Чи часто ви чуєте від своєї половинки: "Я тебе кохаю?"
#1
Відправлено 21 листопад 2008 - 12:26
- Любий чому ти мені не повторюєш, що ти мене кохаєш?
- Якщо щось зміниться, то я тобі повідомлю.
Знаю, що є такі чоловіки, яким важко даються ці слова. Навіть пропонуючи руку і серце, все рівно не зізнаються у коханні. Питання чому? Як ви думаєте? Мають проблему з виражанням почуттів? Чи може зізнатися комусь, що кохаєш, то все одно що признати свою залежність від когось, тобто що, хтось має владу над твоїми думками і почуттями, а сам факт залежності - це вже слабкість?

На світі міста кращого немає –
Мій Львів – моя ти гордість і любов!
Якщо кудись поїду – твердо знаю,
Що неодмінно повернуся знов!
#2
Відправлено 21 листопад 2008 - 12:32
#3
Відправлено 21 листопад 2008 - 12:34
Бувають іноді хвилини ніжності, пристрасті, коли просто неможливо без таких слів....
Хоча насправді, слова не так важливі, головне - вчинками, ставленням, розумінням, допомогою показувати справжнє кохання!
#4
Відправлено 21 листопад 2008 - 12:46
#5
Відправлено 21 листопад 2008 - 18:22
..И каждый раз на век прощайтесь
Когда уходите на миг...
Я дуже хвилююсь за чоловіка, боюсь що чогось не скажу чи забуду, а він у мене постійно в командировках(щей на такі роботі), ну божевільна я і це при тому, що спочатку я виходила за ноього просто так... Я звикла, я не можу без нього тому і не соромльсь іноді шепнути: "Котик я тебе люблю"
#6
Відправлено 21 листопад 2008 - 19:00
#7
Відправлено 21 листопад 2008 - 19:04
Для мене це дивно - як це, боятись визнати свої почуття, боятись здатися слабкішим, визнавши, що твоє серце зайняте кимось - але ж від того, що цього не визнаєш, сильнішим не станеш
Дякувати Богові, для мого коханого це так само дивно..
Кожна телефонна розмова у нас закінчується цілою низкою "па-па, кохана - до зустрічи, манюня - я тебе кохаю
Хоча.. хто знає, може, і в нас таке колись буде=)
#8
Відправлено 21 листопад 2008 - 19:08
Любімося, бо ми того варті!
#9
Відправлено 21 листопад 2008 - 21:06
#10
Відправлено 21 листопад 2008 - 21:24
#11
Відправлено 21 листопад 2008 - 21:38
Ну й я, звичайно. теж кажу.
#12
Відправлено 21 листопад 2008 - 21:43
#13
Відправлено 21 листопад 2008 - 22:23
#14
Відправлено 21 листопад 2008 - 22:28
#15
Відправлено 28 листопад 2008 - 11:46
Намагалась пояснити, що не має чого соромитись: це ж не мати гнути і крім того, хіба важливіше, що про тебе думають незнайомі, ніж зробити своїй коханій людинці приємно?
#16
Відправлено 28 листопад 2008 - 11:59
PodSolnuwka (28.11.2008, 10:46) писав:
Намагалась пояснити, що не має чого соромитись: це ж не мати гнути і крім того, хіба важливіше, що про тебе думають незнайомі, ніж зробити своїй коханій людинці приємно?
Думаю, що причина більше соціальна ніж психологічна. Тобто якось у нас це непринято. А особливо перед інишими чоловіками. Бо скажуть, о слюнтяй, телячі ніжності розводить. Бо якщо це казати на людях, але в оточенні жінок, то реакція мені здається інша, більше позитивна.

На світі міста кращого немає –
Мій Львів – моя ти гордість і любов!
Якщо кудись поїду – твердо знаю,
Що неодмінно повернуся знов!
#17
Відправлено 28 листопад 2008 - 12:20
#18
Відправлено 28 листопад 2008 - 12:38
#19
Відправлено 28 листопад 2008 - 15:44
#20
Відправлено 28 листопад 2008 - 15:57
На людях рідко щось таке говорить, я сама його відівчила, ніколи не давала себе на людях поцілувати чи сказати щось ніжне, а тепер хочеться, а він каже "Ну тут ж люди!" Сама винна...

Допомога












































