Допомога
Знов відділення патології…навіть і не уявляла,що ще раз туди потраплю,я ж приїхала народжувати…Від снодійного я поринала в якусь темну яму ,лиш під час схваток приходила до тями.Нарешті наступив ранок,я сподівалась,що шийка достатньо відкрилась,але вона не здавалась-далі відкриття один палець.Одним словом так я і промучилась з тим одним пальцем ще ніч-день-ніч.Схватки були не регулярні(5-8-10-5 хв),але страшенно болючі.В мене ще вистачало сил їх терпіти і передихувати.На другу ніч лежати було нереально боляче,а ходити вже не було сил.Нарешті лікар зрозуміла,що без стимуляції я сама не народжу і перевела в родзал. Мені пробили води ,поставили капельницю і тут почалась «жара».Схватки участились і біль вже була настільки сильна,що ніяке дихання не допомагало.Я просто кричала,а в перерві між схватками була неначе в комі.А раніше,я не розуміла,тих жінок,які кричать під час пологів,думала таке можна перетерпіти.Думаю,це залежить від фізіології і больового порогу.Мені з цим не повезло.
Чула навколо голос чоловіка,акушерки, лікарки,зі мною говорили,але я не могла нічого відповісти.Мені здавалось це триває вічність і ніколи не закінчиться.Але нарешті мене почало тужити!В мене появилось друге дихання,ну нарешті ці муки йдуть до завершення.Я тужилась зі всієї сили.Раз ,два,три …і тут мені викладають синочка на живіт.Мені здавалось,що це просто кадри із документальних фільмів,я ніяк не могла усвідомити,що це мої пологи ,і що я нарешті народила свою кровиночку.Тому небуло ніяких сліз радості,я просто круглими очима дивилась на свого хлопчика,а він такими ж очими дивився на цей світ.Вийшла плацента,чоловік сказав,що вона схожа на букет троянд))).Потім мене ще довго зашивали,вишкрібали,а я немогла відвести погляду від цього створіннячка,яке щойно появилось на світ .Від ейфорії я верзла всякі дурниці,а персонал дружно з мене сміявся))).Ну от нас перевели в палату,вірніше тільки мене,а синочка забрали обробляти камфорним спиртом і ще там щось.Нарешті вже мені його принесли і ми залишились лише удвох.Я його спочатку боялась цілувати,ніяк не могла повірити,що це все правда,думала ,що він зникне ,як міраж,.Лише нюхала))).Мені камфорний запах видався самим божественним на землі.Ще пару раз приходила медсестра,пропонувала його забрати,щоб я відпочила.Яка смішна,я його стільки чекала,щоб зараз віддати))).
Коли ми з синочком лежали на лікарняному ліжку,мені здавалось,що ми лежимо на хмаринці,яка пливе по блакитному небу.Нарешті ми разом і це не сон...
Повідомлення відредаговано гра з вогнем: 07 вересень 2010 - 22:01
