[гра з вогнем]

Коли у вас почався хвостиковий період і скільки тривав?
Нам 7 місяців, хвостикування набирає катастрофічних масштабів.

[jane]

гра з вогнем (25.11.2008, 21:15) писав:

Коли у вас почався хвостиковий період і скільки тривав?
Нам 7 місяців, хвостикування набирає катастрофічних масштабів.

Моєму хвостикові зараз теж сім, повзе за мною як тільки я кудись йду - а якщо сиджу за компом, то може на підлозі собі гратися, або лізти до чогось такого, що я не дозволяю - аби настрій був хороший, бо якщо поганий, то там вже не про хвостикування йдеться, просто з рук не злазить. Добре хоч залишатися погоджується з іншими на певний час - з бабусею, татком, навіть з прадідусем гамиться. Бо якщо б і цього не робив, було б взагалі

[гра з вогнем]

точно, те що не дозволяють. ми вже свому виділили мишку з проводочком, проводочок окремий, а він все рівно у свій клондайк лізе - місце, де у нас сходяться усі проводочки і розетки :( і бавитися - тільки коло мене.

[Сонячна]

І я вже місяця 2 як хвостата :D . Дуже виручає мене кицька - малий може близько години часу повзати за нею по квартирі.

[ирис]

Нам вже 1рік і 9місяців а наш "хвостик" і не думае від матусі відчиплятися. Ми з нею все робимо разом, їсти готуемо, прасуемо ,купаемось теж разом (бо сама маленька для ванної) і коли вибачте матуся іде до туалету то ось тут починаеться серенада А останнім часом коли матуся почала сидіти за компом, то їй чомусь постіно хочеться ціцю(ото вже хитрюля). Це добре що коли мама їде до магазину і каже що принесу кецю, тоді вона погоджуеться що вона буде без матусі.

[Емма]

ирис - ідентична ситуація з серенадами під дверями туалету, навіть там я не маю права усамітнитися , але я використовую цю ситуацію на благо - пропоную їй посидіти на своєму горщику, що час від часу вдається, бо в інакшому випадку тікає від нього як від вогню....... Так що гра з вогнем все тільки починається.....я вже довгенько хвостата! Але так класно усвідомлювати, що тебе так безмежно любить маленьке янголятко.....

[МанунА]

Я була дуже "міцно" хвостата десь до двох років, а потім воно якось само зійшло до мінімуму...навіть коли я майже тиждень була в лікарні то тільки по телефону просив йти додому, але не плакав.

[Украля]

Юля дуже любить зі мною гратись. Робити можу потрохи все, на кухні можу готувати, але інколи ще читаю книжечки паралельно (на пам"ять вже майже всі знаю). За компом сидіти не виходить, книжки свої звісно не почитаєш, але спокійно поснідати вже можна.А решту часу займають ігри за участю мами і доці. Зараз я ходжу на курси водіїв, відповідно два рази на тиждень з Юлею залишається моя мама. То тоді Юля бавиться абсолютно сама, з татком така ж ситуація. Юлечці цікаво коли я видумую нові ігри, забавки, а коли мене нема, то вона самостійно повторює наші розваги. Скажу ще, що все таки в рік Юля була більш прив"язана до мене, і ситуації з туалетом ми проходили. Зараз вже простіше, хоча найбільше уваги вимагається саме від мене.

[Кохавит]

Нам вже 2 роки і 2 місяці - а мені ні в туалет потрапити, ні в душ (можу йти але двері треба лишати відчиненими) Куди б я не йшла - хвостик не відстає. Вже звикла. Коли немає поруч, то озираюся чи бува кудись не полізла :)

[tusij]

Таже ситуация. Я с хвостиком давно и расставаться он не собирается. В садик начинаем ходить, но болеем уже третий раз. Сейчас у нас период активных игр с мамой. Бегать с ним должна я, машинки на шнурочке выдается мне, другую возит сам и с криком би-би возим их целый час!!! Прыгать, ползать, прятки. Вообщем целый день - игра. Может отпустить, когда мультик смотрит. За это время могу покушать и даже в туалет сходить без свидетелей. А так, то могу кушать, а он с диким криком меня оттягивает от тарелки, дескать идем играть.

[гра з вогнем]

дякую всім! тепер ясненько :) запланований мною шарфик буде в"язатися довго :)
добре, що встигла вже одну шапку і шарф зв"язати :) під туалетом у нас теж мявкотіння.

[Ляля]

в нас - аналогічно. Андрійку майже 10 місяців, ходить (точніше, повзає) за мною слідом - залишаю його у вітальні з цілою купою іграшок, а сама бігом на кухню - так він відразу за мною. Коли грається сам, то я мушу сидіти біля нього на підлозі, тільки сяду на ліжко чи крісло - відразу підповзає до мене і тягне назад. Якщо є хтось з рідних, то він може гратись з ними тільки коли мене нема в кімнаті, тільки зайду - починає хникати і проситись на руки.
як бачу з дописів, треба набратись терпіння...

[Натусiк]

*** Знайшла у неті віршик про наші хвостики,мені сподобався,можливо і вам також.
Є у мами хвостик –
Хвостик-Малоростик.
Пустотливий, наче в киці,
Вигляда із-за спідниці.
Хоче мама прибирати –
Хвостик – слідом по кімнаті.
Сяде мама на хвилину –
Моститься він на коліна.
Як обід готують в кухні –
Лізе носиком у кухлик;
А коли лягають спати –
Любить хвостик поспівати.
Мама хвостик дуже любить,
Його хвалить і голубить.
І ніхто у цілім світі
Їх не зможе розлучити

[Татусечка]

А в мене до цієї пори, якщо мама на кухні дітки там же граються. Я в кімнаті вони там. Менша так то взагалі ні на хвилинку я побуду, я посижу, хоча в садочок чи ще кудись йде буз проблем. Але якщо вже мама в полі зору так то вже щоб не випустити нікуди, але і не мішають

[chemna]

ой у нас така сама ситуація, Олексик лазить за мною повсюди....часами повисне на нозі, як та п'явка і приспівуючи мам-мам-мам..і увагу йому приділяю багато, завжди з ним, але от видно це справді такий період, який так думаю не закінчиться ніколи

[Рижуля]

Натусiк, такий класний віршик, такий позитивний!Мій хвостик вже пунькає, а я сиджу, читаю і посміхаюся!!піду зараз його тихесенько цьомкану в носика :)

[Masik]

От уже тиждень як і у мене зявився хвостик. До цього часу це був швидше татовий хвостик, а мама постільки-поскільки... А тепер це наш спільний хвостик. Тато, як йде на роботу, то інколи мусить довбируватись і в загальному коридорі, аби тільки так зникнути, щоб Назарік незамітив. Я вже навіть у туалет не можу зайти, сидить і плаче під дверима.

[sergeys]

у нас, слава Богу, такого пока не наблюдается...
наверное, будет чуть позже - я смотрю, у всех по-разному это...

[Lady_D]

А мій "хвостик" вже зі стажем. Мамі не було спокою від самого народження. Але спочатку "хвостик" був пасивний, тобто лежачий :), потім став повзучий, а тепер вже ходячий і стрибучий :) З туалетом - біда, мама просто не має права закривати двері. Виття й грюкіт під дверіма не припиняється. Миюся завжди "при свідках", розважати доцю треба постійно, а за комп"ютер взагалі не можу сісти, якщо доця не спить. Тільки під час денного сну і ввечері.

[Рижуля]

Lady_D, ой яка схожа ситуація :) а ще проблема в тому, що мій синочок категорично відмовляється бути з татком.Тому мені ніякого спокою ні вдень ні вночі :(
Хоча з іншого боку-це так зворушливо, коли хтось ніжно обіймає тебе за коліна, коли ти миєш посуд,чи вночі крізь сон тихесенько так каже-мама.Просто плакати від щастя хочеться:)
а ще говорять, що син-це єдиний чоловік, який буде любити тебе просто так :)