Жіноча дружба: міф чи реальність?
#1
Відправлено 20 серпень 2008 - 11:37
#2
Відправлено 22 серпень 2008 - 09:32
знаєте, багато думок є що дружби немає...а друга знайти так само важко як кохання...я не знаю щоб без них робила..

незамінних немає - є незабутні
#4
Відправлено 22 серпень 2008 - 11:31
Я не стверджую категорично, що жіночої дружби нема. Вона є, але до певного моменту...
#5
Відправлено 22 серпень 2008 - 11:48
Колись ще в школі у мене якраз й була така подруга. Ми дружили по-справжньому. Але потім роз"їхались по-різним містам, та всеодно й зараз звонимо одна одній ділимось всіма секретами. Більше мені таких подруг не траплялось всі дружили з користі. В інституті, бо дам списати, бо відмінниця. Зараз, бо чоловік програміст, то можна отримати з цього великий зиск. От так і живу.

#6
Відправлено 22 серпень 2008 - 11:49
Ksyunka (22.8.2008, 11:08) писав:
...поки між ними не трапиться чоловік....
хоча у моєї мами є подруга ,з якою вони разом вже 40років. і заміж виходили майже одночасно, і перші діти народжувались із різницею рівно в 1 міс.

"Жизнь слишком коротка, чтобы тратить ее на диеты, жадных мужчин и плохое настроение!" Ф.Раневская
#7
Відправлено 22 серпень 2008 - 11:54
Ksyunka (22.8.2008, 11:08) писав:
Повністю згідна. А ще у жінок ніколи не буває однієї подруги,і часто буває що проблеми чи радості стають предметом балачок між тими іншими її подругами. На власному досвіді переконалась. Дружба може бути,тільки не тісна,а так,між іншим,без посвячень в особисте життя.
#8
Відправлено 22 серпень 2008 - 11:55
Коротше, на даний час найкраща моя подружка - чоловік :D
#9
#10
Відправлено 22 серпень 2008 - 13:29
Але інколи мені наприклад так хочеться поспілкуватись по-жіночому, трошки посплєтнічати і таке інше, що з чоловіком не виходить, бо там розум вище серця. Насправді вважаю, що те чи буде в нас міцна жіноча дружба залежить від обох сторін. Перше правило мабуть те, що не треба розвивати почуття власності і навязуватись комусь. В мене є кілька подруг, незнаю чи можна їм почепити орден "найкращі", але є і кому поплакатись коли треба, є кому підтримати, є від кого і наганяй дістати. Основне памятати, що і подруга - людина, яка здатна помилятись і давати їй це право на помилку. І як і у всіх стосунках дружбу треба будувати і зміцнювати. Дуже сильний руйнівним фактором вважаю одне - відстань, бо тоді вже не ділишся дрібницями, а так тільки важливим, потім найважливішим, а з часом дружба холоне. А взагалі я задоволена своїми подругами і якщо на питання "Чи існує?"просто відповідати так чи ні, то звичайно ТАК.
#11
Відправлено 22 серпень 2008 - 14:29
#12
Відправлено 22 серпень 2008 - 17:24
#13
Відправлено 22 серпень 2008 - 17:43
Свого часу обмінювався знаками уваги/симпатії, не більше, на роботі з однією дівчиною. З годом зустрічався з іншою. Йдемо якось по вулиці й ось вони зустрічаються. бачу по обличчю своєї дівчини щось не то, подивися на іншу взагалі якесь страхіття. Моя дівчина перепросилась й догнала ту, довго виясняли щось потім повернулась. Виявилось - то були найкращі подруги. Але нічого, такими ж й залишились, потім все вляглось й зараз спілкуються... якось... мабуть... Просто з того часу пройшло багато років й повиходили заміж кожна за свого чоловіка (а я на іншій одружився). Після розриву стосунків з попередньою дівчиною бачив їх разом все гаразд.
Зачить дружба, навіть жіноча, існує у щирих людей.
#14
Відправлено 27 серпень 2008 - 17:11
#15
Відправлено 28 серпень 2008 - 09:20
А своїм найзаповітнішим я ділюся лише з мамою, чоловіком, інколи сестрою і то дуже інколи.
#16
Відправлено 28 серпень 2008 - 10:23
В мене є подруги, ще з універу залишились, хоч і живемо на відстані, але часто зізвонюємось та й бачимось. Приємно знати, що як тобі важко - просто вислухають, якщо щаслива - порадіють за мене. Звичайно бувають і непорозуміння, але знаючи один одного 15 років, ми просто закриваємо на них (непорозуміння) очі, бо характери у всіх ого-го. Але більш за все я люблю спілкуватися і працювати в чоловічому колективі у них все простіше як у нас жінок.
#17
Відправлено 28 серпень 2008 - 12:21
Я вважаю, що існує справжня дружба між жінками. Коли я одружилась, це взагалі ніяк не позначилось на дружбі із моїми подругами. Ми зустрічалися і спілкувалися дуже часто. Потім нам з чоловіком довелося переїхати до Німеччіні, але і така величезна відстань нам не заважає. Коли не було ще інтернету, ми листувалися кожен тиждень. А тепер і взагалі проблеми не існує. Ми ділимося своїми проблемами і досягненнямиі, намагаємоя допомогати всім чим можимо одна одній. Я дуже сумую за своїм домом, за батьками та подругами. Але подолати сум та пісимістичний настрій мені допомогають тільки подруги. І я їм за це дуже вдячна. Було навіть таке, що хотілось покинути все і повернутись додому. Але все це подолала завдяки погругам.
А стосовно чоловіка,то наразі це мій коханий, найкращій друг, подруга, мама і тато. Та мабуть на такій відвертості і базується сімейне щастя.
#18
Відправлено 28 серпень 2008 - 12:40
Але не зважаючи на все, я думаю і авіть впевнена, що дружба існує. Просто мені з нею не пощастило...
#19
Відправлено 30 серпень 2008 - 00:50
Може, мені просто повезло, але в мене є подруги (дві ще зі школи), одна з університету, справжні, перевірені часом, які дійсно не підведуть. І я звісно, теж. У нас різні сімейні стани, різні статки, але ми внутрішньо схожі, маємо однакові цінності. А ще у мене є сестрички, це ще рідніші люди.
#20
Відправлено 12 вересень 2008 - 22:54
Спробую обгрунтувати.
Звичайно, мене оточують хороші люди, з них є пару дівчат які для мене більш близькі. Можу назвати їх подругами (скоріше навіть одну, а останні просто дуже-дуже-дуже хороші знайомі, з якими спілкування підтримується роками, в якому я не розчаровуюсь. Готова бути поруч з ними у важку хвилину, на що і розраховую у відповідь. Є сестра, звичайно це дуже близька людина. Але... у кожного з нас є особисте життя і інтереси сім*ї для мене у першу чергу, тому наші інтереси не пересікаються. Тут вже розтавлені пріоритети і всім так добре та комфортно.

Допомога








































