[Антік]

Вчора натрапила на розповідь однієї жінки про сенс життя. Рідко де зустрінеш стільки песимізму! Хочеться почути Вашу думку з приводу таких роздумів :

Життя не має сенсу. Воно абсурдне за своєю природою. Заради чого жити? Більшість відповідає на це питання однаково. Будь-яка відповідь не є вагомим аргументом.

Діти? Квіти життя. Допоки стоять на чужих підвіконнях. Справа не в тому. Більшість любить дітей. Але вони приносять проблеми та розчарування. Як показує практика, зазвичай діти виростають зовсім не такими, як нам хотілося б. І стають не тими, ким би нам хотілося. Мало хто може змиритися з цим. Ми прагнемо, щоб наші діти здійснили наші мрії. А вони не хочуть. Докори, скандали, «навіщо я тебе ростила?» і т.д. Діти виростають, народжують своїх дітей і помирають. Замкнене, порочне коло.

Робота? Усе, що ми можемо зробити, зникне. В сучасному світі – дуже швидко. Звісно, можна створити або вчинити щось грандіозне. Проте все одно. Через 50 років знайдуть «істинні» ваші мотиви (як правило, вони виявляються меркантильними). Через 500 засумніваються, чи ви це вчинили. Тисячі за дві усе перетвориться на легенду, і вчені дійдуть висновку, що цього взагалі не було.

Творити добро? А треба? «Добрими намірами вимощена дорога до пекла». Плюс надто багато часу та енергії. Люди ж невдячні. Швидко набридне.

Отримувати задоволення? Від життя? Ми ганяємося за новими відчуттями та враженнями. Намагаємося забути про порожнечу в душі. Заповнити її чимось. Здебільшого це мотлох. І від нудьги не рятує. Нудьга постійно проривається назовні. Суспільство страждає на депресію. До речі, за словами сучасних психоаналітиків депресія (принаймні жіноча) непогано лікується шопінгом. Екзистенція підміняється фетишизмом. Ми платимо за моду та комфорт. Хоча ні перше, ні друге цього не варті. Я сплю на дивані за 5 тис грн. Гуцул у Карпатах спить на дерев’яній лежанці. Кому з нас краще? Гуцулу. У нього не болить спина. Комфорт не вартий тих грошей, які на нього витрачають. Платити слід лише за естетику. Та засоби комунікації.

Віра? Так, віра – штука універсальна. Вона дає мету і шлях. Але й тут є питання. По-перше, наша віра не дає гарантій. Не факт, що спасешся. Навіть якщо виконуватимеш приписи й не будеш порушувати заборон. А якщо спасешся – що це значить? Яке воно, спасіння? Що там? Звідки ми взяли, що це щось хороше? По-друге, до віри ще треба дійти. Це вкрай важко. По-третє, більшість жителів нашої цивілізації до віри не мають жодного відношення.

Життя не має сенсу. І коли ми це усвідомлюємо, признаємося собі в цьому – стає легше. Починаєш жити не заради чогось, а просто так. І це правильно.

А чи існує смисл життя для Вас? В чому він полягає?

[Time Out]

Антік , а чому на пишеш про свою думку?

У мене померла бабуся, зовсім недавно. Коли на її похорон зібралася сім"я (троє дітей, внуки, правнуки, зяті, невістки, свати тощо) і ми згадували бабусю, її добрі справи, її любов до життя і людей, я зрозуміла, що своє життя бабуся прожила недаром.
Виростити чудових дітей, які до останнього дня боролися за життя своєї мами, за першим покликом, мов на крилах, летіли допомогти. Як нам її не вистачає!
Кожна людина приходить на цей світ не просто так, кожна має своє завдання, і навіть дітки, які народилися і прожили коротеньке життя, померли ще немовлятами, безнадійно хворі люди - вони теж мають своє "завдання" - пробудити в нас милосердя, зробити світ хоч трішки кращим. Навіть наші гріхи - часто тяжкі - дані для того, щоб очистити нас, щоб не допустити такого в майбутньому для нас і наших рідних.
Пишу трішки сумбурно. Може, в когось вийде краще.
Мій сенс життя - виростити своїх дітей достойним, порядним людьми, спрямувати їх в правильне русло, дати їм правивильні установки, щоб вони не зійшли зі свого шляху після того, як я піду. Мій сенс життя - підтримати більків у старості, зробити їх старість спокійною, забезпеченою, певною мірою безтурботною.

Повідомлення відредаговано гра з вогнем: 06 листопад 2008 - 13:29

[Антік]

мамаПашіЖені, не встигла ще написати! Смисл життя для мене - заслужити життя вічне. Як це зробити? Просто треба виконувати 10 заповідей, уникати зла, ненависті, спокуси. Найголовніше, не забувати про те, що ти усім завдячуєш Богові...

У нашому житті є ще безліч речей над якими нам варто задуматися!

Існує така притча:

Я попросив у Бога забрати мою гординю, і Бог відповів мені - НІ!
Він сказав, що гординю не забирають, від неї відмовляються.
Я попросив у Бога дарувати мені терпіння, і Бог сказав - НІ!
Він сказав, що терпіння з'являється в результаті випробувань, його не дають, а набувають.
Я попросив Бога подарувати мені щастя, і Бог сказав - НІ!
Він сказав, що дає благословення, а буду я щасливий чи ні, залежить від мене.
Я попросив у Бога вберегти мене від болю і Бог сказав - НІ!
Він сказав, що страждання віддаляють людину від мирських турбот і наближають до Нього!
Я попросив сили, і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене.
Я попросив мудрість, і Бог послав мені проблеми, над якими мені потрібно сушити голову.
Я попросив мужність, і Бог послав мені небезпеки.
Я попросив любов, і Бог послав до мене нещасних, які потребували моєї допомоги.
Я попросив блага, і Бог дав мені можливості.
Я попросив у Бога любити інших так, як він любить мене.
- Нарешті ти зрозумів, про що треба просити, - відповів Бог.
Я не одержав нічого з того, що хотів, але одержав все, що мені було потрібно!
Бог дослухався до моїх молитв…

[Світланkа]

Я відповіла "любов", тому що це найсвітліше і найщиріше почуття, незалежно від того до кого воно спрямоване. Завдяки любові, ми можемо кардинально змінити себе, своє життя, свої вчинки. Я не веду мову про кохання, а саме про любов ,як вказано в темі до ближнього, до Бога. Любов до Бога не буде дозволяти нам порушувати його Закони, любов до ближнього буде для нас всім - терпінням, силою, мудрістю, мужністю. Ми любимо своїх дітей - це спонукає нас робити все щоб діти були щасливі, любимо батьків - стараємся їх не розчаровувати, адже вони прагнули гідно нас виростити. Ще можна наводити багато прикладів.Я вважаю що сенс життя саме в любові, це почуття керує нами і нашими вчинками.

[Щасливий татусь]

Сенс життя... сенс життя... сенс життя... сенсом нашого життя є всього-навсього наші надії, сподівання у кожного свої, особливі або не дуже, надії та сподівання. І цікавість, цікавість, яка проявляється у дрібничках. Якщо взяти більш-менш свідоме життя, то це можна показати на, здавалося б, банальних фактах: а чи він (вона) пришле мені смс нині увечері? А чи я його побачу завтра? А як побачу, то скажу тето й тето, а він віреагує так-то... Ось ця надія, сподівання дає сенс житття на один день, до моменту зустрічі. Жити хочеться, співати хочеться, уже нині хочеться того заврта. Отак надія дає сенс прожити найближчу добу. Велеке сподівання, надія, навіть мрія, якщо хочете, про щасливий шлюб, дітей, спільне виховання дітей, дають сенс жити до певного періаду. Потім сенс життя полягає у внуках. А потім, людина помирає, бо всі надії, сподівання втрали свій сенс: діти дорослі і вже виховують своїх дітей... у яких свій сенс життя, свої мрії, сподівання...

[Сонях]

який сенс життя, коли хворіють діти, коли помирають ненародженні, невинні малята, коли надії не справджуються, коли нічого не можеш змінити, коли з дня на день чекаєш біди, знаєш, що може стати гірше, а твої сподівання на краще розвіюються як попіл на вітрі? де він той сенс?

[Щасливий татусь]

Сонях (6.11.2008, 14:55) писав:

який сенс життя, коли хворіють діти, коли помирають ненародженні, невинні малята, коли надії не справджуються, коли нічого не можеш змінити, коли з дня на день чекаєш біди, знаєш, що може стати гірше, а твої сподівання на краще розвіюються як попіл на вітрі? де він той сенс?

А це породжує нові надії і сподівання... і в цьому сесн життя!

[Анічка]

Я відповіла "інше", хоча трохи завагалась і хотіла спершу написати "любов", бо дійсно в усіх своїх проявах вона і підживлює щасливе і повноцінне існування людини. Але це в широкому розумінні.
А щодо моєї точки зору про сенс мого життя - певно лишити щось по собі. Згідна з думкою, що кожен народжується щоб виконати певну свою "міссію", що є важливою для загалу в цілому. Не буду філософствувати, бо можна багато-багато мудрувати, а якщо простіше - берегти тепло в сім*ї для блага її членів і любов, виростити сина хорошою людиною,яка б хоч і не стала "Наполеоном",а просто нікому намагалась не робити зла. Дати старт у його житті. І просто жити, отримувати насолоду від цього і сприймати життя як дар. Думаю, тоді щось зробиться корисне само собою, бо кожна наша дія перетинається з багатьма іншими моментами і має не тільки один наслідок як результат.
Ото вже накрутила, а хотіла щоб було простіше.

[Parybok]

Я відповів Любов

До недавна я над цим питанням задумувався багато разів, але не усвідомлював, що все наше життя саме тримається на любові. І якщо б її було більше у всіх нас, то світ напевно був би кращим. Нещодавно мав розмову з одним мудрим монахом, який саме утвердив мою думку і виклав мені дуже глибокі переконання, що саме любов нас тримає на цьому світі.
Якщо почитати святе письмо (не тільки християнське, а й інших релігій світу), то саме любов стоїть основоположником і суттю нашого буття.

Любов може бути різна: до особи, до чогось матеріально чи абстрактного. Але вона повинна панувати в нашому серці. Якщо серце переповнене любові, то це дає поштовх і стимул до рішень і вчинків у нашому житті які спрямовані саме на позитивне і безкорисливе. Саме на любові ми будуємо наші сімейні і родинні відносини. Саме любов спонукає нас бачити, слухати, чути і робити саме те, що потрібно...

Любімося, бо ми того варті

[Зайка*]

Я відповіла любов. Тому що любов є справді сенсом мого життя. Мені завжди хочеться, щоб всі люди любили і поважали один одного. Не розумію, чому у наш час є війни, ненависть в середині сім´ї, така велика жага володіння грішми, що деякі люді "йдуть по трупах" тільки, що б дійти до мети. Я думаю, що тільки любов врятує світ!!

[Бджулка]

Я теж відповіла, що сенсом життя є ЛЮБОВ.
Любов справді врятує світ. Саме з неї все і починається.
Згідна з думкою, що кожен народжується щоб виконати певну свою "міссію", що є важливою для всіх оточуючих.
Я вважаю, що в наш час дуже велика швидкість життя, і саме любов є тією соломинкою, яка рятує нас. Для мене особисто сенсом мого життя є моя сім'я, а ще я намагаюся бачити в людях тільки хороше.
Той хто несе позитив людям і сам від цього щасливий!!!

[ROMZES]

я вважаю що сенсу життя немаэ! э життя, а сенсу - нема. і все вищеперечислене то лиш його заміна, аби середньостатистична людина не з"їхала з глузду, або не наклала на себе руки.... я бачу це не настільки песимістично як авторка статті з 1 посту, але в цілому погоджуюся і висновок правильний. коли людина втрачає свій надуманий сенс життя то в неї в душі пустка і багато хто цього не переносить, а це все вода в великому потоці часу - тече і тече і вхопити її затримати в руках ще нікому не вдавалося. сенс життя це ілюзія яку ми самі для себе створюємо....

[Рибуська]

Пізнати сенс життя це пізнати для чого я створена.
Колись я усвідомила, що я живу, що я - це особистість, з вільною волею.
Як так сталось що я народилась? Звідки взялось життя взагалі? Може це випадковість... але тоді це дуже неймовірна випадковість, щоб все взялось з нічого і випадково зліпилось в життя з його кругообігом і законами природи, які науковці дотепер вивчають і дивуються їх досконалості.
Не думаю, що якщо покласти поряд аркуш паперу і фарби, то може випадково намалюватися Джоконда. Навіть, якщо відбудеться вибух, то який процент, що в наслідок цього фарби випадково ляжуть в потрібному порядку? Від вибуху цегляного заводу випадково не складеться дев’ятиповерховий будинок, в якому зможуть проживати люди.
Хтось має запланувати і здійснити це: намалювати чи побудувати.
Все створене має творця. Якийсь творець захотів і створив Вселенну, створив весь духовний і матеріальний світ. Цей творець – Бог.
Людина – вінець Божого творіння.
Мої батьки мене родили, але створив мене мій Творець. Я народилась і виросла, я розглядаю себе в дзеркалі і розумію, що я не вибирала ні колір очей, ні волосся, навіть мої батьки до мого народження не знали якою я буду. Це Творець придумав мене такою, для нього я красива, він мене любить. Для чого Бог створив мене? Якщо він створив мене, значить я йому була потрібна. В чому моє призначення?
Не може дев’ятиповерховий будинок сказати: ні мого творця не існує, я сам вирішую для чого я тут стою. Хочу бути Тадж-Махалом або Ейфелевою вежею. Він буде нещасний все життя, бо не стане ні Тадж-Махалом ні вежею, він не виконає мети свого створення: в ньому не будуть жити люди, він розвалиться, або буде знесений як непотріб.
Звичайно, це смішне порівняння, адже в будинку нема розуму, немає своєї волі, ніхто його не питає.
Бог наділив людину інтелектом, дав їй право робити вибір. Бог не створив нас безвільними маріонетками, але для кожного з нас він має план, задум, і коли ми пізнаємо цей задум і співпрацюємо з Творцем, коли ми піддатлива глина, то буде з нас глечик чи цеглинка. Коли ми бунтуємо і не хочемо бути знаряддям в його руках, то він поважаючи наш вибір нічого з нас не може виліпити. В Бозі нема насилля, він просто відкладає нас в сторону…
Тоді ми стаємо самотні, нам здається що ми відкинуті, що Бога нема, ми не розуміємо навіщо ми живемо, наше життя немає сенсу, ми як річ, яка не приносить користі, як колиска, в якій ніколи не лежала дитина, ми як телевізор, чи комп’ютер, який ніколи не включали, ми непотріб, бо ми самі захотіли бути непотребом.
Проте, Бог завжди нас чекає, його двері завжди відкриті, замок тільки з нашої сторони і ключі в нашому серці, скористатись ними чи ні - це знову ж таки тільки наш вибір.
Жити без сенсу це значить жити без Бога, це і є пекло.

Сенс мого життя в Бозі.

[nikavika]

Виростити доньку,дочекатись та натішитись онуками,а можливо й правнуків поколисати ,,,

[olyalya83]

сенс життя в тому, щоб насолоджуватись ним, щоб навчитись радіти кожній хвилині, кожній події... у всьому бачити позитив і вірити в краще)))))))))

[Емма]

Жити без сенсу це значить жити без Бога, це і є пекло - повністю підтримую цю думку.
А свій сенс життя висловлю віршем улюбленої поетеси.


Переді мною світ. В нім тисячі доріг.
Я вільна йти праворуч чи ліворуч,
І в серці поселити зло і гріх,
Хоча Господь так близько, зовсім поруч.

Переді мною світ. Я вибрала свій путь.
Це шлях тернистий, йде він на Голгофу.
Я йду туди звільнитися від пут
І поклонитися святій Любові.

Любов... Розп'ята на хресті за гріх,
Мій гріх, і гріх усього людства.
Хай будуть в світі тисячі доріг,
Моя ж прямує до хреста Ісуса!

Дивлюсь. Очей несила відвести,
Дивлюсь, як розпинають мого Бога.
Як важко було хрест Йому нести.
Кров крапа з ран, у тій крові дорога.

І все ж Він йшов. Пробиті ноги, руки.
Терня, мов жала, впились у чоло…
Невинний Він! За що ж така наруга?!
… І небо чорним у той день було.

Пройшли роки, віки, а ніби вчора.
Я бачу, що заплачена ціна,
Заплющу очі й бачу знову, знову,
Як чаша випита Спасителем до дна.

Переді мною світ. Я вільна вибирать.
Добро і зло. Любов ачи проклятя.
Прийняти Божий дар або попрать…
…А в серці і в очах стоїть розп’ятя.

Переді мною світ. Я вибрала Христа.
І Він мене обрав своїм життям і кров’ю.
А світ? Цей світ без Бога марнота.
Мій шлях лежить у небо. Крізь Голгофу.


І ще - пізнавати Творця це труд, але він вінчається такоооооооооооою радістю.
Ось ще вірш про мій сенс
Твої очі

Якого кольору у Тебе очі?
Чи чорні, наче крила ночі?
Зелені, мов луги весняні?
Бурштинові, як мед гречаний?

Немов волошки, сині?
Як небеса, блакитні,
У ясний день погожий?
Якого кольору у Тебе очі, Боже?

Та знаю я, глибокі, наче море,
Близькі й далекі, як перлини-зорі.
Мов сонце, теплі та безмежно ніжні,
Ласкаві, люблячі. І вічні…

І життєдайні, мов травневі грози,
Чи після спеки у пелюстках роcи.
Й печальні, ніби листопад осінній,
За всіх, хто не знайшов спасіння,

Страждає хто, покинутий, загиблий.
«Я вас люблю» – шепоче погляд милий.
Їх зустрічаю в яблунях розквітлих,
Джерельцях лісових, у кетягах калини.

Колись побачу в світі найдорожчі,
Якого кольору у тебе очі, Боже ?

Коли Він торкається душі - так легко жити, легко любити, легко долати бруд та темряву цього світу, легко бути чудовою мамою та дружиною...
Мені дуже шкода людей яких осліпив Ворог душ наших і руйнує душі запустінням, за них треба молитися.

[ирис]

Я важаю що сенс життя це саме життя. Подивіться на вкруги в цьому світі нічого так не бувае кожна дія, чи слово,чи навіт комаха мае свое завдання але їй ніхто про це не казав. За допомогою кохання ми намагаемось зробити все не можливе для того щоб наша кохана людина відчувала вашу турботу про неї.. За впертістю ми досягаем певних висот, Коли в нас е страх то ми намагаемось не робити дії які призводять до цього подчуття. Тому ми все життя вчимося щоб не бути гіршими від самих себе. Життя свое потрібно кохати тому що воно одне!!!

[Сеструлька]

Прочитала все ответы и ближе всего мне ответ мамаПашіЖені, . Как-то пару раз я видела на улице пожилые семейные пары(в ну очень преклонном возрасте) и такой любовью они светились, такие добрые и умиротворенные лица у них были, что невольно думаешь,что они дождались уже своих правнуков, что все их потомки достойные и хорошие люди, что самим им хорошо и спокойно доживать свой век...тогда я подумала,что наверное это и есть счастье. Хотя с другой стороны какое уж тут счастье,когда жизнь подходит к концу...
Вот совсем недавно умерли обе мои бабушки и снова пришло понимание,что как бы не жил, сколько бы любящих детей, внуков не имел все равно все закончится жуткими мучениями, болью, страхом, отчаянием, смертью, болью близких и прочим...
Короче ответила другое, живу и нахожу смысл в детях, муже, родителях, близких, но все равно все тленно и это отвратительно и смысла не имеет...

[Parybok]

Емма А можна запитати ім'я тої поетеси, що написала ці вірніші?

Сеструлька Ви правду пишите - все в цьому житті тлінне, все минає і все минеться. А залишитися може лише не матеріальне (фізичне)!

Любімося, бо ...

[ROMZES]

Все це так класно - віра , любов, діти, батьки, але поясніть мені - для чого це все?????для чого і для кого??????????
Ф жити щоб жити? так більше нічого і не залишається поки не знайдена відповідь.... і все то - суєта суєт.....