Мама найдорожче Боже творіння легенда про маму
#1
Відправлено 28 жовтень 2008 - 11:31
Шість днів та ночей він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:
— Ти стільки часу витрачаєш на неї!
— Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо запитав:
— Шість пар рук?
— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.
— Аж стільки! — скрикнув ангел.
Бог ствердно кивнув. Потім додав:
— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “ Що ви там робите, діти? ”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.
— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.
— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.
— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.
— Вміє думати? — спитав ангел.
— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.
— Тут щось стікає, — сказав здивовано.
— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.
— А для чого вона? — спитав ангел.
— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.
— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.
Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:
— Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.
(Ерма Бомбек)
***
...Молода жінка залишила своїй матері такого листа: "Коли ти, думаючи, що я не бачу, повісила на холодильнику мій перший малюнок, у мене з'явилось бажання малювати.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, нагодувала кота-волоцюгу, я зрозуміла, що слід піклуватись про тварин.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, готувала торт на мій день народження, спеціяльно для мене... Я зрозуміла, що дрібні речі теж можуть бути винятково важливими.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, молилась, я теж повірила в існування Бога, з яким завжди можна розмовляти.
Коли ти, думаючи, що я вже сплю, цілувала мене, я зрозуміла, що любиш мене.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, зрошувала свої очі рясними сльозами, я зрозуміла, що часом стаються прикрі речі, але сльози допомагають.
Коли ти, думаючи, що я не зауважую, посміхалась, і я хотіла бути люб'язною й увічливою, як ти.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, переживала за мене, і я хотіла бути собою.
Коли ти думала, що я не бачу, я все бачила, тож дуже дякую тобі за все, що ти робила, думаючи, що я не могла цього бачити".
#2
Відправлено 11 листопад 2008 - 14:54
#3
Відправлено 11 листопад 2008 - 15:54
Справді, я так рідко говорю людям, яких люблю, наскільки вони дорогі мені і важливі. Щоденна життєва суєта так засмоктує, що інколи навіть не вистарчає часу глянути вгору і подивися, яке прекрасне небо у нас над головою. Треба мінятися
Зате, яке щастя, nikavika, що ти сама - МАМА
#4
Відправлено 11 листопад 2008 - 19:07
#5
Відправлено 19 листопад 2008 - 20:32

Щастя бути мамою...
#6
Відправлено 20 листопад 2008 - 14:45
І я зрозуміла, що мама таки права. :D
Тільки я намагаюся більше приділяти дітям уваги, бо в моєї мами завжди не було часу ( така робота).
#7
Відправлено 20 листопад 2008 - 14:58
#8
Відправлено 16 грудень 2008 - 18:50
З офіційним виглядом він подав картку мамі.
Мати витерла руки і прочитала:
„Очищення стежки від бур'янів – 1 гривня;
прибирання кімнати – 2 гривні;
купування молока – 50 копійок;
догляд за сестричкою (3 вечори) – 3 гривні;
отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 5 гривень;
викидання сміття щовечора – 2 гривні;
разом – 13 гривень 50 копійок”.
Мати зворушено подивилась синові у вічі.
В пам'яті вона перебирала спомини.
Тоді взяла ручку і на зворотньому боці картки написала:
„За те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0 гривень;
за ночі, проведені коло твого ліжка, коли ти хворів – 0 гривень;
за хвилини, коли потішала тебе у смутку – 0 гривень;
за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 гривень;
за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 гривень;
за всі сніданки, обіди, вечері, полуденки і канапки до школи – 0 гривень;
за все, що даю тобі щоднини – 0 гривень;
разом – 0 гривень”.
Мати скінчила писати й посміхаючись віддала картку синові.
Той прочитав написане і на його очах виступили дві великі сльозини.
Тоді хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку: «Оплачено». Потому кинувся мамі на шию і розцілував.
Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків, усе закінчується.
Любов – або безкорислива, або її немає.
Користувач подумав і додав через 3 хв.:
це дуже особисте, це моя проза.
...Мне 5 лет. У меня очень болит горлышко, и я хочу пить. «Мама» шепчу я в полудреме. Ты просыпаешься, ты не можешь не услышать свою маленькую принцессу. "Хочу пить" Ты идешь на кухню уставшей походкой. Это уже не первый подъем этой ночью, у тебя завал на работе, но ты успела в обед прилететь домой, накормить меня, вечером проверила уроки сестры и накрахмалила ей передник для школы. Я пью чай с малиной и довольная засыпаю от твоего поцелуя.
…Мне 10. У тебя День Рождения. Мы с сестрой за неимением доходов решили в подарок тебе испечь торт. Увидев наш подарок ты обреченно улыбаешься. Накрываем стол. Не знаю, в итоге, каков на самом деле был тот торт и где он пропал, но после ужина ты нас выцеловуешь и мы счастливы.
…Мне 13. Моя первая любовь, конечно несчастливая. Я становлюсь капризной грубиянкой, успеваемость снижается, я все-время плачу, закрывшись в своей комнате, и слушаю музыку, ни с кем не разговариваю, а с отцом только ссоры. Вечером ты тихонько заходишь и садишься на кровать. Молчишь. О чем ты думаешь? Подбираешь слова? Тихонько начинаешь рассказывать историю одной девушки.… Сначала я слушаю с раздражением, потом проникаюсь, дальше мы плачем уже вдвоем. Ты выходишь, оставив меня засыпающей, я уже не плачу, мне даже не так больно, да и как-то глупо из-за него так мучиться! Уже утопая во сне, в моем сознании рождается мысль, а ведь это твоя история!
… Мне 18. Среди моих друзей ты сама строгая мамаша. Тебя боятся даже мои кавалеры. Но свои секреты я делю только с тобой. И никто из друзей не поддерживает мое маленькое сердечко так, как это делают твои нежные руки. Ты недовольна и разочарована моим очередным выбором. Ты не можешь понять, как из большого количества хороших мальчиков я могла выбрать самого большого придурка. Сначала ты, недоумевая, сводишь плечи, потом ты открыто выражаешь свое недовольство, дальше ты просто запрещаешь мне с ним встречаться! Как смешно звучит!!!! Сколько нужно было выплакать слез, наговорить кучу гадостей и как сильно тебя обидеть, чтобы только потом мне дошло – ТЫ БЫЛА ПРАВА, МАМА!
…Мне 21. Я считаю себя довольно взрослым и самостоятельным человеком – с высшим образованием и хорошей работой. Я выхожу замуж. «Мам, а ты как думаешь?» Довольно самостоятельная личность не может не спросить совета у ангела, сопровождающего ее всю жизнь. Она грустно улыбается и целует меня в лоб «Решай сама»…
Мама, хоть один единственный раз, хоть когда-нибудь я сказала тебе спасибо, мам????
Мамочка, спасибо тебе, спасибо…
#9
Відправлено 16 грудень 2008 - 20:53
Когда-то в детстве образ мамы мы рисовали на листке
Черты простые и улыбка пылятся в чьем то сундуке
И на рисунках тех наивных, не смелой детскою рукой
Любовь свою мы рисовали, тепло, внимание и покой
Внимания часто не хватало, и все не так, все на лету
И вот уж детство, теряя годы на ходу
Осталось только слово мама...
И образ детский и смешной
Там на листке она с цветами, с кудрявой рыжей головой
И взрослой жизни суматоха, закрутит нас в круговорот
И будут дети, даже внуки, но маму кто же нам вернет?!
Не ту с которою стесняясь, поговоришь о том о сем
А ту которая жалела и пела песни перед сном
И я сама уж мамой стала
И дочка это жизнь моя!
Хочу чтоб ласки ей хватало, какой не получила я
Но дочка спит и свет погашен
Одна ложусь сейчас в кровать
И так тоскливо, пусто даже
Что в двух словах не передать
Я тоже маленькая дочка!
И в темноте лежу молчу
В душе сейчас моей малышка, заплачет
К маме я хочу!!!
Хочу чтоб мама пожалела, и спела тихо перед сном
И детскую склонить головку, с седым уж первым волоском...
Я дуже-дуже люблю свою мамусю. Й щоб в моєму житті не сталось вона для мене найцінніший скарб.

#10
Відправлено 17 грудень 2008 - 13:00
і це я зрозуміла тільки коли одружилася і пішла з твого дому у дім чоловіка...
знаю, що ти не прочитаєш ці рядки, бо ти не дуже любиш цей технічний прогрес, комп'ютери, інтернет...
просто знай що Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, моя рідненька!!!

я вірю в дива
#11
Відправлено 18 грудень 2008 - 16:20
МАМОЧКО, я тебе дуже сильно люблю.
Будь завжди весела, щаслива і здорова! І пробач за біль, яку я коли-небудь тобі заподіяла!
#12
Відправлено 18 грудень 2008 - 16:50

"Все, що існує на світі, колись було мрією". К. Сендберг
Поганий правопис розвиває уяву
#13
Відправлено 09 січень 2009 - 13:03
#16
Відправлено 22 січень 2009 - 21:01
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, Небесна Ісусова ненько.
Благаю у Тебе дрібними сльозами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам надай силу,
Щоб нами раділа, пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До Тебе, Царице, на сонячнім троні

"Все, що існує на світі, колись було мрією". К. Сендберг
Поганий правопис розвиває уяву
#17
Відправлено 02 лютий 2009 - 21:51
#18
Відправлено 02 лютий 2009 - 22:48
#19
Відправлено 07 березень 2009 - 13:12
#20
Відправлено 22 березень 2009 - 00:06
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
Мамусю, я тебе дуже сильно люблю!!!!!!!

Допомога



























[/url]











