[Віллі Вонка]

Незабаром я повернусь до роботи і, в зв'язку з цим, у мене виникають певні побоювання і проблеми.

• Переживаю як буде малий без мене.
  
• Я боюсь їздити на громадському транспорті, особливо боюсь їхати через Московський міст.
  
• Проблема гардеробу. Не головне, але... Дивлюсь як одягнуті дівчата мого віку і розумію, що неприпустимо відстала від життя.
  
• Проблема спілкування з живими людьми. Останні два роки я практично спілкувалась лише віртуально.

От такі ось труднощі. Може хтось підкаже щляхи подолання? Як Ви повертались до роботи?

[Яблучко]

Капітошка (17.8.2007, 17:07) писав:

Незабаром я повернусь до роботи і в зв'язку з цим у мене виникають певні побоювання і проблеми.

• Переживаю як буде малий без мене.
  
• Я боюсь їздити на громадянському транспорті, особливо боюсь їхати через Московський міст.
  
• Проблема гардеробу. Не головне, але... Дивлюсь як одягнуті дівчата мого віку і розумію, що неприпустимо відстала від життя.
  
• Проблема спілкування з живими людьми. Останні два роки я практично спілкувалась лише віртуально.

От такі ось труднощи. Може хтось підкаже щляхи подолання? Як Ви повертались до роботи?

Я зараз працюю вдома та іноді виїзжаю на зустрічі. У мене скоріше не проблеми а приємні клопоти.
Дитину лишаю з сестрою. Якщо хтось з рідних може побути з дитиною, то поступово думаю переживання зникнуть, я радше скучаю ніж переживаю. Я змирилась з тим що за усім встигнути не зможу.
Проблема гардеробу є але це приємно його обновити думаю :)
На транспорті їздити я люблю, почуваю себе серед людей. Можна їздити не на маршрутках а на тролейбусі, повільно але безпечно більш менш.
Спробуй поспілкуватися з незнайомими людьми, запитати як кудись пройти, поспілкуватись з продавцем щодо покупки, поступово бар'єр зникне, а словарний запас -читай вголос

[Віллі Вонка]

Яблучко, з продавцями я й так спілкуюсь... Кожен день майже. Справа в іншому. Вчора, наприклад зустрічалась з друзями, вони говорять про нові вистави Богомазова, а я можу тільки очима кліпати. І одяг купити не проблема, а проблема саме у виборі, бо, якщо чесно, мені в більшості не подобається, що я бачу на дівчатах. Тому, скоріш за все, повернусь до своєї улюбленої класично-готичної суміші. :) З транспортом я проблему напевно вирішу, коли просто звинку на ньому їздити. А поки що дуже боюсь. А взагалі якісь в мене психологичні проблеми. Я досить незатишно почуваюсь у місті зараз. Все якесь чуже, інше.

[Яблучко]

Капітошка (17.8.2007, 18:30) писав:

Яблучко, з продавцями я й так спілкуюсь... Кожен день майже. Справа в іншому. Вчора, наприклад зустрічалась з друзями, вони говорять про нові вистави Богомазова, а я можу тільки глазами клипати. І одяг купити не проблема, а проблема саме у виборі, бо якщо чесно, мені в більшості не подобається, що я бачу на дівчатах. Тому скоріш за все повернусь до своєї улюленої класично-готичної суміші. :) З транспортом я проблему напевно вирішу, коли просто звинку на ньому їздити. А поки що дуже боюсь. А взагалі якісь в мене психологичні проблеми. Я досить незатишно почуваюсь у місті зараз. Все якесь чуже, інше.

що я можу сказати, поки цей перехідний період не пройде, нічим не зарадиш. і справа ні в тому про що говорять друзі а в тому що идиш у 4 стінах. як тільки з них виберешся так і теми для розмов зявляться самі собою, будеш впевнено себе відчувати. а поки що це захисна реакція морально

[Yaremko]

Насправді такі переживання мають буже багато мам. Але швидкість виходу із таких відчуттів залежить від особи і оточуючих осіб. Особисто в мене саме таких страхів немає але є свої. Я дуже привязана до дитини і не хочу нікуди їхати без неї (звичайно вийти в магазин а дитина вдома не рахується).
Мені дуже шкода коли я їду і залишаю Максима на більше як годину.

[Галочка]

Мене теж переслідує страх повернення на роботу.
Коли лиш ішла в декрет було важко просидіти дома цілий день,вязання і вишивання не допомогало.А тепер життя поміняло русло повністю,інші проблеми ,переживання.Але люди до всього привикають.Головне не опускати голову.

А проблема гардеробу в мене також була.До вагіності я важила 49кг при рості 71см.(дуже мало,правда?)Перед родами важила 89кг.Отже поправилась на 40 кг.Спочатку нічого бо були інші проблеми , а потім я зрозуміла що це біда, і те що кажуть що потім схуднеш це близько неправда.Особливо коли треба десь вийти в люди,вдіти немае що а піду щось купляти встидно дивитись в зеркало.
Отже прийшлось брати себе в руки.Схудла до 65кг.і цим горджуся!Розповідати як я цього добилась це вже інша тема.

[Варвара 24]

Я теж весною збираюсь на роботу. яку ще треба знайти, бо повертатися туди, де я була - ні за які кошти. Також проблема гардеробу по життю йде зі мною. Зараз такі періоди, що або не хочеться нічого, або хачеться купити все гарне.
Сама велика проблема - це співбесіда. Щоб там не впасти лицем в калюжу. Зараз багато хамів - стресостійкість хоч позичай десь.

[Юлія]

Я ще не народила, а вже все це відчуваю, переживаю як знайду роботу, звільнилася з останньої незадовго до вагітності, може, це на краще, а, може, і ні. Стосовно гардеробу, то для вагітних одні мішки продають, і якщо є щось таке більш-менш підходяще, то на мої груди не налазять, я вже мовчу про те, що ціни на такий одяг кусають, а якість далеко не найкраща, здається, навіть китайський одяг кращої якості, куртку потягла у чоловіка, вона в нього двокольорова і широка, і я себе просто медведем почуваю. Зараз доводиться частіше відвідувати лікаря, дивитись дитячі речі і відкладати щоб після народження їх купити, і проблема громадського транспорту - то жах, в маршрутці мені постійно здається, що мені не стане повітря, що втрачу свідомість, а метро - то суцільний жах, я боюсь ним їздити, але треба, після кожної такої поїздки я відходжу десь дні два-три, вже мовчу про страхи в лікарнях, а загалом подивишся на дівчат-одноліток, і просто якось незатишно робиться, і почуваю себе якось не так, не скажу що так вже подобається те, що на них, та невже у вагітність жінка повинна перетворюватись на опудало в мішку? Крім того повністю оновити гардероб нема сенсу, викидати на вітер тисячу-другу зараз мені не хочеться, крім того, що мені вибір абсолютно не подобається, і краще щось дитині купити, маю таку проблему, що можу кому завгодно що завгодно купити, а от для себе якось ні, не те щоб шкода, але не можу нічого знайти... Але всі ці питання - то не саме головне, боюсь чи стану хорошою мамою...

[Юлія]

Варвара 24 (13.1.2008, 19:58) писав:

Сама велика проблема - це співбесіда. Щоб там не впасти лицем в калюжу. Зараз багато хамів - стресостійкість хоч позичай десь.

Знаєш старий анекдот "Просміхайтесь, шеф любить ідіотів", як не парадоксально, але це дійсно так, от з серйозним обличчям приходиш, починаєш так серйозно відповідатит на питання, а роботу цю і не отримуєш. А от відкрито посміхатись, трохи жартувати - і все, тобі телефонують, запрошують, але ж це не так завжди і просто, і не для всіх, тут як вгадаєш, хтось хоче щоб співробітник був серйозний, хтось- щоб відкритий і з вічною посмішкою на все обличчя, це як пощастить. А стосовно хамів, то скрути тихцем дулю в кармані - як правило, легше стає, а до їхнього рівня опускатися не варто, а так інколи хочеться заїхати по нахабній пиці... а загалом це все проблема поганого виховання, бо якщо в родинах у цих хамів так було, то вони це за норму приймають, але змовчувати також не варто, треба з них постібатися так інтелігентно... бо такі роботодавці приймуть на роботу зовсім вже нездар, щоб почуватись розумними, а так хоч душу відведеш... і не всі такі, рано чи пізно щось собі знайдеш

[Annette]

Дівчата, як я хвилювала в прошлому році, бо хотіла вийти на роботу влітку. Малюка ввідали до садика і перший місяць він ходив туди добре, і не хворів і з радістю (поплаче трохи. а потім грається, і діточок багато). А через декілька тижнів я дізналася, що знову вагітна. Про аборт ми навіть не думали. І я так вже настроїлася. як то кажіть. на те, що буду вдома, що коли втратила дитину, не уявляла собі, як я буду працювати. підтримки від родичів (бабусей-дідусей) ніякої. То ж і вирішили, що я не зможу повноцінно їздити на роботу до Києва (ми живемо у передмісті) і за дитиною слідкувати (коли він день-два ходить до садочка. а потім днів 10-14 хворіє). І я залишилася вдома. І, чесно кажучи. не хочу повертатися на роботу. а зараз це більше, ніж раніше, хочу ще одну дитинку.

[Варвара 24]

Annette, співчуваю Вам! Але бабуся, коли в мене були проблеми на 8 місяці вагітності, сказала, що там якось регулюється, яку дитину народити і від якого чоловіка. Але це так боляче, моя мама втратила дитину після мене, а через 6 років захотіла і народила мені сестру. Все буде добре, тим більше підтримка у Вас є - це синочок!

Цитата

Знаєш старий анекдот "Просміхайтесь, шеф любить ідіотів", як не парадоксально, але це дійсно так, от з серйозним обличчям приходиш, починаєш так серйозно відповідатит на питання, а роботу цю і не отримуєш.

Воно то й так, але трохи інша проблема - занижена самооцінка. Я до цього була не дуже без комплексів, а після декрету взагалі якось і дикувата стала . Я знаю, що прийдеться перебороти всі свої страхи, вони й переборяться за кілька співбесід, але в душі аж моторошно зараз.

[Viktoriya]

Як я вас розумію :D
Проблема - не те слово, я вийшла на роботу після 6 років декрету, думала-думала і все ж на старе місце, в рідну школу :)
Але все ТАК змінилося, головне я змінилася, ні я не бачила вистав Богомазова (Капітошко спасибі, піду в Гуглі пошукаю, хто це ).
Я зовсім інша, як була 6років тому і для мене теж проблема громадський транспорт, ну звикла вже щоб мене на машині возили :)
Раніше думала, що коли дитині три роки мама може присвятити себе кар'єрі, але старшому 6, малій - 3, а я зовсім не готова працювати з 9 до 18 щодня, точніше я спробувала, але нікому від цього добре не було.

[Яблучко]

я зараз також стою перед питанням виходу на роботу. мені якщо чесно страшнувато, без роботи я не можу, але і працювати весь день не хочеться,звикла я вже до вільного графіку. Та і громадський транспорт та ж проблема, яу у Вікторії, звикла щоб мене возили :D

[Viktoriya]

Яблучко, терміново потрібно власне авто

[Annette]

Навіть, проблема не в транспорті, а в часі -хто буде доглядати малого, коли він захворіє. А які лікарняні дають я вже знаю - тиждень. добре якщо я його подлікую, не кажу вилікую. Він піде до садичка ще долічений й знов захворіє. На роботі будуть дзвонити, щоб я їхала до них (скільки раз таке було, як я була на лікарняних). Тому знаєте, і нашли так увідмазку - ось коли б хто з бабусей більше допомагав. Так вже склалося у кількох моїх знайомих - їм мами допомогали 9причому реально майже не весь день з малими сиділи), так і мамі можна на роботу. Є деякі хвилювання, та вже ж наша мама- то бабуся для малюка, її і довіри більше ніж няні. А няні доречі зараз теж недешеві.

[Яблучко]

Annette (15.1.2008, 17:50) писав:

Навіть, проблема не в транспорті, а в часі -хто буде доглядати малого, коли він захворіє. А які лікарняні дають я вже знаю - тиждень. добре якщо я його подлікую, не кажу вилікую. Він піде до садичка ще долічений й знов захворіє. На роботі будуть дзвонити, щоб я їхала до них (скільки раз таке було, як я була на лікарняних). Тому знаєте, і нашли так увідмазку - ось коли б хто з бабусей більше допомагав. Так вже склалося у кількох моїх знайомих - їм мами допомогали 9причому реально майже не весь день з малими сиділи), так і мамі можна на роботу. Є деякі хвилювання, та вже ж наша мама- то бабуся для малюка, її і довіри більше ніж няні. А няні доречі зараз теж недешеві.

В мене надія лише на бабусю, або буду відмовлятися від роботи взагалі. У садочок вже щось я перехотіла малу віддавати, жаль мені її. А няню страшнувато якось, чужа людина всежтаки.
Вікторія, авто хочу, та для початку треба хоч на курси піти. Бо так трохи керувати вмію, але прав немає. Та і з нашими київськими пробками швидше на метро.

[Варвара 24]

Щодо транспорту я з вами згодна-це жах. Я їжджу інколи від "Мінська" до "Либідська". Як мене це втомлює, та й нудно там.(їжджу не в час пік), а я ж так їздила 7 років. А я, до речі, теж працювала в школі. Ото було класно, хоч і примусово можна сказати(вчилась на державному в ін"язі і треба було відпрацювати 3 роки. а вийшов 1-завагітніла). А класно тим, що це недалеко від дому, пройдешся зранку, аж приємно. А повертатися туди не буду. По-перше-фінансове питання, по-друге - дуже там нечемно наша інтелігенція зі мною поводилася (відносини-нормальні, але я там секретарем ще була, то перед відходом у декрет побачила, що записували мені 1-2 год, а я працювала 4-6. Друкуй їм все, друкуй, а платити дзюськи.Їздять на молодих як хочуть).
А щодо лікарняних, то на фірмах навіть і слухати не хочуть. Треба, щоб дитина адаптувалась у садку, а потім роботу шукати. Але ми будем почасову нянечку шукати, щоб сиділа, коли болітиме(це поки так плануємо), бо одна бабуся далеко працює, а інша з нами і теж працює. Вона й каже, що може пару разів відпроситься, але побачимо, бо в неї також робота серйозна.
Я дуже боюсь, що якщо я посиджу ще, а стажу за плечима аж 1 рік і декрет, то вже тоді мене нікуди на нормальну роботу не візьме. Геть отупію і буду так в депресіях валятись вдома. Вже потроху починається, дуже знервована стала.

[Юлія]

Варвара 24 (15.1.2008, 22:30) писав:

Я дуже боюсь, що якщо я посиджу ще, а стажу за плечима аж 1 рік і декрет, то вже тоді мене нікуди на нормальну роботу не візьме. Геть отупію і буду так в депресіях валятись вдома. Вже потроху починається, дуже знервована стала.

Та не переживай ти так, в деяких і такого нема (у мене, наприклад, я за трудовою книжкою три місяці пропрацювала, неофіційно працювала багато, коли вчилась і пізніше також). Ти собі знайди роботу фрілансера, перекладача, наприклад, так щоб нікуди не їздити, роботу отримуватимеш на пошту електронну, а гроші на вебмані або укрмані, а звідти на будь-яку кредитку, або статті на зомовлення пиши, тоді і не будеш відчувати всього цього, і практику не втратиш. І на нормальну роботу тебе візьмуть, бо вже дитина є, значить, в декрет найближчим часом не підеш, багато де на хорошу роботу я не влаштувалась тільки того, що мені не було 26 і не було дитини, а дівчинкою на побігеньках працювати не хотілось, крім того, залучи малу до цього, і вона буде потроху оволодівати англійською, ти ж в інязі вчилась, наскільки я зрозуміла.

[Варвара 24]

Малечу трохи вчу англійської. А щодо перекладів, то скільки не шукаю, все якийсь лохотрон. А в деяких треба кудись їздити, то в нотаріус, то ще кудись, а в мене з малою ніхто не посидить. Та спеціальність троши не така як усі хочуть. Я філолог, а не перекладач.

[Annette]

Не хвилюйся, та не двай собі зачахнути.
Ми з кумою такі плани будували, як ми будемо підтримувати свій рівень знань і якими славними спеціалістами залишимося після декрету. І що. З малими дітьми саме все так і склалося :D Кума взагалі все забросила. Ми - юристи. А я два роки тому стала модератором на одному форумі, відповідаю на запитання. Це, наче відпочинок, то зате лажу по інету і знаю, де що шукати. А це немало, бо законодавство змінюється. крім того. я знайшла багато цікавого. З історіі, наприклад, чи про народні традиції. Все, чого раніше не знала, або недовчила - читаю зараз із задоволення. На жаль, хотіла б вивчати ще одну іноземну мову- але не має фінансових можливостей. Поки вивчаю английську з синочкою, потрошку.