[Анічка]

В мене віршики є різних настроїв. Ті, що раніше писала - на російській, не дуже давно - на українській. А взагалі, мене муза зараз також не часто відвідує. Але я по ліричному настрою сумую не дуже. Виставляю на ваш осуд.

* * *
Твій дотик, - ти знову зі мною
І в спеку, і в люті морози,
Я гріюсь у міцних обіймах
І тихше спалахують грози.

Дорога до щастя повита,
І нам би з тобою терпіння,
У неї свої повороти, -
І щебень, і гостре каміння...

Я дякую долі за втіху, -
По ній ми ідемо завзято.
То щастя і є мій коханий,
Пліч-о-пліч з тобой крокувати!



Дождь и я.
Тот жаркий день пришел на смену дрожи,
И было так тепло, как-будто, летним днем.
Я не боялась ливней, ну а тогда, похоже,
Он стал успокоеньем в унылом дне моем.

Его встречала с грустью, но с радостью следила
Как быстро облока закрыли небосвод.
Все люди суетились, спокойно я ходила
И не боялась быстрых неприхотливых вод.

А ветер непрестанно, природу все колыша,
Ей что-то говорил, не понимала я.
Да в памяти стояла еще немая тиша
И по стеклу стекала дождливая струя.

Такі мої спроби.

[Анжельчик]

Була просто зачарована, коли читала ці чудові вірші! А є ще?

[Roksolana]

Спроби???????? Та це ж фантастика!!!!!!! Дуже класні вірші, мені дуууууже сподобалися! Дійсно, якщо є ще , то виставте в форум. Почитаємо з задоволенням!

[Анічка]

Приємно що комусь сподобалось. В мене їх цілий зошит, вдалі і не дуже, періодично записувала. Перші спроби були в класі 5. :D Здається щось про цирк та нажаль не зберіглось.

* * *
Коли у ранці сонце світить та заглядає у віконце, -
Найщасливіша я у світі, світліша я самого сонця.
Коли у небі місяць сивий і небо зорями повито, -
Вони заводять тихі співи та легкий блиск спада крізь сито.
Ти знаєш, я тоді щаслива, хвилини смутку всі минають.
Тебе тоді бракує, милий. Коли ти поруч - мить безкрая!
(Це присвячувала чоловікові)


Наступне писала ще у 2003 році:

А сердце молчит...(рус.)
Тебе скажу одно: что было между нами
Умчалось далеко, осталось позади.
Мне не раскрыть своей души словами,
Не жди меня... Опять меня не жди.

Один лишь холод нам с тобой награда,
Но разум возвышает и его.
О сердце, не молчи, прошу, не надо.
Уж лучше громко с болью прокричи!

И стук его... я каждым своим вздохом
Улавливаю слабый его звук.
О сердце, будь моим пророком!
Опять молчит... Прощай мой милый друг.


Буря (рус.)
Бушуют волны в синем море и гонятся куда-то вдаль.
Сердиты волны на просторе, друг-друга им совсем не жаль.
Одна своей грозящей влагой другую топит. Сразу ввысь.
Как-будто колит острой шпагой и грозно воет: "Ну держись!"
А пена в брызги, море стонет. Не видно чайки ни одной.
Волна под натиском потонит, потом - воздвинется стеной.
И сново в бездну путь далекий, и сново кружит все вокруг.
Прибой прекрасный, но жестокий, на бурю превратился вдруг.
( таке писала дев'ять років назад)

[MAECTP0]

Анічка,

Дуже гарнi вiршi. Сподiвась вже публiкувались? Щоб не було потiм плагiату...

[Time Out]

MAECTP0 (30.8.2008, 16:01) писав:

Анічка,

Дуже гарнi вiршi. Сподiвась вже публiкувались? Щоб не було потiм плагiату...

В першому постi, передостаннiй рядок "немая тиша". Тиша, здайеться, украïнська слово. Спробуйте "тишь" бо "тишина" щось не звучить.

Але менi до критика як до неба, модете й не прислухатись.

Критикувати легше вього, "ламать - не строить", як кажуть наші сусіди. Мені особисто найбільше сподобалося "А сердце молчит", інші вірші теж непогані.
Якщо моя Муза до мене повернеться лицем, а не іншою частиною тіла - теж щось напишу.

До речі, якщо пан МАЕСТРО теж щось нам гарне напише, буде цікаво.

[МанунА]

Знайшла свій блокнотик і вирішила виставити на загальний суд кілька своїх віршиків.
Коханому
Чарівна ніч, тут час і простір
немов спинились назавжди...
бо ти сказав мені "КОХАЮ"!
Благаю, любий, ще скажи!!!

Шалена пристрасть, мить блаженства,
солодкий біль даруєш ти...
Душа і тіло завмирають,
бо знають-скоро прийде
час сумнівів і самоти...

Твої цілунки, що вкривали
все тіло з голови до ніг...
Гарячим полум"ям палали
місця від поцілунків тих!

У тім вогні згоряє й серце
воно вже більше не моє!
Тобі належить, та не бачиш-
бо ти далеко...ДЕ ТИ, ДЕ?!

Біла чи чорна?
Сиджу на дивані, дивлюсь і гадаю-
чи справді тебе я хоч трішечки знаю?
Який ти без мене? Чи мій? Чи не мій?
Чи зовсім інакший? А може чужий?

Хотіла б я бути з тобою завжди
хоча й неможливо це-знаємо ми...

Я заздрю подушці, яку обіймаєш...
Я хочу в той сон, в який ти поринаєш!
Я заздрю предметам , які ти торкаєш!
Без тебе так важко, невже ти не знаєш!

Це біла чи чорная заздрість? Не знаю...
А може я просто так палко кохаю?!

Ці вірші були написані в період нашого з чоловіком зустрічання, ми жили в різних містах, тому постійні зустрічі-прощання...А ось трохи філософський віршик.

Так сумно....
Палають зорі в небі чорнім
вони летять у небуття
Стрілець, що зветься Оріоном
стрілою цілиться в Тільця

Безмежне небо, вічний постріл...
Не долетить повік стріла
Це знаєм ми, вірити ж хочем
У казку, в чудо-та дарма!

Життя-не Рай, ми не в Едемі
Багато в світі є біди!
Її ми бачити не хочем
і витираєм всі сліди
що в душах наших жар лишає
і людське серце спопеляє!

І самота-це наша доля, це життя
яке самі ми обираєм
А щастя-мить, вона минає
і тільки в пам"яті лишає
картинку, що все не зникає...

Безжальний Кронос забирає
хвилини нашого життя...
На небі вічнім полювання
ми ж не побачимо кінця...

Перечитала його кілька разів і намагалась згадати коли цей вірш був написаний...Здається після розлучення...

[Krizia]

МанунА,дуже сподобались Ваші вірші,особливо "Коханому" Думаю такі слова можна було б легко покласти на музику і вийшла б чудова лірична композиція.Прекрасно мати такий талант,так що не ховайте його у блокнот,а даруйте свої вірші близьким людям

[Анжельчик]

я сама віршів не складаю, але дуже подобається той, що записанийу мене пі лінієчками ( знайшла в інтернеті ).Якраз про моїх кошенят!

[MAECTP0]

мамаПашіЖені (30.8.2008, 20:10) писав:

Критикувати легше вього, "ламать - не строить", як кажуть наші сусіди. Мені особисто найбільше сподобалося "А сердце молчит", інші вірші теж непогані.
Якщо моя Муза до мене повернеться лицем, а не іншою частиною тіла - теж щось напишу.

До речі, якщо пан МАЕСТРО теж щось нам гарне напише, буде цікаво.

Спецiально для Вас повторю: вiршi дуже сподобались, я не критик тому можна не прислуховуватись до моiх слiв (про "тiшу")...

Я нiчого не ламав!!!. Забрав своп слова назад, так краще? Й взагалi, вибачте що не спитав у Вас Панi дозволу щось написати.

Щоб було ще до чого придертись, прошу.

Я поэт зовусь Незнайка,
От меня Вам блалайка.

[Сонячна]

Анічка, МанунА, ваші вірші чудові!

[Анічка]

Значить не даремно час втрачала.
МанунА, мені особисто також сподобались Ваші вірші!!! Особливо "Коханому"! А філософські вірші у Вас ще є? Напишіть, цікаво почитати.
MAECTP0, не буду стверджувати на всі 100 %, так як не маю словнику і не хочеться копатися, та здається слово "тиша" на російській є! Просто буква "і" пишеться як українська "и". Я як писала, то українську мову у лексиконі своєму використовувала лише по потребі. Хоча,звичайно, може бути що і інше якесь слово більше комусь до душі, не заперечую ані трохи.

[Антік]

Анічка (31.8.2008, 8:35) писав:

MAECTP0, не буду стверджувати на всі 100 %, так як не маю словнику і не хочеться копатися, та здається слово "тиша" на російській є! Просто буква "і" пишеться як українська "и". Я як писала, то українську мову у лексиконі своєму використовувала лише по потребі. Хоча,звичайно, може бути що і інше якесь слово більше комусь до душі, не заперечую ані трохи.

Ну взагалі-то тиша російською перекладається як тишина...

мамаПашіЖені (30.8.2008, 20:10) писав:

Критикувати легше вього, "ламать - не строить", як кажуть наші сусіди. Мені особисто найбільше сподобалося "А сердце молчит", інші вірші теж непогані.
Якщо моя Муза до мене повернеться лицем, а не іншою частиною тіла - теж щось напишу.

До речі, якщо пан МАЕСТРО теж щось нам гарне напише, буде цікаво.

по-моєму МАЕСТРО не критикував, він тільки зробив слушне зауваження, з яким я повністю згідна.

Трішки сумний віршик, але все ж мій...
Писала, коли була закохана без тями.

Самота.

Коли ніч наступає повільно
Я не бачу, як сяють вогні
І не знаю, для чого підпільно
Ти крадеш в мене спокій нічний.
Я не буду кричати у стіни
Я не буду плекати надій
Тільки знай, що для мене навіки
Найжахливійший день в самоті.

[Time Out]

MAECTP0 (31.8.2008, 0:08) писав:

Спецiально для Вас повторю: вiршi дуже сподобались, я не критик тому можна не прислуховуватись до моiх слiв (про "тiшу")...

Я нiчого не ламав!!!. Забрав своп слова назад, так краще? Й взагалi, вибачте що не спитав у Вас Панi дозволу щось написати.

Щоб було ще до чого придертись, прошу.

Я поэт зовусь Незнайка,
От меня Вам блалайка.

Присвячується МАЕСТРО.

Торопыжка был голодный
Проглотил утюг холодный.

А взагалі, не треба бути таким кусючим и колючим. Це нещасне слово "тиша" не варте того, щоб через нього метати громи і блискавки. Тим більше, що для рифми нічого іншого і не подумаєш.

Я б могла написати щось про те, що милостиво дозволяю Шановному Пану написати вірша, а не використовувати чужі, але трішки побоююся реакції.

[MAECTP0]

мамаПашіЖені,

Щось не хочеться перетворювати тему "моï вiршi" так гарно почату Анiчкою й пiдхопленою МанунАю в передбачування реакцiй. Навiть вельмишановна Антiк зрозумiла що я не хотiв нiчого поганого. Тому просто прослiдкуйте в хто як прореагував першим.

А у вiдповiдь Вам я хочу не написати вiрша а намалювати картину "ФiгВам" називайеться ("простоквашино").
Дуже хочу намалювати, та нажаль, в айФон не влазить нi УЗБ нi ПС/2 мишка нi СньоЗуба не стикуйеться.
Факiр був пяний й фокус не вдався

[mania4ka]

Справді, найкраще пишеться тоді, коли не все гладко в житті. Колись писала такі вірші, що від них себе ще більше шкода ставало... Як тільки особисте життя перейшло в успішну фазу, вірші стали позитивнішими і жартівливішими. А з переходом в передвесільну фазу взагалі пропали і не повертаються вже 2 роки...
Ці віршики я писала майбутньму чоловіку на е-мейл на роботу, щоб підняти настрій:
****
Що робити сонце,
як зима настане,
і коли наступлять
дикі холоди?
Може купим острів
в Тихім океані
і від всього світу
вдвох втечем туди?

Там ростуть банани,
манго, апельсини,
і цвітуть лимони, спіє ананас.
Є луги й лісочки,
гори і рівнини
Цей чудовий острів
вже чекає нас!

В нас там буде вілла,
у ній-вентилятор
І нестерпна спека
нам не допече.
Будем в океані
кожен день купатись,
натрясем кокосів,
курей напечем!

Кожен день там сонце
світить й зігріває.
А вночі там зорі
падають до ніг.
Будуть в нас там море,
сонце і банани,
а у інших в Львові-
лиш мороз і сніг!

А коли в нас вдома
знов весна настане
заспівають пташки,
зацвітуть сади,
ми залишим острів
в Тихім океані,
та на другу зиму
знов втечем туди!

*****
Крик душі(ААААА!!!) :D

Тяжко-важко в світі жити
бідолашній Каті
цілий день я сплю на парах,
а ввечері в хаті!
Вже не годна на ті пари
кожен день ходити,
щось читати, щось писати,
і деколи вчити!
Кожен день встаю я вранці-
холод неможливий!
Але мушу йти на пари,
бо це все важливо!
На автобусній зупинці
я стою і мрію,
що зустріну своє сонце,
що мне зігріє!
Та в цей час то моє сонце
у теплі ще дрихне,
і мене зігріти зранку
певно що не встигне!
І коли його побачу
в годинці четвертій-
обніму і зацілую
аж до напівсмерті!!!!
Отже, їду я на пари
і тепер я знаю-
найгустіше українці
в нас живуть в трамваях!
Після пари на перерві
йду я щось купити,
бо так сильно хочу їсти,
що можу вкусити!
А вдома причепиться
до мене сім"я,
що ніхто не знає стільки,
як не знаю я!
Що на пари я не ходжу,
що нічо не вчу,
та на ці їхні наїзди
я просто мовчу.
Бо я знаю- на цю тему
ми даремно сваримось-
яблучко від яблуньки
недалеко ... ЯБНУЛОСЬ! :D

*****

На роботі десь сидить
моє файнятко
Як читає свій е-мейл
то не зайняте.
Я не знаю чим воно
Там займається
Та напевно в цей момент
посміхається!
Сяє посмішка його
наче сонечко
Навіть якщо дощ іде
за віконечком.
І я хочу щоб йому
усе вдалося
Щоби сонечко за хмари
не ховалося.
Нехай посмішка з лиця
не зникає ця
Ти ще більше файнятко коли
Посміхаєшся!


Ну і т.д. в такому ж дусі... Серйозні вірші викладу якось пізніше, настрій якийсь несерйозний...

[МанунА]

Віршики моментально підняли настрій! Особливо сподобався крик душі! :D

[Кравчоля]

Привіт! Я вже так давно не була на форумі, а коли зайшла, то стало так приємно, що є у нас прекрасні поети. Я колись пропонувала любителям поезії залишити й власні твори, якщо є (десь є така тема), але ніхто не відгукнувся. Дівчата, вірші чудові! Можливо, вони для когось здаватимуться дещо аматорськими, але головне, що написані від душі. Усі визнані письменники починали з недосконалого.
"Тиша" російською точно є. (Так само, як, наприклад, "очи")
Я теж трохи пишу, але завжди було ніяково показувати. При мені нема зараз записів, але обов"язково знайду і поділюся з вами.

[Teтянка]

Кравчоля (31.8.2008, 15:23) писав:

Привіт! Я вже так давно не була на форумі, а коли зайшла, то стало так приємно, що є у нас прекрасні поети. Я колись пропонувала любителям поезії залишити й власні твори, якщо є (десь є така тема), але ніхто не відгукнувся. Дівчата, вірші чудові! Можливо, вони для когось здаватимуться дещо аматорськими, але головне, що написані від душі. Усі визнані письменники починали з недосконалого.
"Тиша" російською точно є. (Так само, як, наприклад, "очи")
Я теж трохи пишу, але завжди було ніяково показувати. При мені нема зараз записів, але обов"язково знайду і поділюся з вами.

Привіт,Кравчоля! А я сьогодні тільки згадувала,що тебе на форумі давно не було,навіть перевіряла по пошуку-ти була на форумі 31 липня.Ще десь наша Масянічка загубилась(не було з 4 серпня)...

А ось моє "римоване" творіння:
***
Прийшла весна і скресла крига
І у душі моїй відлига
І витіка з очей слізьми
Все горе,завдане людьми
Шукає сонця промінець
Надії ніжний пагінець
Що пробивається крізь шар
Торішнього ,гнилого листя
І не повернеться кошмар
Який мені ночами сниться
Весна прийшла-радіє серце
І ожива очей озерця
Весна! Весна-моя надія
На те,що сонце всіх зігріє


***
Ніч зорі
Купала у морі
Одну згубила
Вода прибила
До берега зірку
На небі дірку
Людина латає
Коли помирає


***
У парку розцвіли старі каштани.
Буяння цвіту,мов вино,дурманить.
Пригадую себе іще дівчатком,
Яке гуляло в парку з любим татком
І міцно за татову руку трималось,
Раділо усьому,і всьому всміхалось...
Все ті ж каштани,все та ж весна,
Та я вже стала давно не та...
Хоч немаленька,і не дівчатко,
Та в парк гуляти я ходжу з татком,
Але це татко моєї доні...
А в мого татка вже сиві скроні,
Бо річка часу незна спочину
Ні на секунду,ні на хвилину...
Весна минає-приходить літо...
І опадають з каштанів квіти...

[Кравчоля]

Тетянка (31.8.2008, 16:10) писав:

Привіт,Кравчоля! А я сьогодні тільки згадувала,що тебе на форумі давно не було,навіть перевіряла по пошуку-ти була на форумі 31 липня.Ще десь наша Масянічка загубилась(не було з 4 серпня)...

А ось моє "римоване" творіння:
***
...

Дякую, Тетянко, так приємно, що про мене не забувають!!!
Які вірші!!! Я аж просльзилась... За стіною сидить мій татко, а в нього не лише скроні сиві - все волосся. І так шкода, що не можна зупинити часу.

Повідомлення відредаговано Тетянка: 18 травень 2009 - 10:46