[Романівна]

Не прошло и полугода, як то кажуть, як я спромоглася написати вам про свої пологи.

Пишу не тому, що пишуть всі. Просто дивлюся зараз на своє спляче чадо і згадую, як майже 7 місяців тому моя доня з»явилася на світ.

Коли я ще була вагітна, то дуже хотіла, аби моя дитина народилася саме вдень, а коли мені вперше принесуть її прикладати до грудей, то щоб за вікном кружляв сніжок. Отакі я мала примхи.

ПДП було 2 лютого. Хтось з вас мабуть пам»ятає мою невизначеність з датою пологів – гінеколог і я були впевнені, що народжуватиму 2 лютого, а от дані УЗД показали строк на місяць більший.

Ми з чоловіком були налаштовані на партнерські пологи. Він здав всі необхідні аналізи, ми оплатили сімейну палату. Залишилося ще закликати районну пресу, оскільки мій муж був першим сміливцем у нашому містечку, хто згодився підтримати дружину в момент найбільшого таїнства – народження дитини))). Але не так сталося, як гадалося. 30 січня у чоловіка померла бабуся на Вінничині, котру він дуже любив. Похорон був призначений на 2 лютого… Передвісників у мене не було ніяких, тому я відправила чоловіка з спокійним серцем і впевненістю, що ми народжуватимемо разом після 2 числа. Але на всяк випадок попросила приїхати маму.

В ніч з 1 на 2 лютого у мене відійшла пробка. Мама крізь сон сказала лягати спати, мовляв, пробка відійшла, то народиш за день-два. Спати не вдалося, бо починав боліти живіт. Засікла час – рівно 8 хвилин. Стало страшно, бо зрозуміла, що народжуватиму сама, без моєї мужі… Отак побоялася я ще година зо дві, і о 3.30 ночі вирішила здатися «швидкій». Перейми були не дуже болючі, мене оформили в пологовий, примусили вдягти лікарняну льолю. Матка відкривалася неохоче, тому мене поклали в перед пологову і наказали чекати мого гінеколога.

Лікарка прийшла о 8 ранку, коли перейми вже були частішими і болючими. Змусила зробити клізму, що було даремним. На крісло – з крісла… Оооо, як згадаю, так здригнуся. Якщо огляд шийки матки ТАК болить, то що ж буде на пологах? Подзвонила чоловікові, сказала, що вже процес пішов. Він, бідолаха, місця собі не знаходив. Я спочатку старалася мовчки терпіти біль, потім не вдалося. Не знаю чому, але крик трохи зменшував біль. Матка і надалі відкривалася дуже повільно. Мені підключили крапельницю. «Втішили», що народжу години за три. А я просилася на КР, клялася вмерти, якщо мене змусять народити самостійно))) Добре, що без матюків обійшлося. Дуже хотілося в туалет, а оскільки з судном не склалося, то бідна акушерка тягла мене (86 кг на той час) на собі до вбиральні, садила на унітаз і масажувала мені крижі, поки я робила, хоч і безуспішно, свою справу.

Через 20 хвилин крапельницю довелося відключити, бо перейми були безперервні і в мене почалася рвота від болю.

Моє ліжко обступили два лікарі, акушерка і санітарка. Раптом я відчула сильну потугу, сказала гінекологу. Мені ніхто не повірив, бо стимуляція була лише 20 хвилин. Коли потуга повторилася, медики проявили повну бойову готовність, аби якнайшвидше затягти мене в пологовий зал. Я протестувала і вимагала каталку))) Ніхто мене не слухав, роздягнули, зняли мої улюблені шерстяні шкарпетки і з голою дупою погнали на стіл.

Далі було багато… Пам»ятаю, що мене відливали водою. Пам»ятаю, як притискали голову до грудей. Пам»ятаю яскраве зимове сонце у вікні. І стурбований вигляд лікарки, і те, як вона кричала на мене «тужся, бо дитина задихається!» Чомусь хотіли викликати ще одного гінеколога. А далі – мій живіт щез. І мною почало тіпати. А ще я не чула крику дитини. Злякалася, та лікарка заспокоїла. «Зачекай, хай їй почистять носик». Їй – доця! Ось вона тихенько заплакала, потім голосніше. «Красуня народилася в 13.00, 3500, 51 см!» - чую позаду акушерку. Починаю вимагати, аби мені показали дитину і приклали до грудей. Коли я вперши зустрілася поглядом з моєю крихіткою, то всі земні почуття опинилися десь далеко, я відчула таку ейфорію, таку насолоду дивитися на свою дитину, які словами не передати – це потрібно пережити. Ось татові брівки, очі, навіть плямка на голові. Ось ці ніжки давали мені стусанів в печінку. А ці ручки, носик, животик… Не хотілося донечку віддавати на сповивання, але довелося, бо прийшов анестезіолог «приспати» мене – дитяче місце відділяли вручну.

Коли виходила з наркозу, то бачила тунелі і біле світло))) Потім не могла відкрити очі і хотіла ну дуже багато говорити. Коли прийшла до тями, мені принесли маленький згорточок щастя – мою лялю. Приклали до грудей. Глянула у вікно – кружляють сніжинки.

Зателефонував чоловік. Сказав, що тільки-но поховали бабусю, як народилася наша доця. Доля? Мабуть. Так покоління змінили одне одного. Бабуся пішла і одразу прийшла правнучка. Життя триває...




Донечка росте і радує нас. були і проблеми через наших педіатрів-"професіоналів", але не хочеться згадувати про погане. Головне, що нас вже троє!

[Панночка]

Читаю і плачу... розчулилася...
Щастячка Вам і всій родині!!!

[Cherika]

Яка зворушлива розповідь!!! Хай Бог дарує вашій доці міцне здоров"ячко і щастя всі вашій родині!

[Поночка]

Здоровя Вам всім, а Ви з чоловіком ще обовязково родити разом ляличку наступну. нехай вам щастить у вихованні достойної людинки.

[Lile4ka]

Просто неймовірна розповідь!!!
Дуже дякую!!! Ростіть здоровенькі і нехай до вас ніколи більше не чіпляються проблемки і здоров"ям, а життя буде сповнене щастям і радістю!

[попелюшка]

Нехай донечка росте здоровенькою! Ви молодці!)

[***танічка***]

Зворушлива розповідь! Здоров'ячка вашій сім'ї і терпіння!

[Hel'ga]

Яка гарна розповідь! Здоров'я і щастя вашій донечці! Вона у Вас така красунька!

[Zhuravlyk]

Ліля,дуже рада,що ти виклала свою опопвідь про пологи.Ти-молодець,ти гарна і сильна жінка.Бажаю тобі повторити такий подвиг за роки 2-3,а Тонічка нехай росте і тішить тебе своєю любов"ю.Люблю вас,цілую і обнімаю!!! Твоя розповідь в мене викликала сльози,сама не знаю,чому.

Повідомлення відредаговано Zhuravlyk: 19 серпень 2010 - 13:32

[Лєнок]

Гарна і неймовірна розповідь! Нехай ваша донечка росте здоровою і щасливою!
Дякую за розповідь!

[sun*]

Дякую за розповідь!!! Так зворушливо !!! Нехай донечка росте на радість і потіху вашій родині !

[Оленка2008]

Така тепла та душевна розповідь!
Щастя Вашій родині і міцного здоров"я донечці!
Дякую!

[Ira+kola]

Дякую за розповідь.Ти молодець. А доця хай росте Вам на радість. А це тобі

[Солька]

Як влучно написала матуся - "Головне, що нас уже троє!!!". Успіхів :)!!!, а в Тонічки все обов"язково буде гаразд :)!!!

[Oxana21]

Аж мурашки по шкірі... Дуже гарна розповідь! Молодець!

[Хвилинка до...]

бажаю донечці здоров"ячка а всій вашій сімейці-щастя і всього найкращого.Дякую за чудову розповідь

[Іванк@]

Молодчинка!!!!!!!!!!!!
Дякую за розповідь.Здоров*ячка вашій сім*ї!!!!!!!!!!!!!!

[Annavi]

Гарно написано, чудова розповідь!!! Успіхів Вашій родині!!!

[Таня (Алінка)]

Дякую за розповідь, ви молодці, ростіть здоровенькі.

[Вікторія21]

Чудова історія!