[гра з вогнем]

Яке ваше ставлення до фізичних покарань? Наскільки вони поширені та за яких умов виправдані?

Шановні модератори, я знайшла подібну тему, але вона більше стосується взагалі покарань, мене цікавить виключно аспект фізичного покарання.

[Світла]

Нажаль, ще доволі поширені. Я й сама (рідко правда), але буває не стримуюсь та й вдарю по попі. Жалкую потім страшенно...

[Teтянка]

Так багато треба прокоментувати...
1)проти фізичних покарань я проти,але вони були,є і будуть...
2)якщо мене достати,то налуплю !!!ще є деякі моменти,коли я можу вдарити без попередження,на якомусь підсвідомому рівні(наприклад,коли раптово полізти до обличчя руками,навіть для того,щоб струсити крихту)
3)виправдати це не можна...
4)трохи допомагають у вихованні,але не надовго
5)чужі люди бити чужих дітей не мають права!
6)мама періодично могла вдарити долонею так,що відбитки пальців можна було робити, а тато більше лякав ремнем скрипучим...

[zajka]

Я проти фізичних покарань. "Своїх дітей бити не буду" - так я вирішила в дитинстві, коли час від часу "діставала" від мами. Доню до цього часу не била жодного разу, сподіваюсь і надалі так буде. Коли вже дуже "киплю", можу посадити її на стілець в коридорі, щоб подумала над своєю поведінкою, а сама виходжу в іншу кімнату, щоб заспокоїтись.
Мені здається, іноді фізичними покараннями можна добитися "послуху", але якою ціною? Психіка і фізичне здоров"я дитина дорожчі, як на мене. А виховувати треба іншими методами. ...ІМХО

[гра з вогнем]

спробую і я відповісти.
я проти фізичних покарань, але погоджуюся, що метод "кнута та пряника" ніхто не відміняв. але всі забувають, що цей метод дуже добре працює з тваринами (позитивне та негативне підкріплення), коли іншими шляхами досягнути бажаної поведінки практично не можливо. діти ж не тварини, але чомусь часом обирають цей найлегший шлях. оскільки негативне підкріплення вимагає дуже мало повторнеь для закріплення бажаної поведінки.
метод дієвий, але як на мене дуже впливає на становлення особистості дитинки і тому не прийнятний. інколи не так, як би того хотіли батьки.
тому я не вважаю таким метод виправданим.

я намагатимуся не використовувати фізичних покарань у вихованні своєї дитини. інколи я дуже запальна, але буду стримуватися!

мене батьки інколи карали. я досі пам"ятаю свої образи. хоча у мене дуже хороші стосунки з батьками.

[ROMZES]

викладаю свою особисту думку і бачення.
з Борюньою поставив собі за ціль до трьох років перестати шльопати (так я вважаю фізичні покарання потрібними, але!!!... чит. далі) і я це виконав. Метода проста - папа раз сказав, другий раз прикрикнув, третій дав по попі! Результат папа підвищив голос і це вже попередження! до цих пір не маю ніяких проблем з сином ( на відміну від мами, яка загалом в попу цілує а дуже дуже рідко може дати лупки), після трьох років всі питання вирішуємо доводами, а коли бешкетує досить прикрикнути і порядок відновлено.
з меншим планую дотримуватись тої ж методи, але лише тоді коли він розуміє за що дали по попі, або по ручкам (краще вдарю я чим струм) коли наприклад лізе в розетку, і з обов"язковим поясненням.
Мене били, досить часто і досить сильно, в основному батько. Чого на мені тільки не було злаиано(з того що ламається) але таке покарання то або зрив злості, або просто знущання з дитини.
Я ніколи:
не бив дитину по голові (щолбани, фрічки, ложкою)
не ставив дитину в угол, тим більше на коліна, і на горох (я відправляю на диван посидіти подумати)
не забороняв дитині сідати за стіл їсти і їсти взагалі
не виганяв з дому
старшому пару раз перепадало трохи бур"яниною, але я ніколи не бив дитину чимось і тим більше до синців, або до крові
і ніколи цього не зроблю!!!! (хоча вважаю що є випадки в які краще б моя дитина не попадала, але це інша тема)
вважаю допустимим в деяких випадках шльопнути легенько по губам, але ніколи не бити по лицеві.
ось такий я ізверг.
П.М Це все я вважаю татково проблемою - мама повинна лише Любити, але не безтямно - з розумом.

[гра з вогнем]

ROMZES, тю, наговорюєте! ніякий не ізверг, це дуже зважена позиція.
мій просто ще не ліз до розеток. точніше ліз, але я поки кажу неможна і забираю. але якщо він буде продовжувати це робити, то навіть не знаю. як тільки помічу, що він пов"язує неприємні відчуття з ситуацією можливо такий вчинок виправданий. поки що (6 місяців) я не побачила зв"язку, тому вдаватися недоцільно.

[ROMZES]

До речі стосовно діти-тварини сто разів повторював і повторю ще тисячу - перед тим як завести дитину виростіть і виховайте собаку, але не пуделя, або лабрадора, а добермана, різена або пітбуля, одним словом собаку з характером яку просто так не затюкаєш.
і перед тим як читати книжку про виховання дітей прочитайте гарну книжку про виховання собаки (між іншим ні в одній нормальній книжці ніяких страхіть про покарання собак немає) малі дітки вони як і собачки люблять вас до безтями але не розуміють!!!!
Я на повному серйозі дуже рекомендую, ви знайдете там набагато більше цінної інформації чим в розплодившихся за останній час посібниках по вихованню дітей...

[oksanocka]

Я категорично проти. На мою думку, краще дитинці пояснити нормально ту чи іншу ситуацію, а бити... ні, ні, й ще раз НІ

[aramine]

ROMZES (24.10.2008, 23:04) писав:

До речі стосовно діти-тварини сто разів повторював і повторю ще тисячу - перед тим як завести дитину виростіть і виховайте собаку, але не пуделя, або лабрадора, а добермана, різена або пітбуля, одним словом собаку з характером яку просто так не затюкаєш.
і перед тим як читати книжку про виховання дітей прочитайте гарну книжку про виховання собаки (між іншим ні в одній нормальній книжці ніяких страхіть про покарання собак немає) малі дітки вони як і собачки люблять вас до безтями але не розуміють!!!!

Полностью согласна, что воспитание Собаки имеет похожую методику(я говорю не про строгач, а про гуманные средства). Мы прошли со своим Карбошей курс послушания. Иногда подшучиваю над мужем - говорю, что ему тоже как отцу не помешает :-). Основные правила дрессировки ну очень подходят для моих пацанов (как привлечь собаку /ребенка, чтоб не убегал, как правильно интонацией отчитать, как показать, что ты сердишься и что он виноват). А на счет физического - как правильно отдернуть, не причинив боли, но поставив на место.

[Рижуля]

Ще задовго до того, як народився мій синочок я пообцяла, що НІКОЛИ бити його не буду( саму батьки карали таким способом-по дупі, чи вже як старша стала і по писку, бо пащекувала:))Проте......на практиці втілити свої обіцянки в життя чомусь не вдається.
Шльопаю свою дитину по дупі-як крайній метод, коли вже і прохання і пояснення( вважаю, що в такому віці будь-якій дитині важко щось аргументовано пояснити) і підвищення голосу не допомагає.Наприклад, коли кажу, що комп"ютер-це БА! а він все-одно в 125 раз підходить до системника і натискає кнопочку ВИКЛ)))))))(там купа дротів, а забрати їх неможливо)
Коли( після недавнього гіркого досвіду) знов лізе до гарячої праски, і ніякі "піць-піць" для нього не існують!
Одним словом, коли дитина торкається того, що може завдати шкоди її здоров"ю.Ніякі інші метода поки не віднайшла.Буду рада почути досвід мамочок:)

[Коліжанка]

Напевано повторюся, але теж коли була менша і дітки були менші, то казала: ні в якому разі не буду бити дитину.

І скажу зараз, що коли у мене були 2 малих дітей і ми гуляли по вулиці, одне 3роки виривається і біжить до якогось собаки (не перший раз, навіть після довгих пояснень, що він може вкусити і т.д), щоб схопити за хвоста, а я не можу його догнати, бо на руках 2річна дитина, а серце І коли я підбігаю до малого, то мала на руках вже верещить не своїм голосом, бо я її відірваа від якоїсь важливої гри. Звичайно, собака в цій ситуації сам лякався і втікав від нас подалі, напевно думав, лиш би його ніхто не вкусив)))).

Це смішно зараз, але коли я дала по попі малому ( мусу розшифрувати, щоб деякі батьки не уявили собі "страшну" картину - ляснула долонею по мякій частині 2 рази), він трохи поплакав. Але наступного разу, коли моя дитина тільки спробу робила бігти до якогось собаки, я погрожувала, що получить по попі, то якось його інтерес зменшувався.

Звичайно, ми можемо обговорювати, що педагогічно добре, а що ні. Але в кожних нормальних батьків ( це я не про тих, які бють дітей від роздратування чи до синців) такі ситуації, коли інколи невеличке фізичне покаранння може бути дуже навіть педагогічним виходом. І коли дитина получає по попці, то повинна знати, що це за вчинок, за який йому вже 100 разів робили зауваження.

[наденька]

Доцю караю, досить часто. Може бути і тиждень без покарань, а може бути і 5 раз на день покарана, залежно від періоду в житті, її настрою і т.д. І вважаю що нічого такого тут немає...важливо тільки як карати, коли карати і які при цьому всі інші стосунки батьки-дитина.

Найперше хочу визначити що розумію під висловом "фізичні покарання" - ми караємо доцю прутиком або палочкою від повітряних кульок (це подібно до різочки) по попі. це виглядає так - якщо доця не слухається у конкретних речах (оговорених з нею попередньо, наприклад приходити коли мама кличе, а не ігнорувати, не закатувати істерики, не кричати на маму, не битись і т.п.) - я не кричу на неї і не повторюю 10 раз що так робити не добре, не гарно і т.д. (вона і так чудово це знає, і крім того діти добре знають що поки мама ще 10 раз повторюю можна продовжувати робити те. що робив :) ), а пояснюю, що вона була нечемна, називаю в чому конкретно, караю по попі прутиком, потім обнімаю і ще раз пояснюю що мама любить дуже сильно, карати мамі не подобається, але мама змушена це ролбити якщо Софійка вибирає не слухатись. Для мене основне щоб дитина розуміла, що її люблять і турбуються про неї, але так само і розуміла що за неправильними вчинками слідують негативні наслідки, також розуміла що вона робить вибір - чи робити їй ці неправильні вчинки і відповідно отримувати наслідки.Обрали такий метод з досвіду знайомих пар і бачимо позитивні результати. З іншого боку бачила результати безнаказоності в дітей і це мене страшить більше. звичайне те що написала вище так має бути в ідеалі - завжди так не виходить - колись зривають і прикрикну - тоді вибачаюсь і спокійно все пояснюю доці.:)

[Коліжанка]

Як було б добре, якщо б всі методики, описані в книжках працювали і в житті. і ми були ідельно стримані, і були б у нас ідеальні умови і багато часу на спілкування, аналіз і виховання дітей. Формування правильних фраз, правильних інотонацій, але чомусь в житті так не получається. Я думаю, що всі батьки які спілкуються на даному форумі дуже люблять своїх жітей і стараються їх правильно виховувати. Просто у нас у кожного єсвій досвід, свої обставини та і до ожної дитини потрібний різний підхід

[Украля]

Я проти будь-якого застосування сили в покараннях, хоча далеко не зразкова мама. Буває, що вдарю по попі, а потім вибачаюсь і розумію, що треба над собою працювати. В кожного різні ситуації і різні підходи, але я впевнена, що в моєму випадку можна обійтись без фізичних покарань. А ще мене стримує те, що всі ми зараз чітко пам"ятаємо коли нас так карали і не думаю, що це приємні спогади. Аналізуючи обставини за яких карали(сильно не били, але все ж....) мене, я визнаю, що була не права, але вважаю, що батьки могли б спочатку розібратись. Адже в мене було своє бачення ситуації, своє розуміння і я зовсім не задумувалась над тим, що батьки турбуються.
А ще в книжці Гіппенрейтер прочитала, що більш дієвим є метод покарання за рахунок позбавлення чогось хорошого. І в нас подекуди діє.
Рижуля от, наприклад, коли Юля лізла до сист. блоку, я пояснювала, що комп"ютер може зламатись і більше мультиків не буде
А прасувати речі при Юлі я стала лише недавно, коли вона вже чітко знає, що таке гаряче, ще й показала як виходить пар і більше питань, щодо праски не виникає. Хоча часто в мене спрацьовує стара звичка --- не прасувати при дитині.

[гра з вогнем]

я все таки проти фізичних покарань у будь-якому вигляді.
можу по 1000 разів повторювати, пояснювати і розказувати. навіть такому маленькому як мій Андрій.
правда це коли я добра, мене нічого не болить, ніхто не дратував протягом кількох днів, не наполягав з корисними порадами тощо. інакше - рятуйся хто може. саме з цим я намагаюся боротися, оскільки розумію, що це невиправдано.

цілковито підтримую думку Украл'і

[наденька]

а мій чоловік шкодує, що його не виховували в дитинстві так як ми доцю...Каже що краще б його пару раз стукнули прутиком по попі і навчили змалечку дослухатись батьків, ніж він мав наробити купу дурниць у молодшо-шкільному і підлітковому віці. Тата карав його в школі, ремнем, рідко. Образ немає жодних, чоловік каже "мало карав, треба було більше, менше було б помилок і проблем" :)

[Рижуля]

Украля,
не виправдовуюсь, але хочу пояснити-мультики на компі ми ще не дивимося, тому пояснити ЧОМУ не можна потрогати кнопочку, яка так цікаво світиться-ще поки не можу .А на рахуноу глажки, то в нас прасує татусь вечером, коли ми з масявкою в іншій кімнаті, проте бувають різні непередбачувані ситуації-ми терміново збираємось в поліклініку,витягяю кофтину з шафи, а вона як шмата( дитя черговий раз робило "порядки":)) от і доводиться терміново попрасувати.Дитина при цьому сидить в ліжечку і спостерігає.Після прасування-праску кудись високо, аби не дістав, але.......діти такі спритні-поки вдягаєш ту саму кофтину-моя ляля бііііііігом, до того цікавого предмета, який мама щойно тримала в руках і з якого так цікаво виходило купу пару,намагається дістати.Не знаю чи то тільки мій маленький такий впертий, проте слова НЕ МОЖНА для нього поки не існує (існує лише в ту саму хвилину, коли йому це говорять, а вже в наступну-забувається)
Трошки почекаю, аби підріс і можна було з ним проводти розяснювальн бесіди на тему-"Чому не можна???!!!"Поки не діє-дивиться на мене великими розумними очина-і........НІЦ :D

[Miro]

Я проти фізичних покарань, вважаю це слабкістю батьків, що не можуть інакше виховати свою дитину. Але сама відношуся до тих батьків які іноді вдаються до такого покарання, бо справді є такі ситуації в яких без цього а ж ніяк...Ми з чоловіком недавно домовилися, що у нас таке покарання буде діяти тільки в надхвичайних умовах, і якщо інші випробуванні методи не дієві. Не знаю, як у інших батьків, але моя старша дитина неслух, яких світ не бачив, він на все має свою думку і робить тільки так як сам вважає за потрібне, і так усім і каже... Зараз ми стараємося притримуватися такого правила, якщо просишь і не робить, підвищую голос, якщо знову не виконуєшь, попереджую, що буде покаранний, якщо знову не має результату, тоді іде на стільчик і думає про поведінку, так ми думаємо про свою поведінку раз 15-20 за день...

[наденька]

Мені здається що краще спокійно покарати ніж підвищувати голос, це для неме особисто так - коли на мене підвищують голос, це для мене якось принизливо.
Miro, це я не до вашого повідомлення, це просто хотіла дописати свою думку, просто так вийшло що після нього :)