[Натусiк]

Сп1лкуючись на форум1 , виникають питання стосовно малеч1, але можливо в декого е д1тки- п1дл1тки 1 також е проблемки.Давйти тут будемо д1литися досв1дом сп1лкування з ними.Мо1й Иринц1 15 рок1в 1 скажу чесно мен1 з нею зараз важкувато,вона 1 зробить ,що скажу 1 з малою допомагае, але деяк1 11 вибрики...найб1льше мен1 не подобаеться , як вона звертаеться до мене з якою 1нтонац1ею, набралася в1д португал1в,бо у них так1 стосунки д1тей з батьками ,що я й дос1 не можу звикнути, зовс1м н1яко1 поваги говорять з батьками на повишених тонах.А я не хочу , щоб вона так зверталася, хочу виховати у не1 наш1 традиц11, отак 1 воюем.

[Сонячна]

Привіт! В мене теж синочок, якому 15. І хоча ми ніколи не виіжджали за межі України - проблеми такі ж. Загалом у мене дуже хороша і чуйна дитина, але часом на нього нападають "бзіки"і я тоді не впізнаю сина. Для дітей цього віку характерні гормональні всплески - ось у них то вся справа.

[Натусiк]

Я також над1юсь, що це у не1 пройде, бо 15 рок1в , то дуже складний в1к,1 головне хвилину тому була така мила , а тут уже бурчить.Ох гормони ,гормони.А ще коли щось 1й пояснюю,то дуже обережно, але у не1 е завжди е одна фраза:"То добре ,що я у вас така погана дитина"Мене ця 11 фраза добивае.

[ирис]

Мій син Максим 11років,теж дуже чуйна дитина, але ось яке питанячко, як мати може допомогти у статевих питаннях, наш тато з ним спілкувався але він не завжди буває поруч коли у дитини виникають питання.

[Луська]

Можу порадити підшукати книгу зі статевого виховання. Їх зараз безліч. Самі її прочитайте і пробуйте переказувати, коли задаватиме питання. Головне не мовчати, а то понаслухується у своїх ровесників, що не розгребете. Успіху!

[ирис]

Дякую треба скористатися порадою!

[ясочка]

Моїм хлопцям 15 і 13 - от де екстрім! Але старший до недавнього часу був такий тихий і поступливий, що коли він став огризатися і робити по-своєму -не повірите - я навіть зраділа: хлопець все-таки. А середній від народження був феєрверком емоцій, зараз навпаки - спокійнішим став.

[Міракле]

Ото! І таке буває?

Мій вже трохи переріс, я вже готова була на стіну лізти після розговору з сином, або після того як попрошу, наприклад у магазин сходити.

А тепер рідше всплєскі ємоцій у нього, старається хлопец! Але інколи виходить із коліїї ще.

[Time Out]

Ой, дівчата. Нам тільки 10 - і вже такі ж проблеми. Попросиш щось зробити - а чому я? Бо ти менший. А Женя ще менший.
Буває, допомогає із задоволенням. особливо любить ходити сам в магазин. А іноді наче й не чує. Я вже йому пропоную піти перевірити слух до лора.
І такий колючий став... Що ж буде далі?

[Міракле]

Може у вас раніше цей вік буде і раніше закінчиться.

[кипариска]

Моїй старшій донечці 12 роківю Криза перехідного віку була минулого року, в неї і настрій мінявся без причини і в класі хлопців всіх лупила, я навіть мала розмовою з мамою одного хлопчика який найбільше пострадав, і вчитись перестала. А цього року дитину як підмінили. Поки уроки не зробить, ні телевізор, ні вулиця її не цікавлять. Стала більше зі мною радитись, про одяг, про догляд за обличчям, допомагає з меншою ( їй 2 рочки), а на грудень плануємо ще одну малечу.
На мою думку потрібно на цей період набратись терпіння, і бути на боці дитини, не озлоблюватись. Агресивність мине, і в дитини лишаться лише спомини що в той період ( а він в однаковій мірі важкий і для нас і для дитини) мама і тато були поруч і розуміли його і підтримали.

[kukla]

Я от виглядаю на років 16) Та і відчуваю себе не на багато більше....
Але дуже чітко пам"ятаю..як моїм батькам було складно розуміти мене..хоча вони в мене дуже класні...
Тоді я вела щоденник (з 13 до 16 років)...у мене вийшло в два товстелезних списаних зошити... я їх ніокму не показувала.... але запакувала так, щоб відкрити їх тоді, коли моїм діткам буде по років 13-15 - щоб краще їх розуміти....
Бо мені так хотілось, щоб мама з татом підтримували мене, а в них не виходило (то зараз я розумію, що вони в більшості випадків були праві, а в мені грав підлітковий максималізм! Але ж тоді мені цього було не осягнути....)...

Точно можу сказати таке (звісно, я за всіх не розписуюсь..то ж не сприймайте все особливо близько до серця... але в нас з друзями було так):
1) У віці 13-15 (і десь до 18) років підлітки так чи інвкше трошки ненавидять батьків... за те, що не можна погуляти по-довше..за те, що треба на якесь свято побути вдома... за те, що бутьки дорікають, як чують запах сигарет або алкоголь... і тут нічого не поробиш! Треба намагатись не втратити контакт з дитиною..принаймні намагатись гворити з нею... імхо!

2) У цьому віці мабуть, 95% дітей пробують алкоголь і палити...як не раніше (у мому випадку батьки провели зі мною розмову..точніше якось було так:
мама: ти палиш? (бо мої друзі постійно палили і від ене завжди було чути запах..хоча сама я так і не пробувала! і досі!))
я: ні...а що? (мама ненавиділа оце моє "а що?" але я сказала їй правду...)
мама: чесно? давай так...це діло твоє... але якщо ти почнеш палити, я тебе дуже прошу...не треба ховатись по підвалах...і курити недобаплки... добре? краще вже якісь цигарки з фільтром... і я сподіваюсь, ти знаєш, чим це грозить...оце паління... (яя знала..бо мамина старша сетсра з 15 років курила... вона постійно кашляла і від неї пахло димом.. я ненавиділа цей запах!... )
так от..курити я так і не спробувала... і досі!!!! Я не кажу, що це вихід - так сказати дитині..бо ж діти різні... але просто те. що не заборонене - не таке бажане! Імхо! всім друзям я розповіла..і вони заздрили, що в мене такі круті прєдки і дозволяють мені курити... але ж мені то не хотілось)

3) Алкоголь пробували десь років з 13... а зараз в дітей мабуть і раніше... поки батьків не було вдома... надпивали трохи вина..чи ще цьогось..тоді це здавалось круто і по-дорослому! але в 15 років я побачила картину, як дівчинка..напилась..і вибачте на слові - обригалась..а потім лежала в оцьому всьому...мені було це так гидко..що я перестала пробувати оте вино-пиво...і всякі бормотухи... і зараз не п"ю навіть шампанського..мені воно не смачне... більше люблю молочні безалкогольні коктейлі))

4) як на мене..одне з найбільш стрьомних... план! Це жах! Років з 14 і до 20 (а в кого і старше) це вважається прикольно - накуритись перед дискотекою чи кіно..і потім сидіти і ржати! Я ніколи не пробувала...але 90% моїх друзів казали, як це круто..мене ж запах трави, який просто розсіювався дуже дратував...я вже не кажу про те. щоб спробувати самій... але не знаю, що порадити, якщо підліток спробував і щоб не бути білою вороною - продовжує планокурити далі....

5) Нічні гулянки..дискотеки... вечірки.. поїдки... у мене до 10-го класу була як бі комендантська година - в 22.00 бути вдома! (але радість була в тому. що можна було, щоб вдома сиділа необмежена кілкість друзів!...то ж в 22.0 ми всією компанією ішлит до мене..і сиділи до 00.00... мамі було спокійніше. коли вона бачить з ким я.і головне - що вдома...) з 1-го курсу - вдома бути в 23.00... на нічну дискотеку тільки 2-3 рази в місяць..і то так: приходять друзі, з якими я іду..вони мене забірають..ама бере у них уіх номери мобільних...і ставить умову: щоб мене доставили додому в 3.00 і не хвилиною пізніше...
Я ненавиділа батьків за це...ак хотілось бути неконтрольованою.. але зараз, коли ношу в животику бейбіка, вже думаю про те, що не дозволятиму йому гуляти всю ніч... краще хай буде вдома, зате точно не попаде в якусь халепу..на тій самій дискотеці. де п"яні розбірки чи доступний всякий там амфітамін і т.д. чи під час дороги додому...

6) статеве дозрівання..мені десь в 11 років двоюрідна сестричка в деталях розвовіла, як робляться і беруться діти! а я потім розвопідала подругам...всі слухали з цікавістю..
завжди зустрічалась з багатьма хлопчиками...і батьки через це дуже переживали..але нічого не забороняли..я сама собі заборонила) Мама тут зробила хід тиу як з цигарками: мол..як таке тсанеться..я тебе сварити не буду..але завжди пам"ятай про захист..і про те. кому ти себе овіряєш..ци вартий цей хопчик тебе... чи можлиі у вас стосунки (підсунула мені дівчачу енциклопедію..де дівчинка в 15 років розповідала про свій перший раз..як це було..жахливо..як вона страждала... як завагітніла..зробила аборт..як ненавиділа себе! книжка справила на мене велике варження!)... Мама ж навпаки, просто наголошувала: це здорово і приємно - але тільки з коханою людиноЮ. з людиною, яка тебе варта! РОби як знаєш, гловне, щоб потім не шкодувала про це!
та мені важливо було - принципово важливо, щоб мій перший чоловік - був єдиним, коханим..і став моїм перим у першу шлюбну ніч! Так і сталось (коли мені було вже 22 роки!)! І я сама щаслива в світі! Але ж у кожного свої принципи...

Я щось так багато написала...не знаю, чи вам буде цікаво і ви все просчитаєте...
Але просто хотіла цим сказати, що боротись з підлітком практично неможливо! А раз не можна боротись, то треба це очолити (як моя мама...де вона ніби все дозволяла..і при цьоу пояснювала..що і до чого!) і дуже важливо не втратити контакт з дитиною..намагатись говрити з нею на рівних, а не повчати..це можна..а це ще рано... гворити так. щоб підліток вважав вас другом, ане мам ою-тираном... мені здається, що треба до цього прагнути... до розуміння!

Всім мамам, у кого дітки доходять до такого перхідного віку, бажаю багато-багато терпіння! І розуміння! Взаємного! Це дуже важливо!

[ФІОНА]

Цитата

дуже важливо не втратити контакт з дитиною..намагатись говрити з нею на рівних, а не повчати..це можна..а це ще рано... гворити так. щоб підліток вважав вас другом, ане мам ою-тираном... мені здається, що треба до цього прагнути... до розуміння!

Золоті слова.....
Моя доня якраз вступає у такий вік.... мені вже від тепер голова йде обретом....
Не хочу повтроювати помилок моєї мами, яка мене у свій час не підтримувала...а завжди критикувала і не довіряла....:(
мала уже з донею розмови на рахунок спиртного і сигарет ( вона розказувала , що її дівчатка-ровесниці уже пробували курити...це дітям тільки 11 років....)
дуже хочу бути тою людиною, до котрої доня прийде в будь-якій ситуації....

[кипариска]

Дуже вплинуло на старшу доцю народження молодшої, ми стали ближчі, вона побачила що таке діти, скільки в мами проблем і стала більш серйозніша і відповідальніша. Мені подобається, про все радиться, розказує всякі казуси з школи.
До речі ніби закінчується карантин.УРА , а то вже знудились дома

[Міракле]

кипариска (19.11.2009, 18:05) писав:

Дуже вплинуло на старшу доцю народження молодшої, ми стали ближчі, вона побачила що таке діти, скільки в мами проблем і стала більш серйозніша і відповідальніша. Мені подобається, про все радиться, розказує всякі казуси з школи.
До речі ніби закінчується карантин.УРА , а то вже знудились дома

Ваша мала ще мала, я чьогось думала що їй вже десь 14-15, коли той вік коли ВЕ НЕ ТАК.

Повідомлення відредаговано Міракле: 30 листопад 2009 - 20:18

[Mickey]

дуже хвилююсь, як сприйме донька народження братика. Ми разом проводимо дуже багато часу, обговорюємо купу питань (тепер буде менше часу), на неї звалиться частина домашньої роботи (тепер чисто символічно). Перша реакція була дуже критична, тепер - суцільний позитив, але все найцікавіше - попереду, різниця - майже 15 років. Розкажіть - в кого і як сприймали діти малечу?

[ясочка]

Я мала перед очима сумний приклад знайомих, коли мама зробила із старшого сина няньку для малої - то тепер він сестру просто ігнорує. Тому своїх хлопців старалася просити про допомогу з малою якомога рідше, поступово вони почали самі пропонувати: давай я погуляю з нею, а ти відпочинь. Так само з домашніми обов"язками: залишила їм ті, які були і до народження дочки, тим паче, що перебування у декреті дає купу вільного часу (це з першою дитиною нічого не встигаєш, а з третьою все робиться ніби само собою). Не дорікала: ви старші... ви повинні... Ну і. звичайно, не забувала сказати старшим, як я їх люблю, чи поцілувати - не менше ніж до народження найменшої.

[LiG]

У мого чоловіка різниця з сестрою 17років, коли вона народилася він вже був дорослий і самостійний. Але, оскільки, вітчим був не готовий у 40 років взяти на себе відповідальність за дочку, то на нього впало багато нових обов*язків. І в пологовий до свекрухи він бігав, передачі носив, пеленки-шапочки купував. Потім гуляв з малою, годував. Звичайно, що зв*язку у них нема такого, як у діток з різницею 3-5 років. Коли ми одружувалися, їй було 4,5 роки, тобто, зовсім ще дитина. У чоловіка було своє життя, нова сім*я. Але зараз, коли вона вже дорослішає, мій чоловік для неї справній авторитет. І вона дуже тішиться, коли він їй щось радить, у чомусь допомагає. У складних ситуаціях свекруха просить у чоловіка допомоги, бо велика різниця у віці їй заважає іноді сприймати дочку адекватно, в часи її молодості все було зовсім по-іншому. Головне, давати дітям з перших років любов, тоді перехідний вік пройде простіше.
Треба, щоб діти знали, що батьки рідні люди, до яких завжди можна звернутися, що вони допоможуть і підтримають в будь-якій ситуації.
P.S. Як добре, що я маю ще кілька років до того страшного "перехідного віку". Як подумаю - мурашки по шкірі.

[liya]

Нам ще до перехідного віку далеко.Але я б хотіла дати дитині те,що дали мої батьки мені:любов і довіра.Ну як я могла їх засмутити чи підвести,якщо знала ,що мене люблять і мені довіряють,що мене завжди підтримають.Якщо дитина впевнена в своїх батьках,усе решта,пов'язане з цим селадним віком можна пережити.

Повідомлення відредаговано liya: 25 березень 2010 - 19:12

[Ясна]

Дівчата, дурію вже. Вранці йде до школи одна дитина, повертається інша.
Всі у всьому у неї винні, і ми не правильно себе з нею поводимо. і взагалі життя у неї не має - одні заняття.
Коли це закінчується?