[natalia8ks]

«З народженням дитини весь світ зміниться, ти відчуєш, що до цього по справжньому і не жила», - сказала мені одного разу знайома. І так, ось моя історія. Забігаючи наперед розповім про чарівне двадцяте число: двадцятого я вийшла заміж, двадцятого взнала що вагітна, двадцятого пішла в декрет і двадцятого у мене відійшли води …….
Напевно всі пам’ятають про спалах «свинячого» грипу, в той період я думала що все, захворіла і помру, настільки мені було зле, до мене викликали лікарів додому, виписували кучу ліків, які я до речі і не пила. Я не могла нічого їсти, знаходитися в приміщенні довше ніж годину, весь час вибігала на свіже повітря, я була вся "зелена", так продовжувалося близько місяця, аж докі, моя свекруха, лікарка, не завела мене силою у лікарню до своїх знайомих лікарів, до речі перед тим мені ставили кучу різних діагнозів, там я здала аналізи, і на всякій випадок мене завели на УЗД, я думаю ви здогадалися що воно мені показало. Сказати, що я була шокована це нічого не сказати. Я думала про всякі болячки, але не про вагітність, а тут така радість і відразу страх. Страх від невідомості що чекає далі, я страшна боягузка, здати кров з пальця це для мене ціла процедура, а тут таке. Але я себе заспокоїла, мені допомогла одна знайома, дитинка якої народилася дуже хворою, вона сказала що заради здоров’я своєї крихітки готова перетерпіти любі болі, і муки аби тільки допомогти кровинці. Так і я настроїла себе що заради дитини я витримаю все.
Так пройшло дев’ять місяців, були переживання, сльози, були загрози переривання вагітності, було сідничне положення, обмотання пуповиною, багатоводдя, багато білка, мало гемоглобіну, тобто було все. Кожен лікар лякав по своєму і кожен раз я великими зусиллями себе заспокоювала, щоб тільки не хвилюватися, щоб не зашкодити моєму сонечку. Лікарі ставили мені дату родів кінець червня, або початок липня, але знаючи мою любов до двадцятого числа всі рідні говорили що рожу в цей день, я звичайно казала що такого не може бути, а сама дуже хвилювалася, бо це було б зарано і в цей день випадав день медичного працівника, що саме по собі вже страшно.
І так настало те славно звісне двадцяте число, живіт не опустився, я себе почуваю добре, я не хвилююся………даремно.Після обіда я вирішила трішки поспати, через годину коли я проснулася, я почула як щось булькнуло і потекло. Батьки говорять, що таку перелякану, вони мене ще ніколи не бачили, мені навіть не прийшлось щось казати вони самі все зрозуміли. В лікарню я поїхала на таксі, лікарка, яка мене принімала, ще не знала, що родити я буду у завідуючої, і тому я відчула різницю у ставленні до того і після того як мене взяли під «особливий» нагляд. До того до мене кидалися як до собакі, уявіть я приїхала з кучу пакетами, я не пам’ятаю добре де що лежить, медсестра сидить на стільці, а я стоячи на колінах, бо іншого стільця не було, шукаю тапці, нічну сорочку, халат, перезуваюся, а вона розвалилася і дивиться з ухмилкою, як я все незграбно роблю. Моїх рідних навіть не впустили у лікарню, сказали: можете потім прийти, ще не має вам чого тут робити. Лікарка яка мене оглядала почала кричати, що я розкормила дитину (хоча сонечко важило 3100) і що я якась свиня, що не могла менше їсти, і тепер вона не знає як я рожу і в разі чого винувата я сама. Після дзвінка моєї лікарки, в лікарню, біля мене всі забігали, почали питатися як я себе почуваю, і щоб я не хвилювалася що все іде як потрібно, і моя лікарка скоро приїде, і що вони тримають її в курсі всього що відбувається. Нарешті через чотири години вона була вже на місці. Всі дуже хвилювалися, чого я не кричу, а ходжу і сміюся, адже схваткі вже були нормальні, але чомусь мене боліло так що я могла терпіти, але продовжувалося це не довго. Десь через годину я зрозуміла що не все іде так як треба. Мене повели робити УЗД, уявляєте, там мене вже конкретно хватали схваткі, я вчепилася рукою за той апарат, а сама думаю скільки він коштує, бо ще трошки і я його розіб’ю, і чи зможу я його відкупити. УЗД підтвердило, що маля знаходиться в неправильному положенні, не правильно виходить, а ще обвите пуповиною, але не туго. До мене визвали ще одного лікаря, щоб робити кесарський розтин, і тут я перелякалася напевно ще сильніше, покі він не прийшов моя лікарка порадила поговорити з сонечком, заспокоїти його і попросити повернутися правильною стороною. Так я і робила, я говорила що ми скоро зустрінемося, але для цього потрібно повернутися, що все добре, що я його сильно люблю, і сильно чекаю, я згадала всі молитви, які знала. Чоловік теж шепотів малятку як він його любить і щоб той послухався і перевернувся. Я бачила, як почали зносити в палату різні страшні інструменти, до мене прикріпили апарат, який вимірює серцебиття дитини, я з ним ходила по палаті, бо вже так боліло, що тільки ходьба допомагала, мені міряли тиск кожні десять хвилин, і мочили голову водою, щоб я не зомліла. Коли приїхав лікар мене знову повели на те пекельне УЗД, і тут сталося диво, моє сонечко нас почуло і повернулося, так як потрібно, в той момент плакали усі, і я, і чоловік, і навіть моя лікарка.
Далі були роди, і ось моє щастя рядом зі мною.Я ніколи не забуду те відчуття коли мені на груди поклали моє янголятко, таке тепленьке, м’якеньке, крикливе. Погано було лише те, що я не могла його обняти, в одній руці у мене була капельниця, а в іншу щось кололи, почалася кровотеча, в мене великі внутрішні і зовнішні розриви, мене страшенно больно зашивали, я вся чомусь трусилася, я не зможу місяць сидіти, але я лежала найщасливіша у світі, тепер я мама, тепер я знаю треба вірити в дива, вони відбуваються, тільки треба сильно цього хотіти. І права була моя подруга, з народженням дитини весь світ змінився, і я відчуваю, що до цього по справжньому і не жила.

[sun*]

дякую за розповідь ! Ти стільки пережила але воно того вартує -у тебе є саме найдорожче дитина !

[Панночка]

ну от, я знову просльозилася... якщо відкриють конкурс на саму сентиментальну форумчанку, то мою всі шанси на перемогу...
Чудова розповідь! Щастячка Вам, ростіть здоровенькі!!!!

[Елла]

Дякую за розповідь! З народженням дитини і справді весь світ змінюється, але тільки на краще!!!
Здоров"я малечі!

[gordenka]

Ого!Ви молодець!Стільки пережити...Здоров*ячка вам,ростіть здоровенькі і щасливі!!!

[***танічка***]

Дійсно дива таки бувають!!! Здоров'ячка вам і вашому щастячку!

[Беременулька]

дякую! ростіть здоровІ!

[Lile4ka]

ви мужня жінка!!! Щастя вашій родині!

[Milana Y]

Ну, вітаю вас, ви молодчинка і зовсім не скажеш що боягузка :)
Ви дуже правельно настроєні, це і допомагає у таких ситуаціях.
Дякую вам за розповідь, вона справді надихає...

[Niki]

Гарна дуже розповідь. Тепер все позаду і світ на багато гарніший і цікавіший з дитятком. Особливо приємно вітати тезку мого синочка! Ростіть здорові.

Повідомлення відредаговано Niki: 20 серпень 2010 - 16:23

[Lolka]

Які чудові історії вміють написати наші дівчатка :)
Кожного разу як читаю якусь - знаходжу для себе щось нове! :)
Здоров"ячка вам і сестрички :)

[азалія]

Дякую за розповідь! Здоров"я матусі і синочку!

[Annavi]

Стільки стерпіти і морально і фізично - Ви просто молодоць!!!
Хай маля росте і радує батьків!!!

[Hel'ga]

Дуже гарна розповідь. Здоров'я Петрику!
Для мене число 20 теж чарівне.

[alabama]

Дякую за гарну розповідь! Здоров'я синочку!

[Hodr]

Чудова історія! Дякую!

[Солька]

Успіхів!!! Ростіть здоровенькі !!!

[liya]

Хай синок росте здоровеньким!

[LiG]

Дякую за чудову розповідь!
Ростіть здоровенькі!

[Oksanka_G]

natalia8ks, Ви молодець!!!
Я шокована ставленням медперсоналу, дуже сумно за таких людей

Дива справді бувають!! Хай Ваше янголятко завжди творить Вим дива
Любові Вам і добра!