[гра з вогнем]

Пропоную усім форумчанам, котрі успішно годують своїх малят, залишати в цій темі невеличкі розповіді-історії про їх власний досвід налагодження та підтримки грудного вигодовування.
Дуже хотілося б почути матусь, котрі годують більше року. Татусям теж не пасти задніх, а розповідати як вони підтримували своїх дружин у їх прагненні вигодувати дитинку материнським молочком.

Лиш маю одне прохання, будь ласка зверніть основну увагу саме на вигодовування маминим молочком, на користь, котру воно приносить для малятка. Хай у цій темі Грудне Годування буде дійсно з великої букви!

Починаймо!

[Рижуля]

Основне правило, яке я винесла для себе-НЕ СЛУХАТИ НІКОГО( маму,бабусю,подругу,в якої був невдалий досвід годування і вона радить, як тільки груди почали менше наповнюватися одразу купувати сумуші),які постійно говорять, що дитина кричить, бо їй не вистачає молока,що треба догодовувати, бо в тебе( в мене) груди м"ягунькі іт.д.Основне чітко знати, що МОЛОКО Є І БУДЕ стільки, скільки я того захочу, а головне-скільки буде потрібно дитинці!
Другий важливий фактор( для мене)-ніякого режиму,тобто годувати дитинку стільки скільки вона хоче,особливо в мерші місяці, коли становлюється лактація.В мене дитина до 4-х місяців, просто жила в мене на грудях, зате такий хороший зараз пампушок:)
До 6 міс.-виключно ГВ.(інколи давала водички попити,проте не систематично і вже після 4-х міс.)
Годування вночі-обов"язково.Старатися не відлучатися на довго( більше ніж на 3 год., а вперші місяці більше ніж на 1 годину)від свого дитятка.
Намагатися не вживати в перші місяці гострих,смажених,солених чи перчених страв, аби не зіпсути смак молока.
Загалом це все.В цій справі немає нічого важкого, головне не панікувати, коли наступає криз( біля 3 міс., якраз саме тоді багато матрів починають догодовувати суішами, бо їм здається що в них "попадає молоко".,таке може повторюватися раз у кілька місяців, в мене також було в 7 міс.), а набратися терпіння і бажання виросити свою кровиночку здоровенькою.
Ще раз повтрюю-я ділюся власним досвідом, який не для всіх може бути оптимальним.Робіть так, як вважаєте буде найкраще для вас і вашої дитини!
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!УСПІХУ ВСІМ!!!

[Mysterious]

Моїй доні рік і три місяці і ми досі на маминому молочку. Проблеми у мене були,до трьох місяців,коли я догодовувала сумішшю,бо думала,що молока у мене мало. Але потім, прочитавши правильні рекомендації, я вирішила налагодити грудне вигодовування і відмовитись від суміші. Спочатку,було дуже важко. Дитинка хоче їсти,я їй даю цицю,а там молока зовсім мало.Вона плакала,а я їй давала другу,з нею-те саме. І тут зробила висновок,що зразу дві давати неможна. Тому почала прикладати до одної,хочаб на 15-20 хв. Доня трохи капризувала,але ми продовжували. і за два дні молока стало набагато більше,ніж було. Правда,соски були розсмоктані і дуже боліли,але це пройшло. Таким чином ми за тиждень повністю нормалізували прихід молочка. Я така була рада,бо чесно були сумніви,думала,що вже буду догодовувати постійно. Звичайно,чоловікова підтримка дуже допомогла. Відтоді ніякої суміші! Молока було багато,а коли кудись відлучалась,то сціджувала. Грудне годування,це дуже корисно для дитинки(ми за перший рік Нірізу не хворіли)!І мамі зручно! Тому,якщо в когось не все правильно виходить, головне не здаватись,а набратись терпіння і відновити лактацію. Бо це можливо!

[oksanocka]

Можу похвалитись:я до 8,5 місяців малявку більш нічим не годувала, лише молочком. Ох й пришлось мені за цей час наслухатись. Свекруха кожного разу повчала, що нерозумно чиню, бо як прийдеться не зможу лишити малого. Й це при тому що вона своїх дітей годувала до 3-х місяців, далі у неї пропало молоко. Все мені наказувала догодовувати сумішшю після 6-ти місяців. А я махала головою й робила по-своєму.
Як результат синулька дорбе розвивається, спокійний, завжди усміхнений, майже не хворів (лише одного разу).
Я не розумію. Якщо є молочко, дитинка сита, то навіщо себе нагружати усіляким проблемами. Навіщо силувати дитинку. Прийде пора сама проявить цікавість до дорослої їжі.
Доречі я переконана, що у більшості випадків молочко пропадає саме через настрой "а чи не замало молока". Саме ці думки наче програмують. Якщо ж все таки молочка поменшало головне спокій, терпіння. Й все буде добре.

[ирис]

Я згодна з Рижуляю що не потрібно сухати всіх. В першу чергу ти повина прислухатись до себе,спостерігати за малючком як він смокче ціцю чи повністю він бере ротиком сосок ,допомогти як що в нього не виходить.Бо коли я народила синочка , годували по годинах, моя манюня звісно не наїдалась ,і мені порадили докармлювати сумішю, і дитина перестала їсти ціцю, бо з пляшечкі зручніше, а в мене пропало молоко. Але з іншого боку як бути молодим мамам які тільки зіткнулись с цією ділемою. хоча зараз стільки доступної інформації. треба тільки вибрати ту яка більш меньш підходить для вас і вашої дитинки.

[Viktoriya]

Ну, на історію не спромогнуся :)
Я вже не раз писала, що загалом годувала 5 років, майже 2 роки - старшого і більше 3 років - малу. Скажу одне, ставлення в нашому суспільстві до годування після року ще те

[zajka]

Моя історія ГВ дуже оптимістична Ще будучи вагітною, я багато читала про пологи, розвиток діток, а також про ГВ. В результаті, їдучи в пологовий будинок, я була на 100% впевнена, що у мене буде молоко, що моїй дитині його вистачатиме і що ми зуміємо налагодити ГВ. Інших думок у мене не було - чесне слово! Зараз, оглядаючись назад (а минуло вже 2 роки) я можу сказати, що саме так і склалося. Моя Мирося була на ГВ до 1 р.10 міс., виключно на ГВ -до 6 міс. Вона не знала, що таке пляшечка і пустушка. А також вона завжди добре набирала вагу, мала (і має)чудовий апетит, пухкенькі щічки і, на щастя, рідко хворіє (а якщо хворіє - в легкій формі). Між нами встановився такий зв"язок, про який я й мріяти не могла і який можуть зрозуміти тільки ті, хто довго годував дитину грудьми.
Мабуть, я таки маю щастя. Бо лактація налагодилась доволі швидко. Молоко прийшло на 3 день, ще в пологовому будинку. Мені порадили розціджувати груди ручним зціджуванням (саме цим я займалася першу ніч вдома). На ранок я зрозуміла, що то дурне діло і з того часу моїм найкращим молоковідсмоктувачем було моє пташенятко. Соски звикали до годування трохи довше, може зо 2-3 тижні. Я не використовувала накладок, бо тріщин не було, а біль, який виникав при прикладанні, тривав всього кілька секунд і з часом минув. Можу ще додати, що під час вагітності я НЕ готувала груди до годування, розтираючи їх махровим рушником, підкладаючи цупку тканинуабо ще якимось варварськими (як на мене) методами.
Коли Мирославі був місяць, у мене була закупорка протоку. Форуму "Малеча" тоді ще не було, але я мала підбірку журналів "Твой малыш" і "Мой ребенок", де і прочитала, що сталося і як з цим боротися. Власне, так і робила - прикладала до грудей капустяне листя і годувала, годувала, годувала...Мій маленький молоковідсмоктувач і з цим справився. Затвердіння в тій дольці минуло буквально за добу.
За час ГВ ми пережили і мамину хворобу, подолавши її без відлучення від грудей. Доні тоді було 10 місяців, а у мене був кон"юнктівіт та ангіна. Добре, що ми якраз були в батьків і ще дякую Богу, що трапилась мені тоді чудова лікарка-педіатр. Дитина весь час була з бабусею/дідусем, я лежала в іншій кімнаті і Миросю годувала в масці. Вночі моя маська теж спала з бабусею (єдиних 3 ночі за 1р.10 міс.!), а я тільки прибігала її годувати. Зрештою, я одужала, а дитинка не захворіла. Думаю, що через молочко вона отримувала антитіла до хвороби, тому все минуло так добре.
Особливо хочу відзначити період, який почався після того, як Миросі виповнився рік. Цілком погоджуюсь з Viktoriya, що в нашому суспільстві треба за таке медаль давати (як у нас на форумі :D ). А якщо серйозно, то я мала справжню війну за ГВ. І з ким - з родичами! Як заявила мені свекруха, у її часи вважалося, що годування після року згубно впливає на дитину, робить її уродом. Дурниця це! Я знайшла багато інформації, зокрема і на Малечі, наскільки і чим саме довге ГВ корисне і дитині і мамі, і всім про це розповідала (особливо тим, хто настирливо радив ВЖЕ бігом відлучати). Звісно, були образи, але дитина і її здоров"я для мене важливіші. Тому всі, хто налаштований на довге ГВ - тримайтеся і не здавайтеся! Ви на правильному шляху!
Зрештою, ми дочекалися інволюції, і завершення ГВ, якого я чекала з таким острахом (як-то воно мине?!) було таким чудовим і для мене, і для доні. Вона сама відмовилася від ням-ням (і не було істерик, плачу, маминих втеч із дому) і я не перев"язувалась, не пила таблеток, у мене не підвищувалась температура. За два тижні молока майже не було, за місяць його не стало взагалі.
Зараз моє перше ГВ вже позаду. І я, і Мирося згадуємо його з приємністю - інколи вона з ніжною посмшкою дивиться на мене і каже, що як була маленька, то їла ням-ням. Я твердо знаю і знову впевнена на 100%, що другу дитину, і третю (якщо Бог дасть, я хочу саме трьох) буду максимально довго годувати груддю. Годувати по вимозі. І вдень, і вночі. Знову пріорітетом для мене буде дитина і ГВ, а не хатні справи, яких все одно повністю ніколи не переробити. І мені байдуже, що я не зможу залишати дитину надовго, і буду до неї прив"язана - бо це нормально, як для мене, бути прив"язаною в перші місяці до своєї дитини і не залишати її надовго. Цей щасливий час триває так недовго і більше ніколи я не зможу його повернути, тому буду насолоджуватися кожною миттю!

Мабуть, з мого допису зрозуміло, що тепер я - переконана прихильниця ГВ. І буду намагатися пропагувати його серед усіх своїх знайомих.
І наостанок хочу ще раз повторити слова Уінстона Черчілля - "Найвигідніші інвестиції - це вкладення грудного молока в дитину".

[МанунА]

zajka, мені щойно здалось що ви описали мою історію ГВ! Різниця в тому що першу дитину я відлучила в 1,5 року піддавшись на настійливе пиляння рідні(молода була), з другою дитиною вже нікого не слухала

[Сонях]

привіт, ми бавимося цицею вже майже 15 місяців. основне це настрой мами на довге в успішне годування. коли мені вперше приклали доню до грудей, вона подивилрсь на мене величезними очима сповненими любові і я зрозуміла, що нізащо не відмовлюсь від таких ніжних моментів спілкування зі своєю дитинкою.
мені здається, що дуже важливо правильне прикладання саме у перші дні, довіртесь своїм відчуттям, нехай вам і малечі буде зручно. ще також я вдячна медсестричці,яка допомогла мені розцідити груди і тим самим полегшити доступ до молочка. тому я раджу не соромитись, а звертатись за допогою до персоналу пологового будинку (навіть якщо доведетьсь віддячитись двадцяткою).
не бійтесь труднощів, все вийде, адже природа мудра

[lorochka]

zajka,ваша розповідь така зворушлива,що навіть і якщо були далеко в глибині душі якісь сумніви за сумісний сон,за прив,язаність до дитини на 100:,то Ви їх розвіяли миттєво

[Lady_D]

Хочу поділитися своєю історією грудного вигодовування. Моя манюня народилася передчасно, у вісім місяців. Це була для мене несподіванка, тому що в принципі вагітність я переносила прекрасно, тільки за два тижні до родів в мене стали сильно набрякати ноги, підвищився тиск. Коротше кажучи, донечка народилася на 36 тижні, мені робили кесарів розтин. Тому молока в мене не було цілий тиждень. В лікарні прикладала дитину до грудей постійно, а в неї, бідненької, не було сил смоктати. Вона постійно спала. Мене страшно лякали і в лікарні і вдома, що треба будити, годувати сумішшю. Я давала трохи суміш через шприц і прикладала до грудей. Моя доця суміш взагалі не хотіла, випльовувала (розумниця :D ).Дома я зціджувала молоко після кожного годування (годувала постійно, після кожного писку малої) в мене було таке відчуття, що я постійно годую, безперервно. Дуже допоміг чай для годуючих матерів фірми Хіпп. Я його перші місяці пила постійно. До речі допомагає від кольок дитини, що особливо актуально в перші місяці. До 7 місяців доця крім мого молочка не їла нічого. Ніякої водички, ніяких пустушок. Годую її і зараз, без мене вона не засинає, до речі спимо з нею разом й досі, тому що вночі полюбляємо трохи "заправитися". :D Свекруха вже каже, що на зиму треба відлучати бо: "зимою все відмирає" - як вам така формуліровка? Логіка залізна. Але мимо наших щічок ніхто не може пройти спокійно. Я теж хворіла під час ГВ і один раз досить серьозно. Мені нікому було допомогти і мала була постійно зі мною і не хворіла. Тому раджу всім годувати своїх діток якомога довше. Будьте здорові і матусі і дітки

[наденька]

Наша історія ГВ почалася після кесаревого розтину. Правда доцю принесли приблизно через 6 годин на годування, пам"ятаю цей момент погано бо ще не відійшла від операції, яскраво запам"яталось тільки те що притискала її до себе і зламала катетер у себе на руці :)
а потім на 2-ий день нас перевели в сумісну палату і все почалось...багато знань у мене не було...перші дні Соня мало їла, я будила її кожні 3 години щоб хоч краплю погодувати...а потім прийшло молоко!, груди були тверді і дуже боліли, я навіть просила чоловіка (ми планували сімейні пологи і в нього залишився дозвіл на відвідування :)) розмасувати їх, думала стане краще :), а коли вночі стало зовсім зле - попросила медсестру розмасувати - і та погодилась :(, ні трохи мені не полегшало...тільки на ранок коли доця більше посмоктала стало краще..тоді я вже почала розуміти :)
Потім (одразу після роддому) були мої проблеми з нирками, біганини по лікарні в яку мене поклали а я тікала додому годувати малечу :), а поки мене було мама годувала її з плящечки :( сцідженим молочком. Про "користь" пляшечок я теж іще не знала. Але в проміжках і вже після лікарні годувала на вимогу, практично кожні півтори години, трошки стомлювалась бо відчувала що годую "постійно" але бачила як це впливає на малявку і заспокоювалась :)
Коли доця в 2-3 місяці почала сильно плакати ночами знайомі порадили давати соску-пустушку - "шкоди ніякої, а буде трохи легше", легше стало тільки спочатку...а в 5 місяців Соня практично відмовилась від грудей :(...тоді я теж іще не знала що усе це яскраві ознаки відмови від грудей - вона плакала голодна, але вигиналась і кричала ще більше якщо я підносила її до грудей, вона не засипала біля грудей, могла поїсти і потім плакати доки не даси соску, могла не взяти груди але поїсти з пляшечки (на той час пляшечку вже ми не практикували, але коли дитина не їсть груди я починала шукати інші варіанти...)... ось тоді накінець то я натравпила на сайті по грудному вигодовуванню! О, де я була раніше!!! :)
далі був найчкладніший тиждень - море сліз, моїх о доціних, викинута в смітник соска, дитина біля грудей, контакт тілом, нічого крім груде й рук, нерозуміння і відсутність підтримки... і багато моєї ї її впертості. Пам"ятаю що думала тоді "Вона така маленька і буде диктувати мені свої правила...!Ні! Мама сказала що сіся краща, значить краща!!!"
А потім почалось щастя! :) Ми повністю повернулись на ГВ і обоє отримували від цього задоволення, доця дуже мало їла чогось крім сісі до року і зараз я вважаю це для неї нормальним (хоча тоді переживала), ми годувались до 2 років і годувались би напевне трохи довше...але я серйозно захворіла і в мене не вистачило сил і підтримки щоб ще продовжити...Хоча потім я шкодувала про таке завершення. Доця жодного разу не хворіла (ну може легкий насморк) під час ГВ, хоча ми з чолоківом кілька раз капітально перехворіли грипом. Через місяць після того як я кинула годувати доця захворіла грипом потім одразу бронхітом і потім запаленням легенів. мождиво причина була в тому що я кинула годувати досить різко і молокаі мене ще було не дуже мало, концентрація антитіл не дуже висока встигла назбиратись в неї...
Чому я вважаю свій такий неодназначний досвід годування успішним? - Тому що ми з доцею багато через що пройшли, але довго зберегли наше годування, багато чому навчмлись, бачили явну користь такого годування і отримували від нього радість і єдність :)

[musia_79]

Моя перша історія ГВ ще не завершена, але щаслива, бо не було жодних проблем ні з грудьми, ні з кількістю молока. Ми навіть мужньо перебороли недавно 2 тижні розлуки і далі продовжуємо їсти цицю.
І хоч я не можу сказати, що була дуже налаштована годувати синочка довше року, бо зазнавала сильного тиску з боку інших людей. Але дуже дякую форумчанам, які просвітили мене і в потрібний момент дали добрі поради. Також надихнула мене на довге ГВ одна стаття, яку я знайшла десь в інтернеті (на жаль, не пам'ятаю де саме) про грудне годування у деяких племенах, близьких із природою та далеких від цивілізованого світу. Там процес ГВ був описаний приблизно так:
"... Дитинка народилася, кілька хвилин приходить до тями, а тоді починає відкривати ротик і шукати предмет для смоктання. В цей момент мама візьме її на руки, прикладе до грудей і не буде переривати годування доти, доки дитинка сама не відпустить груди. Потім малятко засне, а коли проснеться і захоче їсти - знову отримає груди і буде отримувати їх кожного разу коли йому буде потрібно. Для його мами цей процес не буде незвичним, тому що вона все життя дивилася, як годують дітей грудьми інші жінки. Мамі не прийде в голову відволікати дитинку від грудей чимось іншим, вона не запропонує дитині пустушку чи пляшечку, бо в неї їх просто нема. Якщо малятко захоче пити, воно попросить груди і отримає їх, мама не буде допоювати його чимось іншим (а для чого, якщо є молоко). Вночі дитинка буде лежати разом з мамою, бо де ж їй іще лежати? Адже мама гріє дитинку, заспокоює, оберігає. На нічні просьби посмоктати, дитя знову ж отримає груди, як і вдень. Ні дитинка, ні мама навіть знати не будуть, що вони займаються стимуляцією нічного гормона пролактина і нічним смоктанням забезпечують собі стабільну лактацію. Такі знання потрібні лише цивілізованим мамам, яким потрібно довести необхідність нічних годувань. Малюк так і буде отримувати груди на кожну вимогу. Його мама вміє годувати його у різних положеннях, бо більшу частину дня вони з малятком нерозлучні і прив'язуючи дитинку до себе мама робить всі хатні справи. Приблизно з пів-року дитинка починає проявляти інтерес до того, що їсть мама. Мама буде давати йому по крихті того, що їсть сама і тут же прикладе до грудей, щоб дитинка запила молочком, яке містить в собі ферменти, що допоможуть перетравити нову їжу. Так маля поступово навчиться їсти із дорослого столу, і при цьому грудне годування буде збережене. Коли дитятку виповниться рік, мама не буде навіть думати про те, що перестати годувати грудьми. Маля буде прибігати до мами, коли захоче пити чи потребуватиме заспокоєння, буде запивати молочком їжу, яку їсть разом з мамою. Можливість в будь-який момент прикластися до маминих грудей буде такою ж природньою, як можливість дихати, повзати, бігати чи бавитись. Років через два малюк підросте і у нього вже не буде такої потреби у маминому молоці, він почне обходитися без нього, а у мами з'явиться ще одна дитинка..."
Я перечитала ще море літератури і тепер я, як і zajka, затята прихильниця ГВ

[inchik]

Мда...думаю, що кожна годуюча мама може знайти в розказаних історіях і частинку своїх.
Так писати можуть дійсно тільки ті, хто самі таке пережив і як таке переживеш тоді розумієш почуття інших в складні моменти, бо сам через таке пройшов. І через молочні кризи і через нерозуміння в чомусь оточуючих чере стереотипи. Хочеться побажати всім годуючим терпіння, терпіння і терпіння!!!! Бо то того варте!!!

Моя Настуня родилася раніше призначеного...маленька, багато спала, тому приходилося будити, аби погодувати, а та через хвилину смоктання знов засинала на 3-4 години. Дитяча лікар в роддомі порадила давати трохи (небагато) давати суміші задопомогою шприца або пляшечки з тугою соскою (щоб не звикала) а потім тільки груди. Поки маля спало мамі приходилося сціджувати молочко....і вдома те ж саме....були і застої, правда до температури не доходило і мала немала сили з тим впоратися, то тільки самостійне розмасовування і поступове розціджування допомагало і яке то було полегшення і радість, коли пробки в молочних протоках "вискакували" і з якою радістю мала висмоктувала все молоко...як згадаю....мда. Скажу, що і був період, коли приходилося молоковідсосувачем все молоку сціджувати і малій з пляшечки давати все молоко...скажу і таке, що і багато молока пропало, бо не все мала випивала, тому приходилося....ех. Але В 2,5 місяці, коли мала все трохи підроста :), покруглішала сама від пляшечки відмовилася і нізащо не брала ні пустушки нічого. І там ми годувалися до 1 року і 9 місяців, але відлучалися поступово, тому для малої то було майже легко. Знаючи мій характер і вдачу родичі і не дуже намагалися мені там щось радити. До малечі про грудне годування і поради від інших матусь знаходила на іншому фрумі але суто лікарськом, який мені чоловік підкинув і дійсно від таких задушевних розповідей сама наповнюєшся оптимізму і надії і головне віри, що ти зможеш, бо не гірша за інших і мета в тебе благородна!

Успіхів всім!

[Lacky_]

Розкажу свою історію (вибачте якщо надто детально).
Ще до народження дитини, я вже для себе вирішила, що буду годувати грудьми. Читала статті, відгуки, розповіді про проблеми у перші дні після пологів і все більше сповнювалась рішучості. В пологовому будинку донечку приклали до грудей не відразу, а лише після того як зашили мої розриви, десь через годину. Я дуже вдячна чергуючій медсестрі-акушерці, яка допомагала мені на другий день розмасажовувати мої "кам'янюки". Проте залишалась проблема із пласкою формою сосків, через це важко було смоктати дитині. Цю проблему вирішили спеціальними силіконовими насадками. На третій день вже з'явилось молоко.
Коли приїхали додому, мама сказала, що слід зціджувати молоко трошки до та після годування (до - щоб змити якісь там можливі мікроби, а після - щоб побільше приходило молока). Я так поробила лише неділю. По-перше, зціджувати (протягом перших тижнів) було дуже боляче, я ревіла крокодилячими слізьми . По-друге, моя кума (яка мала на 2 роки старшу донечку) сказала, що прекрасно 1,3 роки годувала груддю без всіляких зціджувань і в неї було все добре з лактацією. По-третє, зціджування псують форму грудей. Вичитала, що як тільки дитинка починає смоктати, то йде переднє молоко, яке дуже багато містить води, тому відпадає необхідність допоювати дитинку водичкою (як робили мої бабусі і мама). Десь через 3-4 місяці почалась "молочна криза" молока стало невистачати донечці. Щоб перевірити скільки молока вона висмоктує спеціально важили до і після годування. Виявилось, що замість 120мл дитина випиває лише 70-80мл + стала гірше набирати у вазі, при годуванні різко починала плакати і нервувати (до груді посмокче і плакати, знову до груді, посмокче і плакати...). Намагалась я всілякими способами підвищити кількість молока:пила чаї для лактації, горіхи, гарячі чаї зелені з молоком, супи гарячі, вівсяну кашу, - але не допомогло. Прийшли до висновку, що, мабудь, не тількеи не вистачає молока, а й калорійність в нього низька (це видно і по кольору і по відцидженому молоці, яке трохи постоїть). Була ще одна проблема, майже, з народження - донечка дуже часто і чимало (більше 2 ч.ложок) відригувала молока. Отже, за рекомендацією педіатра ми почали підгодовувати спеціальною суммішю, яка повинна була зменшити відригування і підгодовувати. ГВ я продовжувала. З 6 місяців почали підгодовувати пюрешками, кашками, але продовжувала догодовувати груддю так, доки Поліночці не виповнилось 1,2 роки. Відлучала поступово: спочатку зменшила кількість денних годувань, а потім нічних.
Дуже допомагало мені ГВ вночі, поклала біля себе і спиш, а при необхідності годуєш.
Раджу всім матусям годувати груддю - це дуже зближує з дитинкою, ніби створює невидимий взаємозв'язок і дає можливість пережити неповторні позитивні емоції!!!

[Ластівка]

Привіт! А от і моя історія... Молочко (точніше молозиво) у мене з'явилося ще в роддомі, на другий день після родів. Я теж вирішила неслухати нікого і робити так як прочитала у різних виданнях (інтернету ще не мала). Я ніколи не дотримувалась ніякого режиму і завжди годувала доцю тоді, коли вона хотіла. Також я не зціджувалась і не пила спеціальні напої - молока завжди хватало. Спали ми разом (до 10 міс.) - це просто СУПЕР!!! Моя Аделіночка до 5 міс. смоктала ВИКЛЮЧНО мамине молочко, гарно набирала вагу і була досить спокійною (така вона і сьогодні). Після 5 міс. я почала їй давати по чуть-чуть яблучного сочку. Суміш кілька раз пробували давати (у мою відсутність), але вона не їла її. До 7 міс. вона взагалі не хотіла більше ніякої їжі і якщо чесно я стала хвилюватись, адже її ровесники уже багато чого їли. Але все пішло якось само по собі. Після 7 міс. єдине, що вона почала їсти - це гарбузове пюре (саме або з картопелькою). А пізніше (в 9 міс.), коли я витіснила одне годування, вона почала їсти і гречку. Каші вона не хотіла їсти і не їсть по сьогодні. У 1 рік і 2 міс. ми вже гамкали мамине молочко тільки 3 рази в день. А з 1 року і 4 місяців і до сьогодні ми на ГВ тільки 1 раз на добу (перед сном якщо не посмокче ціцю - не засне). Хочу сказати, що немає нічого кращого, як дивитися як твоя дитинка, притулившись до тебе, така маленька і беззахисна, смокче груди. Ось така наша історія ГВ.
Доречі наша доця досі не хворіла (соплі не в рахунок) і я впевнена, що це завдяки маминому молочку.

[олена_т]

І я хочу поділитись. А перш за все я згідна зі всіма, хто каже "нікого не слухати".
Хоча я годую тільки 4 місяці, але проблеми вже були.
Перша: на 3-й день після пологів мене подивилась сестра, і з першими ознаками мастіту виписали додому. Понавиписувала всяких "аптечних прикладалок" і масти собі голову. Але мама знайшла чудо-медсестру, яка і груди мені розмасажувала, і сказала саме головне в житті (як і казала zajka) "твій рятівник твоя дитина".
Друга: десь в 1,5 місяці молока нема Я теж багато читала і в "Малечі" теж. Почала багато пити і прикладала, прикладала, прикладала. День, два, три - є!!!
Третя: десь в 4 місяці стаю зранку і мене одна грудь набрала зночі (хоча я і годую вночі) почервоніла і болить. Пробувала сцідити - болить і ні капельки. Подзвонила до чудо-медсестри, вона мені порадила прикласти тісто з меду і горілки і дитину. А наш тато каже "доця, поможи мамі, ти ж її рятівниця". Як і в багатьох історіях, появилась свекруха "недавай ТО дитині ". По-перше не ТО, а мамине молочко. А по-друге, ми (підтримка чоловіка в мене железна), як завжди, її не послухали і після декількох спроб доця поїла і мені відразу стало легше. А через день пройшло. не знаю, в чому була причина, але не боюся повторитись - слухайте себе, свою дитинку і будьте впевнені.
І ще таке питання: чому ті свекрухи, виховавши своїх дітей і внуків, говорять такі дурниці. Нехай краще не пхаються, порадниці

[Ірина П.]

Годуючи дитину груддю ви не тільки даєте їй поживу, а й спілкування , любов. Звичайно бувають випадки коли мама не може годувати дитину своїм молочком. А деякі просто не хочуть , боячись за свої "втрачені форми". Проте це вирішуєте ви самі. Я після кесарів розтину спочатку не мала молока. дитинку догодовували в роддомі. навіть суміш купили додому. Проте налагодження домашної атмосфери , правильне та здорове харчування та усмішка моєї дитини сприяли появі молока. І тепер я щаслива мама, що дарую це своєму синочку. Саме головне, що тоді спочатку я не зупинилася, а наполегливо працювала. Проте багато хто відмовляв і пропонував піти на суміші, мовляв у багатьох після кесарів розтину немає молока. Яле мої старання видалися не марними.

[Русалочка]

А ось і моя історія.
Молочко у мене прибуло на другий день після пологів.Я дуже чекала,коли принесуть донечку для годування-бо це перше незабутнє спілкування з дитиною.Пам"ятаю,як акушерка вчила мене правильно годувати,а доця сама зметикувала,що і як робити.Таке неземне відчуття ,коли здається,що нема нікого більше в світі,тільки ти і вона.Під час годування,я розказувала про сім"ю нашу,про те,як усі з нетерпінням чекають на неї.А вона так уважно слухала,ніби усе розуміла.
Молока в мене було досить багато.Софійка багато не гамцяла,тому груди набрали і стали твердими,як камінь.Лікар це вчасно замітив і навчив зціджувати молоко.Це був страшний біль,але заради донечки,я готова була робити це ,лиш би вона мала молочко.Годувати грудьми я мріяла ще під час вагітності.Думала,що погодую хоч 3 місяці(так годувала сестра двох дітей і мама нас також).Але сталось так,що годую дотепер.Софієчці уже 1рочок і 4 місяці.Надіюсь годувати і надалі,бо молока маю досить і зараз.
Звичайно було важко цілими дняьи і ночами зціджувати груди,але інакше вони так набирали,що доця немогла захопити сосок.Чоловік все жартував,що на мені можна бізнес робити.Я могла б вигодувати ще 2 діточок.Крім того,треба було дотримуватися дієти,щоб Софієчка не мала проблем із животиком.
Прикорм почала давати з 6-ти місяців,але все готувала на своєму молочці : і бульбочку, і кашку.Доцю ніколи не колисала,досить дати циці і вона засинає-в цьому є великий плюс.Хоч Софієчка хворіла(мала 2 рази ангіну),та проходило їй швидше ,і у легшій формі.Єдине,що є незручності вночі-вона може прокидатися кілька разів,щоб поцмакати цицю.Ніяк не можу її відучити!
Мене багато друзів питали, чи робила я щось для того,щоб годувати так довго,а я відповідала,що головне мати бажання!

[voloshehka]

Дозвольте і мені приєднатись до цих вельми зворушливих розповідей. Отже так: у мене двоє діток, старшу дитину я годувала 1,5 місяці, це дуже мало і не розумно, і з часом до мене дойшло. Під час другої вагітності, я готувала себе до того що маю годувати дитинку якомога довше, я з нетерпінням чекала тої миті коли народиться моє дитятко, щоб прикласти його до грудей. І от ця мить настала, мить великого щастя, коли на світ з"явилася моя донечка. Ще в роддомі, коли масажистка прийшла допомогти правильно зцідити молочко, додала мені впевненості, мол з твоїми грудьми до пів-року точно годуватимеш, а далі як сама покеруєш. Ще дуже допомагала мені моя коліжанка, яка вже мала досвід у грудному годуванні. Вона постійно мене підтримувала, особливо в перші місяці, коли молочко то є, то іде на спад. Ми спілкувалися по телефону, бо вона живе у іншому місті, але цьго було достатньо. Дуже важливо, коли поруч тебе є люди, які завжди підтримають і допоможуть. Як на мене то з самого початку народження дитини, потрібно зрозуміти і закласти у своїй голові, що грудне годування це обов"язок, це святий природній процес, місія кожної мами, бо молочко це найцінніше, що ми можемо дати нашим малюкам.
З моменту народження і до пів-року моє дитя не мало нічого в ротику крім маминої циці. Ми не пили водички, не смоктали пустушку, нас не турбував животик. А ще це дуже зручно, оскільки практично з 1-го місяця ми постійно кудить їздили, не хвилюєшся де і що готувати дитині.
Через кілька днів, нам буде рочок, ми багато чого їмо, але циця для нас залишається джерелом спокою і чимось дуже-дуже смачненьким!!!