[iraart18]

Я розійшлась з громадянським чоловіком. Зараз виховую дитину сама. Я знаходжусь в декреті і ходжу на роботу, бо треба жити. Якщо є такі як я, напишіть будь-ласка, як живете. Мій бувший чоловік навіть не цікавиться сином і у всьому звинувачує мене.

[Осока]

Ми не друзі по нещастю... Але все ж! Кожен другий шлюб, зареєстрований в Україні (а не то, що громадянський), розпадається. В мене дуже багато знайомих і подруг, які в подібній ситуації... Нажаль, соціальне та економічне положення жінки в нашому суспільстві не дає змоги почувати себе комфортно в таких випадках... Та все ж тримайтесь! Головне, що у Вас є маленьки диво - Ваша дитинка. Ви обов"язково будете щасливою! А труднощі? в кого їх немає?
Якщо готові шукати "правду і справедливість" - спробуйте через суд встановити батьківство. Тоді Ви матимете право на стягнення аліментів на утримання дитини. Випадків позитивного вирішення подібних справ досить багато... Але зважте, що правда і справедливість - у лапках. Бо наші суди, самі знаєте... А якщо Ви дуже горда і незалежна - наплюйте на Вашого колишнього бойфренда. Як кажуть, "если от Вас ушла девушка, то неизвестно, кому повезло!".

[Світланkа]

Я не така як ви, але спробую трохи розрадити.
В мене є знайома, має чоловіка і маленького синочка. Чоловік працює, але грошей додому не приносить - все залишає в гральних автоматах. Жінка розривається між роботою і дитиною. Та ще в придачу до всього сплачує борг, бо чоловік заклав хату щоб взяти кредит на погашення грального боргу. Вигнати його не може, бо хата чоловікова, а жити більше ніде, бо вона з іншого регіону. Хоча можна розлучитись, знімати квартиру, і жити краще ніж тепер. Та по невідомим мені причинам вона цього не робить. А була в них хороша сім"я,і був він нормальний чоловік, мав дуже гарне становище в суспільстві.
Тож не впадайте у відчай, бо завжди є той кому гірше

[iraart18]

Осока (27.10.2008, 0:36) писав:

Ми не друзі по нещастю... Але все ж! Кожен другий шлюб, зареєстрований в Україні (а не то, що громадянський), розпадається. В мене дуже багато знайомих і подруг, які в подібній ситуації... Нажаль, соціальне та економічне положення жінки в нашому суспільстві не дає змоги почувати себе комфортно в таких випадках... Та все ж тримайтесь! Головне, що у Вас є маленьки диво - Ваша дитинка. Ви обов"язково будете щасливою! А труднощі? в кого їх немає?
Якщо готові шукати "правду і справедливість" - спробуйте через суд встановити батьківство. Тоді Ви матимете право на стягнення аліментів на утримання дитини. Випадків позитивного вирішення подібних справ досить багато... Але зважте, що правда і справедливість - у лапках. Бо наші суди, самі знаєте... А якщо Ви дуже горда і незалежна - наплюйте на Вашого колишнього бойфренда. Як кажуть, "если от Вас ушла девушка, то неизвестно, кому повезло!".

Я хотіла, щоб він зробив експертизу, але він казав, що і так знає, що це його. Але тепер мені цього не потрібно. Я не хочу від нього бачити нічого. Він дитиною навіть не цікавиться. За 4 місяці ні разу не запитав, як син. А тих 100 гривень, що він мені давав раз на три місяці хай краще проп"є. Це ти добре написала "если от Вас ушла девушка, то неизвестно, кому повезло!". Я не пропаду. В мене є велика родина, вони мені дуже помагають і дуже їм за це дякую. І саме головне - це мій синочок. Я знаю, що маю для кого жити.

[iraart18]

Світланочка (27.10.2008, 1:02) писав:

Я не така як ви, але спробую трохи розрадити.
В мене є знайома, має чоловіка і маленького синочка. Чоловік працює, але грошей додому не приносить - все залишає в гральних автоматах. Жінка розривається між роботою і дитиною. Та ще в придачу до всього сплачує борг, бо чоловік заклав хату щоб взяти кредит на погашення грального боргу. Вигнати його не може, бо хата чоловікова, а жити більше ніде, бо вона з іншого регіону. Хоча можна розлучитись, знімати квартиру, і жити краще ніж тепер. Та по невідомим мені причинам вона цього не робить. А була в них хороша сім"я,і був він нормальний чоловік, мав дуже гарне становище в суспільстві.
Тож не впадайте у відчай, бо завжди є той кому гірше

Дуже дякую Світланочка, але я не впадаю у відчай. Зараз сама я живу набагато краще, ніж разом. Раніше я свого бувшого чоловіка тверезим не бачила майже ніколи. Я сиділа дома, прала, варила їсти, а він кожен вечір приходив п"яний не знати звідки і робив день газди. Коли він мене побив мій терпець урвався - я пішла. Ще пару місяців вряди-годи показувався до дитини, а тепер все. Я цю групу створила, щоб поговорити з подібними людьми, або хто розуміє цю ситуацію.

[Світланkа]

Справді, щоб зрозуміти ситуацію, треба в тій ситуації опинитися, бо радити чи говорити будь що не побувавши в вашій шкурі, це те саме, що говорити лікарю як робити операцію. Я можу собі тільки уявити як вам важко, бо без допомоги все треба робити самій. А ще як не дай Боже захворіти, то поки хтось з рідних приїде, навіть нікому вам допомогти, в аптеку сходити і т.п. Я знаю всі хатні клопоти, і знаю що це не простий труд, а ще на роботу треба встигнути, і все самій. Співчуваю. Чоловіки ніколи не можуть оцінити того що робить жінка, їм завжди здається, що якби не вони..... то світ би розвалився. Ви молодець,що зуміли піти від цього всього, бо багато жінок живуть і терплять.
Чисто з цікавості, можете не відповідати якщо не хочете, - ви до весілля не бачили що то не буде з ким жити? Чи такого не було?
Скільки ви зустрічалися?

[Roksolana]

Дійсно, сумно коли немає поруч чоловіка... Але не знаєш як краще: хай ВІН буде коло тебе, постійно пяний та агресивний чи хай ЙОГО взагалі не буде поруч... Думаю, краще друге. У мене є знайома, вона має чоловіка та 2 діток. Але вдома він наче тиран, а коли випє, то взагалі може її з дітьми вигнати з хати і дзвонить її батькам хай їдуть забирати своїх внуків та доньку... Коли це відбувається коло тебе, то починаєш задумовуватися: а чи потрібен ВІН взагалі?
Також у мене є знайомі, які самі виховують діточок без допомоги чоловіків. І нічого, діточки ростуть, мами мають для кого жити, а в цьому випадку, на мою думку, програють лише їхні чоловіки, які не бачать своїх діточок...
Отже, я думаю, краще дитині жити з мамою у спокої, теплі, мирі, ніж всією сімєю (маю на увазі, з батьком) - у постіних сварках, чи навіть бійках!

[lorochka]

Заради дитинки жінка пройде любі перешкоди.Ваше янголятко зробить вас ще сильнішою,дитинка трошки підросте і вам стане легше.З часом влаштуєте своє особисте життя,дуже часто зустрічається,що нерідний тато любить чужу дитину як свою.Бажаю вам всього найкращого в майбутньому,а на сьогоднішній день багато терпіння,Любов саму справжню,саму щасливу,саму бажанну,саму,саму,саму...ви вже маєте-це Ваша манюся.

[Сонячна]

Цитата

iraart18'date='27.10.2008, 1:11' post='40335']
Коли він мене побив мій терпець урвався - я пішла. Ще пару місяців вряди-годи показувався до дитини, а тепер все. Я цю групу створила, щоб поговорити з подібними людьми, або хто розуміє цю ситуацію.

Це дуже добре, що твій терпець урвався досить швидко, бо більшість жінок роками терплять психологічні та фізичні знущання, вірячи у те, що "отой" раз був останнім і далі все налагодиться. Терплять, страждають, заради чого? Життя в постійній напрузі не несе нічого хорошого окрім того, що жінка поволі перетворюється на хворобливу шкапу, а діти ростуть з купою непотрібних комплексів.
iraart18', ти врятувала себе і свою дитинку.

[Коліжанка]

У мене була знайома, яка жила в сімї, де були постіні сварки між мамою і татом, тато пив, дома кричав на всіх. Отаку сімю вона запамятала і коли вона виросла і запитала мамо, то чому ж ви не розійшлися? То мама сказала: та ради тебе дитинко, би у тебе був тато. А вона каже: мамо , та я 100 разів думала, краще б ви розвелися, ніж я маю такий жах все життя бачити. Так що може краще бути самій, ніж з людиною, яка нічого доброго не вміє. А там час покаже, в житі часто буває, що люди вдруге закохуються і стають дуже щасливими!

[Sweet one]

моя подруга завагітніла вперше у 36 років.її громад.чоловік пішов від неї одразу, як дільки про це дізнався (у нього вже була дитина від 1 шлюбу і він тільки розлучився).не забирав він і її з пологового будинку. вперше прийшов, коли малюку було 2 місяці і......залишився.пив в той час немало,ще й без роботи залишився.подруга його прийняла таким.на щастя, їй вдалося цю проблему подолати, але скільки на це пішло її нервів,здоров я та РОКІВ,знають лише найближчі.....

[varvara]

iraart18 (27.10.2008, 1:11) писав:

Дуже дякую Світланочка, але я не впадаю у відчай. Зараз сама я живу набагато краще, ніж разом. Раніше я свого бувшого чоловіка тверезим не бачила майже ніколи. Я сиділа дома, прала, варила їсти, а він кожен вечір приходив п"яний не знати звідки і робив день газди. Коли він мене побив мій терпець урвався - я пішла. Ще пару місяців вряди-годи показувався до дитини, а тепер все. Я цю групу створила, щоб поговорити з подібними людьми, або хто розуміє цю ситуацію.

Люба моя, да ви щаслива жінка!!!! Я з таким ото "чоловічком" (причому законним) промучилась 15 років-((((((((( 15 найкращих своїх років занапастила, дитячу психіку занапастила все думалось-хотілось щоб поправилось на краще. А нічого не поправилось, бо козел голубом не стане-(( отож нарешті я таки звільнилась від того жаху , але ж 15 років двох життів....... Так шо тіштеся, що ви пішли так рано, не дай Боже до такого повернутися і всьго Вам найкращого

[olyalya83]

я зараз теж в дуже складній ситуації(((( живемо з хлопцем вже майже три роки разом, коли завагітніла, він сказав, що дитинку будемо залишати, але розписуватись не будемо, бо його лякає одруження... є вже писала про це в іншій темі... а останнім часом він дуже змінився... практично не розмовляє зі мною, а як і розмовляє, то тільки грубить... я не могла зрозуміти, що з ним сталося а вчора він взагалі довів мене до істерики, сказавши, що в вагітності винна лише я, і було б краще, якби я зробила аборт .. я була в шоці(((((((( такого від нього я не чекала.. його ніби підмінили.. тепер я не знаю, що мені робити, але однозначно дитинку я залишу, адже вона ні в чому не винна... мені зараз дуже важко... але намагаюсь, не зациклюватись на цьому, бо зайві переживання меня зараз не потрібні...

[Julian]

olyalya83 (5.11.2008, 8:47) писав:

я зараз теж в дуже складній ситуації(((( живемо з хлопцем вже майже три роки разом, коли завагітніла, він сказав, що дитинку будемо залишати, але розписуватись не будемо, бо його лякає одруження... є вже писала про це в іншій темі... а останнім часом він дуже змінився... практично не розмовляє зі мною, а як і розмовляє, то тільки грубить... я не могла зрозуміти, що з ним сталося а вчора він взагалі довів мене до істерики, сказавши, що в вагітності винна лише я, і було б краще, якби я зробила аборт .. я була в шоці(((((((( такого від нього я не чекала.. його ніби підмінили.. тепер я не знаю, що мені робити, але однозначно дитинку я залишу, адже вона ні в чому не винна... мені зараз дуже важко... але намагаюсь, не зациклюватись на цьому, бо зайві переживання меня зараз не потрібні...

Я думаю що вашому хлопцеві просто потрібен час щоб звикнути до того що він буде батьком.В моїх друзів була похожа ситуація але вони тільки прозустрічались 8міс. і коли взнали що вних буде дитина хлопець настоював на тому щоб зробити аборт, але Слава Богу його щось "надорозумило", і в них на сьогоднішній день синочок якому 10-місяців і тепер віж вже (батько), то просто не уявляє свого життя без цієї дитинки. Вам просто потрібно почекати і набратись терпіння, я впевнена в тому що він на це скоро буде дивиттись з другої сторони.

[mary]

В лютому цього року я пішла від чоловіка. Причин, як мені здавалося було достатньо. Живу тепер з мамою, братом, його дружиною і племінничкою приблизно такого ж віку як і моя доня.
Кілька місяців тому ми з чоловіком знайшли якийсь-такийсь шлях до примирення і успішно по ньому йдемо. Проте після всього того я не поспішаю до нього повернутися. Особливої допомоги я від нього так і не відчуваю, дитину він бачить практично так само як і за спільного існування - 1-2 рази на тиждень, а то і менше. Всяке в житті буває.
Але доця знає що в неї є тато, що він приходить, що в родині немає сварок і все спокійно, її любить і мама і тато, а те що ми живемо не разом поки для неї не є проблемою. Хоч часом і питає чому ми не живемо з татом.
Сподіваюсь що все ж ми навчимося з ним разом жити. Якщо не заради наших почуттів і сімейного спільного щастя, то заради доні.

Тож iraart18 не засмутчуйтесь. Воно, як показала практика і досвід багатьох жінок, краще без такого чоловіка, ніж з ним. Ви молодець.
Я тепер достеменно знаю, що присутність чи наявність чоловіка - це не головне в житті. Довкола вас є багато людей, здатних допомогти і підтримати краще, ніж чоловік. Думаю ви це вже знаєте. У вас буде все добре. Це "добре" вже є, а буде ще краще.

[Julian]

mary "Думаю ви це вже знаєте. У вас буде все добре. Це "добре" вже є, а буде ще краще."

[olyalya83]

Julian (5.11.2008, 12:55) писав:

Я думаю що вашому хлопцеві просто потрібен час щоб звикнути до того що він буде батьком... ...Вам просто потрібно почекати і набратись терпіння, я впевнена в тому що він на це скоро буде дивиттись з другої сторони.

дякую, Julian, за ці слова підтримки... мені теж дуже-дуже хочеться вірити, що все так і буде))))))))))))))))

[tusij]

olyalya83, , в Вашем положении главное спокойствие и подавить обиду. Я понимаю, что обида гложет, хочеться чтобы с тобой посюсюкались, постоянно говорить о своем приятном положении. Но парень испуган, ничего страшного. Старайтесь жить как жили, и только временами порциями подавать инфо для будущего папы. Когда будет УЗИ всеми способами постарайтесь его с собой взять. Если не захочет идти, придумайте всякий повод. И терпения Вам. Тяжело, но нужно воспитывать будущего папу, он не готов, но есть время. Если он сказал за аборт, покажите ему фильм, как дите мучится во время этой ужасной процедуры, может это повлияет. Вообщем по максимуму включите женскую хитрость. Главное чтобы он успокоился и почувствовал что все меняется в еще лучшую сторону и нет повода для паники. Кто-то ему подпортил в его прошлом понятия брака и семьи и Вам предстоит нелегкая задача все исправить. Удачи Вам. Не поддавайтесь на его агрессивные выпады, будьте паенькой, а уж малыш свое дело сделает.

[olyalya83]

tusij (6.11.2008, 0:00) писав:

olyalya83, , в Вашем положении главное спокойствие и подавить обиду... ...Не поддавайтесь на его агрессивные выпады, будьте паенькой, а уж малыш свое дело сделает.

tusij, Ви так гарно все написали, що у мене аж сльози виступили.. сльози радості))))))))) бо я справді повірила, що все так і є, як Ви написали)))))) тому на 100% скористаюсь Вашими порадами)))))))))) і впевнена, що все у нас буде добре)))))))))) Дякую Вам дуже-дуже))))))

[Антік]

olyalya83, думаю, твій хлопець зміниться, коли побачить свою дитинку, коли візьме її на руки. Ось тоді від відчує відповідальність, захоче створити спражню міцну сім*ю.
Але якщо чесно, мене дивують такі чоловіки!