[Світланkа]

Цікаво, які відчуття, переживання були в момент першої зустрічі. Чи старались ви справити враження? Як поводили себе? Про що розмовляли? Чи сподобалась вам їхня сім"я? Ну і взагалі, які спогади про ту подію у вас залишились?

[Masik]

Мій чоловік з іншого міста. І так вийшло, що він мене затягнув знайомитися з мамою (просто, тільки вона була дома), коли я й не думала йти. Ми приїхали просто на екскурсію. Та й зустрічалися ми тільки десь 5 міс., ще зарано з батьками знайомитися. Ну, але так вийшло... Дуже хвилювалася, коли йшла. Мало лі шо... Двері відкрила привітна, усміхнена, тендітна жіночка (більше на дєвочку схожа)... В принципі вона мені зразу сподобалася, але от мені як мову відняло. Правда, незручних мовчанок не було, мама завжди щось говорила. Правда був прікол. Дали їсти окрошку. По-перше, ніколи не їла до цього часу і не знала що то таке. На вигляд, якась не то каша, не то суп... Ну, все, думаю, напевно, на пареному молоці (я його просто ненавиджу), як його їсти??? Але не їсти не пасує, ще обідиться. На щастя, то було не молоко. Але всеодно мені не засмакувало. То я сиділа, і тихенько вибирала ту ковбасу - робила вигляд, що їм. :D Врятував чоловік: "Мамо, ми перед тим в кафе їли. Так що ти не обіжайся, але ну не лізе вже". От. Тепер згадуємо, сміємося.

[zajka]

Я познайомилась із родиною свого чоловіка - причому усією- без його участі, до того ж на той момент навіть не уявляла, що в майбутньому вони будуть і моєю родиною. Мій батько мав ділові стосунки з чоловіковим дядьком, то на Великдень запропонував нам з мамою поїхати до них у гості (вони святкують у чоловікої бабусі в селі). Ми погодились (на той час мій чоловік був просто моїм другом і жив в іншому місті, тож на Великдень не був разом з родиною). Ми приїхали, я познайомилась з його мамою, старшою сестрою, двома племінниками, дідусем і бабусею. Вони мені дуже сподобались як люди, особливо я була в захваті від молодшого племінника (йому тоді було 4 роки). Пройшов майже рік, і тільки тоді ми почали зустрічатись з чоловіком, але всю його родину я знала, і вони мене теж. Чоловік мені потім розповідав, що саме тоді на Великдень, я теж сподобалась його мамі, сестрі і бабусі, і вони почали йому прозоро натякати яка я чудова дівчина.

[Масянічка]

Я з чоловіком почала зустрічатися в жовтні,а в листопаді в нього день народження, ото попросиа мене коханий піти з ним в кафе, де за його словами, нікого не буде, сестра з чоловіком (в нього також день народження). Ото приходжу я собі спокійнесенька, а там............ , і мама і багато інших гостей. От так і познайомилися. Наступний раз із своєю свекрухою зустрілася на Великдень, це вже було на її території, але все пройшло ОК! :D

P.S. Після знайомства із чоловіково мамою, страшенно боялася, що зустріну її на вулиці і не спізнаю, ну відповідно й не привітаюся.

[Коліжанка]

А я за першу зустріч трохи образилася на чоловіка. Він до мене приїхав. то моя мама стіл накрила. Усі-пусі..А він свою маму навіть не попередив. Я як дура остання переживала, чогось урочистого очікувала. Купила там квіти, цукерки...Приходжу з ним, а мама теж в шоці. І каже. ну що будете їсти бульбочку зі сметанокою??? І так між іншим: та казав мені Рома, що ви хочете одружуватися...
Короче, я почувалася так, ніби я прийшла його руки просити. Блін.

Я йому ту бульбочку досі згадую.

[Даша_]

Я где то год после знакомства с мужем к нему в гости не ходила стеснялась. А потом как то зашла, а родители его спрятались, даже не помню конкретно первой встречи, по чуть чуть друг друга узнавали. Но все хорошо общаемся без проблем. :D Кстати сначала тоже как Масяничка боялась на улице не узнать (ужасная память на лица, да и не внимательная я, вечно где то в облаках) и сама в тот район старалась не ходить. :D

[Марикоша]

Моя перша зустріч зі свекрухою нагадувала "Що?" "Де?" "Коли?"! Після обіду, посадила напроти себе і почала допит :D . Цікавило її: хто я така, хто мої батьки, де живуть, як живуть, чи є в мене вища освіта, чи розумію, що таке подружне життя, які почуття у мене до її сина і ще купу всього. Тепер любить всі розказувати про свої враження від зустрічі: "Прийшла до нас худа, молода, без власного житла і з не закінченою освітою! І він ( мається на увазі її син) - такий ще молодий, тільки закінчив вчитися, своєї квартири немає! В неї ( в мене, тобто) теж жодних перспектив! Ну куди їм женитися! Я зболілася всією душею!" :D Отака вона в мене великомучениця, дуже вже за все переживає і дуже їй до всього є діло ;) !

[Roksolana]

Марикоша, добре шо ще на детекторі брехні не перевіряла :-
))).

А я зі своїми майбутніми свекрами бачилася всього кілька разів до
весілля. Першу зустріч навіть не пригадую, якщо пригадаю - то напишу.

[Mysterious]

я з свекрухою познайомилась десь після місяця наших зустрічаннь, ми після зустрічі нового року прийшли до неї в гості. Все пройшло добре.З свекром пізніше,бо був за кордоном. З моїми батьками також знайомство пройшло добре, мама живе з нами і стосунки в них супер, і тато дуже поважає чоловіка.

[Ксюнка]

Ми познайомились на Петра і Павла - в їхньому місті відбувається фестиваль, ото я, мій чоловік і ще захватили друга з собою. До того часу ми зустрічались півроку.
Фестиваль триває майже до ранку, тому нам би приходилось ночувати в батьків вдома. Для мене це було просто неприпустимо - така я консерваторка. Поки ми їхали туди маршруткою, чоловік розказував яка його мама строга, совєтскої закалки і т.д. (просто мене страшив), а я казала, що буду ночувати краще на вокзалі, або під під"їздом на лавочці, аніж в ього вдома. Коли ми прийшли, то нас зустріла маленька пампушка, дуже схожа на мого чоловіка, тільки постарше. Бачили б ви ЯК ТРУСИЛИСЬ МОЇ КОЛІНА!- щось я дууууууже переживала, чоловік це відчув і сів навпроти на кріслі і тримав мої руки(вони теж чомусь почали труситись). За 15 хв. все стало на свої місця. Ночувати таки прийшлось, слава Богу, що в різних кімнатах. Згодом ми до них почали їздити то на свята, то на вихідні, то на весілля до його друзів (зустрічались ми 4 роки ), то ходили на пікніки - короче, поріднились ще задоооооовго до весілля.

[Марикоша]

А я зі своїми майбутніми свекрами бачилася всього кілька разів до
весілля.
[/quote]



Roksolana, то, мабуть, самий правильний варіант. Я просто дивлюсь на другу невістку, дружину молодшого брата. У свекруні немає претензій до неї, ні з чого їм взятися))). До весілля вона бачилась зі свекрами та й з нами всіма 3 рази: 2 рази у нас в гостях і 1 раз на сватанні! Вона для мене, як "темная лошадка". Коли на весіллі мене питали інші родичі хто вона, що вона, то я не мала що розказувати: знала тільки ім"я і вік! На даний момент, вона бачилась зі свекрами 4 рази (рахуєм з тими зустрічами разом)))) ). І на всі намагання свекруні випитати щось, відповідала милою посмішкою і лаконічним "так" чи "ні". І, ви знаєте, відношення свекруні зовсім інше: її не хвилює питання, що невістка ніде не працює і знаходиться на забезпеченні свого чоловіка, а мене, в свій час, з"їдала за це! В так багато в чому. Висновок, чим далі тим ближче, чим ти холодніше, то до тебе тепліше. Може, це не у всіх так....

[Roksolana]

Марикоша, ага, менше знає - легше спить :-))).

[Тасюлька]

Я познайомилася спочатку зі свекром він ходив на нічні дежурства а я ночувала у чоловіка,одного разу він не пішов на роботу і прийшли ми, довелося мені чесно іти додому. Свекруха в той час була за кордоном, з нею ми познайомились за два дні до сватання

[lilysik]

Я також спочатку познайомилася з свекром, ще до того, як почали зустрічатися, а тільки дружили. В чоловіка був невеликий магазинчик з прокату дисків, в якому ми часто зависали, а свекор там працював. А з свекрухою познайомилася пізніше, ми вже пів року зустрічалися, навіть почали жити. Вона запросила нас в гості на 9 травня на шашлички . Прийняли мене чудово! З того часу батьки чоловіка мене сприймали як дочку, хоч одружилися ми значно пізніше.

[Time Out]

Я теж познайомилася спочатку з свекром. Ми тоді були студентами, жили в гуртожитку, то я така газдиня, наварила борщу і принесла й кімнату коханого. Поїли, а каструлю з борщем поставили на підлогу ні падставку. А я якось ішла і необережно ту каструлю перекинула. Ак мені було соромно. Я аж плакала в себе в кімнаті. Боялася, що подумає яка я безтолкова. Ще досі не можу спокійну ту зустріч згадати.

[ksyuta_m]

Я обох свекрів знала. Вони були учителями в школі, тому якось довго не могла уявити, що мої вчителі тепер мої батьки. Знайомства тому як такого не було. Прийняли відразу добре.

[Маріша]

Я сама з Хмельницького, чоловік мій з Луцька, до одруження ми зустрічались два роки, він вчився в мому місті, звісно його ботьків я аж нія не могла бачити. Коли ми вирішили одружитись тоді вже треба було знайомитись. Це було шось з чимось. З початку на автобус такий сіла, що 7 годин їхав до того Луцька, мені вже після автобуса нічого не хотілось, я була голодна і замерзла як цуцик (це був листопад місяць, а тоді випав сніг). Мене посадили застіл, я почала їсти і тут почався допит, хто я з відки з якої сімї і чого взагалі я приїхала сюда, в горлі в мене ве застрягло їсти я вже не могла, і думала бистріши мені додому поїхати. Після того як вони все розпитали свекор мені каже, що наступний рік високосний і вони не хотять робити весілля якщо хочим одружуватись то вже, а ні то чикаєм ще рік. От так і вийшло що через три неділі мав бути піст, вони мені кажуть на наступній неділі ми їдем в старости, а ще через неділю робим весілля. Ось так я зїздила познайомитись з його батьками! Люди до весііля готуються півроку, а ми дві неділі, всі родичі були в шоці, як з його сторони так і з моєї ну і звісно всі вважали що я вже вагітна, щого ще б робити так швидко весілля.

[mania4ka]

З мамою мій майбутній чоловік повів мене знайомитись через місяць після нашої першої зустрічі. Я як дура переживала, торт купила, а вона зварила пельменів з пачки,нічого особливо не питала і через 20 хвилин пішла на роботу... Зате плюс в тому, що я їй сподобалась, і в тому що і зараз вона до нас не лізе, як деякі свекрухи, тільки питає "Діти, у вас все добре?"
А з майбутнім свекром я познайомилась трохи пізніше на храмовий празник в їхньому селі. Ото вже були оглядини по повній програмі! Правда не з його сторони, а зі сторони "дорогої родини"... Почувала я себе жахливо, не звикла до такої уваги, тільки свекор мене виручав, казав "Перестаньте на неї витріщатись і розпитувати, дайте дитині спокійно поїсти!" :D

[PodSolnuwka]

Зі своїми батьками коханий мене познайомив на Новий рік і жартома!
Той новий рік ми святкували з друзями у мене і 31 грудня поїхали щось там докупити. Черги, людей купа, настрій святковий-нарешті купили. І вже біля дому я стала хвалитись, що нічого не боюсь і всякими несподіванками мене не візьмеш. ТОж він до мене: "Як така смілива, то погоджуйся.... на що- скажу потім", а я гордо : "Так!". Тоді коханий дістає телефон і дзвонить, розмовляють кілька хвилин, а його все розпитують із ким Новий рік зустрічає, чому додому не їде..(він в мене конспірпатор ще той -нічого не можливо вивідати), а він і каже батькам: "Як хочете побачити з ким пропадаю, так завтра побачите"
.... просто шокована!!!!!такого я не чекала аж ніяк!!! нервовий сміх і паніка наступну годину. Вообщем переживала.
Вирішила бути собою 01 січня швиденько зібралась-джинси, білий светрик,фарбувала тільки вії, зачіски не робила..Їдемо..перепитала ім"я по-батькові батькавів...ніби заспокоїлась.
Піднімаємось, заходимо у квартиру- всі погляди на мене... І тут я відчуваю себе... громилою. Неприємно, маючи 176см і 70кг. :в них у сім"ї всі маленікі: батьки, брат, братова дружина -кіллограм 60 і зростом не більше 165, радує, що хоч коханий моєї комлекції... Далі було представлення. За столом мене не резпитували і взагалі до мене не звертались-Мабуть, ніяково було, та й говорили про своє( спільні справи, дім, знайомих)...За кілька годин чемно попрощались..А в мене купа запитань і одні здогадки чи сподобалась?

[Осіння симфонія]

PodSolnuwka (23.12.2008, 11:38) писав:

"Як хочете побачити з ким пропадаю, так завтра побачите"

Фраза, як де-жавю..

Працювали ми разомна одній фірмі, спершу він всю осінь возив мене з роботи і на роботу (живемо поруч, 20хв пішки він на шуварі, я на Іскрі), потім почали зустрічатися в грудні, з кінця січня по півтижня він ночував у мене, решту- вдома.... Такий собі "мамин синочок", до 29 років дома не ночував разів зо 3-4, а тут - на тобі... Як я потім взнала - "я на ДН, маю нічний заробіток, друг в біді " і т.п. відмазки... Уявіть мій стан, коли свекруха потім мені це все зі сміом розказувала... Прийшлось відмазувати...Але чи ефектно-не знаю і досі...

В кінці лютого по дорозі на роботу заїхав за мною і каже: "сестра просила підвезти її в академію". Просила то просила... Я в шубі по вуха на передньому сидінні, такий самий "медведик" сідає на заднє "Марта-Христина, Христина - Марта" і все, мовчок: "привіт-папа"
Десь на поч червня ідем повз Шувар, лунає фраза "зайдемо до мами" (вона там працювала-це я взнала раніше).. Ну, думаю, нарешті... Приходимо:" Мамо привіт, познайомся де я ночами пропадаю..." і в сторону. .. Добре що якраз підійшла якась її знайома і "Аню, а ти...". Так я взнала її імя... Що робити? Простягаю рук - "Я Марта, приємно познайомитися."-"Мені теж" і не представляється... потім вже взнала, що їй заімпонувала моя "наглість" (знаючи свого сина-конспіратора і мовчуна, вона зраділа, що я така "бойова").. Правда зараз каже, що я "вредіна, нікого не слухаєш і все робиш по своєму "... і ми подружилися...Ромка аж був ревнував нас одна до одної спочатку...

Після цього він вирішив "вбити двох зайців" і потягнув мене додому, до тата:"Це-найкращий спеціаліст з компютерів на нашій фірмі, тату"... Тато привітався і втік з кімнати на кухню... за пару хв був готовий чай, печенько, пару фраз (ніби нічого аж таакого екстраординарного не сталося - а я була ПЕРШОЮ знайомою Роми, яку тато взагалі коли небудь бачив-і з школи теж!!) і пішов до себе кімнату...

За пару тижнів ми вирішили подати на одруження і Ромка сказав мені що вже "обрадував" маму... Я була в тому районі і вирішила зайти до неї- якось незручно бути за 5 кроків від неї і не підійти, та і поговорити треба, в гості запросити...Стою на світлофорі, чую "Марта? привіт"- якась кобіта, десь їїбачила, але де? "Привіт"-"Ти що тут робиш?"-"Та от мій коханий зробив пропозицію, іду до майбутньої свекрухи поспілкуватися"-"та? ну добре, папа"..і розійшлися...зайшла по своїх справах і до свекрухи...Підходжу а та кобіта там.. "О всі в зборі (свекруха каже)". Виявилося що це та сама Ромкова сестра...Правда вона не зрозуміла, що я її не впізнала... А Ромка так мамі ще нічого був і не сказав... От і вийшло, що я його "женила з мамою"....

Отак я і знайомилася з його батьками...

А Ромка з моїми... 25\12 почали зустрічатися. а НР святкували у мене з моїм татом... Роман дотепер згадує мою фразу в третій ночі:"Миронович, ми втомилися і йдемо спати"...(тато в мене ще в мої 21 сказав"ти вже доросла і роби що хочеш, я до тебе не лізу", от я і так з ним і поводжуся) Тато потім сміявся-"Ти його на скільки приголомшила? довго відходив?"

Оттак то ми і починали....