[Антік]

Гадали та ворожили не тільки на АНДРІЯ, 13 грудня, а й у інші дні.

Кожна людина має потаємне бажання дізнатися про майбутнє, яке нас там попереду чекає. Тому не тільки в народі є побутове гадання, а ще й вигадали сучасні наукові прогнози, свого роду також гадання. Власне, є кілька різновидів гадань :
• тлумачення тих чи інших характерних прикмет, властивих явищам природи флорі та фауні, домашнім речам, поведінці людини;
• тлумачення снів;
• гадання на святій книзі;
• гадання на картах , кавовій гущі , воскові або ж топленому олові ;
• читання долі по долоні , очах, обличчю;
• через спіритуальне спілкування із духами;
• через звернення до святої Покрови, Варвари , Меланки, Андрія , використовуючи одяг , взуття та різні предмети побутово- господарського вжитку.

Ось деякі приклади гадань.

Заплющують очі і вказівним пальцем рук намагаються потрапити торцем палець об палець.

Потраплять- збудеться, не потраплять – не збудеться. Роблять це дотричі. Гадання було як повсякденним, так і обрядово-звичаєвим , тобто приуроченим до того чи іншого календарного дня або ж церковно- релігійного свята, що передбачало не тільки церковну, але й світську обрядовість: Святвечір, Різдво, Щедрий вечір, Новий рік, Бабин вечір, Водощі, Юря, Цвітна неділя, Дідів вечір, Свята Тройця ( Клечальна неділя), Русаля (Івандень), свято Андрія, Варвари й інші.

Найпопулярніший для гадань день це звичайно 13 грудня – день апостола Андрія Первозванного.

Це єдиний у році день, коли прощали парубкам усі витівки. І хлопці цим користалися. У тих батьків, що мали відданиць і забороняли їм гуляти з усіма, хлопці не раз знімали вночі на цей день ворота, брали віз, телігу, плуг, борону тощо і закидували на гребінь хатнього даху чи хліва. Коли ж не це – розбирали забор і встановлювали його поперек вулиці. На багатьох селах увечері цього дня влаштовували так звану калиту, тобто пекли медяний коржик і розігрували: підвішували і підстрибували, щоб дістати і відкусити. Після калити, брали горнятко з медом, а на дно закидували перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами, але так, щоб не вмочити носа. Вважали: якщо дістане і носа не вмочить – ожениться і буде щасливим.
Святий Андрій, за повір’ям, вважався захисником і провісником людської долі. Особливо кортіло погадати дівчатам. Практикували як колективне, так і індивідуальне гадання: на штахетках, черевиках, подушці, ногавицях, черевиках, дровцятах, свяченій свічці, голці, псалтирі, картах тощо. Дівчата на Андрія йшли вранці на вулицю, і кого першого зустріли з чоловіків, та як його звали, так потім, – вірилося – будуть звати нареченого. Коли ж дівчина хотіла побачити образ свого нареченого, їй радили взяти яблуко і їсти його, починаючи з Андрія і аж до Різдва, щодня відкусуючи по разу.
Крім гадання і ворожби, дівчата щиро молилися, вірячи: хто молиться святому Андрію, тому він допоможе знайти жениха й посвальбувати в м’ясниці.
Було що й ворожили – причаровували милих. На Андрія не можна було нічого шити, бо цим самим, вважали, зашиваються курям гузиці і кури не будуть нестися.

[гра з вогнем]

один раз збулося - вийшла заміж :) але я дійсно вірила в те гадання, і з року в рік повторювала процедуру. у той рік, коли все вдалося - вийшла заміж.

[ирис]

Ой дівчата така гарна тема !!!!!!!!
Кажуть коли людин віруюча вона не повина займатися такими речами,
Я віруюча людина але щоб не спробувати гадати,чи заглянути в тлумачник з снів я не можу.
Я на своему досвіти знаю що воржіння на АНДРІЯ дійсно здійснюються.
Наприклад в тазик з водою думаючи про наступний рік, виливаемо розтоплений віск свічи і вже по формам які утворилися ми вже дивимось що нас чекае в майбутьньому.

[Time Out]

Якось гадала з дівчатами, хто перший вийде заміж. Я була тоді студенткою і жила в гуртожитку. Ми брали чобіт і по черзі ставили носком до порогу, наступний поперед іншого. Чий чобіт першим дійде до порогу, та вийде першою заміж.
Все збулося. Першим дійшов чобіт дівчини, в якої на той час був лише один залицяльник, якого вона ні в дух не переносила (за нього вона й вийшла), другим буав мій (я тоді навіть зі своїм майбутнім чоловіком не була знайома), третій - моєї подруги і так далі. Ми й вийшли заміж в один рік, перша - в червні, я - в серпні, Люда - в вересні.
Серед нас була дівчина набагато старша. Її чобіт був серед останніх (вона й досі незаміжня).

[Кохавит]

ой, а ми якось з дівчатами побігли млинцями перехожих пригощати :) Добре що нас всі вірно зрозуміли. У всіх збулося :)

[Time Out]

Ktara (24.11.2008, 1:50) писав:

ой, а ми якось з дівчатами побігли млинцями перехожих пригощати :) Добре що нас всі вірно зрозуміли. У всіх збулося :)

А що це за гадання? У мене племінниця якраз такого віку, що їй це цікаво.

[MoonRise]

Я то не вірю в ці всілякі гадання, зараз і не гадаю, а колись було... гадали, якраз у мене 12.12 Д.Н. і ми на ніч 13.12 гадали і то не раз... ще до заміжжя... одного разу то чуть хату не спалили... в скатертині дірка була... і на кавовій гущі, і палили, і папірці з іменами витягували... дурачились, як зараз згадую, але до цих пір пригадую, що витягнула вранці папірчик з іменем майбутнього чоловіка - Віктор... на той час я думала, на зовсім іншого, тобто однокласника... але вийшла я заміж таки за Віктора, але зовсім не за однокласника... отак, чи є в цьому правда чи ні вирішує кожен сам...

[МІРКА]

От цікава темка, відразу кожен згадав про своє.............Ми з дівчатами гадали , звичайно ж на майбутніх чоловіків, тут вже дівчата згадували про папірці.Як це робилося достеменно не пам"ятаю.Згадую що робили якісь обряди над тими папірцями і потім клали їх під подушку, а зранку треба було їх вийняти- яке ім"я на папірці попадеться - так і чоловік буде називатися. В мене випало Руслан.Кавалерів в мене було багацько і зі всіз серйозних стосунків було 5 Русланів ( по черзі) :D і я кожен раз думала : ..."от напевно це моя доля, він буде моїм чоловіком...............
Врезультаті я вийшла заміж за Тараса :D - доля, що тут сказати.

[Іннуся]

Раз чи два в житті було,
думаю, що ні, людина сама керує своїм життям
Жодного не знаю і не хочу знати!


я чомусь боюся цих гадань-ворожінь...

[Антік]

Іннуся, тут ніхто не говорить про чорну магію! Мова про дівочі гадання як традицію, що існує в Україні ще з давніх давен.
Особисто я нічого поганого в цьому не бачу, хоча і гадала за своє життя на Андрія декілька раз. Багато що збулось. Наприклад те, що заміж вийду в 2006, а дитинка з*явиться в 2008р.
З чоботами теж гадали. Мій чобіт перший переступив поріг - і справді серед тих дивчат першою заміж вийшла я.
І з іменем чоловіка я теж вгадала, витягувала кілька років підряд папірець з іменем Володя, хоча серед моїх кавалерів такого не було.
Щось в цьому всьому є!

[Масянічка]

Moon (24.11.2008, 11:37) писав:

Я то не вірю в ці всілякі гадання, зараз і не гадаю, а колись було... гадали

На Андрія ворожать лише неодружені дівчата! Moon, ви своє вже відворожили!!!

Іннуся (24.11.2008, 11:46) писав:

я чомусь боюся цих гадань-ворожінь...

Саме в Андріївських гаданнях не бачу нічого погано! Традиція гадати на Андрія передалася ще із "діда-прадіда". Ваша прапрабабуся також напевне ходила на вечорниці.

У нас в школі була хороша традиція, із 12 на 13 грудня, випускний клас завжди організовував вечорниці, спочатку показове св"ято (звісно із гаданнями), а потім вечерю, кожен клас, та вчителі, накривали стіл, приносли українські страви. Класно одним словом. Нам навіть одного разу вдалося пронести вино. Є що згадати.

[Кохавит]

мамаПашіЖені (24.11.2008, 11:11) писав:

А що це за гадання? У мене племінниця якраз такого віку, що їй це цікаво.

щоб дізнатися як будуть звати майбутнього чоловіка. :) Робите свіжі млинці зранечку, пригощаете першого-ліпшого перехожего та запитуєте як його звати :)

[Татусечка]

Колись св'яткували Андрія з друзями і хлопцем з яким збирались побратись - ну калиту кусали, на штахфетах гадали , сапоги через хату перекидали(благо в селі жила, а то на 9 не замахнешся) і от дійшла справа до гадання з мисочками, а тоді якраз моя мама прийшла(святкували у мене)... Ну усі спробували дійшла черга до нас - я тричі витягла лєнточку(що до незаміжжя), а він обручку( символ одруження) дехто з дівчат витягли пупса(вагітності) ну ітд. Хлопець постійно говорив, що цього не може бути тому ми тягли тричі...Так от коханий мій в той рік одружився...я залишилась в дівках, а подружка завагітніла і тільки на 5 місяці одружилась - та то вже було через рік
Ой забула додати - я вірю в такі гадання. Це йде вже з покоління покоління і нема в цему нічого поганого

[jula]

Я також до заміжжя,завжди з подругами збиралися в когось на 13 число вночі і починали гадати.перекидували капець через хату ,в який бік повернутий носок,то втому боці буде твій суджений і вмене збулося.А ще ставили 5 тарілок,а під них 1-кольцо-заміжжя,2-пшоно-багатий чоловік,3-стакан-пияк,4-дзеркало -інтелігент,5-лялька-вагітність(ну ми писали на листочку,адже ляльку під тарілку не поставити).І я витягла кольцо,і вийшла заміж.
Також переставляли капці почерзі,чий перший дойде до порога,та перша вийде заміж.
Писали імена на папірчиках,і клали під подушку,а рано витягува-яке ім*я,то так буде звати чоловіка.То одного разу я витягнула Андрій,хотя серед знайомих з таким іменем небуло нікого,але цілий рік я з яким хлопцем не познайомлюся, то- то все Андрій! :D
А також брали миску наливали води,палили свічку і капали в воду віск (1 каплю загадували себе, а іншу хлопця який подобається) і спостерігали чи зійдуться ті каплі,якщо так,то ви будети разом.
А іще варили пироги,стукали ложками,давали собаці їсти,міряли паркан(штахетник із дошок)...
От так ми чудово проводили час.А хлопці тим часом робили нам збитки. І явважаю,що тут нічого страшного немає,в цьому,що гадається,адже це не професійне ворожіння у ворожки,чи щось тому подібне, це так було і до нас.

Ото настрочила,сама неповірила,що так багато

[Roksolana]

І я гадала на Андраша: ставала спиною до воріт і кидала чобіт через ворота, а він як ударився в виноградник і гримнув мені по голові . Короче більше так я не гадала .

А ще ліпили вареники і фарширували їх листочками з іменами хлопців, потім варили, який перший витягли - читали імя суженого.

[Світланkа]

Гадали з дівчатами, а як без цього. Я виросла в селі, то там хочеш-нехочеш, а як прийдуть подружки, почнуть підбивати на ті гадання, то зразу зацікавлюєшся.
Я не любила тільки гадання з варениками, бо треба було ліпити ту кількість вареників з іменами, якого числа в тебе день народження. У мене 31, то я лінувалася стільки ліпити

[Масянічка]

jula (3.12.2008, 19:51) писав:

А хлопці тим часом робили нам збитки.

Це точно! В бабусі в селі завжди знімали ворота, там де є неодружина дівчина. Довго мені дід потім ті ворота згадував, які по всьому селу шукав.

[Оськін]

Я гадала кожного разу,тому результати були різні.І питали в перехожих чоловіків,як його звати(один.пам"ятаю,йде такий,старий.зацофаний.і тут до нього моя подружка,найефектніша з нас всіх.підрулює і питаєйого ім"я.А він перелякався і давай кричати,що він одружений.Не в курсі,значить,був.А інший паспорт витягнув і показав.Ще якісь на каву запрошували...)Папірчики писали кожного року,причому дівчата знущалися одна з одної і писали різні допотопні імена типу Омелько,Панас...Ще була парочка ворожінь,ми то по книжці робили,запиваючи в перервах вином.А в кінці ходили під вікна слухати,що в хаті говориться.Але в місті з тим проблема,бо нічого не чути.А тепер от маю на носі підготовку сценарію вечорниць до Андрія в технікумі.Може чимось допоможете,бо класичний варіант уже є,але хочеться ще кілька прикольних гуморесок чи байок,щось сучасне і студентське.Може хтось з цим стикався?

[gladness.]

oskin (2.12.2009, 14:07) писав:

Я гадала кожного разу,тому результати були різні.І питали в перехожих чоловіків,як його звати(один.пам"ятаю,йде такий,старий.зацофаний.і тут до нього моя подружка,найефектніша з нас всіх.підрулює і питаєйого ім"я.А він перелякався і давай кричати,що він одружений.Не в курсі,значить,був.А інший паспорт витягнув і показав.Ще якісь на каву запрошували...)Папірчики писали кожного року,причому дівчата знущалися одна з одної і писали різні допотопні імена типу Омелько,Панас...Ще була парочка ворожінь,ми то по книжці робили,запиваючи в перервах вином.А в кінці ходили під вікна слухати,що в хаті говориться.Але в місті з тим проблема,бо нічого не чути.А тепер от маю на носі підготовку сценарію вечорниць до Андрія в технікумі.Може чимось допоможете,бо класичний варіант уже є,але хочеться ще кілька прикольних гуморесок чи байок,щось сучасне і студентське.Може хтось з цим стикався?

Тут є два сценарії може підійде http://uaua.info/con...ticles/827.html , http://bogyp.by.ru/s...echornyci.shtml
Особисто я гадала з 16 років і аж до 23, закінчилось на тому що нагадала кого треба та й забрав мене! Гадалки в нас були самі банальтні: з чоботами, папірчиками, малюванням свічкою і стирання попелом і ще якісь 2-3 новеньких гадалки які завжди мінялись. Але ті відчуття ніколи не забуду, коли приходить 13 завжди хочеться закликати подруг і відкрити "наші вечорниці"

[КМР]

Свого Андрія я вже собі нагадала, тепер розкажу як то робиться.
Гадання на книжці. Брали будь-яку книгу, задавали питання і загадували сторінку і рядок. Загадувати можна було до трьох разів. Найкраще гадалося чомусь на сучасній українській прозі: Ульяненко, Забужко і таке інше.

Гадання на кавовій гущі. Кава взагалі в нас була улюбленим напоєм. Гадали так: в чашку насипалося кілька ложок натуральної кави, наливалось трохи води, і треба було це все випити без цукру. Коли в чашці лишалася тільки гуща, її треба було перевернути на блюдце, покрутити-повертіти, почекати, поки стече решта води, а потім дивитись, які візерунки утворились на стінках. Але гадали не кожна сама собі, а передавали чашки по колу, причому кожна "ворожка" бачила в чашці щось інше, і особливо весело було слухати коментарі.

Часом використовували гадання традиційно андріївські.

Гадання на обручці. Золоту обручку підвішували на волосині тієї, кому гадали, опускали в склянку, до половини наповнену водою, і чомусь тричі стукали об дно. Тоді піднімали до країв склянки, обручка на волосині оберталась, і по тому, скільки разів вона дзенькне по склянці, поки зупиниться, визначали, в скільки років дівчина вийде заміж.

Виливання воску. Над широкою тарілкою з водою трималася запалена свічка, віск з неї виливався у різні фігурки, які мали означати майбутнє.

Гадання на трьох тарілках. Під кожну з однакових тарілок клалася обручка, носовичок чи копійка. Тут уже було чисте везіння: вибравши всліпу одну з тарілок, можна було дізнатись, чому вийдеш заміж - з кохання, з розрахунку чи "по зальоту".

Гадання на взутті. Черевики всіх дівчат переставлялися ланцюжком один за другим з найдальшого кутка кімнати до порога. Та дівчина, черевик якої переступить поріг першим, першою мала й заміж піти.

Гадання на пиріжках. Замість пиріжків можна було використовувати, наприклад, вареник чи щось інше,бажано зроблене власноручно. Ця вся краса розкладалася на підлозі, а потім ми впускали до кімнати вічно голодну Джеську, собачку однієї з подруг, і мали встежити, чий пиріжок (чи вареник, чи щось інше, неважливо) вона першим схопить. Дівчина, чий то був пиріжок, само собою, мала найшвидше вийти заміж:)

Після того, як всі способи гадання були вже випробувані, нас тягнуло на вулицю. Як правило, було вже по дванадцятій ночі, холодно, і перехожі траплялись рідко, але кожного хлопця, якого зустрічали, зразу запитували, як звати (ім'я судженого-рядженого взнати пробували:)). Хлопці чомусь такої уваги з боку шумної компанії дівчат чомусь лякалися. Найсміливіші казали своє ім'я і намагались швидше змитись. Менш хоробрі тікали зразу.

Можна спробувати погадати собі на сон. Поставити під ліжко склянку з водою, зверху покласти на неї олівець. Вночі має наснитися, що вас ведуть через кладку. Головне, придивіться до того, хто веде.

Самі розумієте, залежало нам не стільки на результатах, скільки на тому, щоб було весело, тим більше, що гадання на Андрія ставало для нас гарним звичаєм, та й навіть гарним приводом просто зібратися разом.

Повідомлення відредаговано КМР: 04 грудень 2009 - 23:21