Допомога
Відправлено 10 січень 2009 - 15:54
Поки що я зупинилась на емальованому посуді. Хочеться дізнатись, який посуд використовуєте ви для приготування їжі (не тільки діткам, але й дорослим)?
Між іншим, знайшла деяку інформацію на дану тему.
БАБУСИН ГОРЩИК ЧИ КАСТРУЛЯ З АНТИПРИГАРНИМ ПОКРИТТЯМ?
Текст, що розкривається
Безглузде запитання? Мабуть, що так: де зараз знайдеш справжню піч із рогачами — хіба що в музеї. З іншого боку, ми ж без вагань обираємо авто, а не архаїчний віз, бо це зручно, швидко, модно(!) і престижно. На жаль, ці аргументи для нас — представників ІІІ тисячоліття — стають визначальними чи не в усіх сферах життя. У гонитві за ними, а найбільше за двома останніми, навіть не замислюємося — корисно це для здоров’я чи ні. І не помічаємо, що часто шкодимо своєму єству, втрачаємо куди цінніше за дорогі набори посуду з логотипами світових лідерів виробництва. Щоправда, багато з них у промовистих рекламах наголошують саме на «здоровому» аспекті своїх каструль і сковорідок: страви готуються із використанням мінімальної кількості жиру, води, не підгорають тощо. Але мовчать про склад матеріалу, з якого виготовляють посуд, здатність отих складових проникати у наші борщі й тишком-нишком робити ведмежу послугу нашому організму. Скажімо, алергик вилучає з раціону цитрусові, молоко, шоколад, сидить на супах і кашах на воді, а висипання не сходять, бо їх «живить» нікель із блискучої каструлі.
Про корисний (здоровий!) посуд для приготування їжі ми запитали у добре відомого нашим читачам цілителя, автора теорії довголіття Юрія Попова, який до всього називає себе ще й «зеленим».
Варимо в емальованому
Під час термічної обробки продуктів їхні клітини «вибухають» (від 42 і вище), вивільняючи у страву свій цінний вміст — поживні речовини. Серед них безліч мінералів, здатних взаємодіяти із середовищем (не тільки водою, а й компонентами стінок посуду), унаслідок чого знижують свою біологічну активність, можуть нейтралізуватися, утворювати нові сполуки, й агресивні також. І вода (неодмінний інгредієнт більшості страв) може розчиняти будь-які матеріали (зокрема й метали), бо має найвищу в природі діелектричну проникність (здатність з’єднуватися з іншими молекулами).
Тому для приготування страв треба обирати посуд, виготовлений зі стійких матеріалів, які не вступають у реакції з продуктами харчування. Найліпші в цьому плані рідні нам із радянських часів каструлі з квіточками і в горошок — емальовані. Саме шар емалі (основу складає обпалений пісок) є тим захисним бар’єром, який не пускає «таблицю Менделєєва» в наш суп, правильніше — не дає воді контактувати зі шкідливими сполуками металів. До речі, останні вільно проникають у страви, якщо є бодай маленька подряпина, тріщина на емалі, не кажучи вже про відколоті шматки. Отже, посуд із пошкодженою емаллю викидайте без жалю (підбадьорюйте себе думкою, що рятуєте сім’ю від отруєння) і не застосовуйте ножів чи металевих щіток для його чищення.
А сталеві каструлі, які так ваблять своїм блиском і чи не пожиттєвою гарантією, ліпше обходити. Щоб довго служили й не іржавіли, до заліза виробники додають хром, кобальт, нікель — мікроелементи, які окислюються і водночас дуже отруйні для нашого організму.
З цієї ж причини не треба їсти і з тефлону. Адже первісно цей матеріал винайшли для захисту деталей реактивних двигунів від агресивного рідкого палива, тому не дбали про безпечність для живого організму.
І алюмінієвим каструлькам, без яких не мислять куховарства багато господинь, — ні! Бо сполуки алюмінію — токсичні для організму, особливо для нирок. І хоча алюміній утворює захисну оксидну плівку на поверхні, завдяки якій не взаємодіє з водою, з часом (а я знаю господинь, у яких ці каструльки служать уже по 10—20 років, бо «їм зносу немає»), а також під дією лугу (солоні страви) вона руйнується. Враховуйте це і при виборі посуду зі сплавів (уважно читайте склад).
Ідеальна каструля — із закіптявілим дном
Звичайно, це — жарт, але раціональне зерно в ньому є. Якщо зовні дно каструлі чорного кольору, вона швидше нагрівається, тому ми менше витрачаємо газу чи електроенергії. А стінки найліпші — білі: мало віддають тепла назовні. Кришка ж має щільно заходити в каструлю, як у скороварок. Так зване лабіринтне ущільнення перешкоджає виходу пари назовні — вона піднімається вгору до кришки, там охолоджується і стікає знову в каструлю. Отже, не потрібно доливати воду під час приготування страви і вітаміни цілі.
Найсмачніша і найкорисніша страва — із горщика, чи то глиняного, чи чавунного (такий і називають чавунцем). Зрозуміло, в сучасних умовах незручно користуватися ними на плитах, але якщо маєте у спадок від бабусі горнятко, спробуйте готувати в ньому в духовці.
Смажимо в Чавунному
Найліпша сковорідка — із чавуну, як і бабусин чавунець. Завдяки товстим стінкам цей посуд забезпечує рівномірний розподіл тепла по всій своїй поверхні (продукти не перегріваються, отже, не підгорають середина чи краї) і дає змогу готувати за значно нижчих температур. Тому навіть перші страви й каші ліпше готувати в гусятниці чи глиняному горщику.
Друга перевага чавунного посуду (але без домішок алюмінію і подібного, що активно сьогодні практикують виробники) — залізо у його складі синергічне організму людини. І те, що під час приготування воно переходить у страву, тільки на користь нам, бо цей мікроелемент бере активну участь у кровотворенні.
І третій бал на користь чавуну — як і тефлонові, чавунні сковорідки не потребують великої кількості жиру, а деякі страви можна приготувати й без нього.
Зберігаємо в скляному
Якщо вже й варите в сталевому, алюмінієвому, тефлоновому, то після приготування пересипайте в скляний. Бо, скажімо, кислі й солоні продукти здатні роз’їдати сталеву поверхню (у цьому переконалася на власному досвіді. — Авт.). У скляному й варити можна, правда, щоб його нагріти, знадобиться атомна бомба (жартує Юрій Васильович), бо в скла низька теплопровідність.
Обминайте посуд, який не б’ється: для надзвичайної міцності до його складу додають сполуки на зразок суперклею. А яскраві малюнки на ньому — токсичні, бо фарби містять олово, цинк і свинець. Згадайте: у Середньовіччі люди помирали саме від олов’яного посуду, бо олово — страшна отрута.
Борщ пахне аж у під’їзді в поганої хазяйки
Бо того, що літає в повітрі, немає в каструлі — вітаміни й мікроелементи легко «вилітають» разом із апетитними пахощами. Аби зберегти біологічну цінність страв, треба піддавати продукти мінімальній тепловій обробці, під щільно закритою кришкою на слабкому вогні. Запам’ятайте: велике полум’я не пришвидшує процес приготування, а тільки збіднює страву. Пояснення цьому — в загальному правилі фізики: якщо в каструлі є хоча б краплина води, температура в ній не підніметься вище 100°С незалежно від інтенсивності полум’я. Навіть якщо в духовці — 270°С, всередині посуду все одно 100°С, тільки каструлі лихо (обпалюється). А якщо страва відкрита — обгорають продукти, всередині залишаючись сирими. Мабуть, хоч раз у житті кожен куштував глевкий хліб, такий рум’яний та апетитний зовні. Тому вмикати плиту на повну потужність треба лише для закипання, а потім відразу стишити полум’я майже втричі.
Готуйте на здоров’я, пам’ятаючи — є їжа смачна, а є корисна.
Про корисний (здоровий!) посуд для приготування їжі ми запитали у добре відомого нашим читачам цілителя, автора теорії довголіття Юрія Попова, який до всього називає себе ще й «зеленим».
Варимо в емальованому
Під час термічної обробки продуктів їхні клітини «вибухають» (від 42 і вище), вивільняючи у страву свій цінний вміст — поживні речовини. Серед них безліч мінералів, здатних взаємодіяти із середовищем (не тільки водою, а й компонентами стінок посуду), унаслідок чого знижують свою біологічну активність, можуть нейтралізуватися, утворювати нові сполуки, й агресивні також. І вода (неодмінний інгредієнт більшості страв) може розчиняти будь-які матеріали (зокрема й метали), бо має найвищу в природі діелектричну проникність (здатність з’єднуватися з іншими молекулами).
Тому для приготування страв треба обирати посуд, виготовлений зі стійких матеріалів, які не вступають у реакції з продуктами харчування. Найліпші в цьому плані рідні нам із радянських часів каструлі з квіточками і в горошок — емальовані. Саме шар емалі (основу складає обпалений пісок) є тим захисним бар’єром, який не пускає «таблицю Менделєєва» в наш суп, правильніше — не дає воді контактувати зі шкідливими сполуками металів. До речі, останні вільно проникають у страви, якщо є бодай маленька подряпина, тріщина на емалі, не кажучи вже про відколоті шматки. Отже, посуд із пошкодженою емаллю викидайте без жалю (підбадьорюйте себе думкою, що рятуєте сім’ю від отруєння) і не застосовуйте ножів чи металевих щіток для його чищення.
А сталеві каструлі, які так ваблять своїм блиском і чи не пожиттєвою гарантією, ліпше обходити. Щоб довго служили й не іржавіли, до заліза виробники додають хром, кобальт, нікель — мікроелементи, які окислюються і водночас дуже отруйні для нашого організму.
З цієї ж причини не треба їсти і з тефлону. Адже первісно цей матеріал винайшли для захисту деталей реактивних двигунів від агресивного рідкого палива, тому не дбали про безпечність для живого організму.
І алюмінієвим каструлькам, без яких не мислять куховарства багато господинь, — ні! Бо сполуки алюмінію — токсичні для організму, особливо для нирок. І хоча алюміній утворює захисну оксидну плівку на поверхні, завдяки якій не взаємодіє з водою, з часом (а я знаю господинь, у яких ці каструльки служать уже по 10—20 років, бо «їм зносу немає»), а також під дією лугу (солоні страви) вона руйнується. Враховуйте це і при виборі посуду зі сплавів (уважно читайте склад).
Ідеальна каструля — із закіптявілим дном
Звичайно, це — жарт, але раціональне зерно в ньому є. Якщо зовні дно каструлі чорного кольору, вона швидше нагрівається, тому ми менше витрачаємо газу чи електроенергії. А стінки найліпші — білі: мало віддають тепла назовні. Кришка ж має щільно заходити в каструлю, як у скороварок. Так зване лабіринтне ущільнення перешкоджає виходу пари назовні — вона піднімається вгору до кришки, там охолоджується і стікає знову в каструлю. Отже, не потрібно доливати воду під час приготування страви і вітаміни цілі.
Найсмачніша і найкорисніша страва — із горщика, чи то глиняного, чи чавунного (такий і називають чавунцем). Зрозуміло, в сучасних умовах незручно користуватися ними на плитах, але якщо маєте у спадок від бабусі горнятко, спробуйте готувати в ньому в духовці.
Смажимо в Чавунному
Найліпша сковорідка — із чавуну, як і бабусин чавунець. Завдяки товстим стінкам цей посуд забезпечує рівномірний розподіл тепла по всій своїй поверхні (продукти не перегріваються, отже, не підгорають середина чи краї) і дає змогу готувати за значно нижчих температур. Тому навіть перші страви й каші ліпше готувати в гусятниці чи глиняному горщику.
Друга перевага чавунного посуду (але без домішок алюмінію і подібного, що активно сьогодні практикують виробники) — залізо у його складі синергічне організму людини. І те, що під час приготування воно переходить у страву, тільки на користь нам, бо цей мікроелемент бере активну участь у кровотворенні.
І третій бал на користь чавуну — як і тефлонові, чавунні сковорідки не потребують великої кількості жиру, а деякі страви можна приготувати й без нього.
Зберігаємо в скляному
Якщо вже й варите в сталевому, алюмінієвому, тефлоновому, то після приготування пересипайте в скляний. Бо, скажімо, кислі й солоні продукти здатні роз’їдати сталеву поверхню (у цьому переконалася на власному досвіді. — Авт.). У скляному й варити можна, правда, щоб його нагріти, знадобиться атомна бомба (жартує Юрій Васильович), бо в скла низька теплопровідність.
Обминайте посуд, який не б’ється: для надзвичайної міцності до його складу додають сполуки на зразок суперклею. А яскраві малюнки на ньому — токсичні, бо фарби містять олово, цинк і свинець. Згадайте: у Середньовіччі люди помирали саме від олов’яного посуду, бо олово — страшна отрута.
Борщ пахне аж у під’їзді в поганої хазяйки
Бо того, що літає в повітрі, немає в каструлі — вітаміни й мікроелементи легко «вилітають» разом із апетитними пахощами. Аби зберегти біологічну цінність страв, треба піддавати продукти мінімальній тепловій обробці, під щільно закритою кришкою на слабкому вогні. Запам’ятайте: велике полум’я не пришвидшує процес приготування, а тільки збіднює страву. Пояснення цьому — в загальному правилі фізики: якщо в каструлі є хоча б краплина води, температура в ній не підніметься вище 100°С незалежно від інтенсивності полум’я. Навіть якщо в духовці — 270°С, всередині посуду все одно 100°С, тільки каструлі лихо (обпалюється). А якщо страва відкрита — обгорають продукти, всередині залишаючись сирими. Мабуть, хоч раз у житті кожен куштував глевкий хліб, такий рум’яний та апетитний зовні. Тому вмикати плиту на повну потужність треба лише для закипання, а потім відразу стишити полум’я майже втричі.
Готуйте на здоров’я, пам’ятаючи — є їжа смачна, а є корисна.
Звісно, під певні страви є скляний та глиняний посуд, сковорідка таки антипригарна... Все пристойну чавунну не збируся купити.
- 
