[ирис]

Всі ми знаемо що в деяких країнах дозволена трансплантація органів людини.
Як ви до цього ставитесь?

Текст, що розкривається

В мире существуют 2 принципа организа-
ции трансплантации. Первый, так называе-
мый «презумпция согласия», предусматри-
вающий прижизненное согласие большинст-
ва членов общества на забор органов после
смерти, но в случае категорического нежела-
ния человек может написать письменный от-
каз. И второй, «презумпция несогласия»
(презумпция информированного согласия) -
прижизненное несогласие на забор органов.
Презумпция согласия существует в Фин-
ляндии, Португалии, Австрии, Швеции, Ис-
пании, Италии, Греции, Бельгии, Франции.
Америке, Великобритании, Ирландии, Да-
нии.
Опрос украинского института социальных
исследований о необходимости развития
трансплантологии показал, что 42 % опро-
шенных не видят необходимости в развитии
этой отрасли в Украине в связи с угрозой
правонарушений и большими материальны-
ми затратами несмотря на то, что за послед-
ние 30 лет во всем мире благодаря транс-
плантации органов спасены жизни более
миллиона пациентов [8]. Это объясняет за-
конодательное введение Верховной Радой в
ст.6 Закона «презумпции информированного
согласия» на донорство, значительно услож-
нившей процедуру донорского обеспечения
в клинической трансплантологии.
Однако следует учитывать, что общест-
венное сознание еще не направлено на со-
чувствие к больному, поэтому из 8 возмож-
ных доноров только 1 родственник умершего
соглашается на передачу органов для того,
чтобы спасти жизнь больного

.

[marjanochka]

це настільки складне питання, особливо в нашій країні. однозначної відповіді теж немає.
з одого боку хворі, які потребують пересадки органів, яких немає де взяти. а з другого - вмираючі, які мають ці органи, і які їм можливо вже не потрібні. а з третього - ГРОШІ. органи зараз коштують дуже дорого, сама операція теж не з дешевих, а гарантія, що трансплантований орган приживеться - ніякої. а може доведеться зробити 5 операцій? і це ще не все. медикаменти, які доведеться приймати після вдалої операції пожиттєво, теж коштують не мало. я вже не говорю про те, що про імунітет такій людині треба забути назавжди, і щоб жити (якщо це можна так назвати) треба створити стерильні умови.
тепер моральна сторона:для прикладу: я даю письмовий прижиттєвий дозвіл на використання своїх органів для трансплантації після своєї смерті. і ,не дай Боже, потрапляю в аварію після якої мене привозять в лікарню з шансами 50/50 і тут вилазить цей дозвіл. як ви думаєте лікарі будуть далі боротись за моє життя? чи гарно порахують, що за одну мою смерть вони побудують собі три хати? думаю, що вони виберуть другий варіант.

[ирис]

marjanochka (7.12.2008, 10:27) писав:

тепер моральна сторона:для прикладу: я даю письмовий прижиттєвий дозвіл на використання своїх органів для трансплантації після своєї смерті. і ,не дай Боже, потрапляю в аварію після якої мене привозять в лікарню з шансами 50/50 і тут вилазить цей дозвіл. як ви думаєте лікарі будуть далі боротись за моє життя? чи гарно порахують, що за одну мою смерть вони побудують собі три хати? думаю, що вони виберуть другий варіант.

В мене теж винекли протеріччя з оного боку коли це потрібно твоїм близьким і ти не підходиш для трансплантації, то ставлячи себе в таку ситуацію, щоб врятувати життя що робити? ти не хочеш щоб твоя близька людина помирала. Дійсно що випадки тут різні може орган не прижитися, можуть бути попереду ще операції, та це всерівно хочеш мати шанс, що ти не втратиш близьку людину. Той же приклад Шевченко Андрій своему батькові зробив таку операцію бо він не хотів втрачати свого батька і мабуть не звертав увагу на всі ці тонкості він використував цей шанс. А з іншого боку я походжуюсь з вами, не приведи Господь трапився якийсь не щасний випадок людина ще жива і враховуючи нашу країну можливо цю людину не врятують а зроблять з нього донора. І шансів в ціеї людини вижити мінімальні. Чи може ми дуже критично ставимось до лікарів ? Комусь вони таки рятують життя?

[МанунА]

Я думаю це поки що не для нашої країни. Надто велика корумпованість. Як дати добро то і здорових на "запчастини" порозбирають :(
ІМХО

[Зайка*]

Підтримую Мануну, про те, що "як дати добро то і здорових на "запчастини" порозбирають"...
Але в загальному підтримую трансплантацію органів. Деколи без пересадки органу(ів) просто не врятувати життя людини. Взагальному вважаю це питання дуже важким. Щоб дозволити трансплантацію орагів- потрібно перед тим ввести якісь закони та створити комісії, які б провіряли лікарні, лікарів та проводили бесіду із сім´єю/особою, яка погодилась на пересадку органів. Лякає й справді те, що деколи в такий спосіб гинуть невинні люди, в більшості випадків бездомні люди, яких ніхто не буде шукати.
Взагалі трансплантація є різна: наприклад, коли у когось із сім´ї відказують нирки, то пересадка на яку погодиться хтось із родичів врятує життя рідної людини. А ось щодо питання повної трансплантації органів людини, яка впала в кому після автоаварії- це вже складніше. Даючи дозвіл на трансплантацію органів ми з однієї сторони можемо врятувати життя інших, але до кінця життя запитувати себе, чому не дав можливість прийти до себе люблячій/рідній людині.
Якщо б у нас ввели закон чи якийсь параграф, де людина засвідчує, що дає дозвіл на трансплантацію органів в разі її важкого стану і неможливості виздоровіти з точки зору лікарів та згоди її рідних,- я б погодилась на пересадку моїх органів. Але як то кажуть, це моя ІМХО