[Viktoriya]

Створити цю тему мене надихнула одна передача, про дитячу психологію. Там показували різні життєві ситуації і саме дітей в цих ситуаціях. Зачепило, як одного хлопчика вчителі хотіли навчити, що він не завжди буде отримувати, те, що бажає, він хотів на занятті синю стрічку, а йому залишилась жовта, він її не хотів брати, так замість того, щоб якось розрулити ситуацію, помінятись з іншою дитиною тими стрічками, педагоги настоювали на своєму, або жовта, або ніяка, якщо захочеш з нами гратися, то візьмеш жовту стрічку, ось ми її тобі залишаємо....
В одній київській школі бачила при вході напис великими літерами "Життя - несправедливе!".
Цікаво, а що ви про це думаєте?

[Коліжанка]

Думаю, що в дітей потрібно формувати позитивні установки та адекватну самооцінку. Тоді, коли буде життя несправедливе, дитина справиться))). Але для чого дійтей грузити несправедливим життям. Вони і так це ззнають, на своєму рівні - колись в гру прграв, колись хтось іграшку забрав.

[гра з вогнем]

думаю, що керівництво такої школи дотримується авторитарних поглядів стосовно навчання і виховання учнів.
стосовно стрічки - ручки і ніжки таким педагогам повідривати, вставити сірнички і сказати, щоб вони навіть не думали мінятися на палички, які без діла лежать в куточку! де ж так нівелювати ініціативу хлопчика, так можна сформувати пасивне і споживацьке ставлення до життя.

[Teтянка]

Ця тема мене дуже болить...Моя донька росла дуже вразливою дитиною, з повною відсутністю уяви про обман,хитрість,підлість,з загостреним почуттям відповідальності...Уявіть,як їй було важко в школі,де були діти,що вміли брехати, "підставляти"...І ніякі наші з чоловіком пояснення,що то неправда, що вони спеціально вигадують,щоб їй зробити боляче,не діяли.Вола не хотіла вірити у таке...
Тому я часто думаю,що чайлдфрідери мають рацію...

[Viktoriya]

Тетянка (23.10.2008, 21:14) писав:

...Тому я часто думаю,що чайлдфрідери мають рацію...

І таке пише двічі матуся?
Ну про знущання в школі, то трошкі інша тема, а от коли дорослі свідомо відкриваю "правду жизні"...чи навпаки ізолюють дитину від життєвих реаліїв....як знайти золоту середину?

[Viktoriya]

Коліжанка (23.10.2008, 20:17) писав:

Думаю, що в дітей потрібно формувати позитивні установки та адекватну самооцінку. Тоді, коли буде життя несправедливе, дитина справиться))). Але для чого дійтей грузити несправедливим життям. Вони і так це ззнають, на своєму рівні - колись в гру прграв, колись хтось іграшку забрав.

а як довго дитину охороняти від реалій? і як саме сформувати "позитивні установки та адекватну самооцінку"? поділяться досвідом ;)

[Viktoriya]

гра з вогнем (23.10.2008, 21:03) писав:

думаю, що керівництво такої школи дотримується авторитарних поглядів стосовно навчання і виховання учнів.
стосовно стрічки - ручки і ніжки таким педагогам повідривати, вставити сірнички і сказати, щоб вони навіть не думали мінятися на палички, які без діла лежать в куточку! де ж так нівелювати ініціативу хлопчика, так можна сформувати пасивне і споживацьке ставлення до життя.

Вони лише процитували поради Біла Гейтса :)
А педагоги були не з якоїсь задрипаної української школи, а з Америки ;)
Там у хлопчика в родині складна ситуація, батьки розвелись, мати безробітна і без житла, зійшлася з якимось бандюком, а потім ховалась від нього і дітей ховала і от "педагоги" щоб не "формувати пасивне і споживацьке ставлення до життя " показали йому реальну життєву ситуацію, "хочеш - а нету"... сумно, але ж в дорослому житті таке трапляється чи не на кожному кроці :(

[гра з вогнем]

поділюся досвідом щодо формування позитивних установок і адекватної самооцінки.
усі досягнення дитини потрібно відзначати і хвалити. невдачі дитини теж потрібно відзначати, але у позитивному руслі: "сьогодні краща іграшка вийшла у іванка, зате ти краще намалював малюнок", або "давай розпитаємо у Іванка секрети його роботи і завтра спробуємо змайтрувати нову іграшку". одним словом, щоб то не було відзначати досягнення дитини, навіть тоді, коли аналізуються невдачі.
ну і друге: якщо є потреба критикувати чи сварити не дитину, а її поведінку чи вчинки. наприклад "мені було моторошно від твоїх ігр з котиком" замість " ти ізвєрг, нічого доброго в тобі не має!".

приблизно так :)

[гра з вогнем]

Viktoriya, а, тоді не дивно, від тих біхевіористів і не такого мона чекати :)
а якщо серйозно, то швидш за все це була лиш частина методики і на цьому хлопчика не лишили, якщо ж це було завершальним етапом гри, то я своєї дкумки про сірнички не змінюю :)

[Viktoriya]

гра з вогнем (26.10.2008, 20:23) писав:

поділюся досвідом щодо формування позитивних установок і адекватної самооцінки.
усі досягнення дитини потрібно відзначати і хвалити. невдачі дитини теж потрібно відзначати, але у позитивному руслі: "сьогодні краща іграшка вийшла у іванка, зате ти краще намалював малюнок", або "давай розпитаємо у Іванка секрети його роботи і завтра спробуємо змайтрувати нову іграшку"....

О, я б того Іванка.... :D
Категорично не погоджуюсь, що варто порівнювати дітей, тим більше їх творчість :)
Але ваша основна думка мені зроуміла - хвалити (критикувати) вчинки, а не дитину, хоча не практиці мало з таким стикалась :)
У нас зараз в моді виховання "ти самий розумний", ну якщо вже зовсім
то "ти - найгарніший"

[гра з вогнем]

Viktoriya, та я б теж того іванка! :) а що зробиш, застосування сили, кажуть, законом карається :)

[Коліжанка]

Погоджуюсь з гра з вогнем.

Позитивна самооцінка- це теж :ти найкращий і найрозумніший, у тебе особливо гарно тв иодить те то...але ні в якому випадку не в порівнянні,типу ти найрозумніший, не те , що Іванко і.т.д b] . Важливо дитині чути про себе позитивні характеристики. А особливо це аукнеться в підлітковому віці, коли діти переживають заниження самооцінки і роблять дурні вчинки ради самоствердження.

Позитивні установки це- у тебе все вийде, у тебе все виходить, сьогодні краще, а сьогодні ти молодець, стільки досягнень, ти всього досягнеш якщо захочеш.

Viktoriya, Ви почали цю тему, але я щось не прочитала Вашої думки з цього приводу.

[Viktoriya]

Коліжанка, Я НЕ ЗНАЮ ВІРНОЇ ВІДПОВІДІ.
Хвалити - це добре, але коли справді не виходить, коли хвалить тільки мама, а може й вона вже не хвалить, а думає, яке ж тупе дитя і в кого воно вдалося, точно в родичів чоловіка :)
Вже пройшли ті часи, коли хвалили за "кукуся"і "каляки-маляки",
в школі все не так... все "по-дорослому" і повагу однокласників та вчителів потрібно заслуговувати щодня...як бути тоді?

[Коліжанка]

Коли хвалить тільки мама- це вже інша тема, наживається: надмірна опіка. Дитину потібно наштовхувати рухатися вперед і вірити в свої сили. у кожної дитини є те, що йому вдається найкраще, це і потрібно використовувати при похвалі, що само по собі піднімає самооцінку і заохочує до нових досягнень.

Я теж з тим стикаюся постійно і робила помилки. Але вже не раз переконувалася, що ніхто не є таким авторитетом для дитини, як батьки!!! Якщо вони не сформують дитині характер і ставленя до світу, то тоді хто?

Темперамент- це вроджена характеристика, якщо дитина по природі повільна чи навпаки надто активна, це вже не зміниш, це властивість нервової системи. Це теж потрібно враховувати. Але характер - це вже формуємо ми- і батьки, і соціальне середовище.

[гра з вогнем]

Viktoriya (26.10.2008, 13:47) писав:

Категорично не погоджуюсь, що варто порівнювати дітей, тим більше їх творчість :)

хм. самооцінка (про котру ми говорили) будується як раз на порівняннях. щось тут не те.
1) порівнюємо не дітей, а аналізуємо результати. ми ж не кажемо іванко хороший, ми кажемо на малюнку іванка рівніші лінії.
2) стосовно творчості не знаю, я мала на увазі ситуацію, коли дають визначене завдання. наприклад завдання намалювати ось цей глечик і зробити ось цю іграшку. зразки є перед дітьми, як малювати і як робити показував наставник.

[наденька]

Можливо не зовсім розумію тему, але для мене є велика різниця між поняттями "чи вчити дитину що життя несправедливе" і "формувати правильну самооцінку та позитивне ставлення до життя". Так я показую своїй дитині що життя несправедливе, хтось має дуже багато грошей, хтось дуже мало, хтось обманює у грі а хтось кидає тобі в очі пісок просто тому що ти бавишся поряд. Я не кажу їй що це правильно, але я кажу що так, таке трапляється, але на це потрібно правильно реагувати. Вважаю що дитина повинна знати що життя несправедливе, і не очікувати отримати від нього усе що їй захочеться, що люди будуть поводитись з нею так, як вона мріє і т.д.
Але при цьому основне що я хочу закласти в свою доцю - це чіткий фундамент як їй жити ц цьому несправедливому світі і якої справедливості має шукати вона (дивитись в першу чергу на себе ,оцінювати свої вчинки, змінюватись в кращий бік, допомагати змінюватись іншим і т.д.) Знову ж таки може звучить трішки ідеально, але ж треба прагнути до кращого :)

[Коліжанка]

наденька (26.10.2008, 23:11) писав:

Можливо не зовсім розумію тему, але для мене є велика різниця між поняттями "чи вчити дитину що життя несправедливе" і "формувати правильну самооцінку та позитивне ставлення до життя". Так я показую своїй дитині що життя несправедливе, хтось має дуже багато грошей, хтось дуже мало, хтось обманює у грі а хтось кидає тобі в очі пісок просто тому що ти бавишся поряд. Я не кажу їй що це правильно, але я кажу що так, таке трапляється, але на це потрібно правильно реагувати.
От власне, правильно реагувати. Але колись не буде збоку мами і дитина повинна буде або прислухатися до когось збоку перед тим як проаналізувати вчинок або відчути себе Особистістю, яка може сама прийняти рішення (а це самооцінка) чи добрий той вчинок чи ні ( а це вже і позитивнеі установки і виховання). Тому що не завжди нам діти розповідадитимуть про несправедливу гру чи дитячий обман.

Вважаю що дитина повинна знати що життя несправедливе, і не очікувати отримати від нього усе що їй захочеться, що люди будуть поводитись з нею так, як вона мріє і т.д.

Але при цьому основне що я хочу закласти в свою доцю - це чіткий фундамент як їй жити ц цьому несправедливому світі і якої справедливості має шукати вона (дивитись в першу чергу на себе ,оцінювати свої вчинки, змінюватись в кращий бік, допомагати змінюватись іншим і т.д.) Знову ж таки може звучить трішки ідеально, але ж треба прагнути до кращого :)

Ми всі хочемо, щоб у наших дітей ніколи не було неприємностей вони чинили гідно. Але і знаємо, що інколи на шляху стає перешкодою звичайна невпевненість у своїй правоті чи страх самому прийняти рішення, тому ще раз підкреслюю: НЕВАРТО не дооцінювати формування самооцінки!!!

Ой, щось я так розійшлася. ))) Вибачте, якщо здається, що я маю дуже повчальний тон))), то це не так. Я просто висловлюю контраргументи))))


[quote name='наденька' date='26.10.2008, 23:11' post='40307']

От власне, правильно реагувати. Але колись не буде збоку мами і дитина повинна буде або прислухатися до когось збоку перед тим як проаналізувати вчинок або відчути себе Особистістю, яка може сама прийняти рішення (а це самооцінка) чи добрий той вчинок чи ні ( а це вже і позитивнеі установки і виховання). Тому що не завжди нам діти розповідадитимуть про несправедливу гру чи дитячий обман.

Вважаю що дитина повинна знати що життя несправедливе, і не очікувати отримати від нього усе що їй захочеться, що люди будуть поводитись з нею так, як вона мріє і т.д.

Оце вірно!

Ми всі хочемо, щоб у наших дітей ніколи не було неприємностей вони чинили гідно. Але і знаємо, що інколи на шляху стає перешкодою звичайна невпевненість у своїй правоті чи страх самому прийняти рішення, тому ще раз підкреслюю: НЕВАРТО не дооцінювати формування самооцінки!!!

Ой, щось я так розійшлася. ))) Вибачте, якщо здається, що я маю дуже повчальний тон))), то це не так. Я просто висловлюю контраргументи))))

[Украля]

На мою думку дитину не потрібно вчити, що життя нестраведливе, а варто пояснювати, що такі ситуації є. Що люди всі різні і вчинки роблять також різні. Це зовсім не означає, що треба озлоюлюватись і набиратись нахабності, бо таким чином ми самі і формуємо цей несраведливий світ. Вважаю, що діти по природі мають трохи жостокості, але вона може рости і рости при недостатній увазі з боку батьків на цей аспект. Та й взагалі багато проблем виникають через брак спілкування з дітьми. Звичайно, вулиця вчить багато чого, але якщо дитина довірятиме батькам і вважатиме їх авторитетом, то масу проблем можна уникнути. Потім батьків поруч не буде( як писали вище), але багаж досвіду, який набрався до того, матиме вплив на самостійні рішення. Погоджуюсь з Коліжанка, що самооцінка має величезне значення і формується вона з народження і саме батьки закладають основу. Головне не перегнути палицю, щоб потім впевненість в собі не перейшла в самовпевненість, а саме ця риса характеру штовхає людей на несправедливі вчинки щодо інших.

[Коліжанка]

Я ще раз про самооцінку))). І навіть якщо життя буде несправедливе по відношенню до дитини і їй буде гірко і непрємно. То при нормальній самооцінці дитина не буде винуватити себе ( я нікчемний, нічого не вартий, тому воно зі мною таке стається і т.д.) а все таки переживе цю ситуацію спокійніше, зробивши висновки.

Про самовпевненість я згідна - нічого доброго, але на жаль частіше всього за самовпевненістю стоїть не виховання в дітей завищеної самоцінки, а та сама занижена самооцінка і бажання людини самостверджуватися постійно і доводити всім, що я чогось вартий!

[Украля]

Коліжанка (27.10.2008, 0:11) писав:

Про самовпевненість я згідна - нічого доброго, але на жаль частіше всього за самовпевненістю стоїть не виховання в дітей завищеної самоцінки, а та сама занижена самооцінка і бажання людини самостверджуватися постійно і доводити всім, що я чогось вартий!

Правильно, але це лише одна сторона медалі. З іншого боку самовпевнені особи, на стільки вірять у свою безпомилковість і бездоганність, що зовсім можуть забути про те, які створили для оточуючих незручності, біль (фізичну чи моральну), образу. Не думаю, що ті, що лізуть без черги, не звільняють місце в транспорті старшим людям, ігнорують елементарним страждають невпевненістю. Навпаки -- "мені дуже треба, я сташно втомився, шо вони пхаються , я й сам знаю"