Матея, 5-й розділ, 7-й рядок

[гра з вогнем]

я вважаю, що краще приїхати в якийсь соціальний заклад і помогти на місці. до того ж не грошима, а речами, матеріалами тощо.
чи піти поспілкуватися з мешканцями того закладу і надати допомогу саме їм на безпосередні потреби.

[Time Out]

Сеструлька (19.1.2009, 13:43) писав:

Я тоже согласна,что большая часть этих людей лодари и обманщики. Иногда видно как они делают вид,что они калеки - привязывают руку, будто там культя, трусятся неестественно и т.д. Иногда видно мужиков маскируются под бабок старых.

Якось у метро просив милостиню каліка з вивернутою ногою. Йде повільно по вагону, люди там щось кидають. Потім він вийшов з вагону - і спритненько так перебіг в інший. Наче й нога стала на місце, і нічого не болить. Таким і давати не хочеться.
А от бабок стареньких шкода. Хто знає, яке в неї життя. Може, діти про неї забули. Може, їй купити хліба немає на що. Таким намагаюся хоч трохи дати. Або купити у бабки щось - я завжди на базарі намагаюся купити у таких бабусь, іноді мені навіть цей товар і не потрібний завжди. Але я дуже поважаю таких людей. Хоч і в скруті, але не йде за милостинею, а продає вирнощене у себе на городі, заробляє чесною працею. Або продають в"язані речі.

[Нуся]

ніколи не знаєш до кінця,чи людина дійсно потребує,чи це ледацюга.Тому вважаю давати чи ні,особиста справа кожного.Ніколи не знаєш,що чекає на тебе,але коли даєш,то треба робити це від щирої душі,не задумуючись хто просить.

[Наталюсик]

мамаПашіЖені (19.1.2009, 19:37) писав:

А от бабок стареньких шкода. Хто знає, яке в неї життя. Може, діти про неї забули. Може, їй купити хліба немає на що. Таким намагаюся хоч трохи дати. Або купити у бабки щось - я завжди на базарі намагаюся купити у таких бабусь, іноді мені навіть цей товар і не потрібний завжди. Але я дуже поважаю таких людей. Хоч і в скруті, але не йде за милостинею, а продає вирнощене у себе на городі, заробляє чесною працею. Або продають в"язані речі.

І я в таких бабусь часто купую, бо власне і старенькі, але намагаються якось кінці з кінцями в"язати. А ще в нас тут є колишній працівник філармонії, музикант, скрипаль. Не знаю, що з ним в житті сталось, але пенсія видно зовсем ніяка, бо він і марний і одягнутий не дуже, стоїть і грає на скрипці чи нещодня (я в тому районі щодня не буваю, а як буваю - завжди його бачу). ПРичому, колись там гуляла з Орестом і моя дитина дуже любила слухати його гру, то тепер так "по старій знайомості" щось припасаю.
Хоча тіж були різні історії і часом буває образливо, бо лишніх грошей ніхто немає, але часом є більше і можна поділитись. Та якось було таке, що власне не мала ні при собі, ні в хаті ні гроша, тому пройшла мимо, якби Ви почули, яким мене матом у слід покрили, що мол, пройшла і ніц не дала (було образлво аж до сліз, бо сама йшла і комбінувала на скільки ще продуктіввистачить і коли мені заборгованість по зарплаті думають погасити).

[Vailet]

Милостиню взагалі не даю. Даю гроші тільки тим хто грає на музичних инструментах (вони цим заробляють і з того живуть). Не даю по тій простій причині ща більшість жебраків це старенькі бабусі, або молоді жінки з дітьми. Бабусям не даю грошей тому що моя мама такогож приблизно віку, але вона пахає на городі і світу білого не бачить, а якась розумниця просто сіла собі і викликае жалість замість того щоб працювати. А жінкам з дітьми взагалі це просто ...навідь слів не вистачає як можна таким чином заробляти...

[Нічлава]

Як відрізнти жебрацтво від милостині? Ажде милостиня належать до головних добрих діл.

Особисто я не даю грошей циганам і явним алкоголіками. Хоч мені дуже шкода тих малих діток, яких носять на руках немов ляльки. Інша річ, - каліка, хто неспроможний на себе заробити. Хоч і там є нечесні, які заробляють на людській доброті.

Повідомлення відредаговано Нічлава: 01 березень 2011 - 15:12