[гра з вогнем]

Маю величезне прохання.
Розкажіть будь ласка про початкову школу. Все-все, який графік занять, скільки діток в класі, доки тривають уроки, чи є продовжений день, чи сплять дітки в школі. Скільки вчительок, чи вчать мови. Чим відрязняються початкові школи-садочки від звичайної початкової школи у ЗОШ. Все, що згадаєте і все, що відрізняє початкову школу, від колишньої, радянської.
Мені потрбіна інформація, оскільки я викликалася розповісти америкнським школярам про Україну, а висловили побажання розповісти ще й про школу. Останнім часом відбулося стільки змін, що я точно щось наплутаю. Про свою молодість :) я то розповім, але їх певно цікавить як відбувається зараз.

Красно дякую!

Якщо, тема буде розвиватися, то можливо перенесемо у відповідний розділ?

[Кохавит]

В школі-садочку діти спять вдень. Зараз всі школи повинні були перебудувати так, щоб відокремити початкову школу від старшої. Продовжений день є (за згодою батьків), які мови вивчаються і чи взагалі вивчаються залежить від школи. В одній вивчаються, в іншій ні. так само і з іншими предметами - інформатика може починатися з початкової школи, з 5-го класу або тільки в старшій школі.

[luluka]

Я читала що краще невіддавати дитину в школу-садочок бо потім їй буде дуже тяжко адаптуватись в нормальній школі.

[Sweet one]

а ще у нас у місті є приватна підготовча школа "горішок"- туди приймають діток з 5 років, якраз для адаптації до першого класу школи-необхідність висидіти певну кількість часу, одна вчителька як в початкових класах,початкові знання та соціалізація.

[гра з вогнем]

а ще? ну будь-ласочка!
колись планували, що в початковій школі дітиська спати будуть через обід, багато малювати - воно так насправді?

[luluka]

ми вже цього року запислись на підготовку до школи. То в цій школі є окремий корпус початкової школи поки що діти несплять але завідуюча говорила що з наступного року перший клас мабудь буде спати. А за малювання я незнаю

[Сонях]

це стаття про початкову школу, де працює моя свекруха

Текст, що розкривається

Школа першого ступеня "Первоцвіт", якій наступного року виповниться рівно десять років, має справу з найменшими учнями -- з шестилітками. В цьому власне і полягає її унікальність.

Зараз це майже звичне явище, але тоді, дев'ять кроків тому, вони були найпершими. І це було непросто. Справа в тому, що вчителі займаються з дітьми, яким не обов'язково йти до школи. Чи вчитися їм з шести, чи почекати, коли підростуть, до семи -- це вже справа їхніх батьків.

Їм шість, і вони ще не забули про дитинство. Їм тільки шість, а в їхній мові вже з'явилися дорослі, важкі, значимі слова -- урок, вчителька, навчання, школа. Їм хочеться бігати по вулицях, бавитись в пісочниці, кричати, плакати, сміятись, привертати увагу, їсти солодощі і спати, а вони вже відкривають велику, серйозну книжку -- буквар, і сідають за парти. Все. Вони цього ще не розуміють, але їхнє життя вже змінилося назавжди. Від 1 вересня їхній час -- не безмежний простір задоволення й відпочинку, а строго лімітований уроками і перервами процес. І після школи вони повинні виконувати домашнє завдання, а не відпочивати, відпочивати і ще раз відпочивати.

Ні, "наука" ще не впала на них, як важка бетонна плита, як фатум. Їхні уроки тривають тільки 35 хвилин, але це тільки для них -- найменших. І їхні вчителі, справжні професіонали, після десяти хвилин дають їм "відпочити". Їм всього шість років, і ми, їхні батьки, в такому ніжному віці ще були дітьми, і в кращому випадку тільки здогадувались, що попереду -- школа. Ці малюки вже не діти. Так, їм ще важко тримати ручку, і вчительку вони деколи між собою і вдома називають "тьотя", деякі раз за разом повторюють "а мені мама казала", але назад в дитсадок вони вже не хочуть, бо "там самі малявки". Вони виросли, вони дорослі -- принаймні у власних очах.

Ну і що, що в букварі все починається не з букви А, а якийсь час на сторінках -- лише малюнки. Їм ще не ставлять оцінок. Вони ще всі рівні і все це, на перший погляд, скоріше нагадує продовження садочка, продовження дитинства. Насправді, все вже по-дорослому. Є навіть таке поняття "шкільна зрілість". До речі, офіційний висновок дає медицина. Є діти (це стосується головно шестиліток, адже це справа добровільна, хоча вони в більшості краще сприймають матеріал, ніж семирічні), які не готові йти в школу, вони ще в глибокому дитинстві. Не тільки у фізичному сенсі. Школа це вже трошки інше. Це -- інша галактика. В школу вони несуть книжки і зошити. В школі є те, чого не може бути в дитинстві -- процес навчання, в якому одні отримують кращі оцінки, а інші гірші. З'являються перші специфічні проблеми.

За словами директора школи "Первоцвіт", пана Ореста Рачкевича, найбільші проблеми школи "це не діти, це -- батьки, які не повністю довіряють вчителям. У більшості випадків вони не знайомі з ситуацією, та беруться відразу ж критикувати вчителів. Над нами, вчителями, школою, є структури, які вказують, що нам робити, як вчити дітей. Все це, що йде зверху, має силу закону. Це ж державна структура. Батьків, на жаль, в основному, цікавить зовнішній бік справи. Оцінка, формальна цифра, а не внутрішнє, глибинне -- знання дитини. У них, та й в цілого суспільства, є якась колосальна неповага до професії педагога. Ще одна проблема виникає, коли в школу приходить дитина, яка, по-перше, не була в садочку, по-друге, -- єдина в сім'ї". Така дитина, як твердить пан Рачкевич, звикла, що вона -- центр Всесвіту, що на неї всі звертають увагу. Через десять хвилин після початку уроку, ця дитина починає поводити себе демонтративно. А вчителю потрібно ж навчити усіх дітей. Для педагога усі діти -- однакові.

Ще більша проблема школи, це діти-сироти при живих батьках. Це -- коли батьки виїхали в Грецію, Італію, Португалію, Америку, Канаду, Росію на заробітки. Буває таке, що вони нікуди і не виїздили, є тут, у Львові, під боком, але дітьми вони зовсім не цікавляться. Такі батьки дають гроші і вважають, що цього достатньо. Бігає собі ця дитина десь там у дворі чи десь, чи ходить у школу - це їх не турбує. Жива -- і добре. Про що думає ця дитина, чим живе? Вона потребує мами (особливо, якщо дитина у віці до десяти років) буквально щодня. В неї може бути психологічна травма. Це елементарно і це знають всі психологи.

Адже психологія такого ніжного віку -- це особлива царина. Маленькі діти не можуть витримувати максимальні психологічні навантаження. Тому гранично допустима норма уроків "нерухового типу" -- не більше 20 годин на тиждень. Все інше -- уроки фізкультури, хореографія, фольклорно етнографічний гурток -- це все ігрові уроки. Діти бігають, рухаються, вони за партами не сидять. У школі є спортивні секції. Найпопулярніша -- це, звичайно, секція карате. Крім того, є плавання, але це вже потрібно йти в іншу школу. Але в планах, в реальних планах школи "Первоцвіт" -- відкриття власного басейну. Як каже директор: "У нашій школі можливе відкриття басейну для таких от малюків. Все впирається в кошти. Нам не вистачає грошей на таке очевидне, як наприклад, шатровий дах над школою. Що залишається говорити про інші проблеми? Наприклад, дитяче харчування. От, як ми можемо нагодувати дітей за гривню? Звичайно і справедливо, батьки будуть цим незадоволені. Та збирати з батьків додаткові кошти також не можна. Мені бухгалтер говорить, що це зовсім інша відомість. Не можемо ж ми приліпити до цієї гривні додаткові гроші. Ми ж державна школа, нас постійно перевіряють. Наприклад, та сама історія з уроками, які батьки обирають добровільно -- народознавство, англійська, і всі інші. У мене є жорсткий перелік предметів, які можна давати дітям, тут немає місця якійсь фантазії, все це контролюється зверху відповідними органами. Все під контролем, ніякої самодіяльності навіть там, де вона є".

Вокально-етнографічний гурт "Первоцвіт", вокальний ансамбль "Берегиня", спортивні гуртки та секції, в тому числі плавання і гімнастики. Навчання -- це безперервний і далеко непростий процес, уроки і завдання. Так, у них, у найменших, ще триває добукварний період. Вербальний, коли усно розглядають і обговорюють різні зображення. Але вже на фініші першого півріччя вони, як мінімум, повинні навчитися прочитати декілька речень. Тобто є якісь критерії. І тут немає нічого страшного. В шість років все унікальне. "Діти в цьому віці мають свіже сприйняття", -- каже директор школи пан Орест Рачкевич. І, незважаючи на вдавану дитсадковість, це все-таки школа, де є 17 класів і майже 500 школярів. Незважаючи навіть на те, що "Первоцвіт" має статус початкової школи, тут все по-справжньому. Діє бібліотека з фондом розміром 1100 книжок. Працює їдальня на 50 посадочних місць. Вже з першого класу є можливість поглибленого вивчення англійської мови, хореографії і народознавства. З одного боку, це добре, що приміщення -- це колишній дитсадок. Для дітей, які з нього вийшли, -- це найменша психологічна зміна. І це добре. Щоправда, в дитсадку немає таких коридорів, як у школі. Коли вони всі вибігають з уроку, то на поворотах змітають вчителів. Часто не вписуються в поворот. Дітям потрібна рекреаційна зона, яку у школі створили, виділивши для цього цілий клас, де вони можуть відпочити.

Для нас, дорослих, це видається відпочинком. Потім, пізніше, набагато пізніше, відбудеться поділ на тих, хто прийшов вчитись, і тих, хто прийшов відтягнути той час, коли потрібно буде йти на роботу. А зараз їхні думки ще там, на вулиці, де можна бавитись.

Це потім їм доведеться вчитися краще і важче. Потім їм будуть ставити оцінки, і удаваної рівності, як у дитсадку, вже не буде. Кращі, закінчивши "Первоцвіт", підуть у Сихівську гуманітарну гімназію, у якої -- тісна творча й професійна співпраця з цією школою . Крім того, педагогічний колектив школи "Первоцвіт" постійно підтримує дружні та творчі зв'язки з церквою Різдва Пресвятої Богородиці, з центром творчості дітей та юнацтва Сихівського району МЖК-1, дитячим центром туризму, спорту та екскурсій МЖК-1, Школою народних мистецтв номер 5, Дитячою школою народних мистецтв, дошкільним закладом номер 183 МЖК -1.

Вони ще не закрили за собою двері в дитинство, але вже відкрили двері в царство знань, де буде все менше гри і все більше праці. У них ще все попереду, але цією довгою дорогою вони підуть не самі -- їх поведуть вчителі.

[Viktoriya]

luluka (6.11.2008, 14:31) писав:

Я читала що краще невіддавати дитину в школу-садочок бо потім їй буде дуже тяжко адаптуватись в нормальній школі.

Та дурня це.... я теж так думала, але 6 років - це зарано для дитини і ніж купувати довідку та залишати ще на рік в садочку, краще вже в школу-садочок піти.
Зараз "війна" між школами-садочками і звичайними школами, діток мало....а кожна дитина - це гроші. Взагалі мали всі школи-садочки розформувати, бо багато садочків зачинилось і самі знаєте, як зараз дитину в садочок влаштувати, а з школами навпаки - діток мало, хоча в цьому році ніби вже на краще, 2002 рік - початок Бебібуму в Україні :)
Гра з вогнем, в кожній школі свої закони.
Але частіше за все:
графік занять - 4-5 уроків, якщо спеціалізована, то + додаткові предмети (мови, хореографія, басейн...) виходить уроків 6 щодня.
Сплять тільки в 1 класі і то не в усіх школах.
Вчителька одна з основних предметів, інформатику, мови, фізкультуру, музику, хореографію - викладають вчителі-предметники.
На продовженому дні інша вчителька, іноді та сама, так ніби і раніше було :)
Основні відмінності між школою та школою-садочком - краще і частіше харчуються, домашня атмосфера, відсутність "дідовщини", бо старшокласників немає, поглиблене вивчення мов чи на чому школа-садочок спеціалізується, бо діти більше часу проводять в школі-садочку, забирати потрібно не в 17.00 ("продльонка" в школі) чи 13.30 (кінець уроків), а в 18.00-19.00.
Від радянської...ну російську вже не вивчають обовязково, навпаки важко добитись факультативного вивчення, діти розмовляють російською між собою (Київ :)), пишуть записочки один одному російською, але українськими буквами з жахливими помилками.
Ще в першому класі оцінок не ставлять, лише пишуть "добре" чи "молодець", чи нічого не пишуть :)

[гра з вогнем]

здуріти можна! для шести-літок теж стільки уроків кожен день?
тепер вже розповім:) дякую всім!

[гра з вогнем]

вчора ходили до дітей. думали розповімо про Україну, поспілкуємося іпідемо, а виявилося, що треба буде кілька раз для різних груп розповідати. та й у багатьох інших моментах організація була не вдалою.
але ми все рівно задоволені! дітиська уважно слухади, задавали запитання.
під час розповіді ми з ними спілкувалися. виявилося, що в америці в школу ідуть з 5 років, початкова школа триває 6 років, уроків як таких нема, вони займаються цілий ранок. вразило те, що сидять на підлозі. усюди у спорзалі, у класах. навіть не на матах - на голому паркеті.
вчителька, така поважна пані - сиділа на столі. кхм... видресеровані дуже. я навіть не уникатиму цього слова. мій чоловік сказав, що схоже на в"язницю. всюди ходять веревичкою по одному, спереді і ззаді охоронець. одним словом - вражень купа :)

[Viktoriya]

А фото? ;)
Все ще боїтеся віддавати їм свою малечу?

[гра з вогнем]

Viktoriya, ми не робили, можливо чоловіку вишлють, я бачила його фотографували.
та ну їх! але вже менше боюся :) ніц ті дітиська не знають. навіть про свою америку. та воопше, вони троха мало знають як на свій вік :( ясне діло, якщо цілими днями вчителька вилежується з ними на підлозі.

[oka]

А подивіться на школи при українські діаспорі, чи при посольстві. Моя подруга (правда не Америка а Канада) водить синочка у школи при діаспорі. Малому правдв важко, бо вчать три мови - ікраїнська, англ та французька, вивчають дві держави.....

[_NJ_]

Буквар для дошкільнят
і дбайливих батьків

Прихований текст

depositfiles.com
letitbit.net

Повідомлення відредаговано гра з вогнем: 05 квітень 2010 - 17:05

[м@рійк@]

Підкажіть, мами діток, які вже вчаться у школі. Як вчать додавати, віднімати у школі? Колись ми вчилися на паличках, я свою доцю вчила на пальцях. Племінника мого в школі вчать арифметичні дії виконувати на лінійці.
А як вчать у школі? Не хочеться переучувати дитину по кілька разів.

[oka]

м@рійк@, доню вчителька вчить на пальцях - каже що вони завжди із собою. до того я вчила її на паличках-цукерках, то вона досить швидко перевчилася. найскладніше з пальцями було навчити рахувати від п*яти

[Sweet one]

м@рійк@, наша вчителька елементарно навчила дітей рахувати на ...лінійці. Точної методики не підкажу, бо вдома нам цим не довелося займатися- дітки освоїли у школі це буквально за лічені рази.

[м@рійк@]

юля77, ми вже й на лінійці навчилися. Навіть легше їй, ніж на пальцях. Але правду каже oka, пальці завжди з собою.

[Бернадета2606]

КАТЕГОРИЧНО ХОЧУ ЗАПЕРЕЧИТИ ТИХ МАМУСЬ, які вважають, що після початкової школи діти важко адаптовуються до звичайної школи. Мабуть у тому і є переваги деяких початкових шкіл, що вони відходять від старих методик виховання, роблячи немалу ставку на становлення особистості, якщо хочете - лідера. Що згодом допомагає їм адаптуватися. такі діти, завдяки набутому у початковій школі досвіду - вміють краще за інших висловлювати свою думку, вони - МАЮТЬ ВЛАСНУ ПОЗИЦІЮ, ТОЧКУ ЗОРУ НА БАГАТО РЕЧЕЙ. Вони часто ініціативніші за інших і тому можуть легко входити у нові колективи . Звісно, що усі 30 учнів у класі не можуть стати лідерами після такого навчання, але і у звичайних школах є слабкі духом і мамусині синочки й донечки і безпорадні і серед них - сильні. А ТОМУ, ЯКЩО ХТОСЬ СКАЖЕ, ЩО У ШКОЛІ ГОЛОВНЕ НАВЧАННЯ - Я НЕ ПОГОДЖУСЯ. рівнозначно: 50% навчання програмне, і 50% формування особистості. Ми вчимося у такій школі. (старший син). і молодшого віддам, як виросте. наразі теоретично підшукала школу, у яку перейдемо після закінчення початкової. і є старші школи, у яких продовжують методики, що активно розростаються у початкових школах!