[Сонях]

моя подруга психотерапевпт за професією говорить, щотри роки сімейна пара переживає кризу стосунків, особливо важко коли перша криза збігається із народження первістка. не знаю наскільки це відповідає статистиці, але щось подібне відбувається тепер і внашій сімї.
хотілось би почути думку інших форумчан з цього приводу.

[Сонях]

гаразд, тоді почну сама із себе.
після народження своєї улюбленої донечки, я раптом почала відчувати, що ставлення мого чоловіка до мене змінилось. мені здається він перестав бачити в мені жінку, а лише дивиться на мене як на матір своєї дитини. це проявляється в тому, що він став менше говорити компліментів, дарувати квіти, всілякі дрібнички, запрошувати на побачення.
можливо він теж мені може дорікнути тим самим,адже я тепер більшість свого часу приділяю дитині, їй уся турбота, все найкраще і найсмачніше.
хто був у подібній ситуації? як налагодити звязок?

[varvara]

а ви самі живете чи з батьками? я мама 4-х річного малюка (і 20 річної доньки), живу з 15 років далеко від батьків, дітей ростила з чоловіками(у мене другий чоловік :D ), дуже бит заїдає в таких випадках, в ипадках сімейних криз-) а таки вони є, циклічність їх приблизна, але на своєму досвіді скажу, це десь на 3-4 році пожружнього життя і десь так 7-10 рік-) Дуже мяко дійте, бо можна перегнуть палицю, але й бездіяти не можна. Я часто ловлю себе на думці шо я стала черствішою до чоловіка, то ж намагаюся "виправляння" починати з себе-) Ну а взагалі то - період "охів і ахів" проходить і починаєтся життя-)) життя не стоїть на місці отже і нам з нашими почуттями треба встигати підстраюватися під нього(під життя-)))) Просто почуття трансформуються трохи, так шо не вішайте носа-) Побільше цілуйте чоловіка і посміхайтесь до нього-) Удачі

[Julian]

Сонях (24.10.2008, 13:36) писав:

гаразд, тоді почну сама із себе.
після народження своєї улюбленої донечки, я раптом почала відчувати, що ставлення мого чоловіка до мене змінилось. мені здається він перестав бачити в мені жінку, а лише дивиться на мене як на матір своєї дитини. це проявляється в тому, що він став менше говорити компліментів, дарувати квіти, всілякі дрібнички, запрошувати на побачення.
можливо він теж мені може дорікнути тим самим,адже я тепер більшість свого часу приділяю дитині, їй уся турбота, все найкраще і найсмачніше.
хто був у подібній ситуації? як налагодити звязок?

Я думаю що ти просто почала менше приділяти уваги свому чоловікові і йому це не подобається, а чоловіки вони як діти за ними весь час потрібно дивитись. Слова мого чоловіка " Мене треба ЛЮБИТИ, ЛАСКАТИ і ГОДУВАТИ". Ваш чоловік напевно попадає під тіж слова. А тому попробуйте зним обговорити цю проблему яка зявилася у вашому житті. Діти це святе про них неможна забувати але і потрібно памяти що завдяки нашим чоловікам ми і отримуєм такі "дорогоцінні скарби".Саме головне небійтесь з ним про це говорити чоловіки вони більш є замкнутіші в собі ніж жінки і їм важко починати говорити про такі речі.

[Сонях]

varvara (24.10.2008, 13:58) писав:

а ви самі живете чи з батьками? я мама 4-х річного малюка (і 20 річної доньки), живу з 15 років далеко від батьків, дітей ростила з чоловіками(у мене другий чоловік :D ), дуже бит заїдає в таких випадках, в ипадках сімейних криз-) а таки вони є, циклічність їх приблизна, але на своєму досвіді скажу, це десь на 3-4 році пожружнього життя і десь так 7-10 рік-) Дуже мяко дійте, бо можна перегнуть палицю, але й бездіяти не можна. Я часто ловлю себе на думці шо я стала черствішою до чоловіка, то ж намагаюся "виправляння" починати з себе-) Ну а взагалі то - період "охів і ахів" проходить і починаєтся життя-)) життя не стоїть на місці отже і нам з нашими почуттями треба встигати підстраюватися під нього(під життя-)))) Просто почуття трансформуються трохи, так шо не вішайте носа-) Побільше цілуйте чоловіка і посміхайтесь до нього-) Удачі

дякую за пораду, ми й справді живемо самі, побут дістає по повній. я думаю може няню взяти?

[Украля]

Справді кризи бувають в кожній сім"ї. Погоджуюсь з varvara, тай ви самі написали цю фразу -"гаразд, тоді почну сама із себе"
В своїй сім"ї, в будь-яких питаннях, я стараюсь проговорювати з чоловіком, що мене турбує. Інколи виявляється, що половину проблеми я собі надумала, або бачу лише "одну сторону медалі". Тепер і чоловік навчився висловлювати свої відчуття. На мою думку, дуже багато проблем в сім"ях ( та й взагалі в спілкуванні людей) виникають через "недомолвки" (не згадала потрібного укр.слова ), ховання в собі і внутрішньї боротьби з самим собою. Варто БІЛЬШЕ ГОВОРИТИ

[Украля]

Побут - страшна руйнівна сила для стосунків, і лише за умов створення веселих сімейних , таємничих інтимних і т.д. свят побут блякне і стає менш помітним.

[Сонях]

зі всіма погоджуюсь. але все таки хочеться побути теж егоїстом, мені теж хочеться щоб мене любили, жаліли і т.д., просто так, а не після 10 нагадування. до того після того як поприбириаєш в хаті, наготуєш їсти, ...надцять разів нагодуєш малу, передягнеш, погуляєш, почитаєш їй і т.д. і т.п. тобто переробиш декілька тисяч справ , сили вже не залишається ні накого і ні на що.

[Украля]

Сонях, просто спробуйте сказати чоловікові про це. Інколи чоловікам потрібна така конкретика, що диву дивуєшся ...хіба й так не видно?

[Сонях]

Украля (24.10.2008, 14:36) писав:

Сонях, просто спробуйте сказати чоловікові про це. Інколи чоловікам потрібна така конкретика, що диву дивуєшся ...хіба й так не видно?

Украля
я все говорю і говорю ... це таки правда, що чоловіки і жінки мислять по-різному.

[Sweet one]

у мене пеша криза співпала з народженням дитини, хоча до того ми разом прожили 8 років і жодного (!) разу не те щоб не посварилися, а навіть і малесеньких непорозумінь не було.
Причинами кризи був і побут, і життя окремо від батьків, коли все на "одних руках"- і побутові справи і малюк,і втома, і навіть те, що "розуміли ,що після народження дитини буде тяжко, але не розуміли наскільки..."
що допомогло подолати кризу? терпіння і БАЖАННЯ ОБОХ дійти до взаєморозуміння.

[Вишенька]

Украля (24.10.2008, 14:36) писав:

Сонях, просто спробуйте сказати чоловікові про це. Інколи чоловікам потрібна така конкретика, що диву дивуєшся ...хіба й так не видно?

Абсолютно згідна, інколи ми такі зайняті, що просто не помічаємо потреб іншої людини. То коли мені погано, я втомлена, а чоловік цього не помічає, я просто лізу до нього в обійми, тулюсь і прямо кажу - приголуб мене, я щось так втомилась... але тут головне без тиску (мовляв, ти такий сякий егоїст, про мене забув). І прямо кажу, що хочу від чоловіка - наприклад "ми так давно нікуди з тобою не ходили, а мені так хочеться гарно одягнутись і щоб ми сходили в ресторан".

Просто все ж в сім"ї двоє людей, і швидше за все телепатів серед них немає... так що найкраще по-більше говорити, але ні в якому разі без звинувачень одне одного.

[Сонях]

невже всі такі позитивні
а мене деколи просто чорти беруть, так і хочеться патеоьнею в голову запустити

[Sweet one]

Сонях (24.10.2008, 15:00) писав:

невже всі такі позитивні
а мене деколи просто чорти беруть, так і хочеться патеоьнею в голову запустити

та чому позитивні? ми до сих пір з чоловіком згадуємо як я у нього просто таки "кам яним "памперсом запустила.той (памперс) такого не виніс,бо в чоловіка я таки влучила, і потім довелося ще й мокрий гель по всій хаті визбирувати.

[Сонях]

юля77 (24.10.2008, 15:17) писав:

та чому позитивні? ми до сих пір з чоловіком згадуємо як я у нього просто таки "кам яним "памперсом запустила.той (памперс) такого не виніс,бо в чоловіка я таки влучила, і потім довелося ще й мокрий гель по всій хаті визбирувати.

юля77 ви просто повертаєте мою віру в жінок (жартую)
мені здається тема трохи не туди зайшла. я б хотіла щоб тут поділилася спогадами чи переживання, а не просто давали поради.

[Украля]

Сонях чого ж тільки позитивні :D Нерви вони і є нерви, а ще небезпідставні
Але чи дає удар пательнею по голові результат.......то інше питання. Хіба ви пар випустите. На р-к цього десь читала смішну, але в певній мірі правдиву пораду --- написати на великому аркуші паперу "Я зла. Не підходь - вб"ю".

[Коліжанка]

Коли у мене народився малий, ми так сварилися, що я думала, що то кінець!!! Я істерила страшно, і озцмію, коли пательнею хотілося запустити, а тут всі радять терпіння, а ти сил не маєш не те щоб до чоловіка, а на себе елементої уваги. Отак ми якось ту кризу перемучилися. Нічого доброго про той час сказати не можу, ну крім звичайно, народження синочка.

Але стала я старша і знову народилася дитина і знов наступила криза. Але цього разу, я вже прислухалася до таких порад, щоб бути терплячою, що він теж втомлений і т.д.Почали ми багато говорити, дуже допомогло планування вечірнього часу: чоловік приходить з роботи і ми маємо покупати дитину, прослідкувати за таршими, він чистить з ними зуби чи читає казку, а потім ми відпочиваємо. І знаєте, якось та криза відступила. Я от думаю, якщо б тоді я себе взяла вруки , то може б не зіпсувала своєї істерією нам 1 рік життя.

Я раніше не хотіла погоджуватися з тим, що чому я маю підлаштовуватися, а він ні. Але потім помітила, що себе треба може один чи два рази стримати, а далі він піддається сам ))).

[Вишенька]

Коліжанка (24.10.2008, 15:24) писав:

Я раніше не хотіла погоджуватися з тим, що чому я маю підлаштовуватися, а він ні. Але потім помітила, що себе треба може один чи два рази стримати, а далі він піддається сам ))).

У мене те саме, чоловік як пружина. Як я починаю впиратись - він і собі теж. Отак і суперечка починається. А коли я одразу йому уступаю, так у нього одразу сумніви зароджуються, що він щось не так зробив чи запланував... варто почекати пару хвилин і він уже питає - а може ти таки правду казала...

[Настюша]

В нас точно криза була в 3 роки, і ще й яка, чуть не розвелися, ініціатором була я! Але якось все пройшло, правда і далі не все так гладко.як би хотілося. Правда з народженням дитини навпаки стало якось краще.

[Сонях]

а чи вважаєте ви, що в сімейних стосунках є певна циклічність чи закономірності?