Допомога
Пропоную в цій темі розповідати все найкраще про своє місто, щоб іншим обов*язково захотілось його відвідати! Розкажіть, чому Ви пишаєтесь власним містом? Що в ньому є унікального, неповнорного, прекрасного? Які таємниці воно зберігає?
Твоє рідне місто
Чому інші повинні його побачити?
Оцінка:
#1
- Симпатія форуму-Романтик форуму
-
- Група: Vip-модератор
- Повідомлень: 2 151
- Реєстрація: 02 серпень 07
Відправлено 04 листопад 2008 - 11:58
Діти - це квіти життя!
#2
- Симпатія форуму-Романтик форуму
-
- Група: Vip-модератор
- Повідомлень: 2 151
- Реєстрація: 02 серпень 07
Відправлено 04 листопад 2008 - 12:17
ЛЬВІВ
Я просто обожнюю Львів і завжди буду ним пишатися, для цього навіть не варто причини шукати . Люблю його вузькі вулички, чудову архітектуру, аромат кави на вулиці... Тут кожен будинок має свою таємницю, якою надихає тебе, тут безліч затишних місцин, які просто зачаровують собою...
Один тільки погляд на це місто - і ти відразу розумієш, що обов'язково сюди повернешся. Воно є унікальним для всіх та особливим для кожного.
Тут завжди знаходиш те, чого тобі бракує. Не кажучи про настрій - такий собі мікс запаху кави, львівського дощу і аристократизму...
Перша згадка на письмі датується 1256 роком.
Населення понад 830 тисяч осіб.
Займає площу 171 км2.
Від 1998 року у Світовій спадщині UNESCO.
Налічує 55% усіх українських культурних пам'яток та 1,5 мільйона музейних артефактів.
13 офіційних та почесних консульств іноземних держав.
160 000 студентів.
60 вищих закладів освіти.
70 особливих фактів про Львів
Я просто обожнюю Львів і завжди буду ним пишатися, для цього навіть не варто причини шукати . Люблю його вузькі вулички, чудову архітектуру, аромат кави на вулиці... Тут кожен будинок має свою таємницю, якою надихає тебе, тут безліч затишних місцин, які просто зачаровують собою...
Один тільки погляд на це місто - і ти відразу розумієш, що обов'язково сюди повернешся. Воно є унікальним для всіх та особливим для кожного.
Тут завжди знаходиш те, чого тобі бракує. Не кажучи про настрій - такий собі мікс запаху кави, львівського дощу і аристократизму...
Перша згадка на письмі датується 1256 роком.
Населення понад 830 тисяч осіб.
Займає площу 171 км2.
Від 1998 року у Світовій спадщині UNESCO.
Налічує 55% усіх українських культурних пам'яток та 1,5 мільйона музейних артефактів.
13 офіційних та почесних консульств іноземних держав.
160 000 студентів.
60 вищих закладів освіти.
70 особливих фактів про Львів
Текст, що розкривається
1341 -- у Львові відлито найстаріший дзвін в Україні, який знаходиться у церкві Св. Юра.
1375 -- згадується львівський шпиталь "Святого Духа" -- найстаріший в Україні шпиталь у класичному розумінні цього слова.
1387-1704 -- протягом 317 років мешканці Львова, витримавши близько сотні ворожих облог, не дозволили жодному загарбникові ступити на територію міста -- показник небачений для більшості середньовічних європейських міст.
1407 -- згадується львівський водогін, яким до середмістя надходила вода з джерел, розташованих за межами міста -- це був початок цивілізованого водопостачання.
1490 -- вперше в Україні на львівській ратуші встановлено годинник з мелодійним боєм.
16-17 ст. -- Львів -- найбільше місто в Україні, його населення удвічі перевищує населення Києва.
др. пол. 16 ст. -- засновано найстаріший парк в Україні -- Єзуїтський парк (тепер парк ім. І. Франка ), який одночасно є і найстарішим муніципальним парком у Європі (з 1847 року).
1555 -- указ про збереження і культивування клепарівських черех -- унікального гібриду вишні і черешні, який виведено тільки у Львові. У європейській помологічній літературі відомі як Kleparover Suss-Weichsel -- у Німеччині і Griotte de Kleparow -- у Франції.
1574 -- Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу -- "Апостол".
1585 -- засновано друкарню Успенського братства -- найстарішу безперервно діючу до цього дня типографію у Східній Європі.
1586 -- видано Статут школи Успенсього братства -- найстарішу педагогічну пам'ятку на пострадянських теренах.
1629 -- італієць Роберто Бандінеллі започаткував у Львові першу в Україні міську пошту європейського зразка, яка регулярно доставляла листи для мешканців міста з усіх куточків Європи.
1661 -- заснування першого в Україні і Росії універcитету -- Єзуїтської академії.
поч. 18 ст. -- у Львові встановлено пам'ятник польському гетьману Станіславу Яблоновському -- перший пам'ятник в Україні.
1911 -- у селі Лисиничах під Львовом встановлено перший громадський пам'ятник Тарасові Шевченку в Україні.
1715 -- у Львові засновано першу в Україні пивоварню.
1749 -- вийшло декілька номерів першої в Україні газети Kurier Lwowski.
1776 -- регулярно почала виходити газета Gаzette de Leopol (тижневик ).
1811 -- вийшла найстаріша з існуючих зараз в Україні газет -- Gazeta Lwowska.
1848 -- вийшла перша в історії українська газета "Зоря Галицька".
1776 -- у Львові створено перший в Україні постійно діючий міський театр.
1782 -- засновано горілчану фабрику Бачевського, яка на початку 20 століття виробляла найкращий у Європі лікер -- Likіer Baczewskiego.
1784 -- у Львові запущено першу у світі повітряну кулю з автоматичним пальником на рідкому пальному для підігріву повітря в балоні, усього через дев'ять місяців після братів Люм'є, пальним для яких служила солома.
1784 -- у приміщенні монастиря Бернардинів було засновано Архів давніх актів, нині Центральний державний історичний архів у Львові -- один з найбагатших архівів Європи.
1785 -- у Львові засновано найстаріший в Україні готель -- "Під римським цезарем".
1786 -- засновано першу в Україні музичну академію.
1786 -- засновано Личаківський цвинтар, один з найкрасивіших у Європі.
1835 -- започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут -- багатомісний кінний екіпаж сполучав серемістя Львова з Винниками.
1835-1900 -- Львів виявився унікальним європейським містом, яке кардинально змінило своє ландшафтне обличчя: було зрізано Княжу або Лису гору (Mons Calvus), насипано до висоти 413 м над рівнем моря штучну гору (Kopiec Unji Lubelskiej), пущено під землю ріку Полтву; таким чином місто отримало одну з найдосконаліших каналізаційних систем у Європі.
1836 -- у Львові народився Леопольд Захер-Мазох, один із найславетніших європейських і світових письменників. Наклад його творів, виданих у Європі до кінця 19 століття в декілька разів перевищував наклади творів Шевченка, Пушкіна, Міцкевича, Достоєвського і Толстого разом узятих.
1840 серпень -- перша в Україні і в країнах колишнього СРСР демонстрація феміністок у центрі Львова, одна з них курила цигарку.
1842 -- завершено будівництво театру Скарбка (тепер ім. Марії Заньковецької ) -- третього за величиною на той час театру Європи (1460 місць) після міланського "Ля Скала" і дрезденського "Гофтеатер".
1853 -- у Львові, в аптеці "Під золотою зіркою", фармацевти Йоган Зег та Ігнаци Лукасевич винайшли першу у світі гасову (нафтову) лампу.
1858 -- у Львові започатковано перше в Україні газове освітлення вулиць.
1861 -- збудовано першу в Україні залізницю Львів - Перемишль.
1862 -- у Львові засновано "Політехнічне товариство" -- одне з перших у світі авіаційних товариств.
1864 -- у Львові засновано перший український професійний театр.
1866 -- у Львові створено перше в Україні спортивне товариство "Сокіл".
1873 -- заснування у Львові одного з найстаріших у Європі Природничого музею.
1874 -- у Львові створено першу українську середню школу (гімназію).
1874 -- у Львові створено міський промисловий музей (тепер Музей етнографії та художнього промислу) -- один з найбільших спеціалізованих етнографічних музеїв Європи, найбагатша художня скарбниця декоративного ужиткового мистецтва України. Тут знаходиться найбільша і найцінніша в Україні колекція годинників.
1879 -- засновано парк Кілінського (тепер Стрийський парк), який на поч. 20 століття був визнаний одним із найкрасивіших парків Європи.
1880 травень -- у Львові вперше в Україні запрацював кінний трамвай.
1882-1883 -- створення у Львові першого в Україні Інституту географії.
1883 -- у Львові започатковано перший в Україні міський телефонний зв'язок.
1884 -- у Львові засновано "Акціонерне аеронавтичне товариство", яке випускало на німецькій та польській мовах одну з перших у світі спеціалізовану газету "Аеронавт".
1890 -- створення у Львові Русько-української радикальної партії (РУРП) -- першої української легальної політичної партії європейського типу і першої в Європі селянської партії соціального спрямування.
1893 -- уперше в Україні заснована у Львові кінна станція швидкої допомоги.
1894 -- у Львові запущено в дію електричний трамвай, перший в Україні і один з найперших у Європі.
1894 липня 14 -- у Львові відбувся перший в українській історії футбольний матч між командами Львова і Кракова.
1895 -- у Львові вперше в Україні названо вулицю ім'ям Тараса Шевченка.
1897 -- створено у Львові галерею європейського мистецтва (тепер Львівська галерея мистецтв) -- найбільший художній музей в Україні, в якому зібрано понад 50 тисяч творів мистецтва.
кін. 19 ст. -- на вулиці Театральній уперше в Україні для освітлення вулиці було використано люмінісцентні лампи.
поч. 20 ст. -- Львів був єдиним містом у світі, де знаходились резиденції трьох католицьких архиєпископів: римо-католицького, греко-католицького і вірмено-католицького.
1900 -- за проектом архітектора Зигмунта Горголевського збудовано Львівський оперний театр -- один з найгарніших у Європі.
1905 -- створення у Львові першого Українського національного музею.
1905 -- у Львові відбулася перша Всеукраїнська мистецька виставка.
20-і-30-і роки 20 століття -- Львів -- одне з найзеленіших міст Європи за кількістю парків і садів на один квадратний кілометр площі.
1928 -- професор Львівського університету Рудольф Вайгль уперше у світі винайшов вакцину проти висипного тифу.
1929 -- у Львові організована перша в Україні хокейна (з шайбою) команда СТ "Україна", воротар якої М. Скрипій одним з перших у світі застосував захисну воротарську маску, переробивши її з польської солдатської каски.
1932 -- виготовлено в Чехії і встановлено в костелі Марії Магдалини найбільший в Україні орган.
1951 травень -- Львівський автобусний завод випустив перші в Україні автобуси.
60-70-і роки 20 ст. -- у Львові виробляли найкращі за якістю в СРСР пиво, цукерки "Світоч", автобуси і телевізори.
1971 -- засновано скансен " Шевченківський гай", у якому знаходяться шість дерев'яних храмів. Такої кількості культових споруд немає в жодному музеї світу.
1975 -- у Львові створено перший в Україні архітектурний заповідник, який поєднував у собі всю територію середньовічного ядра міста.
1981 -- у будівлі Міського арсеналу засновано єдиний в Україні та колишньому СРСР музей зброї.
60-80-і роки 20 ст. -- у Львові та області при населенні 0,8% від загального населення СРСР було більше 10% усіх діючих культових споруд, таким чином Львівщина була найрелігійнішим регіоном імперії.
1991-2001 -- у Львові і на Львівщині було збудовано найбільшу кількість церков в Україні -- 280.
14-15 травня 1999 -- Львів став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев'ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.
27 червня 2001 -- у Львові відбулася акція за участі найбільшої кількості людей в історії України: на Літургії у візантійському обряді, яку відслужив Папа Римський Іван Павло ІІ на львівському іподромі були присутніми близько півтора мільйона осіб. Також у Львові відбулися найбільші демонстрації в новітній історії України -- 17 вересня 1989 року в день 50-ї річниці вступу радянських військ на територію Західної України і 30 травня 2000 року в день похорону композитора Ігоря Білозора на вулиці Львова вийшло більше ста тисяч людей.
29 червня 2002 -- у Львові відкрито перший на пострадянських теренах і перший, заснований УГКЦ, Український Католицький Університет.
Джерело: Поступ
1375 -- згадується львівський шпиталь "Святого Духа" -- найстаріший в Україні шпиталь у класичному розумінні цього слова.
1387-1704 -- протягом 317 років мешканці Львова, витримавши близько сотні ворожих облог, не дозволили жодному загарбникові ступити на територію міста -- показник небачений для більшості середньовічних європейських міст.
1407 -- згадується львівський водогін, яким до середмістя надходила вода з джерел, розташованих за межами міста -- це був початок цивілізованого водопостачання.
1490 -- вперше в Україні на львівській ратуші встановлено годинник з мелодійним боєм.
16-17 ст. -- Львів -- найбільше місто в Україні, його населення удвічі перевищує населення Києва.
др. пол. 16 ст. -- засновано найстаріший парк в Україні -- Єзуїтський парк (тепер парк ім. І. Франка ), який одночасно є і найстарішим муніципальним парком у Європі (з 1847 року).
1555 -- указ про збереження і культивування клепарівських черех -- унікального гібриду вишні і черешні, який виведено тільки у Львові. У європейській помологічній літературі відомі як Kleparover Suss-Weichsel -- у Німеччині і Griotte de Kleparow -- у Франції.
1574 -- Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу -- "Апостол".
1585 -- засновано друкарню Успенського братства -- найстарішу безперервно діючу до цього дня типографію у Східній Європі.
1586 -- видано Статут школи Успенсього братства -- найстарішу педагогічну пам'ятку на пострадянських теренах.
1629 -- італієць Роберто Бандінеллі започаткував у Львові першу в Україні міську пошту європейського зразка, яка регулярно доставляла листи для мешканців міста з усіх куточків Європи.
1661 -- заснування першого в Україні і Росії універcитету -- Єзуїтської академії.
поч. 18 ст. -- у Львові встановлено пам'ятник польському гетьману Станіславу Яблоновському -- перший пам'ятник в Україні.
1911 -- у селі Лисиничах під Львовом встановлено перший громадський пам'ятник Тарасові Шевченку в Україні.
1715 -- у Львові засновано першу в Україні пивоварню.
1749 -- вийшло декілька номерів першої в Україні газети Kurier Lwowski.
1776 -- регулярно почала виходити газета Gаzette de Leopol (тижневик ).
1811 -- вийшла найстаріша з існуючих зараз в Україні газет -- Gazeta Lwowska.
1848 -- вийшла перша в історії українська газета "Зоря Галицька".
1776 -- у Львові створено перший в Україні постійно діючий міський театр.
1782 -- засновано горілчану фабрику Бачевського, яка на початку 20 століття виробляла найкращий у Європі лікер -- Likіer Baczewskiego.
1784 -- у Львові запущено першу у світі повітряну кулю з автоматичним пальником на рідкому пальному для підігріву повітря в балоні, усього через дев'ять місяців після братів Люм'є, пальним для яких служила солома.
1784 -- у приміщенні монастиря Бернардинів було засновано Архів давніх актів, нині Центральний державний історичний архів у Львові -- один з найбагатших архівів Європи.
1785 -- у Львові засновано найстаріший в Україні готель -- "Під римським цезарем".
1786 -- засновано першу в Україні музичну академію.
1786 -- засновано Личаківський цвинтар, один з найкрасивіших у Європі.
1835 -- започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут -- багатомісний кінний екіпаж сполучав серемістя Львова з Винниками.
1835-1900 -- Львів виявився унікальним європейським містом, яке кардинально змінило своє ландшафтне обличчя: було зрізано Княжу або Лису гору (Mons Calvus), насипано до висоти 413 м над рівнем моря штучну гору (Kopiec Unji Lubelskiej), пущено під землю ріку Полтву; таким чином місто отримало одну з найдосконаліших каналізаційних систем у Європі.
1836 -- у Львові народився Леопольд Захер-Мазох, один із найславетніших європейських і світових письменників. Наклад його творів, виданих у Європі до кінця 19 століття в декілька разів перевищував наклади творів Шевченка, Пушкіна, Міцкевича, Достоєвського і Толстого разом узятих.
1840 серпень -- перша в Україні і в країнах колишнього СРСР демонстрація феміністок у центрі Львова, одна з них курила цигарку.
1842 -- завершено будівництво театру Скарбка (тепер ім. Марії Заньковецької ) -- третього за величиною на той час театру Європи (1460 місць) після міланського "Ля Скала" і дрезденського "Гофтеатер".
1853 -- у Львові, в аптеці "Під золотою зіркою", фармацевти Йоган Зег та Ігнаци Лукасевич винайшли першу у світі гасову (нафтову) лампу.
1858 -- у Львові започатковано перше в Україні газове освітлення вулиць.
1861 -- збудовано першу в Україні залізницю Львів - Перемишль.
1862 -- у Львові засновано "Політехнічне товариство" -- одне з перших у світі авіаційних товариств.
1864 -- у Львові засновано перший український професійний театр.
1866 -- у Львові створено перше в Україні спортивне товариство "Сокіл".
1873 -- заснування у Львові одного з найстаріших у Європі Природничого музею.
1874 -- у Львові створено першу українську середню школу (гімназію).
1874 -- у Львові створено міський промисловий музей (тепер Музей етнографії та художнього промислу) -- один з найбільших спеціалізованих етнографічних музеїв Європи, найбагатша художня скарбниця декоративного ужиткового мистецтва України. Тут знаходиться найбільша і найцінніша в Україні колекція годинників.
1879 -- засновано парк Кілінського (тепер Стрийський парк), який на поч. 20 століття був визнаний одним із найкрасивіших парків Європи.
1880 травень -- у Львові вперше в Україні запрацював кінний трамвай.
1882-1883 -- створення у Львові першого в Україні Інституту географії.
1883 -- у Львові започатковано перший в Україні міський телефонний зв'язок.
1884 -- у Львові засновано "Акціонерне аеронавтичне товариство", яке випускало на німецькій та польській мовах одну з перших у світі спеціалізовану газету "Аеронавт".
1890 -- створення у Львові Русько-української радикальної партії (РУРП) -- першої української легальної політичної партії європейського типу і першої в Європі селянської партії соціального спрямування.
1893 -- уперше в Україні заснована у Львові кінна станція швидкої допомоги.
1894 -- у Львові запущено в дію електричний трамвай, перший в Україні і один з найперших у Європі.
1894 липня 14 -- у Львові відбувся перший в українській історії футбольний матч між командами Львова і Кракова.
1895 -- у Львові вперше в Україні названо вулицю ім'ям Тараса Шевченка.
1897 -- створено у Львові галерею європейського мистецтва (тепер Львівська галерея мистецтв) -- найбільший художній музей в Україні, в якому зібрано понад 50 тисяч творів мистецтва.
кін. 19 ст. -- на вулиці Театральній уперше в Україні для освітлення вулиці було використано люмінісцентні лампи.
поч. 20 ст. -- Львів був єдиним містом у світі, де знаходились резиденції трьох католицьких архиєпископів: римо-католицького, греко-католицького і вірмено-католицького.
1900 -- за проектом архітектора Зигмунта Горголевського збудовано Львівський оперний театр -- один з найгарніших у Європі.
1905 -- створення у Львові першого Українського національного музею.
1905 -- у Львові відбулася перша Всеукраїнська мистецька виставка.
20-і-30-і роки 20 століття -- Львів -- одне з найзеленіших міст Європи за кількістю парків і садів на один квадратний кілометр площі.
1928 -- професор Львівського університету Рудольф Вайгль уперше у світі винайшов вакцину проти висипного тифу.
1929 -- у Львові організована перша в Україні хокейна (з шайбою) команда СТ "Україна", воротар якої М. Скрипій одним з перших у світі застосував захисну воротарську маску, переробивши її з польської солдатської каски.
1932 -- виготовлено в Чехії і встановлено в костелі Марії Магдалини найбільший в Україні орган.
1951 травень -- Львівський автобусний завод випустив перші в Україні автобуси.
60-70-і роки 20 ст. -- у Львові виробляли найкращі за якістю в СРСР пиво, цукерки "Світоч", автобуси і телевізори.
1971 -- засновано скансен " Шевченківський гай", у якому знаходяться шість дерев'яних храмів. Такої кількості культових споруд немає в жодному музеї світу.
1975 -- у Львові створено перший в Україні архітектурний заповідник, який поєднував у собі всю територію середньовічного ядра міста.
1981 -- у будівлі Міського арсеналу засновано єдиний в Україні та колишньому СРСР музей зброї.
60-80-і роки 20 ст. -- у Львові та області при населенні 0,8% від загального населення СРСР було більше 10% усіх діючих культових споруд, таким чином Львівщина була найрелігійнішим регіоном імперії.
1991-2001 -- у Львові і на Львівщині було збудовано найбільшу кількість церков в Україні -- 280.
14-15 травня 1999 -- Львів став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев'ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.
27 червня 2001 -- у Львові відбулася акція за участі найбільшої кількості людей в історії України: на Літургії у візантійському обряді, яку відслужив Папа Римський Іван Павло ІІ на львівському іподромі були присутніми близько півтора мільйона осіб. Також у Львові відбулися найбільші демонстрації в новітній історії України -- 17 вересня 1989 року в день 50-ї річниці вступу радянських військ на територію Західної України і 30 травня 2000 року в день похорону композитора Ігоря Білозора на вулиці Львова вийшло більше ста тисяч людей.
29 червня 2002 -- у Львові відкрито перший на пострадянських теренах і перший, заснований УГКЦ, Український Католицький Університет.
Джерело: Поступ
Діти - це квіти життя!
#3
- Фахівець
-
- Група: Модератори
- Повідомлень: 1 083
- Реєстрація: 26 березень 08
Відправлено 04 листопад 2008 - 12:35
Ласкаво просимо до Львова!
Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торговельним центром Східної Європи, найбільшим містом України. Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.
У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли гас і гасову лампу. На початку XX століття Львів став столицею третього у світі регіону за видобутком нафти після США і Росії. У 1939-1991 роках Львів перебував під владою тоталітарного Радянського Союзу. Із моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. У 2004 році Львів відіграв роль головного суспільного каталізатора демократичної Помаранчевої революції. Нещодавно, у 2006 році, місто відсвяткувало свій 750-літній ювілей.
Варто побачити: Аптека-музей
Шевченківський гай
музей зброї "Арсенал", Львівська Галерея мистецтв
Личаківський цвинтар(проводять навіть нічні екскурсії
)
Обов"язково залізти на Високий Замок, на вежу Ратуші,погуляти по площі Ринок
Оперний театр
Всього і не перелічиш...
Де поїсти?
Кнайпа "Криївка"
«Пароль?!» – таким погрозливим питанням зупиняє відвідувачів у під’їзді 14-го будинку площі Ринок варта з кулеметом . Можуть задати ще провокаційне запитання – «Москалі чи комуністи є?» Щоб не звинуватили нікого в дискримінації зазначу, що незалежно від відповіді двері «Криївки» гостинно відчинені для УСІХ відвідувачів. А охоронці – елемент епатажного образу закладу. Для тих хто незнайомий з назвою, «криївка» - це землянка в лiсi, або попросту сховок партизанiв УПА. Під таким іменем й відкрився цей законспірований ресторанчик-музей.
Криївка припаде до душі усім охочим повечеряти в польових умовах з похідного казанця, послухати українських пісень, поспілкуватись із знайомими в надміру гамірному клюбі в повстанському антуражі.
Це кнайпа з особливим колоритом, а ще скільки знаменитих кав"ярень(Під синьою пляшкою,Цукерня,Фреска, Віденська кава,та багато інших)
Карта центральної частини Львова
Текст, що розкривається
Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торговельним центром Східної Європи, найбільшим містом України. Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли гас і гасову лампу. На початку XX століття Львів став столицею третього у світі регіону за видобутком нафти після США і Росії. У 1939-1991 роках Львів перебував під владою тоталітарного Радянського Союзу. Із моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. У 2004 році Львів відіграв роль головного суспільного каталізатора демократичної Помаранчевої революції. Нещодавно, у 2006 році, місто відсвяткувало свій 750-літній ювілей.
Варто побачити: Аптека-музей
Шевченківський гай
музей зброї "Арсенал", Львівська Галерея мистецтв
Личаківський цвинтар(проводять навіть нічні екскурсії
)Обов"язково залізти на Високий Замок, на вежу Ратуші,погуляти по площі Ринок
Оперний театр
Всього і не перелічиш...
Де поїсти?
Кнайпа "Криївка"
«Пароль?!» – таким погрозливим питанням зупиняє відвідувачів у під’їзді 14-го будинку площі Ринок варта з кулеметом . Можуть задати ще провокаційне запитання – «Москалі чи комуністи є?» Щоб не звинуватили нікого в дискримінації зазначу, що незалежно від відповіді двері «Криївки» гостинно відчинені для УСІХ відвідувачів. А охоронці – елемент епатажного образу закладу. Для тих хто незнайомий з назвою, «криївка» - це землянка в лiсi, або попросту сховок партизанiв УПА. Під таким іменем й відкрився цей законспірований ресторанчик-музей.
Криївка припаде до душі усім охочим повечеряти в польових умовах з похідного казанця, послухати українських пісень, поспілкуватись із знайомими в надміру гамірному клюбі в повстанському антуражі.
Це кнайпа з особливим колоритом, а ще скільки знаменитих кав"ярень(Під синьою пляшкою,Цукерня,Фреска, Віденська кава,та багато інших)
Карта центральної частини Львова
Чоловік завжди повинен говорити жінці всього три слова – Люблю! Куплю! Поїдемо!
#4
- Найактивніша форумчанка
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 4 727
- Реєстрація: 25 липень 08
Відправлено 04 листопад 2008 - 15:35
Прихований текст
Повідомлення відредаговано гра з вогнем: 04 листопад 2008 - 15:49
Убогість думки породжує легіони однодумців
#5
- Симпатія форуму-Романтик форуму
-
- Група: Vip-модератор
- Повідомлень: 2 151
- Реєстрація: 02 серпень 07
Відправлено 05 листопад 2008 - 12:44
мешканці інших міст - приєднуйтесь!
Діти - це квіти життя!
#6
- Старожил
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 931
- Реєстрація: 10 квітень 08
Відправлено 05 листопад 2008 - 18:06
Біла Церква розташована в долині річки Рось за 84 км. на південний захід від столиці України м.Києва і є найбільшим промисловим та культурним центром столичної області з територією 3,4 тис.га та населенням - 203,9 тис.чол (станом на 1.07.2004 р.).
Місто Біла Церква - одне із найстаріших міст України.
Місто засноване в 1032 році великим Київським князем Ярославом Мудрим. Стародавня і перша назва нашого міста – Юр‘їв.
окраса міста - парк "Олександрія"
тут ви можете побачити фото парку. Парк вважається другим по Україні (перше місце посідає "Софіївка")
Місто Біла Церква - одне із найстаріших міст України.
Місто засноване в 1032 році великим Київським князем Ярославом Мудрим. Стародавня і перша назва нашого міста – Юр‘їв.
Текст, що розкривається
У 1240 році під час татаро-монгольської навали городище Юр‘їв було спалено. І тільки через сторіччя місто знову почало відбудовуватися. Білі руїни великого єпархіального собору були орієнтиром серед густих лісів Поросся. Саме з кольором цих руін пов‘язана нова назва відродженого міста - Біла Церква.
Замок над Россю існував вже в IX ст. Однак це було невеличке поселення. Перші ж згадки про Білу Церкву датовані 1331 р. В наступні часи воно стало державним містом Речі Посполітої і знаходилося в руках представників великих княжих родів – українських та польських: Острозьських, Любомирських, Вишневецьких, Яблонських та Мнішек.
1774 рік став для міста Біла Церква переломною датою. В цей час цю адміністративну одиницю і білоцерківські багатства отримує від Польщі в вічне володіння король Станіслав Август Понятовський, який у свою чергу, того ж року віддає ці володіння разом з замком у Варшаві Великому Коронному Гетьманові Франціску Ксаверію Браницькому. У 1781 році К. Браницький одружується з Олександрою Енгельгард (за однією версій першородною дочкою Катерини II і Сергія Салтикова, за іншою – племінницею князя Г. Потьомкіна). За О. Браницькою гетьман отримав пристойний посяг – 600000 карбованців сріблом і велику ділянку землі. Катерина II подарувала подружжю на весілля Шуваловський палац в Петербурзі. Доход К. Браницького з самої тільки Білої Церкви приносив 750000 золотих. Разом з іншими маєтками – Ставище, Рокитне, Лисянка та ін. він складав приблизно 2 мільйони. В 1784 р. доход з Білої Церкви К. Браницький призначив своїй дружині. В подальшому О. Браницька стала головним ініціатором створення загородної резиденції, яка отримала назву від її імені - парк “Олександрія”. Для втілення в життя своїх задумів до роботи в “Олександрії” були запрошені спеціалісти – паркобудівники. Вважається, що первісний план парку накреслив французький садівник Мюффо, який зайнявся посадкою дерев та впорядкуванням клумб. Надалі парковими роботами керували такі садівники, як: Август Станге, Рінгер Чех, Бартецький, Вітт та ін. Відомо також, що був ще один садівник, який провів у Браниціьких майже все своє життя. Це – Август Єнц, німець за національністью, запрошений Браницькими з Берлина в 1815 році.
Замок над Россю існував вже в IX ст. Однак це було невеличке поселення. Перші ж згадки про Білу Церкву датовані 1331 р. В наступні часи воно стало державним містом Речі Посполітої і знаходилося в руках представників великих княжих родів – українських та польських: Острозьських, Любомирських, Вишневецьких, Яблонських та Мнішек.
1774 рік став для міста Біла Церква переломною датою. В цей час цю адміністративну одиницю і білоцерківські багатства отримує від Польщі в вічне володіння король Станіслав Август Понятовський, який у свою чергу, того ж року віддає ці володіння разом з замком у Варшаві Великому Коронному Гетьманові Франціску Ксаверію Браницькому. У 1781 році К. Браницький одружується з Олександрою Енгельгард (за однією версій першородною дочкою Катерини II і Сергія Салтикова, за іншою – племінницею князя Г. Потьомкіна). За О. Браницькою гетьман отримав пристойний посяг – 600000 карбованців сріблом і велику ділянку землі. Катерина II подарувала подружжю на весілля Шуваловський палац в Петербурзі. Доход К. Браницького з самої тільки Білої Церкви приносив 750000 золотих. Разом з іншими маєтками – Ставище, Рокитне, Лисянка та ін. він складав приблизно 2 мільйони. В 1784 р. доход з Білої Церкви К. Браницький призначив своїй дружині. В подальшому О. Браницька стала головним ініціатором створення загородної резиденції, яка отримала назву від її імені - парк “Олександрія”. Для втілення в життя своїх задумів до роботи в “Олександрії” були запрошені спеціалісти – паркобудівники. Вважається, що первісний план парку накреслив французький садівник Мюффо, який зайнявся посадкою дерев та впорядкуванням клумб. Надалі парковими роботами керували такі садівники, як: Август Станге, Рінгер Чех, Бартецький, Вітт та ін. Відомо також, що був ще один садівник, який провів у Браниціьких майже все своє життя. Це – Август Єнц, німець за національністью, запрошений Браницькими з Берлина в 1815 році.
окраса міста - парк "Олександрія"
Прихований текст
тут ви можете побачити фото парку. Парк вважається другим по Україні (перше місце посідає "Софіївка")
У щасливої жінки 2 імені - КОХАНА та МАМА
#7
- Симпатія форуму-Романтик форуму
-
- Група: Vip-модератор
- Повідомлень: 2 151
- Реєстрація: 02 серпень 07
Відправлено 29 грудень 2008 - 14:27
Так, шановні, наступає період новорічних свят. Багато хто любить в цей час подорожувати, їздити в гості...
Чому більше ніхто не рветься розказати про красу і велич власного міста? Кияни, франківчани, харків*яни, одесити... і всі-всі... хочеться дізнатись більше про ваші міста!!! :)
Чому більше ніхто не рветься розказати про красу і велич власного міста? Кияни, франківчани, харків*яни, одесити... і всі-всі... хочеться дізнатись більше про ваші міста!!! :)
Діти - це квіти життя!
#8
- Фахівець
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 1 117
- Реєстрація: 08 лютий 08
Відправлено 13 січень 2009 - 23:03
Ласкаво прошу на екскурсію до Золочева, принаймні віртуальну...
Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. (1 Ів. 4:16)
There are two ways to live: you can live as if nothing is a miracle; you can live as if everything is a miracle. (Albert Einstein)
#9
- Фахівець
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 2 245
- Реєстрація: 25 січень 08
Відправлено 13 січень 2009 - 23:52
Я народилася в Умані. Хоч і прожила там недовго, але це місто назавжди залишиться в моєму серці.
Тому, ласкаво прошу.
У старовинному українському місті Умані є мальовничий, гідний великого подиву, куточок, який цілком справедливо здобув право називатися чудом України, перлиною України. Такою перлиною є дендрологічний парк Софіївка Національної Академії наук України - видатне творіння кінця XVIII-початку XIX ст., поема з каменю, води, зелені, архітектурних споруд і скульптур. Парк, що розкинувся на площі близько 180 га, і сьогодні вражає відвідувачів своєю неповторною красою та загадковою романтичністю.
Парк Софіївка був створений власником міста Умані польським магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким як подарунок красуні-дружині, гречанці Софії Вітт-Потоцькій. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено талановитого польського військового інженера Людвіга Метцеля, а безпосередньо виконали всі роботи в парку народні майстри- умільці Уманщини. Місце для будівництва Софіївки було вибране дуже вдало: невеликий струмок, здавна прозваний Багном (пізніше річка Кам'янка), столітні дуби, яруги і природні джерела кришталево чистої води, нагромадження кам'яних брил.
З 1796 до 1802 року копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали з граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд. В парку висаджували дерева місцевих порід і екзотичні рослини, завезені з різних країн світу.
Прикрасили парк мармуровими статуями грецьких богів та богинь, філософів та поетів, виготовленими скульпторами Італії та Франції. Уманські умільці створили в долині свою невелику Елладу, батьківщину красуні дружини Потоцького. Багато безіменних трударів позбулися біля цього "дива" здоров'я й життя. Імена їхні невідомі. Проте зберігся список у Центральному державному історичному архіві (м. Київ), за яким встановлено, що серед творців Софіївки були кріпаки з прізвищами Заремба, Закуренко, Герасименко, Троян, Чорнокриленко.
Користувач подумав і додав через 7 хв.:
А це моя Вінниця.
Це вхід до Медичного інституту, у якому навчався мій тато.
Це просто альтанка на березі Південного Бугу.
А це храм, у якому я вінчалася і хрестили Женю.
А це наша вежа. Нині тут музей.
Тому, ласкаво прошу.
У старовинному українському місті Умані є мальовничий, гідний великого подиву, куточок, який цілком справедливо здобув право називатися чудом України, перлиною України. Такою перлиною є дендрологічний парк Софіївка Національної Академії наук України - видатне творіння кінця XVIII-початку XIX ст., поема з каменю, води, зелені, архітектурних споруд і скульптур. Парк, що розкинувся на площі близько 180 га, і сьогодні вражає відвідувачів своєю неповторною красою та загадковою романтичністю.
Парк Софіївка був створений власником міста Умані польським магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким як подарунок красуні-дружині, гречанці Софії Вітт-Потоцькій. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено талановитого польського військового інженера Людвіга Метцеля, а безпосередньо виконали всі роботи в парку народні майстри- умільці Уманщини. Місце для будівництва Софіївки було вибране дуже вдало: невеликий струмок, здавна прозваний Багном (пізніше річка Кам'янка), столітні дуби, яруги і природні джерела кришталево чистої води, нагромадження кам'яних брил.
З 1796 до 1802 року копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали з граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд. В парку висаджували дерева місцевих порід і екзотичні рослини, завезені з різних країн світу.
Прикрасили парк мармуровими статуями грецьких богів та богинь, філософів та поетів, виготовленими скульпторами Італії та Франції. Уманські умільці створили в долині свою невелику Елладу, батьківщину красуні дружини Потоцького. Багато безіменних трударів позбулися біля цього "дива" здоров'я й життя. Імена їхні невідомі. Проте зберігся список у Центральному державному історичному архіві (м. Київ), за яким встановлено, що серед творців Софіївки були кріпаки з прізвищами Заремба, Закуренко, Герасименко, Троян, Чорнокриленко.
Користувач подумав і додав через 7 хв.:
А це моя Вінниця.
Це вхід до Медичного інституту, у якому навчався мій тато.
Це просто альтанка на березі Південного Бугу.
А це храм, у якому я вінчалася і хрестили Женю.
А це наша вежа. Нині тут музей.
#10
- Старожил
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 518
- Реєстрація: 29 жовтень 08
Відправлено 14 січень 2009 - 02:44
Я народилася в місті Київ. Це одне із багатьох чудових місць України! Наше місто на перший погляд може Вам здатися трохи заклопотаний своїми справами. Та скоріш за все в будні дні.
А так місто веселе і доброзичливе! Тож ласкаво просимо до нас в Київ!
История Киева начинается согласно легенде в конце V — начале VI столетий нашей эры, когда три брата Кий, Щек, Хорив и сестра их Лебедь основали на крутом правом берегу реки Днепра город и назвали его в честь старшего брата Киевом.
Первое упоминание о Киеве, содержащееся в древнерусской летописи "Повесть временных лет", относится к 862 г., но археологическими исследованиями установлены на Старокиевской горе жилища и хозяйственные постройки «городка Кия», датированные V — VI вв.
История Киев начинает особенно бурно развиваться во времена правления Владимира Великого (980 - 1015). В целях укрепления единства Киевской Руси и увеличения её влияния на международной арене, князь Владимир в 988 г. крестил Русь, развивалась письменности и культура.
В XI в., под правлением Ярослава Мудрого, Киев становится одним из крупнейших очагов цивилизации в христианском мире. Были построены Софиевский собор и первая на Руси библиотека. Кроме того, в те времена город насчитывал около 400 церквей, 8 рынков и более 50 000 жителей.
В 1654 г. был заключён договор о воссоединение русских земель в Переяславе, после которого для Киева наступает время расцвета. Город растет. Начинается застройка в Сторону Лукьяновки. Прокладывается Кирилловская улица. В конце XVII- начале XVIII вв. начинается новый всплеск строительства церквей.
После Великой отечественной войны в Киеве широко развернуто жилищное строительство и за пятнадцать лет возведено несколько новых микрорайонов – Первомайского, Отрадного, Нивок. В 1960 году введен в строй третий киевский водопровод, проведена реконструкция городского фуникулера, построено метро, над Днепром перекинуто семь мостов. Сегодня Киев – крупнейший и красивейший город, с населением более двух с половиной миллионов человек.
Город Киев - центр Киевской области, порт на реке Днепр, а также крупнейший в Украине узел железнодорожного, шоссейного и воздушного путей сообщения. Город Киев один из крупнейших промышленных, культурных и научных центров.
Город Киев имеет большой культурный потенциал, более 30 музеев, около 2000 уникальных памятников архитектуры, 33 театра, огромное количество постоянно действующих художественных выставок, являясь один из самых зеленых городов мира. В нем расположились более 60 парков, на улицах города цветут липы и каштаны. Вдоль правого берега Днепра раскинулся центральный парк культуры и отдыха. На Трухановом и близлежащих островах зеленеет Днепровский парк.
А так місто веселе і доброзичливе! Тож ласкаво просимо до нас в Київ!
Текст, що розкривається
История Киева начинается согласно легенде в конце V — начале VI столетий нашей эры, когда три брата Кий, Щек, Хорив и сестра их Лебедь основали на крутом правом берегу реки Днепра город и назвали его в честь старшего брата Киевом. Первое упоминание о Киеве, содержащееся в древнерусской летописи "Повесть временных лет", относится к 862 г., но археологическими исследованиями установлены на Старокиевской горе жилища и хозяйственные постройки «городка Кия», датированные V — VI вв.
История Киев начинает особенно бурно развиваться во времена правления Владимира Великого (980 - 1015). В целях укрепления единства Киевской Руси и увеличения её влияния на международной арене, князь Владимир в 988 г. крестил Русь, развивалась письменности и культура.
В XI в., под правлением Ярослава Мудрого, Киев становится одним из крупнейших очагов цивилизации в христианском мире. Были построены Софиевский собор и первая на Руси библиотека. Кроме того, в те времена город насчитывал около 400 церквей, 8 рынков и более 50 000 жителей.
В 1654 г. был заключён договор о воссоединение русских земель в Переяславе, после которого для Киева наступает время расцвета. Город растет. Начинается застройка в Сторону Лукьяновки. Прокладывается Кирилловская улица. В конце XVII- начале XVIII вв. начинается новый всплеск строительства церквей.
После Великой отечественной войны в Киеве широко развернуто жилищное строительство и за пятнадцать лет возведено несколько новых микрорайонов – Первомайского, Отрадного, Нивок. В 1960 году введен в строй третий киевский водопровод, проведена реконструкция городского фуникулера, построено метро, над Днепром перекинуто семь мостов. Сегодня Киев – крупнейший и красивейший город, с населением более двух с половиной миллионов человек.
Город Киев - центр Киевской области, порт на реке Днепр, а также крупнейший в Украине узел железнодорожного, шоссейного и воздушного путей сообщения. Город Киев один из крупнейших промышленных, культурных и научных центров.
Город Киев имеет большой культурный потенциал, более 30 музеев, около 2000 уникальных памятников архитектуры, 33 театра, огромное количество постоянно действующих художественных выставок, являясь один из самых зеленых городов мира. В нем расположились более 60 парков, на улицах города цветут липы и каштаны. Вдоль правого берега Днепра раскинулся центральный парк культуры и отдыха. На Трухановом и близлежащих островах зеленеет Днепровский парк.
Прихований текст
Будь смиренним, бо зроблено тебе з праху. Будь великодушним, бо зроблено тебе із зірок
#11
- Старожил
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 952
- Реєстрація: 09 липень 08
Відправлено 14 січень 2009 - 08:58
А я проживаю на Закарпатті, місто Іршава. Ось знайшла трохи інформаціії в неті про наш район.
Іршавський район
Площа – 0.9 тис.кв.км.
Населення – 103.6 тис.чоловік, в тому числі 10.3 тис.чоловік – в місті Іршава.
Іршавський район знаходиться в центральній частині Закарпатської області.
Район налічує 47 населених пунктів, які входять до складу 1-ї міської і 25-ти сільських рад. Районному центру Іршава надано статус міста у 1982 році. Більша частина території лежить у долині річки Боржава, у передгір’ї Карпат.
90% населення складають сільські жителі, 98.1% - українці. Серед неукраїнського населення -росіяни (0.9), угорці (0.3),словаки (0.3).
Історія
Іршавський район утворений у 1949 році. До того населені пункти району входили до Параморозької та Березької жупи.
Заселення території, що входить до Іршавського району почалося в епоху неоліту (V тисячоліття до нашої ери). Про це свідчать археологічні знахідки на околицях Іршави, на /Іозянській горі, біля сіл Чорний Потік, Ільниця, Арданово.Унікальною пам’яткою є Колоднянські Кургани,які відносяться до культури праслов’ян, яку ще називають Куштановицькою культурою. Біля села Ільниця в урочищі Вацок у І-ІІ століттях знаходилася стоянка німецьких племен.
На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в Арданові, Білках та на горах Баданів та Стремтура, що на околицях Іршави. Їхня історія пов’язана із стародавньою Римською імперією.
Архітектурними пам’ятками нашої минувшини є дерев’яні церкви ХVІ—ХVІІ ст. в селах Дешковиця, Івашковиця і /Іокоть. В цих церквах, збудованих без єдиного гвіздка, зберігаються стародавні рукописні книги та ікони.
Єдиним у Європі зразком сільської садибної архітектури середньовіччя є Довжанський замок. Збудований на фундаменті зруйнованого деревяного замку у ХVІІ—ХVІІІст. він тривалий час був літньою резиденцією графа Ласло Телекі. На відпочинок і на полювання сюди любили навідуватися представники европейської знаті. Місцеві селяни уміли створити прекрасні умови для прийому гостей. Вони не тільки утримували дорогих коней, але і будували спеціальні дороги для полювання. Ці дороги проходили серединою схилів гір і, ідучи по них, вершник міг добре бачити як вершину, так і підніжжя хребтів.
Жителі Довгого та навколишніх сіл відрізнялися не тільки любов’ю до роботи, але і свободолюбством, і вільнодумством. У 1514 році частина жителів села брала участь в антифеодальній війні під проводом Дердя Дожі. У визвольній війні венгерського народу 1703-1711 років теж брали участь жителі Іршавського району. 7 червня 1703 року на /Іемацькому полі, що неподалік Довгого відбувся бій погано озброєних куруців на чолі з Томашом Есе проти регулярної австрійської армії. На честь 200-річчя цієї події на кошти жителів села та довколишніх сіл у 1902 році в центрі села на братській могилі, де поховано 50 загиблих повстанців, споруджено пам’ятник. Увінчував його двоголовий бронзовий орел, якого ще задовго до масового вивезення кольорових металів за кордон було знято за симуляцію символу імперії.
До пам’яток історії та культури району належать дві церкви села Імстичево, збудовані у ХVІІІ ст. Михайлівська церква-монастир св.Отців Василіан та церкви святої Богородиці. Унікальною є Михайлівська церква в с.Ільниця. Збудована вона із величезних каменів-валунів у 1707 році. Товщина її стін доходить до 120 см. А церква у селі Доробратово цінна в історичному плані тим, що її розписував один із засновників закарпатської школи живопису Йосип Бокшай. Найсучаснішою модерною церквою в районі є Довжанська римо-католицька церква,освячена весною 2000 року.
Вставляю декілька фоток, також з інету, бо власні не маю можливості сфотькати, але я справлюся
.
Центр Іршави
Міст у центрі Іршави
Іршава знаходиться в ямі, тут це добре видно
Памятник героям ВВВ
Іршавський район
Площа – 0.9 тис.кв.км.
Населення – 103.6 тис.чоловік, в тому числі 10.3 тис.чоловік – в місті Іршава.
Іршавський район знаходиться в центральній частині Закарпатської області.
Район налічує 47 населених пунктів, які входять до складу 1-ї міської і 25-ти сільських рад. Районному центру Іршава надано статус міста у 1982 році. Більша частина території лежить у долині річки Боржава, у передгір’ї Карпат.
90% населення складають сільські жителі, 98.1% - українці. Серед неукраїнського населення -росіяни (0.9), угорці (0.3),словаки (0.3).
Історія
Іршавський район утворений у 1949 році. До того населені пункти району входили до Параморозької та Березької жупи.
Заселення території, що входить до Іршавського району почалося в епоху неоліту (V тисячоліття до нашої ери). Про це свідчать археологічні знахідки на околицях Іршави, на /Іозянській горі, біля сіл Чорний Потік, Ільниця, Арданово.Унікальною пам’яткою є Колоднянські Кургани,які відносяться до культури праслов’ян, яку ще називають Куштановицькою культурою. Біля села Ільниця в урочищі Вацок у І-ІІ століттях знаходилася стоянка німецьких племен.
На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в Арданові, Білках та на горах Баданів та Стремтура, що на околицях Іршави. Їхня історія пов’язана із стародавньою Римською імперією.
Архітектурними пам’ятками нашої минувшини є дерев’яні церкви ХVІ—ХVІІ ст. в селах Дешковиця, Івашковиця і /Іокоть. В цих церквах, збудованих без єдиного гвіздка, зберігаються стародавні рукописні книги та ікони.
Єдиним у Європі зразком сільської садибної архітектури середньовіччя є Довжанський замок. Збудований на фундаменті зруйнованого деревяного замку у ХVІІ—ХVІІІст. він тривалий час був літньою резиденцією графа Ласло Телекі. На відпочинок і на полювання сюди любили навідуватися представники европейської знаті. Місцеві селяни уміли створити прекрасні умови для прийому гостей. Вони не тільки утримували дорогих коней, але і будували спеціальні дороги для полювання. Ці дороги проходили серединою схилів гір і, ідучи по них, вершник міг добре бачити як вершину, так і підніжжя хребтів.
Жителі Довгого та навколишніх сіл відрізнялися не тільки любов’ю до роботи, але і свободолюбством, і вільнодумством. У 1514 році частина жителів села брала участь в антифеодальній війні під проводом Дердя Дожі. У визвольній війні венгерського народу 1703-1711 років теж брали участь жителі Іршавського району. 7 червня 1703 року на /Іемацькому полі, що неподалік Довгого відбувся бій погано озброєних куруців на чолі з Томашом Есе проти регулярної австрійської армії. На честь 200-річчя цієї події на кошти жителів села та довколишніх сіл у 1902 році в центрі села на братській могилі, де поховано 50 загиблих повстанців, споруджено пам’ятник. Увінчував його двоголовий бронзовий орел, якого ще задовго до масового вивезення кольорових металів за кордон було знято за симуляцію символу імперії.
До пам’яток історії та культури району належать дві церкви села Імстичево, збудовані у ХVІІІ ст. Михайлівська церква-монастир св.Отців Василіан та церкви святої Богородиці. Унікальною є Михайлівська церква в с.Ільниця. Збудована вона із величезних каменів-валунів у 1707 році. Товщина її стін доходить до 120 см. А церква у селі Доробратово цінна в історичному плані тим, що її розписував один із засновників закарпатської школи живопису Йосип Бокшай. Найсучаснішою модерною церквою в районі є Довжанська римо-католицька церква,освячена весною 2000 року.
Вставляю декілька фоток, також з інету, бо власні не маю можливості сфотькати, але я справлюся
.Центр Іршави
Міст у центрі Іршави
Іршава знаходиться в ямі, тут це добре видно
Памятник героям ВВВ
Я смотрю на мир голубыми глазами сквозь розовые очки и мне всё фиолетово!
#12
- Своя людина
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 151
- Реєстрація: 01 грудень 08
Відправлено 14 січень 2009 - 15:32
А це моє місто - місто Суми
Найперше, що показують гостям, це Альтанка і дитячий парк "Казка"
Найперше, що показують гостям, це Альтанка і дитячий парк "Казка"
Повідомлення від модератора Антік
будь ласка відредагуйте своє повідомлення. Світлини не вставлені
#13
- Завсідник
-
- Група: Орг СП Малечі
- Повідомлень: 380
- Реєстрація: 18 серпень 08
Відправлено 14 січень 2009 - 16:21
Ласкаво просимо у Тернопіль
Заснування і перші роки Тернополя
Заснування і перші роки Тернополя
Текст, що розкривається
Перша згадка
Вперше Тернопіль згадується у 1540 році коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Будівництво фортеці на березі Серету в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар.
Раніші поселення
Однак люди селились тут значно раніше. Їх приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників. В Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Давньоруське укріплення Сопільче було зруйноване під час зимового 1240-1241 рр. походу Батия до Карпат.
XVI століття
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.
Маґдебурзьке право
У 1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю надавались деякі привілеї. А саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, а також право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги і мати склади на товари для закордонних купців.
Розвиток міста
Ян Тарновський будучи коронним гетьманом Речі Посполитої не часто бував у Тернополі. Проте місто добре адмініструвалося, його економіка зростала і приносила гетьману значні прибутки. Вже в 1548 році місто отримало Магдебурзьке право. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотиждня, складали данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь в ремонті греблі та лісопилок. Згодом, з 1559 р., повинність була замінена грошовою оплатою.
Замок
Тернопільський замок сьогодні
Історія замку сягає ще часів Галицько-Волинського князівства. На фундаменті цього замку, який пізніше був зруйнований татаро-монгольською навалою було збудовано Воздвиженську церкву. Замок після того, як його в 1672 році знищили турецькі союзники гетьмана Петра Дорошенка. Згодом замок було відбудовано як палацову споруду на початку ХІХ століття у новому стилі - подібно до великого палацу у вигляді каре з невеликим двором всередині. Болокам’яна різьба стриманих форм добре в’яжеться з великими площинами стін. Цю споруду сильно зруйнували смерчі першої і другої світових воєн. Замок реставровано в 1951 році й нині тут Палац спорту.
Старовинні церкви міста
Церква Над Ставом на початку ХХ століття
Воздвиженська церква
Крім замку, збереглася Надставна церква - церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму, історія якого сягає часів України-Русі. Будівля - це тридільний храм без бань. Біля церкви є також масивна дзвіниця, збудована в 1627 році. Її стіни складені з природного каменю-пісковику і мали оборонне значення. У 1978 році тут було виявлено поховання людини, яке було дуже схожим до тих, що робили за часів язичництва на Русі. У 1831 р. під час подеді повністю згоріла покрівля церкви. Пізніше було добудовано службові споруди з церкви і дзвіницю, які до нашого часу вже не збереглися.
Церква Різдва Христового
Другу церкву - Різдва Хрестового, як засвідчує фундаційний напис, почали мурувати 15 червня 1602 р. і закінчили 4 серпня 1608 р. під орудою відомого муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика і однохярусна. Згодом був добудований другий ярус і дві півкруглі вежі. На початку ХХ ст. до церкви збоку було добудовано службові приміщення. Під час Другої Світової Війни була зруйнована. Лише у 1954 році церкву знову відреставрували. В результаті реставрації змінилася форма купола. Церква прямокутна в плані, трьохапсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями товщиною стін до двох метрів, що дозволяє віднести її до храмів оборонного типу. Очевидно, на місці цієї церкви колись стояла значно старіша споруда.
Церква Успення Пречистої Діви Марії
А у 1636 р. було зведено дерев’яну Монастирську церкву (Успення Пречистої Діви Марії) , згодом, в 1836 р., на цьому місці - нову, муровану церкву, що знаходилась у Микуленецькій частині міста. Приміщення цієї церкви знищили більшовики в 1962 р., і в наші дні її там заново збудували парафіяни.
Єзуїтський костел
Докладніше у статті: Єзуїтський костел у Тернополі
Набіги турків і татар
Власне, ці стародавні споруди, що збереглися для наших сучасників, були німими свідками нападів та Тернопіль татар і турків, які у 1544-1698 рр. чотирнадцять разів спустошували місто, вбивали чи забирали у ясир його жителів. У 1544 році тернополянам довелося стати на захист ще недобудованої фортеці. Навальний штурм татарам не вдався, й вони взяли поселення в облогу. Його мешканці та жителі навколишніх сіл стояли на смерть і змогли утримати замок до приходу Сандомира з польськими військами. Проте у 1575 році повторили свої напади. Вони спалили села навколо Тернополя, увірвалися на його околиці, захопили багато полонених. Озброєні городяни відмовилися дати викуп і почали оборону міста. Через кілька днів татарська армія була розбита у бою поблизу сусіднього міста Збараж. Чотирнадцять років поспіль, у 1589 році, орда знову вторглася в Західне Поділля. Під Тернополем татари стали табором, звідки розсилали загони руйнівників і грабіжників у навколишні землі. Лише після поразки під селом Баворів були змушені відступити. У ХІІ столітті напади татарів повторювалися. У 1618 році вони серйозно зруйнували місто. Від вогню пожежі потерпіло багато споруд.
Визвольна війна проти польського поневолення
Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти. Місцеві жителі не тільки приєднувалися до його загонів а й виступали на захист своїх прав від іноземних визискувачів, відстоювали свою віру і культуру. Ще до того, як розпочалося велике загальноукраїнське повстання значна частина жителів міста втекла Запорозьку Січ, щоби там приєднатися до козаків. Тернополяни також допомагали козакам під час визвольного походу 1648 року під орудою Богдана Хмельницького на Львів. У 1653 році Богдан Хмельницький вирушивши назустріч війську короля Яна ІІ Казимира, став табором поблизу Тернополя. У місті перебувало тоді султанське посольство.
Тернопільське братство
При церковній парафії тернопільські міщани організовували братство, в якому власник міста князь В.-К. Острозький у 1570 р. виділив 235 морґів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для перестарілих і хворих людей. Міщанське братство збудувало для шпиталю приміщення і утримувало сиротинець, який вели Сестри Слежебниці. Братство протягом кількох століть розширювало свою діяльність і вплив на різні верстви українців, допомагало їм зберігати віру, обряди і давні звичаї, національну самобутність, будували церкви, школи і бібліотеки. У 1569 р. Лука із Тернополя переклав Старий Заповіт.
"Шпитальна фундація" і кураторія
Основою для заснування Тернопільського братства стала "Шпитальна фундація" князя Острозького при церкві Різдва Христового. Князь острозький подарував фундації "волоку адо лан від села Біла" "до вжитку на вічні часи", як також "і в другій стороні від Березовиці" "лан для цього шпиталю від теребовлянського шляху" і встановив кураторію з восьми, а згодом із десяти міщан, що мала право назначатисвященика і наглядати над дяком, дияконом, проскурницею та шпиталем. Цій кураторії підлягала також Надставна Церква. 4 вересня 1593 р. Острозький поширив грамоту з 1570 р., зв'язуючи братство з парафією Тернополя. Зробив він це через труднощі, що їх мала кураторія у своїй праці за минулих 23 роки. Тернопільські міщани-члени кураторії твердили, що "деякі з тих церковних опікунів (з-поміж перших вісьмох членів кураторії) померли, і цей лист і перша фундація з їх смертю десь поділася і всі їхні справи йдуть в безлад". Тому вони просили, щоб князь відновив і затвердив першу фундацію. Острозький уволив прохання тернопільських міщан і поширив кураторію до десяти членів. Члени кураторії дістали також привілеї - звільнення від податків, як публічні урядовці. Вони складали кожного року звіт із прибутків і видатків намісникові князя в замку.
Відносини кураторії з Острозьким
Відновлення й повторне потвердження першої грамоти В. К. Острозького з 1570 р. вказує на те, що у взаєминах між братством і єпископом, чи місцевим парохом, не все бул огаразд. Братство, "побіч втягнення в засяг своїх інтересів винятково церковно-культурних, стало вмішуватись також у чисто церковні справи та створювати конфлікти". Це могло бути пов'язаним з тим, що тернопільські міщани пішли дещо задалеко у виконуванні наданих їм Острозьким повноважень. Проте Острозький все ж таки поступився братству. Цьому могло, правда, посприяти перебування у Тернополі патріярха Єремії у 1589 році.
Розвиток братства. Братська школа
Грамота князя Острозького з 1593 року поширювала права та лблв'язки братства й згадувала також про школу, яка, можливо, вже тоді існувала. Підтримуване за життя Острозького, братство, продовжувало розвиватися і по його смерті (1608р.). Завдяки матеріальним засобам воно могло навіть поширити свою діяльність у другій половині XVII століття на молодь, заклавши 1668 р. при церковній школі "Братство благочестивих і благонадійних младенцов в мисті Тернополи обитающих", затверджене єпископом Йосифом Шумлянським.
Ополячення українців в ІІ пол. XVII ст. і Братство
Уціліло від лихоліть і нинішнє приміщення з монастирськими прибудовами української греко-католицької церкви Непорочного Зачаття, споруджене в 1749 - 1779 рр. у стилі пізнього бароко з елементами рококо як католицький храм ордену Домініканців.
Тернопіль в період Наполеонівських війн
Друга половина ХІХ ст. - Початок ХХ століття
Костел в Тернополі перед початком І Світової Війни. Зараз на його місці є ЦУМ
Розвиток міста наприкінці ХІХ століття
У другій половині ХІХ ст. до Тернополя прокладено шість шосейних шляхів. 1870 р. збудовано залізницю Львів - Тернопіль. У місті почали працювати 2 банки, 5 приватних млинів і 3 крупорушки, розширилися шевські, кравцеві, ковальські, столярські, різницькі та інші цехи. Це вплинуло на приріст населення. Якщо у 1808 р. в Тернополі мешкало 7093 чоловіки, то наприкінці століття було понад 30 тисяч.
Розвиток національної ідеї в Тернополі
Під впливом революційних подій 1848 р. iнтелігенція Тернополя розпочала боротьбу за духовне і національне самовизначення. Заходом учителя гімназії, відомого громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського в 1876 р. відкрито філію "Просвіти" у Тернополі, яка видавала книжки з історії України, мала бібліотеку і книгарню для українського населення, організовувала концерти та етнографічні вистави. Зусиллями просвіти у 1898 р. було відкрито українську гімназію, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий, вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас, композитор Василь Барвінський, письменник Володимир Гжинський, Петро Карманський та багато інших.
Вул. Руська у Тернополі
На світанку ХХ століття Тернополя почали об'єднуватися у культурно-просвітницькі і спортивні товариства "Січ", "Пласт", "Сокіл", вихованці яких першу світову війну вчилися у ряди Українських Січових Стрільців і після розпаду Австро-Угорщини 1918 року стали на захист молодої Західно-Української Народної Республіки.
Тернопіль - столиця Західноукраїнської Народної Республіки
Тернопіль був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа 4, працював її уряд Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова (Івано-Франківськ). Невдовзі Тернопіль захопили поляки, яких на деякий час витіснили із міста більшовицькі війська.
Тернопіль у складі Польщі
Тернопіль на польських картах 20-30-их рр.
У 1922 р. Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів. Польська влада проводила жорстоку колоніальну політику в усіх сферах суспільного життя краю, насамперед у національному питанні. Українців обмежували в правах, суворо переслідували за найменші прояви національної гідності. Та міщани Тернополя почали відновлювати роботу товариств "Луг", "Сокіл", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", спортивного клубу "Поділля" і відстоювати своїм соціальні і національні права. Пожвавила діяльність й організація Українських Націоналістів (ОУН). Особливо активно діяв молодіжний націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько.
Протидіючи польському засиллю, міщани об'єднувалися в українські кооперативи. У місті, зокрема, діяли "Подільський Союз кооператив", "Килина", "Українбанк", "Пасічника спілка", "Маслосоюз", "Сільський господар", багато приватних підприємств, продукція яких визначалася доброю якістю і йшла на світовий експорт, та магазинів, котрі, з приходом радянської влади у вересні 1939 р. були ліквідовані.
Тернопіль у Радянський період
Під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. А в 50-их роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером.
У той же час проходять так звані суботники з благоустрою територій довкола озера. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували і Старий Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього прибудували красивий будиночок, в якому розмістили ресторан „Хвиля”. Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера (на жаль, її вже не існує, оскільки цій будівлі надбудували другий поверх). На південно-східному березі був створений міський пляж. Потрапити до нього з міста можна було спустившись із широких сходів, що ліворуч Старого Замку, чи з вузьких, що біля альтанки праворуч нього. Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану. Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного. Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували дерев’яну альтанку, що стоїть і досі.
У 60-их роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку збудували і центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали „Сльози Гронського”. Пан Гронський у той час був головним архітектором міста, але через якийсь прокол його посадили у в’язницю. Поруч, на частині території колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель „Тернопіль”. Однак у той час він значно прикрасив місто, а з боку набережної створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах Кутковецької гори, заклали лісопарк „Лісопарк”. На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан „Поплавок”, з тераси якого відкривався чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили новий пляж. Згодом його назвали Ближнім, оскільки неподалік села Пронятин створили ще один пляж, який став Дальнім. У сімдесятих роках двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста. Там же був створений Морський клуб.
4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.
Більшовицький режим, згодом фашистська окупація завдали Тернополю найбільше непоправимих втрат за всю історію. За 20 місяців радянської влади енкаведисти репресували 9 тис. жителів міста, понад 600 тернополян розстріляли у місцевій тюрмі. Гітлерівські фашисти знищили майже 15 тис. чол., сотні юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Страшних матеріальних втрат зазнав і сам Тернопіль : підприємства, школи, житлові будинки були повністю зруйновані. І в післявоєнні роки сталінська репресивна машина не зменшувала своїх обертів - сотні українських патріотів були вивезені у Сибір, розстріляні...
Вперше Тернопіль згадується у 1540 році коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Будівництво фортеці на березі Серету в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар.
Раніші поселення
Однак люди селились тут значно раніше. Їх приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників. В Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Давньоруське укріплення Сопільче було зруйноване під час зимового 1240-1241 рр. походу Батия до Карпат.
XVI століття
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.
Маґдебурзьке право
У 1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю надавались деякі привілеї. А саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, а також право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги і мати склади на товари для закордонних купців.
Розвиток міста
Ян Тарновський будучи коронним гетьманом Речі Посполитої не часто бував у Тернополі. Проте місто добре адмініструвалося, його економіка зростала і приносила гетьману значні прибутки. Вже в 1548 році місто отримало Магдебурзьке право. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотиждня, складали данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь в ремонті греблі та лісопилок. Згодом, з 1559 р., повинність була замінена грошовою оплатою.
Замок
Тернопільський замок сьогодні
Історія замку сягає ще часів Галицько-Волинського князівства. На фундаменті цього замку, який пізніше був зруйнований татаро-монгольською навалою було збудовано Воздвиженську церкву. Замок після того, як його в 1672 році знищили турецькі союзники гетьмана Петра Дорошенка. Згодом замок було відбудовано як палацову споруду на початку ХІХ століття у новому стилі - подібно до великого палацу у вигляді каре з невеликим двором всередині. Болокам’яна різьба стриманих форм добре в’яжеться з великими площинами стін. Цю споруду сильно зруйнували смерчі першої і другої світових воєн. Замок реставровано в 1951 році й нині тут Палац спорту.
Старовинні церкви міста
Церква Над Ставом на початку ХХ століття
Воздвиженська церква
Крім замку, збереглася Надставна церква - церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму, історія якого сягає часів України-Русі. Будівля - це тридільний храм без бань. Біля церкви є також масивна дзвіниця, збудована в 1627 році. Її стіни складені з природного каменю-пісковику і мали оборонне значення. У 1978 році тут було виявлено поховання людини, яке було дуже схожим до тих, що робили за часів язичництва на Русі. У 1831 р. під час подеді повністю згоріла покрівля церкви. Пізніше було добудовано службові споруди з церкви і дзвіницю, які до нашого часу вже не збереглися.
Церква Різдва Христового
Другу церкву - Різдва Хрестового, як засвідчує фундаційний напис, почали мурувати 15 червня 1602 р. і закінчили 4 серпня 1608 р. під орудою відомого муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика і однохярусна. Згодом був добудований другий ярус і дві півкруглі вежі. На початку ХХ ст. до церкви збоку було добудовано службові приміщення. Під час Другої Світової Війни була зруйнована. Лише у 1954 році церкву знову відреставрували. В результаті реставрації змінилася форма купола. Церква прямокутна в плані, трьохапсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями товщиною стін до двох метрів, що дозволяє віднести її до храмів оборонного типу. Очевидно, на місці цієї церкви колись стояла значно старіша споруда.
Церква Успення Пречистої Діви Марії
А у 1636 р. було зведено дерев’яну Монастирську церкву (Успення Пречистої Діви Марії) , згодом, в 1836 р., на цьому місці - нову, муровану церкву, що знаходилась у Микуленецькій частині міста. Приміщення цієї церкви знищили більшовики в 1962 р., і в наші дні її там заново збудували парафіяни.
Єзуїтський костел
Докладніше у статті: Єзуїтський костел у Тернополі
Набіги турків і татар
Власне, ці стародавні споруди, що збереглися для наших сучасників, були німими свідками нападів та Тернопіль татар і турків, які у 1544-1698 рр. чотирнадцять разів спустошували місто, вбивали чи забирали у ясир його жителів. У 1544 році тернополянам довелося стати на захист ще недобудованої фортеці. Навальний штурм татарам не вдався, й вони взяли поселення в облогу. Його мешканці та жителі навколишніх сіл стояли на смерть і змогли утримати замок до приходу Сандомира з польськими військами. Проте у 1575 році повторили свої напади. Вони спалили села навколо Тернополя, увірвалися на його околиці, захопили багато полонених. Озброєні городяни відмовилися дати викуп і почали оборону міста. Через кілька днів татарська армія була розбита у бою поблизу сусіднього міста Збараж. Чотирнадцять років поспіль, у 1589 році, орда знову вторглася в Західне Поділля. Під Тернополем татари стали табором, звідки розсилали загони руйнівників і грабіжників у навколишні землі. Лише після поразки під селом Баворів були змушені відступити. У ХІІ столітті напади татарів повторювалися. У 1618 році вони серйозно зруйнували місто. Від вогню пожежі потерпіло багато споруд.
Визвольна війна проти польського поневолення
Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти. Місцеві жителі не тільки приєднувалися до його загонів а й виступали на захист своїх прав від іноземних визискувачів, відстоювали свою віру і культуру. Ще до того, як розпочалося велике загальноукраїнське повстання значна частина жителів міста втекла Запорозьку Січ, щоби там приєднатися до козаків. Тернополяни також допомагали козакам під час визвольного походу 1648 року під орудою Богдана Хмельницького на Львів. У 1653 році Богдан Хмельницький вирушивши назустріч війську короля Яна ІІ Казимира, став табором поблизу Тернополя. У місті перебувало тоді султанське посольство.
Тернопільське братство
При церковній парафії тернопільські міщани організовували братство, в якому власник міста князь В.-К. Острозький у 1570 р. виділив 235 морґів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для перестарілих і хворих людей. Міщанське братство збудувало для шпиталю приміщення і утримувало сиротинець, який вели Сестри Слежебниці. Братство протягом кількох століть розширювало свою діяльність і вплив на різні верстви українців, допомагало їм зберігати віру, обряди і давні звичаї, національну самобутність, будували церкви, школи і бібліотеки. У 1569 р. Лука із Тернополя переклав Старий Заповіт.
"Шпитальна фундація" і кураторія
Основою для заснування Тернопільського братства стала "Шпитальна фундація" князя Острозького при церкві Різдва Христового. Князь острозький подарував фундації "волоку адо лан від села Біла" "до вжитку на вічні часи", як також "і в другій стороні від Березовиці" "лан для цього шпиталю від теребовлянського шляху" і встановив кураторію з восьми, а згодом із десяти міщан, що мала право назначатисвященика і наглядати над дяком, дияконом, проскурницею та шпиталем. Цій кураторії підлягала також Надставна Церква. 4 вересня 1593 р. Острозький поширив грамоту з 1570 р., зв'язуючи братство з парафією Тернополя. Зробив він це через труднощі, що їх мала кураторія у своїй праці за минулих 23 роки. Тернопільські міщани-члени кураторії твердили, що "деякі з тих церковних опікунів (з-поміж перших вісьмох членів кураторії) померли, і цей лист і перша фундація з їх смертю десь поділася і всі їхні справи йдуть в безлад". Тому вони просили, щоб князь відновив і затвердив першу фундацію. Острозький уволив прохання тернопільських міщан і поширив кураторію до десяти членів. Члени кураторії дістали також привілеї - звільнення від податків, як публічні урядовці. Вони складали кожного року звіт із прибутків і видатків намісникові князя в замку.
Відносини кураторії з Острозьким
Відновлення й повторне потвердження першої грамоти В. К. Острозького з 1570 р. вказує на те, що у взаєминах між братством і єпископом, чи місцевим парохом, не все бул огаразд. Братство, "побіч втягнення в засяг своїх інтересів винятково церковно-культурних, стало вмішуватись також у чисто церковні справи та створювати конфлікти". Це могло бути пов'язаним з тим, що тернопільські міщани пішли дещо задалеко у виконуванні наданих їм Острозьким повноважень. Проте Острозький все ж таки поступився братству. Цьому могло, правда, посприяти перебування у Тернополі патріярха Єремії у 1589 році.
Розвиток братства. Братська школа
Грамота князя Острозького з 1593 року поширювала права та лблв'язки братства й згадувала також про школу, яка, можливо, вже тоді існувала. Підтримуване за життя Острозького, братство, продовжувало розвиватися і по його смерті (1608р.). Завдяки матеріальним засобам воно могло навіть поширити свою діяльність у другій половині XVII століття на молодь, заклавши 1668 р. при церковній школі "Братство благочестивих і благонадійних младенцов в мисті Тернополи обитающих", затверджене єпископом Йосифом Шумлянським.
Ополячення українців в ІІ пол. XVII ст. і Братство
Уціліло від лихоліть і нинішнє приміщення з монастирськими прибудовами української греко-католицької церкви Непорочного Зачаття, споруджене в 1749 - 1779 рр. у стилі пізнього бароко з елементами рококо як католицький храм ордену Домініканців.
Тернопіль в період Наполеонівських війн
Друга половина ХІХ ст. - Початок ХХ століття
Костел в Тернополі перед початком І Світової Війни. Зараз на його місці є ЦУМ
Розвиток міста наприкінці ХІХ століття
У другій половині ХІХ ст. до Тернополя прокладено шість шосейних шляхів. 1870 р. збудовано залізницю Львів - Тернопіль. У місті почали працювати 2 банки, 5 приватних млинів і 3 крупорушки, розширилися шевські, кравцеві, ковальські, столярські, різницькі та інші цехи. Це вплинуло на приріст населення. Якщо у 1808 р. в Тернополі мешкало 7093 чоловіки, то наприкінці століття було понад 30 тисяч.
Розвиток національної ідеї в Тернополі
Під впливом революційних подій 1848 р. iнтелігенція Тернополя розпочала боротьбу за духовне і національне самовизначення. Заходом учителя гімназії, відомого громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського в 1876 р. відкрито філію "Просвіти" у Тернополі, яка видавала книжки з історії України, мала бібліотеку і книгарню для українського населення, організовувала концерти та етнографічні вистави. Зусиллями просвіти у 1898 р. було відкрито українську гімназію, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий, вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас, композитор Василь Барвінський, письменник Володимир Гжинський, Петро Карманський та багато інших.
Вул. Руська у Тернополі
На світанку ХХ століття Тернополя почали об'єднуватися у культурно-просвітницькі і спортивні товариства "Січ", "Пласт", "Сокіл", вихованці яких першу світову війну вчилися у ряди Українських Січових Стрільців і після розпаду Австро-Угорщини 1918 року стали на захист молодої Західно-Української Народної Республіки.
Тернопіль - столиця Західноукраїнської Народної Республіки
Тернопіль був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа 4, працював її уряд Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова (Івано-Франківськ). Невдовзі Тернопіль захопили поляки, яких на деякий час витіснили із міста більшовицькі війська.
Тернопіль у складі Польщі
Тернопіль на польських картах 20-30-их рр.
У 1922 р. Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів. Польська влада проводила жорстоку колоніальну політику в усіх сферах суспільного життя краю, насамперед у національному питанні. Українців обмежували в правах, суворо переслідували за найменші прояви національної гідності. Та міщани Тернополя почали відновлювати роботу товариств "Луг", "Сокіл", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", спортивного клубу "Поділля" і відстоювати своїм соціальні і національні права. Пожвавила діяльність й організація Українських Націоналістів (ОУН). Особливо активно діяв молодіжний націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько.
Протидіючи польському засиллю, міщани об'єднувалися в українські кооперативи. У місті, зокрема, діяли "Подільський Союз кооператив", "Килина", "Українбанк", "Пасічника спілка", "Маслосоюз", "Сільський господар", багато приватних підприємств, продукція яких визначалася доброю якістю і йшла на світовий експорт, та магазинів, котрі, з приходом радянської влади у вересні 1939 р. були ліквідовані.
Тернопіль у Радянський період
Під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. А в 50-их роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером.
У той же час проходять так звані суботники з благоустрою територій довкола озера. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували і Старий Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього прибудували красивий будиночок, в якому розмістили ресторан „Хвиля”. Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера (на жаль, її вже не існує, оскільки цій будівлі надбудували другий поверх). На південно-східному березі був створений міський пляж. Потрапити до нього з міста можна було спустившись із широких сходів, що ліворуч Старого Замку, чи з вузьких, що біля альтанки праворуч нього. Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану. Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного. Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували дерев’яну альтанку, що стоїть і досі.
У 60-их роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку збудували і центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали „Сльози Гронського”. Пан Гронський у той час був головним архітектором міста, але через якийсь прокол його посадили у в’язницю. Поруч, на частині території колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель „Тернопіль”. Однак у той час він значно прикрасив місто, а з боку набережної створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах Кутковецької гори, заклали лісопарк „Лісопарк”. На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан „Поплавок”, з тераси якого відкривався чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили новий пляж. Згодом його назвали Ближнім, оскільки неподалік села Пронятин створили ще один пляж, який став Дальнім. У сімдесятих роках двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста. Там же був створений Морський клуб.
4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.
Більшовицький режим, згодом фашистська окупація завдали Тернополю найбільше непоправимих втрат за всю історію. За 20 місяців радянської влади енкаведисти репресували 9 тис. жителів міста, понад 600 тернополян розстріляли у місцевій тюрмі. Гітлерівські фашисти знищили майже 15 тис. чол., сотні юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Страшних матеріальних втрат зазнав і сам Тернопіль : підприємства, школи, житлові будинки були повністю зруйновані. І в післявоєнні роки сталінська репресивна машина не зменшувала своїх обертів - сотні українських патріотів були вивезені у Сибір, розстріляні...
Повідомлення відредаговано Антік: 14 січень 2009 - 19:54
#14
- Своя людина
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 197
- Реєстрація: 04 жовтень 07
Відправлено 23 січень 2009 - 23:23
А ось Тернопіль сучасний:
Це центральна частина міста - драматичний театр
Греко-католицький катедральний собор
Гідропарк
А найкраще в нашому місті - це наше неповторне озеро!!!
Так що любі мої приїжджайте - не пошкодуєте!!! Будемо раді вас бачити у файному місті ТЕРНОПІЛЬ!!! У нас є на що подивитися!!!!
Це центральна частина міста - драматичний театр
Греко-католицький катедральний собор
Гідропарк
А найкраще в нашому місті - це наше неповторне озеро!!!
Так що любі мої приїжджайте - не пошкодуєте!!! Будемо раді вас бачити у файному місті ТЕРНОПІЛЬ!!! У нас є на що подивитися!!!!
#15
- Старожил
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 684
- Реєстрація: 31 січень 09
Відправлено 09 березень 2009 - 21:49
Бучач
Все що залишилось від величі вельмож
Течу я попід вербами
долиною між кручами,
течу я тихо селами
і старовинним Бучачем
У серці Бучача єдина, неначе диво чи перлина (Ратуша)
Щоб між людьми не червоніти,
будувати треба вміти!
Ти птахом уяви себе на мить і глянь його очима з висоти!
Вид на місто з північно-східної сторони.
Все що залишилось від величі вельмож
Течу я попід вербами
долиною між кручами,
течу я тихо селами
і старовинним Бучачем
У серці Бучача єдина, неначе диво чи перлина (Ратуша)
Щоб між людьми не червоніти,
будувати треба вміти!
Ти птахом уяви себе на мить і глянь його очима з висоти!
Вид на місто з північно-східної сторони.
]
#16
- Старожил
-
- Група: Новинарі
- Повідомлень: 557
- Реєстрація: 25 лютий 09
Відправлено 09 березень 2009 - 22:54
Я народилася 
в Білій Церкві, але рідним містом вважаю Київ, з ним пов"язане усе моє життя, починаючи з дитинства. Київ, попри уявлення багатьох його гостей, це не лише Хрещатик, Майдан Незалежності, Андріівський спуск, річковий вокзал, цирк, палац "Україна" і спальні райони Борщагівка, Троєщина і т.д. Я дуже люблю Поділ, і за той старовинний культурний інтелігентний дух, і за справжнє українське студентство (тут менше цвенькання і суржика, ніж у інших студентських осередках), і за його двоповерхові будиночки, і за садочки з квітами на клумбах у дворах. Я дуже люблю ботанічні сади, і Фоміна, і Гришка, аж не віриться, що серед такого величезного міста з його суєтою, вічними пробками і загазованістю є ці чудооазиси, де вже за кілька кроків від воріт вдихаєш навдивовижу чисте повітря і опиняєшся в такій приємній після гамору тиші. Я люблю свій рідний парк Шевченка, де була прогуляна не одна пара, де відбулося не одне 
романтичне побачення. Я люблю Пирогове, це прекрасне поєднання природи і людських зусиль. Я люблю Оболонську набережну вранці, коли ще всі сплять. Я люблю Маріїнський парк і Ляльковий театр, там можна годинами сидіти біля музичного фонтану. Я люблю Володимирський парк із виходом під фунікулером до художників на Андріївському узвозі. Я люблю Трьохсвятительську із її костьолом і виходом до Михайлівського собору. А які милі вулички Рейтарська, Ярославів Вал, Пушкінська, Прорізна, район Золотих Воріт, там так багато маленьких кафешок з літніми терасами, звичайно, до львівської кави їм далеко, але яке там добре морозиво! Я так скучила за Києвом! Від народження сонечка я там не була, не можу далеко від дому від"їхати (я живу зараз у Бучі, за 40 хв. від Києва), але впевнена, ми там буватимемо дуже часто і я прищеплю своїй донечці таку саму любов до цього міста, як колись зробили мої батьки.
в Білій Церкві, але рідним містом вважаю Київ, з ним пов"язане усе моє життя, починаючи з дитинства. Київ, попри уявлення багатьох його гостей, це не лише Хрещатик, Майдан Незалежності, Андріівський спуск, річковий вокзал, цирк, палац "Україна" і спальні райони Борщагівка, Троєщина і т.д. Я дуже люблю Поділ, і за той старовинний культурний інтелігентний дух, і за справжнє українське студентство (тут менше цвенькання і суржика, ніж у інших студентських осередках), і за його двоповерхові будиночки, і за садочки з квітами на клумбах у дворах. Я дуже люблю ботанічні сади, і Фоміна, і Гришка, аж не віриться, що серед такого величезного міста з його суєтою, вічними пробками і загазованістю є ці чудооазиси, де вже за кілька кроків від воріт вдихаєш навдивовижу чисте повітря і опиняєшся в такій приємній після гамору тиші. Я люблю свій рідний парк Шевченка, де була прогуляна не одна пара, де відбулося не одне романтичне побачення. Я люблю Пирогове, це прекрасне поєднання природи і людських зусиль. Я люблю Оболонську набережну вранці, коли ще всі сплять. Я люблю Маріїнський парк і Ляльковий театр, там можна годинами сидіти біля музичного фонтану. Я люблю Володимирський парк із виходом під фунікулером до художників на Андріївському узвозі. Я люблю Трьохсвятительську із її костьолом і виходом до Михайлівського собору. А які милі вулички Рейтарська, Ярославів Вал, Пушкінська, Прорізна, район Золотих Воріт, там так багато маленьких кафешок з літніми терасами, звичайно, до львівської кави їм далеко, але яке там добре морозиво! Я так скучила за Києвом! Від народження сонечка я там не була, не можу далеко від дому від"їхати (я живу зараз у Бучі, за 40 хв. від Києва), але впевнена, ми там буватимемо дуже часто і я прищеплю своїй донечці таку саму любов до цього міста, як колись зробили мої батьки.
#17
- Завсідник
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 307
- Реєстрація: 16 лютий 09
Відправлено 10 березень 2009 - 00:09
Кам’янець- Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури, входить до 7 чудес України. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п'єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам'яне диво. Кам'янець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.
Кам"янець-Подільский - це місто, яке відвідавши раз, хочеться відвідати знову. За легендою, воно має форму підкови - і всі бажання, загадані тут, збуваються.
Ласкаво просимо!
[/spoiler]«Квітка на камені». Так говорила про Кам'янець-Подільський Леся Українка. Сьогодні це місто називають перлиною України і відоме воно передусім як місто-фортеця, що здобула світову славу. Сам Кам'янець складається з двох частин - Нового міста (сучасного адміністративного центру) і Старого міста, що являє собою справжній музей під відкритим небом. Побродивши його тихими вуличками разом з досвідченим екскурсоводом дізнаєтеся, що майже кожна будівля має свою легенду, зберігає якусь таємницю. В одному, як переповідають жила наречена Богдана Хмальницького Розанда, в іншому зупинявся Петро І... Ледь чи не через дорогу одна від іншої розташовані ці архітектурні й історичні перлинки. Загалом у Старому Кам'янці 175 пам'яток історії й архітектури. За їх кількістю це місто в Україні поступається хіба що Києву та Львову.
Один із знакових об'єктів - Тріумфальна арка при вході до кафедрального Римо-Католицького костелу, збудована кращими майстрами Речі Посполитої. У 1781 році вона була зведена спеціально до приїзду в місто польського короля Станіслава Августа Понятовського. Кам'янчани стверджують, що ця арка має унікальну властивість виконувати бажання. Достатньо лише доторкнутися до її стінок, загадавши про найжаданіше...
Незабутні враження залишаться від відвідин підземель Польської ратуші, де розгорнуто експозицію "Суд в середньовічному Кам'янці". Тут всього за одну гривню можна побачити і навіть потримати справжні інструменти ката, додають адреналіну майстерно виконані скульптури закривавлених небіжчиків.
Краєвиди фортеці. Візиткою міста є Стара фортеця. Щоб сповна насолодитися її красотами не вистачить, певно, й цілого дня. У її баштах, експозиційних залах, на дворищі, у найнесподіваніших місцях причаїлися цікавинки, які відкриються вам під керівництвом досвідченого гіда.
Втім, до відкриття нового туристичного сезону у Кам'янці-Подільському готується низка приємних несподіванок для туристів. Зокрема, впроваджується новий цікавий екскурсійний маршрут, в основі якого - численні легенди Старого Кам"янця. Причому, одним і тим же маршрутом запропонують пройти двічі: вдень це буде оглядова екскурсія, а з настанням сутінків легенди Старого Кам'янця "оживуть". Кам'янчани впевнені, що театралізоване костюмоване дійство з використанням світло і піротехнічних ефектів не залишить байдужим жодного кам'янського гостя.
До нового туристичного сезону у місті готується також новий атракціон - перетягування людей на дротині через каньйон. Планується, що він стане досить популярним серед любителів екстріму. До речі, саме у Кам'янці відкрито єдиний в Україні сертифікований атракціон - "Вільне падіння" (стрибок з 56-метрового мосту на гумовому канаті).
За останні роки місто набуло фестивального іміджу. Традиційні Всеукраїнські та Міжнародні фестивалі "Козацькі забави", "Лицарський турнір", фестиваль повітряних куль, "Національних культур", дитячі фестивалі "Стара фортеця" та "Кам'янецькі скелі" стали популярними не тільки в Україні , а й за її межами.[spoiler]
Кам"янець-Подільский - це місто, яке відвідавши раз, хочеться відвідати знову. За легендою, воно має форму підкови - і всі бажання, загадані тут, збуваються.
Ласкаво просимо!
[/spoiler]«Квітка на камені». Так говорила про Кам'янець-Подільський Леся Українка. Сьогодні це місто називають перлиною України і відоме воно передусім як місто-фортеця, що здобула світову славу. Сам Кам'янець складається з двох частин - Нового міста (сучасного адміністративного центру) і Старого міста, що являє собою справжній музей під відкритим небом. Побродивши його тихими вуличками разом з досвідченим екскурсоводом дізнаєтеся, що майже кожна будівля має свою легенду, зберігає якусь таємницю. В одному, як переповідають жила наречена Богдана Хмальницького Розанда, в іншому зупинявся Петро І... Ледь чи не через дорогу одна від іншої розташовані ці архітектурні й історичні перлинки. Загалом у Старому Кам'янці 175 пам'яток історії й архітектури. За їх кількістю це місто в Україні поступається хіба що Києву та Львову.
Один із знакових об'єктів - Тріумфальна арка при вході до кафедрального Римо-Католицького костелу, збудована кращими майстрами Речі Посполитої. У 1781 році вона була зведена спеціально до приїзду в місто польського короля Станіслава Августа Понятовського. Кам'янчани стверджують, що ця арка має унікальну властивість виконувати бажання. Достатньо лише доторкнутися до її стінок, загадавши про найжаданіше...
Незабутні враження залишаться від відвідин підземель Польської ратуші, де розгорнуто експозицію "Суд в середньовічному Кам'янці". Тут всього за одну гривню можна побачити і навіть потримати справжні інструменти ката, додають адреналіну майстерно виконані скульптури закривавлених небіжчиків.
Краєвиди фортеці. Візиткою міста є Стара фортеця. Щоб сповна насолодитися її красотами не вистачить, певно, й цілого дня. У її баштах, експозиційних залах, на дворищі, у найнесподіваніших місцях причаїлися цікавинки, які відкриються вам під керівництвом досвідченого гіда.
Втім, до відкриття нового туристичного сезону у Кам'янці-Подільському готується низка приємних несподіванок для туристів. Зокрема, впроваджується новий цікавий екскурсійний маршрут, в основі якого - численні легенди Старого Кам"янця. Причому, одним і тим же маршрутом запропонують пройти двічі: вдень це буде оглядова екскурсія, а з настанням сутінків легенди Старого Кам'янця "оживуть". Кам'янчани впевнені, що театралізоване костюмоване дійство з використанням світло і піротехнічних ефектів не залишить байдужим жодного кам'янського гостя.
До нового туристичного сезону у місті готується також новий атракціон - перетягування людей на дротині через каньйон. Планується, що він стане досить популярним серед любителів екстріму. До речі, саме у Кам'янці відкрито єдиний в Україні сертифікований атракціон - "Вільне падіння" (стрибок з 56-метрового мосту на гумовому канаті).
За останні роки місто набуло фестивального іміджу. Традиційні Всеукраїнські та Міжнародні фестивалі "Козацькі забави", "Лицарський турнір", фестиваль повітряних куль, "Національних культур", дитячі фестивалі "Стара фортеця" та "Кам'янецькі скелі" стали популярними не тільки в Україні , а й за її межами.[spoiler]
Вместе мы сделаем этот мир ярче!!!
#18
- Старожил
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 687
- Реєстрація: 08 лютий 08
Відправлено 10 березень 2009 - 02:41
Ще трошки Кам"янця...
Ратуша
греко-католицька церква
Ратуша
греко-католицька церква
#19
- Старожил
-
- Група: Новинарі
- Повідомлень: 557
- Реєстрація: 25 лютий 09
Відправлено 10 березень 2009 - 21:58
Дівчатка, а я була у Кам"янці в лютому минулого року, тоді животику було два місяці, і ми з ним обходили майже усе старе місто і фортецю. Нам у вашому рідному місті дуууууууже сподобалось, зробили десь коло 500 фоток, особливо мені сподобалися каньйон з оленем на скелі, церква, де у дворі фігура Папи Римського Івана, звідти розкішна панорама на фортецю, фортеця, звичайно, а також мене приємно здивували в крамничці, що перед мостом до фортеці, роботи ваших кам"янецьких художників, і звичайно, "некиївські" ціни на них.
#20
- Старожил
-
- Група: Досвідчені користувачі
- Повідомлень: 556
- Реєстрація: 05 вересень 08
Відправлено 13 березень 2009 - 15:03
Ну що ж, про моє рідне місто ніхто не розказав, тому почну: З 1662 і до 1939 року носило назву Станиславів, з 1939 року радянською окупаційною владою було перейменовано у Станіслав, а 9 листопада 1962 року ще раз було перейменовано у Івано-Франківськ. Зараз активно боряться за повернення місту первісної назви. Загалом івано-Франківців близько 250 тис.
Це наша ратуша і краєзнавчий музей всередині (дууже любила там бувати в дитинстві)
от вона новорічна
А це наше славнозвісне яйце-райце. Може пригадуєте історію як перед виборами 2004 у наше місто приїзджав янукович і один студент кинув у нього яйцем. Яника госпіталізували і з тог очасу поставили нам посеред міста такий пам'ятник :) жарт. звичайно. Це символ зародженння нового життя :)
А це катедральний собор , у якому ми, доречі, вінчалися
Ось наше "міське озеро"
Частина природи майже у центрі міста. Посеред озера такий острівок, кажуть острівок кохання називається :)
Таке наше місто навесні (минулої)
а таке весени:
Ще було у нас свято ковалів, от що залишили після себе:
Люблю я своє місто і рада що живу саме в Івано-Франківську, доречі у 2008 році наше місто визначе найкращим для життя, отак от!
Ну а якщо Ви захочите відвідати наш край, тоді відвеземо Вас у гори!!!
Це наша ратуша і краєзнавчий музей всередині (дууже любила там бувати в дитинстві)
от вона новорічна
А це наше славнозвісне яйце-райце. Може пригадуєте історію як перед виборами 2004 у наше місто приїзджав янукович і один студент кинув у нього яйцем. Яника госпіталізували і з тог очасу поставили нам посеред міста такий пам'ятник :) жарт. звичайно. Це символ зародженння нового життя :)
А це катедральний собор , у якому ми, доречі, вінчалися
Ось наше "міське озеро"
Частина природи майже у центрі міста. Посеред озера такий острівок, кажуть острівок кохання називається :)
Таке наше місто навесні (минулої)
а таке весени:
Ще було у нас свято ковалів, от що залишили після себе:
Люблю я своє місто і рада що живу саме в Івано-Франківську, доречі у 2008 році наше місто визначе найкращим для життя, отак от!
Ну а якщо Ви захочите відвідати наш край, тоді відвеземо Вас у гори!!!
я вірю в дива
