[Світла]

Пропоную тему для обговорення проблем у вихованні дружніх, приязних стосунків між нашими діточками.
Ми зазадалегідь перед народженням доні весь час говорили синочку про переваги того часу, коли він буде вже не єдиною дитинкою в сім"ї. Що буде сестричка, вона буде любити його, разом бавитися, але вона буде маленька і потребуватиме турботу, любов. Зараз синочок весь час цьомає малу, каже "Моя Аксюша", намагається допомагати (приносить якісь речі, викидає памперси тощо). А як у вас? І що плануєте далі? Які тут можуть бути підводні камені?

[Viktoriya]

Світла (3.1.2009, 19:45) писав:

...Зараз синочок весь час цьомає малу, каже "Моя Аксюша", намагається допомагати (приносить якісь речі, викидає памперси тощо)....

Ню-ню :) це тільки початок :)
Боротьба за любов і увагу батьків - страшна сила, скоро самі все побачите :)
Про плани і підводні камені не зовсім зрозуміло....

[Світла]

Viktoriya (3.1.2009, 21:12) писав:

Ню-ню :) це тільки початок :)
Боротьба за любов і увагу батьків - страшна сила, скоро самі все побачите :)
Про плани і підводні камені не зовсім зрозуміло....

що це "солодкий" початок - я й сама розумію, вже є деякі прояви ревнощів на підсвідомому рівні: каже, що теж іще маленький, проситься на ручки, хоча ми не наголошуємо, що він старший, і тому повинен поводитись якимось чином. А про плани- як ви плануєте проводити виховну лінію, що саме робите для цього?

[Viktoriya]

Світла (3.1.2009, 20:17) писав:

що це "солодкий" початок - я й сама розумію, вже є деякі прояви ревнощів на підсвідомому рівні: каже, що теж іще маленький, проситься на ручки, хоча ми не наголошуємо, що він старший, і тому повинен поводитись якимось чином. А про плани- як ви плануєте проводити виховну лінію, що саме робите для цього?

Ну пісятись і просити тітю - то класика :)
У вас не така вже й велика різниця і враховуючи, що дівчатка швидше розвиваються, вже через пару років вони "зрівняються".
Плани...виховна лінія...зараз головне дивитись, щоб старший нічого не утнув і не залишати їх наодинці, ще побільше йому уваги вашої та інших рідних...тема така, можна довго розмовляти :)

[Сеструлька]

Актуальная для нас тема. Перед рождением Димки рассказывали старшему все как пишет Світла, и встретил Влад братика хорошо, целеут, гладит и т.д. НО и хватать и царапать и не давать погремушки ему это не мешает. Правда потихоньку уже делится игрушками. И главное, что оба кушают меня и это помогает снизить ревность до минимума. Думю как только малыш начнет играться они сравняются.

[Time Out]

У моєї двоюрідної сестри двоє дітей, і у кращої подруги двоє, і в мене (як ви знаєте). У першому випадку різниця у віці півтора роки, у другому - три, у нас - сім. І це не заважає їм усім між собою битися. Я раніше думала, що велика різниця у віці - своєрідна страховка від бійок. але, на жаль, я помилялася. Спочатку Паша бив Женю, якщо той робив шкоду. Відучили. Тепе Женя б"є пашу, коли щось йому не подоюбається (Паша тільки прикриває обличчя). Тепер відучуємо Женю.
Але це не заважає їм ніжно любити одне одного. Паша в школі тільки про Женю й розповідає. Женя як тільки відкриє зранку очі - і шукати Пашу. Ще з самого ранку намагається мене повести в школу "за Пасьою".
До народження Жені я Павлика готувала (він уже був величенький хлопчик), показувала картинки про діток у животику, читала журнали там де написано, якого розміру зараз дитинка в животі. Павлик розмовляв з животиком. Зараз завжди допомагає мені купувати одежу для Жені і іграшки. Не знаю, чи це допоможе зробити їх дружними, але я намагаюся.
Діліться і ви своїми секретами.

[Світла]

мамаПашіЖені, як і ви, весь час перед народженням доні розмовляли з синочком про маленьких діток, він цілував животика, слухав, як там сестричка, роздивлявся зі мною ілюстрації в журналах і книгах, питав весь час коли вона вже вийде з ним гратися. Після народження доні весь час намагається бути поряд з нею, говорить яка вона маленька, що він її захищатитме, бо він брат, він її друг і деже її любить. Інколи мені говорить, що Ксюша сказала те-то і те-то - таке враження, ніби вони спілкуються своєю мовою.
Але через перших три тижні почалися такі собі підсвідомі прояви ревнощів: я теж маленький, намається вдягати її одяг, забирає її іграшки, своїми не хоче ділитися. Пару тижнів підряд пісявся - вмовили, стали більше бавити його, розказувати, що діток, які пісяються. не пускають до цирку, театру, в магазини. Тепер інша проблема- вкакується. Намагаємося подіяти тими ж методами.
Якщо каже, що маленький, то кажемо, що маленькі дітки нічого не можуть, ні їсти нямки, ходити гуляти, бавитися машинками, дивитися мультики - поки ніби діє, але до остаточної перемоги ще далеко.

[Time Out]

Світла[b], яі десь читала, що це нормальна реакція дитини на появу молодшого братика чи сестрички. Дітои вимагають, щоб їх годували як маленьких, одягали, вимагають пустушку, пісяються. Воно повинно пройти. Просто для дитини це все-таки шок. Як не готуй, а дійсність виявляється іншою за будь-які уявлення.

[МанунА]

У мене з дітьми така ж ситуація як в мамаПашіЖені .
Іноді (рідко) доня каже "А Марчика ти любиш біііільше!" а я відповіда "А тебе-доооовше", відразу всіх посміхає і в хаті мир :)

[Time Out]

МанунА (4.1.2009, 16:16) писав:

У мене з дітьми така ж ситуація як в мамаПашіЖені .
Іноді (рідко) доня каже "А Марчика ти любиш біііільше!" а я відповіда "А тебе-доооовше", відразу всіх посміхає і в хаті мир :)

Я теж кажу Павлику. Дивися, Женю я люблю два роки, а тебе вже дев"ять. І все стає на свої місця.

[natysya]

привіт!!!і мене теж скоро таке чекае!!!!у нас буде різниця 3,5!!!синочка готуемо до появи сестрички, він у всьому бере участь,навіть іграшку її купував!!!!я десь читала,що коли зявляеться друга дитина перший період потрібно 90% своеї уваги приділяти старшій дитині!!!думаю,що за допомогою любові і материнських хитрощів усе у нас вийде,і стосунки між дітьми будуть !!!

[Світла]

А, геть забула, ми як прийшли з роддому, подарували малому великий набір олівців (дуже любить малювати) ніби від сестрички. Він і досі всім розказує про такий гарний подарунок.

Користувач подумав і додав через 2 хв.:
natysya, 90% все ж таки не вийде :), але потрібно багато уваги і терпіння - то факт

[Світла]

Зараз всіма силами залучаємо Михайлика до догляду за сестричкою: вибирає, який памперс їй одягнути, викидає використаний, разом з нами бавиться з нею, розповідає їй казочки. Беремо Ксюшину ручку і ніби гладимо Михайлика - він дуже радіє. На майданчику всім діткам розповідає, що він "Аксюшин брат". Намагаюся і йому особисто приділяти увагу: коли Ксюша сама бавиться, сядаю з ним читати книжки або бавитися іграшками, малювати.
Сьогодні вранці стояв гладив Ксюшу по животику і оповідав їй асорті з казок.

[Niki]

Ой дівчата! Яка це хороша і для мене дуже актуальна тема. Я знаю, що маю ще трохи часу, але мене все рівно дуже бентежить думка, як Юляся прийме братчика. Я їй говорю, але вона не дуже реагує. Я дуже переживаю, бо вона така МАМИНА дитина. Може підбігти - моя мама. Вночі спить зі мною - щось присниться де моя мама, я її погладжу по голівці, вона ляже мені подушку, візьме до ротика краєчок моєї нічної сорочки, або дуже притулиться до грудей (на жаль нещодавно я перестала її годувати, бо не було чим :( )і спить. А тут я думаю, що багато часу приділятиму маленькому, а вона бідненька буде страждати. І знаю, що так має бути, що вона це переживе, але все рівно. Вона дуже любить засинати ввечері щоб з одного боку був татко, а з другого мама.
Дівчаточка, розрадьте мене. Розкажіть як це у вас було на початках. Особливо коли різниця у діток невеличка. Дякую

[Світла]

Niki, вітаю вас з вашим очікуванням!
Думаю, вам прийдеться, як це не прикро, привчати вашу доню засинати з татком, і то вже зараз. Так, це буде важко, але ж коли народиться синочок, це ще важче буде зробити.
Нашого Михайлика татко сам вкладав за 2 місяці до народження доні, і зараз продовжує. Буває, що синочок каже: "Хочу з мамою, хочу до мами!", пояснюємо, що мама зараз з сестричкою, бо сестричці потрібне молочко.
Я коли перестала його вкладати спати, то виглядало так: ми його купали, вдягали, я його цьомала, бажала гарних снів і виходила з кімнати. Вони вже там з татом робили що хотіли :), а заходила я вже як синочок міцно спав (в нас однокімнатна квартира, тож подітися ніде :) ).

Користувач подумав і додав через 3 хв.:
Показуйте їй почастіше фото маленьких діток, особливо, якщо їх там кілька. Пояснюйте, як добре мати братика, на прогулянці ви теж можете зустріти мам з двома-трьома дітками. Все розказуйте, не думайте, що вона маленька, не зрозуміє. Робіть невелички подаруночки, ніби від братика - діти люблять тих, хто їм дарує.

[Niki]

Світла, дякую дуже. Я фотки показую діток маленьких - вона так посміхається. Каже - ляля.
На рахунок засинання - це ми пробуємо. А коли ми гуляємо -вона любить з дітками бавитись. З нами тут гуляють двоє діток братик і сестичка. В них 1 рік і 2 місяці різниця - хлопчик старший, а дівчинка така як Юля. То моя Юлічка кожного разу як їх бачить - кричить НО-НО, бо вони двоє зазвичай нічого не дають, все забирають, а дівчинка просто бється, бо вдома братчик докучає все забирає - і вона кожного разу думає, що то в неї забирають. А до хлопчика тепер боїться підходити, бо він її зі санчат скинув, а я не встигла злапати. Такі двоє розбишаки :D Я знаю - в мене буде по-іншому, але все рівно - дуже переживаю.

[Анабель]

А в нас різниця буде 8,5 років. Незнаю як буде потім, дуже боюсь що старший буде ревнувати. Це зараз він розмовляє з животиком і їздить машинками по животику (грається з братиком) , тим більше вони в мене не від одного татка! Ой боюсь! Хоча я зусилля прикладаю, пояснюю що він все одно мій старший і перший!

[МіркаЕ.І.]

Синочку було 1рік і 9 місяців коли в нього народилася сестричка, тому мало, що він розумів, коли я була вагітна. Але, коли ми принесли доцю з роддома,він зрадів, та тримало його це пів години, далі 2 тяжких тиждні ревнощів мене до малої. Було дуже важко, постійно плакала, і тоді я взяла все в свої руки. Постійно говорила йому, щоб погладив, поцілував маленьку, йому це подобалося, далі возили у візочку її, допомагав переодягати, годувати з пляшечки, памперси викидати, а зараз без неї не може. Я не знаю, як буде далі, чи будуть ревнощі, та я роблю все, що вмоїх силах, щоб доказати йому, що я дуже його люблю і сестричка теж, дуже любить і поки що, він відповідає взаємністю

[Оленка2008]

Анабель (25.2.2009, 19:57) писав:

А в нас різниця буде 8,5 років. Незнаю як буде потім, дуже боюсь що старший буде ревнувати. Це зараз він розмовляє з животиком і їздить машинками по животику (грається з братиком) , тим більше вони в мене не від одного татка! Ой боюсь! Хоча я зусилля прикладаю, пояснюю що він все одно мій старший і перший!

І в нас майже така ж різниця!
Особливих проявів ревності, на щастя, не було.
Хоча іноді Софійка заявляла, що я більше часу приділяю малому, ніж їй. Тоді ми дружно нагадували, що вона вже така доросла, і дякувати Богу, що вона в нас є, бо інакше б з малим сама не впоралась.
Все ставало на свої місця.
На питання: кого ти більше любиш, я казала, що обох однаково, але її я люблю на 8 років довше. Вона дуже цим тішилась.
Тепер все гаразд. Малий дуже любить Софійку, а вона його. Часто разом бавляться. Звичайно іноді сваряться, але то швидко минає.

[гра з вогнем]

10 важливих порад для родин, дітки яких чекають появи братика чи сестрички :)

поради батькам

(Перевод с немецкого мой. Журнал "Babys und Kinder richtig foerdern'", 02/2005)

Маленькие дети неоднозначно воспринимают появление в семье младших: с одной стороны, они рады появлению товарища по играм, с другой - боятся утратить родительскую любовь.

10 важных советов:
1) Как сообщить об этом ребенку?
Ни в коем случае нельзя допустить, чтобы ребенок услышал о прибавлении в семье от других людей. Основное правило: чем меньше ребенок, тем позже он должен узнать, что у него будет братик или сестричка. Годовалый малыш не заметит растущий мамин живот, а трехлетка уже способен отследить изменения. Подробные объяснения ребенку не нужн - достаточно сказать "ребенок растет у мамы в животике".
2) Необоснованные надежды
Ребенок еще не знает, что такое жизнь с братом или сестрой. Не стоит расписывать ее блестящие перспективы. Это поможет избежать большого разочарования, когда ребенок поймет, что грудничок отнимает много времени и сил.
3) А я тоже был таким крошечным?
Вместе с ребенком покупайте одежду для новорожденного, учите его гладить живот, вместе придумывайте имена. Покажите ребеку фотографии, на которых он сам - новорожденный. Так ему станет понятно, насколько беспомощен маленький человечек. Походы в гости к друзьям с новорожденными детьми также помогут ребенку подготовиться к появлению малыша.
4) Подарки - каждому.
После рождения второго ребенка все приходящие в дом взрослые обращают внимание только на него. Старший чувствует себя брошенным и начинает ревновать. Было бы замечательно, если бы родственники и знакомые проявили необходимый такт и приносили маленький подарок старшему, заодно поздравляя его с рождением нового члена семьи.
5) Не обкладывайте малыша ватой.
"Осторожно с малышом!" - "Не сделай ему больно!" - "Потише, ребенок спит!" Подобные грозные воззвания лишают ребенка желания заботиться о маленьком, заставляют его перечить родителям. Новорожденный сделан не из сахара, объятие или поцелуй не принесут ему вреда. Тем более, если родители держат происходящее под контролем. Маленьких нельзя оставлять наедине с новорожденным. Двухлетки могут причинить ему вред по неосторожности, поскольку еще плохо владеют своим телом. Кроме того, новорожденные любят, когда вокруг них много народу и много событий. Поэтому нет нужды вести себя особенно тихо.
6) Мы - одна семья.
Чем больше старшего привлекают к уходу за малышом, тем быстре в нем развивается чувство ответственности за него. Маленького ребенка можно попросить, к примеру, подать памперс. Таким образом родители превратят конкуренцию в сотрудничество, дети поймут: мы одно целое.
Иногда старших детей нервирует частый плач младенца. Родителям стоит объяснить, что плач - единственный способ малыша обратить на себя внимание. "Может быть, он хочет нам сказать, что голоден?"
Очень сложный момент - кормление грудью. В эти минуты малыш и мать очень близки, а старший чувствует себя лишним. Мама может пригласить старшего присесть рядом, вместе посмотреть книжку с картинками, приласкать его. Ребенок может принести свою куклу и тоже кормить ее.
7)Снова в центре вни мания.
До рождения малыша все вертелось вокруг старшего ребенка. Теперь он переживает свержение с престола. Но родителям по силам вновь сделать его центром Вселенной. Для этого нужно время от времени играть или читать с ним без младшего ребенка. Проще всего это сделать тогда, когда оба родителя дома - чтобы один из них смог полностью сосредоточиться на старшем. Совершенно не обязательно стремиться проводить с ним как можно больше времени. Ребенок рад даже 15 минутам, которые принадлежат ему одному. Гораздо важнее, чтобы такие эксклюзивные пятнадцатиминутки были регулярными, лучше всего - ежедневными.
8) Давайте поговорим об этом!
Ревнуя, многие дети запрещают себе испытывать подобное чувство, считая его плохим и запретным. Родителям слеует спокойно поговорить об этом с ребенком и снять груз с его души. "Тебе наверное бывает грустно, что у меня теперь мало времени, чтобы поиграть с тобой". Тогда ребенку становится ясно, что его негативные эмоции совершенно нормальны и разрешены.
9) Спокойствие, только спокойствие!
Если ребенок все же проявит агрессию и поцарапает малыша, детский психолог Ульрих Шмитц советует не орать: в противном случае на ребенка ляжет еще большая тяжесть. Ситуация еще больше обострится. Вместо этого нужно спокойно объяснить ребенку, что такое поведение недопустимо. Простое объяснение: "ты ведь тоже не хочешь, чтобы тебя побили старшие дети на детской площадке!"
10) Обратно в детство
"Ты уже большой!" - "Ты уже умеешь!" Конечно, все дети хотят быть взрослыми. Но маленькие получают больше родительской любви и внимания. Вывод: я понарошку буду маленьким, тогда мама будет больше обо мне заботиться. Старшие начинают ходить на четвереньках, лепетать и просить бутылочку. Лучше всего, если родители некоторое время поиграют в эту игру. Дети быстро поймут, что целый день изображать ползунка ужасно скучно.

(Статья завершается рассказом о специальных курсах для старших детей, где их учат обращаться с младенцами. Для того, чтобы они почувствовали, каково это - ходить с ребенком в животе, они подкладывают под майку подушку. Потом смена ролей - чтобы почувствовать себя плодом в животе, они влезают в наволочку. Ищут ответ на вопрос: может ли ребенок в животе писать? Долго рзмышляют, рбщее мнение: "нет". Медсестра поправляет: "ну, немножко он все-таки писает". После тренировок на куклах детям показывают настоящего новорожденного и разрешают осторожно потрогать. Инициатива проведения подобных курсов принадлежит известной фирме "Zapf Creation", которой мы обязаны появлением на рынке пугающе складчатых пупсов и писающих розовых лошадей с грустными глазами)
переклад знайдений у жж спільноті psy_baby