[Lady_D]

Дівчата та хлопці. Маю таку проблему. Моїй донечці вже рік і п"ять місяців. Але вона зовсім не хоче спілкуватися з іншими дітьми, дорослими. Більше того, коли к нам хтось заходить в гості - вона кричить, плаче, ховається за мене, лізе на руки, ховає личко... Така от гостинна дитина. Іноді трохи згодом вона заспокоюється, іноді продовжує плакати досить довго. Те саме стосується і рідних бабусь і дідусів, хоча батьків чоловіка вона бачить кожен день (ми живемо в одному будинку). Єдине виключення - моя рідна сестра, з нею вона нормально спілкується, любить її. Коли ми гуляємо на дитячому майданчику, донечка уникає інших діточок, вона хоче гратися лише з мамою. Якщо ми їдемо в візочку і хтось до нас звертається, ми теж можемо розкричатися.
Я не хочу підштовхувати її до спілкування, розумію, що зараз дійсно їй крім батьків ніхто і не потрібен, але така реакція на гостей мене трохи непокоїть. Її ж ніхто ніколи не ображав, навпаки всі їй завжди посміхаються. Будь ласка, порадьте мені щось. Буду дуже вдячна.

[tusij]

Я бы посоветовала сгрупироваться с одной мамой с малышем или малышкой такого же возраста и постоянно вместе гулять. Может постепенно и оттает. У меня малыш с детками вроде не стесняется, тянется, потому что гуляем постоянно с другом, а вот на взрослых. Обычно на замечания или обращение к нему в ответ раздается резкий крик и тоже прикрывается ладошкой.Вот так открикиваемся от чужих на улице. Ругаю, объясняю что так кричать на взрослых нельзя, но все повторяется.
Мы начали в садик ходить, так первый день так страшно прикрывался, что воспитательница говорила, какой стеснительный. На гостей реагирует уже лучше. В 1,5 годика тоже мог заплакать и истерику устроить, даже на бабушку (мою маму), которая приежает раз в два месяца. Сейчас нет. Радуется, ждет. Так что постепенно перерастают.

[mamusjaIrynka]

Погоджуюся з tusij_ , бо маю приклад з дуже позитивним результатом. Моя коліжанка працює нянею з хлопчиком, якому скоро 2 рочки. Він, власне, і був дуже сором"язливий, навіть, трохки відлюкуватий. Принаймні, так його характеризувала його мама. Не бавився з дітками, взагалі, не любив дитячих майданчиків, дуже бурхливо з плачем реагував на чужих і "не дуже чужих" людей. Ось вже два місяці як ми гуляємо разом і хочу сказати, що Остапчик став зовсім "іншою" дитиною. Спочатку він теж з пересторогою ставився до Софійки, але доня настільки любить діток і є безпосередньою, що дуже швидко налагодився між ними контакт. Вони потоваришували і дуже тішаться один одному. І також ми разом ходимо на майданчик і бавимось з іншими дітками.

[Украля]

В нас Юля теж кричала при зустрічі незнайомих людей, втікала від діда, якщо він приходив лише по вихідних. Цей період був десь від 1,2 до 1,5 року. Плачі, сльози "горхом", я старалась і гостей дуже не запрошувати, бо хорошого нічого не виходило. Лише потім, це був травень, ми багато почали гуляти на майданчиках, діток вона ніколи не боялась, але тут були і мами і тати. Юля з насторогою на них дивилась, не реагувала на їхні запитання чи похвалу. Зараз вона вже всіх знає, називає по іменах. Чужих не боїться, хоча й не піде до них на руки, не буде привертати їхню увагу чи запрошувати до гри. Може щось подати чи взяти від дорослих, але тінь сором"язливості все одно присутня. Але я тепер вже не хвилююсь, плачу немає, а вимагати розповідати всім про себе і свою сім"ю я ніколи не буду. З дітками Юля грається, але ігри до 3 років в більшості випадків відбуваються лише поряд один з одним. Тобто дивляться на ігри інших, собі повторяють, можуть помінятись іграшками( за допомогою мами) і все . До спільних рольвих ігор ще треба трохи зачекати.\
Lady_D не хвилюйтесь ( а то доця ще більше буде хвилюватись), більше бути поряд з дітками, а де діти --там і дорослі, згодом донечка побачить, що дяді і тьоті теж вміють гратись, є хорошими і не несуть ніякої небезпеки.

[Lady_D]

Дякую, дівчата, за гарні поради. Ви мене заспокоїли. Знаєте, коли мої свекри починають мені доцю порівнювати з іншими дітками, які до всіх ідуть, зі всіма розмовляють, всім посміхаються і т.д., причому всі інші дітки таки гарні, а тільки наша Божена не така... то якось трохи дістає. Коли я їм кажу, що всі дітки різні, вони не реагують - що я взагалі можу про дітей знати? Це ж в них величезний педагогічний досвід, вони ж аж одного сина виростили... Це вже трохи не по темі, але наболіло...
Дякую вам ще раз, буду дотримуватися ваших порад.

[Коліжанка]

Ми б напевно і взагалі проблем у своїх дітей не бачили, якщо б не спостережливі родичі. Але нема чого на них ображатися, бо інколи збоку щось можна дійсно цікаве помітити.
А є ще й дітки різні за темпераментом, то чого його ламати? Коли дорослі до Вас додому приходяь, то Ви попросіть, що увагу на дитину не звертали, а дитинка сама почне ініціативу проявляти. Ну не хочеться їй бвитися з дітками, та й усе. А може вона у вас великим стратегом росте і зробить переворот в світовій економіці, а їй тут зосередитися заважають?

[zajka]

Не знаю, чи мій досвід стане тут в пригоді. До 1 року 3 міс. моя доця була дуже відкритою дитиною - і на дітей, і на дорослих, нікого не боялась, усім посміхалась, навіть йшла на руки до дідусів і бабусь, хрещеної, тітки (коли ми приїхали в гості, а до того вона їх бачила, коли їй був місяць). В рік і 3 міс. ми потрапили в лікарню, там пережили багато неприємних хвилин і коли повернулись додому, Мирося не хотіла навіть до тата і бабусі йти на руки, почала боятись усіх дорослих людей (навіть знайомих), з дітьми було трохи легше. На дорослих реагувала плачем, криками, постійно лізла до мами на руки. Проходив цей стан дуже поступово, і такою відкритою на людей, як колись, вона вже не стане. Зараз Миросі вже 2 роки, і вона жвава, товариська дитина, проте при зустрічі з чужими людьми (або рідними, яких вона давно не бачила), вона спершу ніяковіє, може сховатися за маму або просто не бажає розмовляти. Через кілька хвилин це проходить. Я до цього ставлюся спокійно. Ну чого повинна моя дитина розповідати віршики і всі відомості про себе якійсь тітці, з якою працює її бабуся? Тільки для того, щоб бабусі було приємно?! Вибачте, бо це вже я не на ту тему збилася..

[Lady_D]

zajka, мені дуже шкода, що вам з доцею довелося пережити в лікарні. Теж чула декілька розповідей про те, що дітки важко відходили від перебування в лікарні. Але час - найкращий лікар. Я дуже сподіваюся, що ви з Миросею більше ніколи не потрапите в лікарню.
Коліжанка, мені теж здається, що вона росте кимось великим, може й стратегом :D Іноді така серьозна буває, що аж страшно :D
Хочу поділитися нашими "досягненнями". Сьогодні до нас зайшов мій дядько. Він дуже рідко до нас приходить, тому Боженка його зовсім не пам"ятає. Для Божени дуже напруженим є момент, коли лунає дзвоник. Вона зазвичай біжить до дверей, але вже готова заплакати. Сьогодні вона пропустила цей момент, тому що була зайнята просмотром своїх улюблених танців. (вона дуже любить дивитися концерт ансамбля танцю ім. Вірського на DVD). А ми з дядьком зайшли на кухню і просто розмовляла. Доня зайшла подивилася з ким це я розмовляю і спокійно пішла назад в кімнату. Потім ми зварили каву і прийшли до неї в кімнату. Рома (мій дядька) звернувся до неї, вона трохи покривилася, але не заплакала. Потім вона почала бігати взад вперед явно намагаючись привернути його увагу. Кокетувала, посміхалася, навіть засміялася, коли Рома почав з нею гратися. Я була просто в шоці. І це моя доня, яка ще декілька днів тому верещала, коли до неї звернулася рідна бабуся, яку вона бачить щодня?! Не знаю, може просто настрій в неї такий сьогодні. Побачимо, що буде далі...

[Украля]

Lady_D, діти нас постійно дивують і це класно!!! В ситуації з дядьком добре вийшло, адже ніхто спочатку не вимагав від Боженки негайного схвалення гостя. А часто виходить, що вже в порозі кажуть "яка гарна дівчинка, як тебе звати" і т.д., виходить, що дитині нав"язуються. Та що там діти, мало хто з дорослих любить "навящивость" і пристальну увагу малознайомих людей.

[Lady_D]

Вчора ми під час прогулянки зустіли своїх дідусю і бабусю. Коли ми в візочку, ми просто кричимо і плачемо, коли вони до нас звертаються, а вчора ми гуляли пішки, то Боженка просто відвернулася від них і почала тягнути мене в протилежний бік. Мені було смішно. Як каже мій чоловік: "Божена далека від політкоректності" :D

[Lady_D]

А сьогодні знов приходив той дядько, про якого я вже раніше писала. Після дзвінка в двері Божена скривилася, а потім подивилася, що то Рома і все - ніякого крику, ніяких сліз. Може це в нього така енергетика. Його навіть мій кіт не боїться, який також гостей не переносить. (щось наші дітки такі негостинні :D ) Потім доня бігала, посміхалася йому. Правда їй треба було, щоб я була поруч, про всяк випадок. Але в цілому вела себе дуже добре. Шкода, що дядько приходить так рідко.

[ясочка]

А моя маленька була дуже контактною, поки її не замучили всезагальною увагою (білі діти тут рідкість, я вже писала про це). Тепер вона від усіх незнайомих старається "сховатися" за мене чи няню. До декого звикає швидко і йде на контакт, а деяких людей бачить протягом двох років (ну не кожен день але регулярно) - і все одно ховається від них. Я і не заставляю спілкуватися: значить, дитина має якісь свої "критерії" реакції. Мене ж ніхто не заставляє спілкуватися з тими, хто мені нецікавий чи неприємний.

[Rimas]

На прохання MAECTP0

Цитата

Наш, зозульчик з малку вирощувався в вузькому колі. Ми дідусі й бабусі. Ті що приходили рідше повинні були прнести хабаря - цукерки й тп. Тобто він трохи від них сторонився а потім бавився. Було й таке що гвалт не хотів йти на руки до рідних. Згодом почали більше гуляти. Спочатку він й з дітками не вмів бавитись. Більш жваві намагались в нього щось потягти. могли штовхнути. Це ніяк не сприяло товаристкості. То Я,потім й дружина, бавились разом з ним разом з дідками знайомились... згодлом й він навчився почувати себе вільно з дітьми. З гостями, родичами теж почав бути більш товариський. - це трохи вікове. А от щоб незнайома людина в нього щось випитувала - то навпаки вчимо що треба йти до мами/тата. бо чужі можуть вкрасти. От коли хтось його щось на майданчику випитує, то ми підходимо щоб він почував себе захищеним й інколи самі кажемо щоб відповів на питання. думаю не варто щоб дитина до геть сторонніх людей була відкритою.

[Lady_D]

Ясочка, ви абсолютно праві, я теж вважаю, що дитина не повинна спілкуватися, якщо вона цього не хоче.
Дякую Rimas, за те що виконали прохання
МАЕСТРО, в нас проблема в тому, що Боженка категорично не хоче спілкувати з рідним дідусем і бабусею, яких вона бачить майже кожен день. І навіть ні в цьому проблема. Просто наш дідусь реально ображається на нас з чоловіком за це. Він вважає, що це проблеми нашого виховання. Коли він приходить і бачить таку реакцію онуки, його реакція приблизно така: "Чого це ти плачеш, не можна так робити, я ж тебе не чіпаю"... і т.п. Це замість того, щоб тихенько пересидіти її реакцію, почекати поки вона трохи охолоне.
Думаю, що трохи згодом з нашою допомогою доня теж почне спілкуватися з іншими дітками. Просто, як Ви кажете, треба бути рядом з нею, щоб вона відчувала нашу підтримку. Абсолютно згодна з Вами на рахунок того, що дитина не повинна бути відкритою до сторонніх людей. Навпаки, треба вчити її бути обережною. Поки що в нас обережність переважає :D

[Коліжанка]

Lady_D, у дитини це може бути просто такий період. У нас був період, коли вони хотіли йти до бабусі, потім період, коли не хотіли, а зараз період, коли знову хочуть.

Дідуся можна зрозуміти, йому трохи образливо і Він старається якось заслужити увагу внучки. Я б, напевно, старалася не дитину перевчити, а дідуся. Варто постійно говорити йому, що вона так недовірливо до всіх ставиться, а не до нього особисто чи до бабусі.
І все ж таки просити, не зачіпати її першим.


Якось так в житті, що з найближчими родичами найважче порозумітися)))).

[Lady_D]

Коліжанка, прошу дідуся постійно. Не допомагає. В нього теж вже "такий період". Йому 75 років, тому домовлятися з ним просто нема сенсу. Теж саме що Боженку просити не плакати в його присутності. Знаєте, як кажуть: "старе, що мале". Просто будемо чекати поки Божена переросте. А йому ми постійно говоримо, що це дитина так на всіх реагує. Він вважає, що це дуже погано і звичайно винні у всьому ми з чоловіком, тому що ми нічому доброму дитину не вчимо. Я вже звикла до такого відношення і намагаюся не звертати уваги.

[Анета]

В нас проблема в іншому нікого не боїмося до всіх йдемо, але коли виходимо на вулицю то моя дитина крім машин нікого і нічого не бачить. Мушу втікати зним кудись щоб не було машин, бо віддираю його від цих машин з криками.

[Hodr]

Анета, в нас таке саме, машини і ще раз машини. З дівчатками, ми не любим спілкуватися, з одними хлопчиками.

[Lacky_]

Lady_D (10.12.2008, 1:18) писав:

Просто будемо чекати поки Божена переросте. А йому ми постійно говоримо, що це дитина так на всіх реагує. Він вважає, що це дуже погано і звичайно винні у всьому ми з чоловіком, тому що ми нічому доброму дитину не вчимо. Я вже звикла до такого відношення і намагаюся не звертати уваги.

Lady_D, в нас майже, така сама ситуація. Тільки хтось заходи до квартири (особливо чоловік) все, дитина в сльози. Але з часом все минає, поступово вона почне звикати до дідуся, а потім і до інших.
Щоб побільше спілкувалась з однолітками, спробуйте піти до розвиваючого дитячого гуртка. Там дитинка і буде освоювати нові цікаві для неї ігри, заняття, а заодно і звикатиме до дитячого товариства. Такі гуртки гарні й тим, що це лише на 1,30-2 години і мама поруч.

[jane]

В нас малий теж плакав, коли бачив дідуся, але це було місяців в 6-8. Просто бачив його і плакав. Я бачу, що тато мій ображається, що дитина його не признає, кажу "посміхайся йому", бо малого посмішка заспокоює, а він каже "не можу я шкіритись так". Але мабуть вже переросли ми, бо зараз реагуєм нормально