[Юлія]

Дівчата, мене постійно щось дратує, а найбільше мій чоловік. Я вже навіть готова покинути його до бісової матері. В мене таке враження, що він абсолютно не готовий стати батьком, хоча і ніколи не був проти дитини. Він може спокійно сидіти ввесь час за комп"ютером і нічого довкола не помічати (навіть тоді, коли я хворію грипом). Якщо я його про щось прошу, то він огризається (і далеко не в самих цензурних виразах), інколи таке враження, що це він вагітний. Він постійно і на кожному кроці намагається мене чимось докоряти, коли в мене був токсикоз і взагалі не могла заходити на кухню, то він бубонів, що знов буде ходити голодний (ні щоб самому щось приготувати). Коли я його прошу вийти кудись погуляти, то він кричить, що втомлюється на роботі і каже, що я цього не можу зрозуміти (я не працюю), що мусить заробляти гроші.

З іншого боку, він ночує вдома, гроші приносить, не ходить по барам. Але що стосується хоч якогось розуміння - цього нема. Я постійно роздратована, плачу. Його реакція на мої сльози - байдужість у ліпшому випадку, а в гіршому - може і далі продовжувати кричати, старатися вразити мене якомога дошкульніше словами. Потім дивується, що я не в настрої, каже, що я агресивна істеричка, а мені тепер хочеться, щоб він приходив якомога пізніше.

Дівчата, може, це мені здається? В мене таке враження, що всі чоловіки просто свині.
Невже всі чоловіки такі дурні і жорстокі?????

[Lara!]

Насправді, не усі. Просто "ніколи не був проти дитини" і "хотіти дитину" є таки різниця. Хоча, швидше за усе (якщо все, що ти написала і правда так є, і ти не стала гіперчутливою під впливом гормонів) він не те, що зараз не готовий до батьківства, а звик сам жити в образі дитини, за котрою потрібен нагляд (спочатку батьків, потім - дружини).
Які тут поради можна дати... Думаю, що у будь-якому випадку сльози треба стримувати до останнього, це сильна зброя і використовувати її можна у крайніх випадках. По-друге, Юленько, у тебе який термін, ти в декреті і тому не працюєш? Якщо так, то нагадай, що за декрет тобі також платять. Якщо ти взагалі не працювала, то спробуй демонстративно розвернути бурхливу діяльність з пошуків роботи. На питання про те, навіщо це, спокійно, без докорів, як про якусь буденну справу, скажи, що хочеш теж заробляти і не відчувати, що він працює з ранку до ночі на тебе і хочеш його краще зрозуміти. Чомусь здається, що це його і здивує і трохи до тями приведе.
Щодо прогулянок, то теж спокійно і без істерик спробуй розяснити, що прогулянка - це не лише тобі потрібна річ, а й відпочинок для нього і зміна робочого антуражу. На агресивність і крики взагалі не можна бурхливо відповідати. Тут найбанальніша порада лишається найдієвішою, інколи треба переборювати власні емоції, тому що тобі крики і сварки зараз вкрай шкідливі. Навіть, коли здається, що образ через край, уяви, як недобре зараз маляті, це дуже суттєво допомагає. А чоловікові спокійно, але твердо і переконливо повідом, що криків ти точно не терпітимеш, ні ти, ні дитина. Тому самостверджуватись йому доведеться без твоєї участі.
І ще, знайди якесь хоч маленьке заняття-хоббі, щоб відволікатись від буденної нудоти.

[lynx]

Мені здається, що він просто не готовий щось міняти в звичному порядку речей. Він не чекав що вагінтність вплине і на нього \твій токсикоз, прогулянки\.
До того ж ти зараз більш чутлива до всього. І реагуєш на такі речі, яких раніше просто не помічала. Його це теж дратує....
Порадити.... Не знаю що тобі порадити... Ти знаєш свого чоловіка краще... Він - твоя кохана людина. Може, варто дати йому це відчути? Намайся приділяти йому більше уваги. Таке враження що він тебе ревнує до майбутньої дитини. Одне, що можу сказати точно - вам треба порозумітися зараз. Бо після народження дитини тобі буде потрібна його допомога і підтримка.

[Lara!]

lynx (19.10.2007, 15:30) писав:

. Таке враження що він тебе ревнує до майбутньої дитини. Одне, що можу сказати точно - вам треба порозумітися зараз. Бо після народження дитини тобі буде потрібна його допомога і підтримка.

Погоджуюсь цілком і повністю. Після народження дитинки в перші місяці у тебе буде мінімум часу на кухню і турботу про чоловіка. Мало того, йому доведеться турбуватися і про роботу, і допомагати тобі з малятком. Думаю, тобі слід вже готувати його до цього. Тільки м'яко і без істерик. Чоловіки не терплять відкритого тиску і ультимативних вимог (зрештою як і ми, жінки), та й повторюсь, істерики, крики і сварки - табу під час вагітності.

[Юлія]

Lara! (19.10.2007, 15:23) писав:

Насправді, не усі. Просто "ніколи не був проти дитини" і "хотіти дитину" є таки різниця. Хоча, швидше за усе (якщо все, що ти написала і правда так є, і ти не стала гіперчутливою під впливом гормонів) він не те, що зараз не готовий до батьківства, а звик сам жити в образі дитини, за котрою потрібен нагляд (спочатку батьків, потім - дружини).
Які тут поради можна дати... Думаю, що у будь-якому випадку сльози треба стримувати до останнього, це сильна зброя і використовувати її можна у крайніх випадках. По-друге, Юленько, у тебе який термін, ти в декреті і тому не працюєш? Якщо так, то нагадай, що за декрет тобі також платять. Якщо ти взагалі не працювала, то спробуй демонстративно розвернути бурхливу діяльність з пошуків роботи. На питання про те, навіщо це, спокійно, без докорів, як про якусь буденну справу, скажи, що хочеш теж заробляти і не відчувати, що він працює з ранку до ночі на тебе і хочеш його краще зрозуміти. Чомусь здається, що це його і здивує і трохи до тями приведе.
Щодо прогулянок, то теж спокійно і без істерик спробуй розяснити, що прогулянка - це не лише тобі потрібна річ, а й відпочинок для нього і зміна робочого антуражу. На агресивність і крики взагалі не можна бурхливо відповідати. Тут найбанальніша порада лишається найдієвішою, інколи треба переборювати власні емоції, тому що тобі крики і сварки зараз вкрай шкідливі. Навіть, коли здається, що образ через край, уяви, як недобре зараз маляті, це дуже суттєво допомагає. А чоловікові спокійно, але твердо і переконливо повідом, що криків ти точно не терпітимеш, ні ти, ні дитина. Тому самостверджуватись йому доведеться без твоєї участі.
І ще, знайди якесь хоч маленьке заняття-хоббі, щоб відволікатись від буденної нудоти.

Спасибі за відповідь. Я вже все перепробувала (і не тільки те, що ти порадила). Я вже декілька разів демонстративно збиралась на співбесіду, а він на це сказав, що нема сенсу іти працювати (я ж не можу, так як він заробляти по 800 баксів). Навіть коли ми навчались разом, його завжди бісило, коли я отримувала кращі оцінки. В нього типовий "західний" тип мислення, що жінка має сидіти вдома, і чоловік має бути царем і богом, якщо раніше я цього не помічала, бо ми не жили разом, то тепер це мене дістає конкретно. Я навіть до батьків перебиралась, але він постійно туди за нагоди приїздив і просив поїхати з ним, а я не могла при батьках сказати, що в нас якісь негаразди, не хотіла, щоб ще батьки були втягнені в наші проблеми (мої батьки і так з самого початку були не за, але все-таки змирились).
І я б не сказала, що він в мене самий гірший. Просто він звик переносити свої проблеми на мене, а я цього не хочу. Чому я маю миритися з його поганим настроєм? Прийшов додому- будь добрий відкинь всі негативні емоції, я ж не переношу свої проблеми на нього.
Я стараюсь залишатися спокійною, але день-два можна протриматись, а далі я вибухаю від найменшого приводу. Я ж всього-навсього хочу, щоб хоч іноді він звертав на мене увагу, хоча б 10 хвилин на тиждень. Я ж все-таки чекаю на нашу спільну дитину. Просто відчуваю себе абсолютно непотрібною.
І такий чоловік мені непотрібний, але розлучать нас тільки як виповниться дитині рік. Зараз нас не розлучать, бо я вже багато разів цим цікавилась. Заради того, щоб в дитини був батько я старалась зберегти сім"ю, але з таким ставленням дивно що я ще досі не втратила дитину. Кожен день сварки.

[Юлія]

lynx (19.10.2007, 15:30) писав:

Мені здається, що він просто не готовий щось міняти в звичному порядку речей. Він не чекав що вагінтність вплине і на нього \твій токсикоз, прогулянки\.
До того ж ти зараз більш чутлива до всього. І реагуєш на такі речі, яких раніше просто не помічала. Його це теж дратує....
Порадити.... Не знаю що тобі порадити... Ти знаєш свого чоловіка краще... Він - твоя кохана людина. Може, варто дати йому це відчути? Намайся приділяти йому більше уваги. Таке враження що він тебе ревнує до майбутньої дитини. Одне, що можу сказати точно - вам треба порозумітися зараз. Бо після народження дитини тобі буде потрібна його допомога і підтримка.

Я і так приділяю йому багато часу. Завжди його зустрічаю, а він робить такий вигляд, що йому це тільки неприємно.
От так. В будь-якому разі, мені доведеться жити з ним ще 1.5 років. Просто постараюсь менше з ним перетинатись.

[Юлія]

Lara! (19.10.2007, 15:41) писав:

Погоджуюсь цілком і повністю. Після народження дитинки в перші місяці у тебе буде мінімум часу на кухню і турботу про чоловіка. Мало того, йому доведеться турбуватися і про роботу, і допомагати тобі з малятком. Думаю, тобі слід вже готувати його до цього. Тільки м'яко і без істерик. Чоловіки не терплять відкритого тиску і ультимативних вимог (зрештою як і ми, жінки), та й повторюсь, істерики, крики і сварки - табу під час вагітності.

Марно з ним розмовляти. Він просто сприймає мене як фон. Недавно я йому сказала, що мене турбують виділення з грудей, він навіть щось заспокійливе відповів. А через декілька годин помітив пляму на одязі і здивувався звідки, бо на кухню я не заходила. Значить він думає, забруднитися я могла тільки так. А потім щиро здивувався і не згадав, що я йому про це розповідала. А потім каже, я ж не лікар, нічим не можу тобі допомогти. Він просто не сприймає нічого, що йому кажеться. Таке враження, що все, що йому потрібно, це щоб я як меблі була присутня і не розмовляла взагалі (крім так, ні, як побажаєш)

[Юлія]

Lara! (19.10.2007, 15:23) писав:

Насправді, не усі. Просто "ніколи не був проти дитини" і "хотіти дитину" є таки різниця. Хоча, швидше за усе (якщо все, що ти написала і правда так є, і ти не стала гіперчутливою під впливом гормонів) він не те, що зараз не готовий до батьківства, а звик сам жити в образі дитини, за котрою потрібен нагляд (спочатку батьків, потім - дружини).
Які тут поради можна дати... Думаю, що у будь-якому випадку сльози треба стримувати до останнього, це сильна зброя і використовувати її можна у крайніх випадках. По-друге, Юленько, у тебе який термін, ти в декреті і тому не працюєш? Якщо так, то нагадай, що за декрет тобі також платять. Якщо ти взагалі не працювала, то спробуй демонстративно розвернути бурхливу діяльність з пошуків роботи. На питання про те, навіщо це, спокійно, без докорів, як про якусь буденну справу, скажи, що хочеш теж заробляти і не відчувати, що він працює з ранку до ночі на тебе і хочеш його краще зрозуміти. Чомусь здається, що це його і здивує і трохи до тями приведе.
Щодо прогулянок, то теж спокійно і без істерик спробуй розяснити, що прогулянка - це не лише тобі потрібна річ, а й відпочинок для нього і зміна робочого антуражу. На агресивність і крики взагалі не можна бурхливо відповідати. Тут найбанальніша порада лишається найдієвішою, інколи треба переборювати власні емоції, тому що тобі крики і сварки зараз вкрай шкідливі. Навіть, коли здається, що образ через край, уяви, як недобре зараз маляті, це дуже суттєво допомагає. А чоловікові спокійно, але твердо і переконливо повідом, що криків ти точно не терпітимеш, ні ти, ні дитина. Тому самостверджуватись йому доведеться без твоєї участі.
І ще, знайди якесь хоч маленьке заняття-хоббі, щоб відволікатись від буденної нудоти.

Знаєш, в мене купа знайомих серед одружених пар, які просять своїх дружин народити дитину. Мабуть, не всі такі. Але після "чуйних" чоловік здається, що всі такі, і взагалі з"являється бажання жити самій.

[Юлія]

lynx (19.10.2007, 15:30) писав:

Мені здається, що він просто не готовий щось міняти в звичному порядку речей. Він не чекав що вагінтність вплине і на нього \твій токсикоз, прогулянки\.
До того ж ти зараз більш чутлива до всього. І реагуєш на такі речі, яких раніше просто не помічала. Його це теж дратує....
Порадити.... Не знаю що тобі порадити... Ти знаєш свого чоловіка краще... Він - твоя кохана людина. Може, варто дати йому це відчути? Намайся приділяти йому більше уваги. Таке враження що він тебе ревнує до майбутньої дитини. Одне, що можу сказати точно - вам треба порозумітися зараз. Бо після народження дитини тобі буде потрібна його допомога і підтримка.

Знаєш, що парадоксально: він приділяв мені набагато більше уваги (ввесь свій вільний час) коли ми не чекали дитятко, як тільки я завагітніла, десь поділось його бажання проводити час зі мною. Таке враження, що він не знає як зі мною далі поводитись. Але кричати на мене це не вихід.

[lynx]

Юлія, я чогось впевнена що після народження дитини в вас скандалів поменшає... Ми теж з чолоівком часом сварились під час вагітності. Зараз я розумію що я була занадто вразлива і чутлива в той період. І вимагала забагато від нього.
Я думаю ,що чоловіки розгублюються коли дізнаються що народиться їхня дитина. Навіть якщо вони її ДУЖЕ чекали.
Якщо він сердиться, що ти приділяєш багато уваги йому, то постарайся відволіктись і турбуйся про нього непомітно. Зварила обід, але не наголосила на цьому. Чекаєш з роботи? Але йому про це знати не обов"язково. Не дзвони йому якийсь час - подзвонить сам. Ще і спитає де пропала. Ти розкажи як цікаво проводила час - гуляла, читала гарну книжку, ...
Ще одне - чужі чоловіки здаються тобі кращими, бо ти їх не бачих в таких ситуаціях як свого. Твій чоловік теж справляє враження чуйного і уважного коли ви не самі. Правда? Проблеми є в усіх, навіть в ідеальних сім"ях. Старайся сприймати ситуацію спокійно. Не тримати себе два дні, а потім зриватись. А внутрішньо спокіно раегуй.
Я б не радила тобі думати про розлучення... Хоча б поки що... Все у вас буде добре, побачиш!

[Малюки]

Рекомендую: повільно, але впевнено підвести його до думки, що він повинен бути присутнім на пологах.. Нехай він думає, що це модно та сучасно і необхідно. Сімейні пологи - це те, що дає зрозуміти чоловікам жінок, нехай вони будуть безпосередньо причетні і доведуть справу від початку до кінця...
Я розумію - слухати поради корисно, але ти сама роби висновки, і ваш випадок унікальний, адже згадай - ви ж обрали один одного з тисяч інших, тому вже у цьому ви унікальні
Нічого, малюк все змінить, не сумнівайся:)

[Юлія]

Малюки (22.10.2007, 11:16) писав:

Рекомендую: повільно, але впевнено підвести його до думки, що він повинен бути присутнім на пологах.. Нехай він думає, що це модно та сучасно і необхідно. Сімейні пологи - це те, що дає зрозуміти чоловікам жінок, нехай вони будуть безпосередньо причетні і доведуть справу від початку до кінця...
Я розумію - слухати поради корисно, але ти сама роби висновки, і ваш випадок унікальний, адже згадай - ви ж обрали один одного з тисяч інших, тому вже у цьому ви унікальні
Нічого, малюк все змінить, не сумнівайся:)

Спасибі за теплі слова. Звичайно, я його потроху переконую, щоб він був присутнім на пологах (правда в мене плановий кесарів розтин). Він, наче згодний, навіть хоче взяти коротку відпустку на цей термін.
Я подумала, і взагалі все це, що з ним пов"язано не так важливо, як турбота про здоров"я дитинки.

[Юлія]

lynx (22.10.2007, 10:37) писав:

Юлія, я чогось впевнена що після народження дитини в вас скандалів поменшає... Ми теж з чолоівком часом сварились під час вагітності. Зараз я розумію що я була занадто вразлива і чутлива в той період. І вимагала забагато від нього.
Я думаю ,що чоловіки розгублюються коли дізнаються що народиться їхня дитина. Навіть якщо вони її ДУЖЕ чекали.
Якщо він сердиться, що ти приділяєш багато уваги йому, то постарайся відволіктись і турбуйся про нього непомітно. Зварила обід, але не наголосила на цьому. Чекаєш з роботи? Але йому про це знати не обов"язково. Не дзвони йому якийсь час - подзвонить сам. Ще і спитає де пропала. Ти розкажи як цікаво проводила час - гуляла, читала гарну книжку, ...
Ще одне - чужі чоловіки здаються тобі кращими, бо ти їх не бачих в таких ситуаціях як свого. Твій чоловік теж справляє враження чуйного і уважного коли ви не самі. Правда? Проблеми є в усіх, навіть в ідеальних сім"ях. Старайся сприймати ситуацію спокійно. Не тримати себе два дні, а потім зриватись. А внутрішньо спокіно раегуй.
Я б не радила тобі думати про розлучення... Хоча б поки що... Все у вас буде добре, побачиш!

Спасибі за відповідь і за поради. Варто спробувати, але при його колосальній ревнивості його і так постійно їсть думка, що вдень я гуляю десь сама, постійно перепитує чи є в мене ще хтось, наче мені зараз до амурів. Можливо, я дійсно стала надто чутлива, не знаю. Сподіваюсь, що дійсно після пологів все стане краще. Ти права, він буває чуйний, відпустку ми провели разом, на море їздили, ні в чому я не знала там відмови, майже не було конфліктів. Може, це на нього так впливає завал на роботі? З другої сторони не варто його виправдовувати, кричати - це не вихід.
Просто мене в минулий раз так прорвало, що аж досі осад залишився.

[Юлія]

[quote name='lynx' date='22.10.2007, 10:37' post='1415']
Юлія, я чогось впевнена що після народження дитини в вас скандалів поменшає... Ми теж з чолоівком часом сварились під час вагітності. Зараз я розумію що я була занадто вразлива і чутлива в той період. І вимагала забагато від нього.

Я хотіла тебе запитати: ти сам народжувала свого синочка, чи в тебе був плановий кесарів розтин?

[Антік]

На жаль, ВОНИ нас ніколи не зрозуміють, бо не розуміють, що таке бути жінкою. І що нам доводиться терпіти... :(

[Юлія]

Antic (22.10.2007, 13:31) писав:

На жаль, ВОНИ нас ніколи не зрозуміють, бо не розуміють, що таке бути жінкою. І що нам доводиться терпіти... :(

І не кажи. А навіщо терпіти? Можна постаратись не звертати увагу. Правда, не зовсім виходить.
Корисно показати чоловіку, як тут на форумі один хлопець скаржився, що дружина не хоче поки дитини, і він навіть думав про всиновлення.
Мій вчора прочитав, сьогодні вже 10 разів дзвонив і питав як почуваюсь, чи штовхається дитина.

[Антік]

Юлія (22.10.2007, 13:36) писав:

І не кажи. А навіщо терпіти? Можна постаратись не звертати увагу. Правда, не зовсім виходить.
Корисно показати чоловіку, як тут на форумі один хлопець скаржився, що дружина не хоче поки дитини, і він навіть думав про всиновлення.
Мій вчора прочитав, сьогодні вже 10 разів дзвонив і питав як почуваюсь, чи штовхається дитина.

Він в тебе ще чуйний... :) Деякі навіть нарікають на зайву вагу вагітної дружини. Сама була свідком такого. А ще чула, коли чоловік звинувачував свою дружину, що вона йому народила дочку, а не сина!

ТАке враження, що дитинка потрібна тільки нам!

[Юлія]

Antic (22.10.2007, 13:48) писав:

Він в тебе ще чуйний... :) Деякі навіть нарікають на зайву вагу вагітної дружини. Сама була свідком такого. А ще чула, коли чоловік звинувачував свою дружину, що вона йому народила дочку, а не сина!

ТАке враження, що дитинка потрібна тільки нам!

Не зважай, у західних хлопців трохи такий менталітет. В мене теж західняк, та я його ламала 5 років, дечого досягла, але інколи з нього так і пре, що чоловік має бути головним, заробляти більше (уявляєш, я не працюю, бо мені пропонували вдвійчі більше, ніж йому, але явідмовилась, не хотіла щоб він мучився, а тепер шкодую, хоча ми б тоді, мабуть, точно разом не жили).
А я навпаки схудла. Мій кричить, що нічого не їм, і хоче доцю... а я двійню хочу, щоб хлопчик і дівчинка, та на УЗД сказали, що дитя одна, стать не сказали, воно калачиком згорнулось

[Антік]

Юлія (22.10.2007, 14:02) писав:

Не зважай, у західних хлопців трохи такий менталітет. В мене теж західняк, та я його ламала 5 років, дечого досягла, але інколи з нього так і пре, що чоловік має бути головним, заробляти більше (уявляєш, я не працюю, бо мені пропонували вдвійчі більше, ніж йому, але явідмовилась, не хотіла щоб він мучився, а тепер шкодую, хоча ми б тоді, мабуть, точно разом не жили).
А я навпаки схудла. Мій кричить, що нічого не їм, і хоче доцю... а я двійню хочу, щоб хлопчик і дівчинка, та на УЗД сказали, що дитя одна, стать не сказали, воно калачиком згорнулось

Як цікаво! Знаєш, мабуть ти правильно зробила, що послухалась його і не пішла на роботу. Я от тепер думаю, як її позбутись, тому що робота йде тільки на шкоду моїй вагітності. Я це відчуваю. Але йти в декрет ще дуже рано. Живота навіть не видно. Здивуються дуже, коли я їм скажу, що йду в декрет:) Взагалі ще ніхто не знає, що я вагітно, ні батьки, ні друзі! Тільки чоловік, я і оцей форум :)

[Юлія]

Antic (22.10.2007, 14:09) писав:

Як цікаво! Знаєш, мабуть ти правильно зробила, що послухалась його і не пішла на роботу. Я от тепер думаю, як її позбутись, тому що робота йде тільки на шкоду моїй вагітності. Я це відчуваю. Але йти в декрет ще дуже рано. Живота навіть не видно. Здивуються дуже, коли я їм скажу, що йду в декрет:) Взагалі ще ніхто не знає, що я вагітно, ні батьки, ні друзі! Тільки чоловік, я і оцей форум :)

Ти це серйозно? Мама образиться. Хоча, в мене першим дізнався чоловік, який не помічав другої рисочки, я ж не могла зачекати, а зразу дивилась і побачила в перші ж секунди. Потім мій брат, який так вчасно подзвонив... Потім, майбутня кума, вона теж позвонила після брата, хотіла дізнатися, як результати обстеження, вона ж і порадила провести ще декілька тестів.
А мама не вірила, казала, що коли вже затримка почнеться, тоді вже можна щось казати...
Який живіт? В мене на 5-му місяці він тільки з"явився, і то нічого ще ніхто не помічає, крім хороших знайомих, які самі вже народили.