Допомога
Нарешті і я викладу свою історію пологів і вагітності.
ВАгітність моя була дууууже бажана і давно планована. все відкладали з чоловіком появу діток , бо постійно ще чогось хотілося досягти. Аж ось вирішили і з першої спроби Бог подарував нам ЖИВОТИК!!!
ПРойшли ми токсикоз, під час котрого спасав мене тільки гарячий солодкий напій, майже сироп (вдячна дуже за дописи форумчанок, котрі таке порадили вчасно))), а все решта було добре. Ось і зиму відходили якраз, коли животик почав рости. На першому УЗД сказали мені, що плід буде велекий - від 4-кг. Зі здоровям дитинки все було добре.
Весною вже почали збирати інформацію про лікарів. (знову вдячна форумчанкам за допомогу з вибором
) , вийшла на лікарняний як по закону положено і ,добре себе почуваючи, відгуляла гарно півтора місяці того лікарняного.Народжувати я мала 13 червня, але чомусь з самого початку була впевнена, що це відбудеться швидше. 22 травня у мене вже був сильно опущений животик і я чекала з дня на день тих блаженних пердвісників.... а їх не було. десь 30 травня вже почалися тренувальні перейми, про те що вони тренувальні я дізналася, бо коли лягала, то вони зникали....))) а так хотілося справжніх....
ось і червень почався , а у животику тихо. Я кожен день говорила зі своїм пузіком і просила пошвидше вилазити, але Доня не спішила
аж тут у середу 9 червня у мене в 8 ранку почало хапати животик, причому з регулярністю кожні 5 хв. і так годину, дві. положення міняю-не прохожить , Ну , думаю ВОНО!!!! подзвонила до Василя Андрійовича Іванойка і розповіла. Він закричав у телефон " З речами у родом. через годину чекаю тебе у приймальному покої!!!" УРА!!!! ми народжуємося
Подзвонила чоловікові він з роботи,а я з дому на 12 годину івно прибули у прийомний покій на Мєчнікова.
Іванойко мене оформив і зразу у родзал, там оглянув, посумнів і сказав-"Патологія за тобою плаче, будемо лягати. Схватки є, але розкриття нема і шийка ще тверда, не змякла." я розплакалася, що треба ще дооовго і лікарня чекати. Лікар тим часом вийшов до мого чоловіка і відправив додому. Хто памятає, то на мєчнікова у червні був армагедон у патології. по 5 людей у 3-міснів палаті. от і я виявилася пятою і мене поклали на розкладушку. цілу середу, четвер і пятницю і проходила з тими самими схватками. анальгін-дімедрол у попу не полегшували болю , але розкриття не було, води не відходили і я чекала далі...
нарешті у пятницю 11 червня на мій день народження почалися сильніші схватки але з тою самою перервою. Я відходили так цілий день, бо вирішила, що як знову подзвоню до Іфванойка, то тільки вже народжувати. у 9 вечора мене перевели у родзал з розкриттям 1,5 пальці. ЩАСТЯ--ось воно яке)))
Я подзвонила лікарю він сказав, що скоро приїде, бобув за містом і я стала намотувати круги. За годину приїхав лікар, оглянув мене і сказав що з моїми темпами пологів мені і до липня не народити. Я дуже боялася, бо знала, що така слабка родова діяльність може закінчитися кесаревим. А я його не хотіла. мене вкололи стимулюючими. вони не допомогли, тоді постівала капельницю. десь біля 12 години вночі відійшла пробка!!! нарешті зявився хоч якийсь результат мого терпіння!!! я так вже його чекала . Іванойко сам задзвонив до чоловіка і викликав його до нас ))). мені зща той час пробили води. Це найприємніший момент у процесі пологів. ми з чоловіком промучилися зі схватками до 5 ранку. тоді Іванойко сам розкрив шийку, бо нічого не відбувалося з моїм організмом незважаючи на всі мої старання.
Нарешті потуги. А я не маю сили тужитися, у мене нічого не виходить . Василь Андрійович казав, що моя дочка хоче більше народитися ніж я хочу її народити. Бо поміж потугами вона сама перла через мене і я знову починала тужитися. лише за годину стало видно голівку. я вже майже мліла і Іванойко разом з 4 медсестричками видавила з мене моє серденько. вона мовчала. це був самий страшний моменту моєму житті. Тільки через 10 секунд я почула, що вона тихенько кряхтить--жаліється на втому неонатологу. її забрали відразу грітися під лампу. а я з чоловіком раділи нарошу щастю. 3700грам, 54 см.!!!!
Після моїх пологів Іванойко пішов попросився, щоби йому зробити капельницю з сердечними ліками. він дуже переживав, що прийдеться витягувати дитину силою якимись інструментами.
Він справжній майстер. Я не маю ні розрізів ні тріщин. моя доня здорова. А мій чоловік відразу питався про другі пологи)))))
дівчатка народжуйте- болю зовсім не відчуваєш, якщо думаєш, про дитинку!!!
ДЯкую всім форумчанкам, бо завдяки вашим дописам я була готова до пологів на всі 100%
