Прочитавши розповіді про пологи я вирішила і про свої розповісти.Вагітність проходила нормально, тільки на сьомому місяці відлежала на збереженні два тижні з гіпертонусом. Це було після весілля наших з чоловіком друзів, де я витанцьовувала з пузіком по всякому! А на другий день-лікарня. Коли я в жінконсультації йшла сама , без направлення на узд, бо чула що не все добре, то мене не хотіли пускати, бо"коли болить так себе не ведуть!".А я просто терпляча! Але відразу дали направлення в лікарню на збереження, де я і пролежала два тижняі.
Минуло 40 тижнів. Живіт навіть і не збирається опускатись. 25 жовтня(а в цей день я повинна була родити) попросила чоловіка відвезти мене в роддом, хоч почувала себе чудово (а вночі ми ще й кохалися, гормони в мене всю вагітність зашкалювали).Санітарки в прийомній бурчали чого так швидко приїхала, на жінку що народжує я зовсім не схожа.Болі чи навіть дискомфорту не було зовсім. Коли заввідділом подивилась мене (а лікарка вона чудова), то сказала що відкриття вже на 6 см, і годинки за дві я стану мамою! Вона проколола мені плодовий пузир і я пішла ходити коридором, чекаючи сякої-такої болі, хоча знала що першу доньку народила практично безболісно. Розкриття йшло дуже повільно, і через чотири години мене вирішили "трішки стимульнути".Аж під капельницями я почала відчувати себе дискомфортно, хотілося стати навкарачки, :D що я і зробила прямо на оглядовому кріслі!

Розкриття майже повне, лікарка вирішила завернути вручну шийку матки за голівку( не знаю чи точно я кажу, вона шось таке пояснювала), а я вже починала тужитись! Між потугами мене смішили, а я просила не робити цього бо від сміху потуги були слабшими! Акушерка і лікарка казали що ще не бачили щоб на родовому кріслі хтось під час родів так щиро сміявся

:D Мене посварили, я тужилась далі, вийшла голівка, а плечики ніяк! :( Я попросила помогти мені-і синка малинка родився!

Лікарка сказала-"тепер ясно чо не виходив-подвійне обвиття пуповиною!"Але то всьо не завадило йому намагатись засмоктати палець акушерки коли вона ставила синочка на мій живіт! От такий козак! Він і дотепер сосе ціцю, хоча минуло півтора року, здоровенький і допитливий хлопчик,
і я безмежно щаслива що він саме мене обрав своєю мамою!
Дуже хочу ще дівчинку, або близняток-тільки хай ще чоловік звикнеться трохи з цією думкою :D
Народжуймо, бо ми того варті!