[Антік]

Необхідність "надягати" на обличчя час від часу в офісі "професійну посмішку", що приховує ваші дійсні пориви і стан душі, тобто проти вашої волі, здатна викликати такі розлади, як депресія і підвищений артеріальний тиск, негативно позначатися на імунній системі. Докази із цього приводу виявив професор Цапф з університету Гете у Франкфурті-на-Майне, який публікує свої виводи в німецькому журналі Apotheken Umschau, повідомляє лондонська Times.

Дослідник переконаний, що для нормалізації самопочуття необхідно робити перерви в процесі постійного носіння удаваної посмішки - зникати з очей в якому-небудь "темному кутку" і додавати особі таке вираження, якого просить внутрішній душевний стан.

Це стосується, перш за все, продавців, працівників довідкових служб і готельного господарства, офіціантів, продавців-консультантів - усіх тих, хто на вимогу адміністрації зобов'язаний зустрічати відвідувача або клієнта "привітною посмішкою".

До своїх висновків німецький психолог прийшов на основі спостереження протягом двох років за розбитими на дві групи чотирма тисячами добровольців, які відповідали на телефонні дзвінки у вигаданому комутаторному центрі.

Всі вони піддавалися грубому і навіть хамському поводженню з боку "клієнтів". При цьому одним дозволялося відповідати на хамство різкостями, а іншим - лише терпляче зносити образи і посміхатися.

Як встановив учений, в тих, хто не стримував себе, спочатку фіксувалося прискорення серцебиття, яке потім швидко припинялося.

Ті ж, кого змушували терпіти і посміхатися, ще довго після завершення неприємного дзвінка переживали відчуття, схожі із стресом і підвищеною частотою ударів серця.

"Щоразу, коли людина змушена пригнічувати свої дійсні відчуття, вона відчуває негативні наслідки, - резюмує професор Цапф. - Ми всі здатні управляти своїми емоціями, але це стає вельми важким заняттям, коли доводиться так поступати протягом тривалого періоду часу".

[Miro]

Цілком згодна, так само, як стриманні у виявленні почуттів і негативних емоцій люди, страждають гіппертоніею, супутніми хворобами...

[KnopkaMaria]

У мене після того як я на своєму весіллі посміхалась багато (не завжди тим, кому хотілося б) ще цілу ніч скули дьоргались...я аж заснути немогла! Більше б таку каторгу не пережила=))))

[Беременулька]

я майже ніколи так не роблю - я чесна людина і якщо мені не смішно тоя не сміюсь

[KnopkaMaria]

Беременулька, Ну ти права, але я на весіллі вже мусила своїми посмішками "любити" маму і бабу чоловіка=))) То б негарно виглядало, якби я показала свій реальний настрій до них...

[Аніта]

не буває у мене такого.

не вмію я......і все....якщо настрій всередині гарний, то можу і просто так посміхатись....
а якщо я злюка - тоді звиняйте.....на актора не навчалась.

хоча десь і потрібно бути акторкою...а я ні - прямо в лоб....часто дають здачу...

[Флоріана]

Буває, іноді усміхаюсь награно для фото. Але навіть тоді нешгативних емоцій не отримую, бо насправді, не симулюю, а СТИмулюю позитив. Не бачу в тому нічого поганого. Хоча чиюсь по-справжньому фальшиву усмішку (читай оскал) розпізнаю одразу. Моє переконання: краще перехожому награно усміхнутись, ніж щиро і від душі послати подалі, навіть якщо в душі такі емоції. Насправді. сучасні знайвці людського нутра часто говорять про те, що треба бути відкритим і всі емоції випускати з себе. Я так не вважаю. Людина має бути володарем як свого тіла ( ми ж не випускаємо з нього всього, що рветься назовні, просто де приспічить) так само і свого духа, керувати своїми емоціями. Хоча б намагатись це робити.

[Тананда]

Деколи ловлю себе на тому, що слухаю співрозмовника і посміхаюсь, хоча він там щось серйозне розказує. Просто позитивно настроєна чи що))) А деколи і треба награно посміхнутись, посміхаюсь, а міміка все мої почуття все одно видає

[_Оля_]

Тананда (05 лютий 2012 - 21:36) писав:

Деколи ловлю себе на тому, що слухаю співрозмовника і посміхаюсь, хоча він там щось серйозне розказує. Просто позитивно настроєна чи що))) А деколи і треба награно посміхнутись, посміхаюсь, а міміка все мої почуття все одно видає

і я така