Допомога
Відправлено 30 жовтень 2008 - 15:17
Брехня – це продукт соціального спілкування. Казковий герой Робінзон Крузо ніколи не обманював, поки поруч не було П’ятниці. Тобто коли поряд немає нікого, брехня невигідна. Брехня - це пояснення того, чого насправді не існує. Чому саме в дванадцятирічному віці діти активно вчаться брехати? Тому що у цей час вони усвідомлюють себе як самостійну одиницю дорослого життя. До цього вони були щасливі тим, що їм казали батьки. Проте коли з’являється власна думка, свої особливі звички та ідеали, підліток вже усвідомлює, що він - не дитина. Неможливість поєднання дорослості в дитині з критичним ставленням до цього батьків і породжує брехню.
Брехня – це коли людина свідомо говорить неправду. Тому чим менша дитина, тим малоймовірніше, що вона обманює. Скоріше за все, це дитячі фантазії. Надмірна фантазія виникає тоді, коли чогось не вистачає в реальному житті. Часом діти вважають себе котигорошками або ж будують замки. Це все від того, що вони уявляють себе великими. Проте є діти-акцентуанти. Їх ображають у дворі, б’ють у школі, з них знущаються вдома, а все через те, що вони прямолінійно мислять. Найчастіше у цьому плані помислова акцентуація, вона притаманна дітям-мрійникам. У них від народження мінімум емоцій, такі діти живуть у собі та переважає у них тільки раціональність. Наші фантазії – це продовження наших бажань. Але щоб реалізувати бажання, потрібно багато працювати, а в такому випадку - досить просто пофантазувати.
Для брехні повинна бути умовна необхідність. Тобто вона завжди повинна щось прикривати. Небезпека її у тому, що це дуже легке викручування із ситуації, яка ще зовсім не вирішена. Крім усвідомленого казання неправди, є ще неправдива інформація, якою володіють люди, котрих ми підозрюємо у брехні. Звичайно, якщо не брати до уваги патологічних брехунів. Людина, яка нам бреше, користується тим, що правильне нам не підходить. А ще у цій ситуації брехня їй вигідна. Вона може бути нещаслива в реальності, тому й будує свій віртуальний світ. Трапляється й таке, що така людина бачить себе недостатньо успішною або боїться, що ми її сприймемо неправильно. Через те дитина, в якої немає батьків, каже, що вони у неї заможні. Якщо друзі курять, то зазвичай підліток їм бреше, що теж накурився недавно, просто щоб не відрізнятися від них. Серед однолітків іноді можна похвалитися, що не відвідав уроку, хоча насправді був на ньому. Або можна обманути вчительку, що у невідвідуванні школи винна хвороба мами.
Брехня завжди приховує щось більше. Вона – не самодостатня одиниця, а всього лише щит, ширма, яка закриває об’єкт від навколишнього світу. Брехня – це виправдання того, чого не зробив, або того, чого не зробить ніколи. З часом, коли людина стає дорослою і завойовує свій певний плацдарм у житті, брехня стає непотрібною. Але що робити у той час, коли дитина переживає підлітковий період?
Для багатьох підлітків великою неприємністю є розкриття їхнього обману. Порада для батьків - краще не ловіть дитину на брехні. Удосконалення брехні йде тоді, коли ми її розкриваємо і в той же час нічого не змінюємо. Тоді дитина починає себе відчувати опозиціонером до батьків. У результаті – нездатність адаптуватися в якійсь ситуації ускладнюється ще й порушенням стосунків з рідними. Як наслідок - дитя намагається втекти на вулицю і бути серед людей, які її приймають такою, якою вона є. Брехня у таких випадках відіграє роль амортизатора, тобто дитина менше відчуває, що на неї тиснуть. Звичайно, треба запитати себе: «А чому дитя обмануло?». Відповідь проста: тому що батьки не хотіли чути правду.
Для батьків, які зрозуміли, що їхня дитина обманює, перше завдання – простежити, в якій ситуації вона починає казати неправду. Друге - як і кого дитина обманює. Бо часто ми самі робимо дитину такою, як треба, а не такою, як вона може бути. Або змушуємо прикривати те, що дитя в принципі не може зробити. У той же час не варто говорити, що вірите дитині, бо у неї це породжує ілюзію, що брехня завжди рятує. Коли ми самі не тренуватимемо дитину у брехні, невдовзі все частіше чутимемо від неї правду.
