Гриби - це і руйнівники деревини, і джерела лікарських і біологічно активних речовин, і паразити, і збудники захворювань рослин і тварин, і делікатес, це і ніжний білий пушок на вологих стінах, і мікроскопічна цвіль. Хоча тривалість життя більшості грибів невелика, проте вони існували на Землі задовго до появи людини, про що свідчать відбитки пластинчатих грибів, знайдені у більш ранніх геологічних пластах.
Людство намагається "приручити" гриби дуже давно. В країнах Південно-східної Азії дереворуйнівний гриб сіїтаке обробляли ще до різдва Хрістова, тобто більше двох тисячоліть тому. Ще в IV сторіччі до нашої ери "батько ботаніки" грецький вчений Теофраст описав відомі у той час гриби. Пізніше, у 1 сторіччі нашої ери, римський натураліст Пліній Старший спробував класифікувати їх на їстівні і неїстівні. Римляни в старовину вважалися великими знавцями грибів. В романі "Сатирікон" Гая Петронія Арбітра (помер в 65 році нашої ери) при описі бенкету у Трімальхиона знаходимо такі рядки: "Так ось тільки днями він написав до Індії, щоб прислали насіння шампіньйонів". Таким чином, можна припустити, що вже на початку нової ери в Римській імперії робилися спроби вирощування шампіньйонів. В 50-х роках нової ери гриби розмножували шляхом закопування їх в землю в місця, аналогічні їх природному зростанню, які потім поливали. Гален (130-200 рр. нашої ери) радив збирати гриби тільки на лугах. В Китаї і Кореї вже в VI сторіччі нашої ери вирощували Іудине вухо і Арикулярію вуховидну. Альберт Мангус (1196-1280 рр. ) так поетично писав про гриби - "це дихання землі, і тому вони такі неміцні та недовговічні".
Першість вирощування шампіньйонів ділять між собою Франція та Італія. З середини XVII століття їх вже вирощували в каменярнях, що порожніють біля Парижу. Першу книгу про шампіньйони написав в 1600 році відомий французький агроном Олівье. Через деякий час культура шампіньйону розповсюдилася до Англії, Німеччини та інших країн Європи, а в другій половині XVIII століття досягла Росії. В 1778 році в журналі "Економічний магазин" була опублікована стаття відомого російського агронома А. Т. Болотова про вирощування шампіньйонів. Переступив шампіньйон і через Атлантичний океан. На початку XX століття американці першими в світі побудували наземні спеціалізовані шампіньйонниці.
Зараз шампіньйони вирощуються в 70 країнах світу. В даний час зі всієї різноманітності грибного царства культивують у промислових масштабах трохи більше десятка видів. Першість у світовому виробництві належить шампіньйону двоспоровому, об'єми якого перевищують 1,5 млн. тонн в рік. За шампіньйоном слідують такі дереворуйнівні гриби, як сіітаке (527 тисяч тонн) і вешенка звичайна (250 тисяч тонн). Окрім названих видів у промислових масштабах вирощують вольварієллу вольвову (200 тисяч тонн), іиудино вухо (120 тисяч тонн), опеньок зимовий (105 тисяч тонн), намеко (30 тисяч тонн), гнойовик кудлатий, опеньок і строфарію зморшкувато-кільцеву -по 10 тисяч тонн. В незначних об'ємах вирощують шампіньйон двокільцевий, чорний трюфель, агроцибе теплолюбиве і деякі інші види. Зараз ведуться наукові дослідження по введенню в культуру інших перспективних видів їстівних грибів.