[vee1981]

Як народився мій синочок!

( Я вже давно не живу в Україні, і на жаль рідною мовою дуже мало спілкуюсь, томо прошу сильно не судити мої помилки )

Я колись думала, що дітей зовсім не хочу. А тепер дивлюсь на синочка, і не можу собі уявити життя без нього!
Ми з чоловіком зустрічались дуже довго. І як тількі ми почали розмову про весілля, я зрозуміла як сильно я хочу бути мамою, і особливо як сильно я хочу щоб мій він був татом моїй дитині. Ось ми і вирішила разом стати батьками. Це не дуже довго заняло часу, і тиждень до весілля я зрозуміла що можу бути вагітною. Купила домашній тест на вагітність, і тим вечіром він вийшов позитивним!!!

Перші 3 місяці мені було дуже пагано. Ранкова нудота була з ранку до ночі, тай ще і ригала майже кожин день. Але на 18 тиждні я себе почала почувати прекрасно. Здавалось так що кожний день був просто прекрасним, ніхто і нічого не могло пошкодити!! Покі не дойшла то 32-33 тиждня, тоді стало дуже тяжко ходити, дуже боліло в лобковій кістці. Лікарь попередив що дуже треба обережно вставати і ходити. Якось привакла, бо вже лешилось не довго. ПДП мені ставили на 1ого березня.

От вже 1 березня, іду до лікаря, вона провірила, і зовсім нічого. сказала знову прийти 5го березня, і знову нічого. поставили мені на гігантське пузо всякі аппарати, провіри як синочка сердце б"е і ще щось я навіть не знаю що точно. Всі родичи вже визвонюють всі хочуть знати чи вже народила, а я все чекаю. 10ого знову до лікаркі, і знову нічого, так вона дала справку на пятницю 13ого бути в роддомі в 7 ранку і будуть мені ставити капельницю з Окситоцин щоб почати пологи. Ну от тоді я почала дуже переживати, бо наслухалась багато не дуже приємнних історій як раз про це діло ( а ще і пятниця 13ого). Весь день 10го я гуляла, їла остру їду, но що тількі не вичитала як почати пологи все це спробувала і нічого не помогло. 11ого зранку знову пішла по вулиці погуляла, з чоловіком пішли потім ще помагазинам, і ходити так тяжко було, та кістка так далі сильно боліла, але так вже хотілось зустріти мого синочка. Прийшли додоми, я трошки поспала, потім встала і щось мені дуже захотілось душ приняти, це вже було коло 6 вечора. І як раз я в ванній, і таке враження ніби я щось погане з"ла, так стало погано, і живіт болить, і дивлюсь пробка вийшла. Я так зраділа, що навіть волося змити забула. Памьятаю як було вчора, вихожу і кричу до чоловіка такі слова " Почалось" Він до мене і каже все ідем в лікарню, я кажу не, давай почекаем, ще заранно. Пішли ми повечеряли, я тілкі чаю попила.. просила иого поспати якшо в ночі треба буде іхати, він не в яку, та і я тоже спати не дуже хотіла.. Ми такі довольні були, сидимо на дивані і либимся. Почали думати, як він буде виглядати, чи моі очі, чи чоловіка, ци буде волосся мати, скілкі буде важити. і т.д. так просиділи до 23:00 тоді вже перейми стали майже по хвилині і через кожні 4-5 хвилин. Дзвоню в роддом спитати чи треба вже їхати, вони мені кажуть що можна, але можливо якщо відкриття замале, ще назад до дому мене відправлять почекали ще до першоі ночі, тоді вже біль була сильна. але саме сильніше боліла лобова кістка, так здавалось що трісне точно. Чоловік трохи нервуется каже все ми їдем. Приїхали в роддом в 1:30, поклали мене на ліжко провірила а то тількі відкриття на 2см, я думала точно після такоі болі хоть 5 :) Але поклали знови аппарати на пузо бо я що вже 12 днів після терміну, побачили вони що перейми такі сильні і додома я не збираюсь їхати. Перевили мене в палату, лежати мені було дуже тяжко, мені всі казали обовязково треба ходити, але коли я пояснила про болі в кістці, вона порадила краще полежати. Я ще пару годин потерпіла, і тоді вже думала що більше не зможу і дали мені епідурал. Через 2 години провірили, відкриття не змінилось. Потім пояснили що коли води пробили, то яось не всі, то ще раз прийшлось пробивати. в 10 годині вже було 8см. в 11 годині 9.5, в 11:20 прийшов час тужитись. Я дуже зраділа, і думаю все, я вже скоро побачу мое маленьке дитятко! Чоловік коло мене, бідний аж побліднів, щось мені говоре, всі щось почали там казати, а в мене в голові тількі одне, я хочу бачити мого сина!! і в 11:47 народився мій чудесний хлопчик. Розрив був дуже маленькій, на яке всі дуже здивувались бо мій чудесний хлопчик важив 4 195г. Иого зразу забрали провіряти, бо коли мені розбили другуй раз води, вода була темненька і пояснили що там є меконій і коли він народется иого зразу візмуть провіряти, і що не переживати, але я все одно розплакалась але все обійшлося добре, поклали мого синочка мені в рукі і далі я не памятаю, я не могла очей з ниого спустити, він для мене був самий красивішим в світи, я зразу поняла що моя доля завжди була бути його мамою.

Синочку вже майже 17 місяців. Він просто чудо, кожний день з ним і з иого татом це неймовірне щастя. І тепер ми почали думати, як було б чудово щоб він мав братика або сестричку!!

[Canadiya]

Гаарна історія з гарним кінцем! А як інакше! Дякую! Щастя вашій сімї і просіть лелеку про другу дитинку!

Повідомлення відредаговано Canadiya: 03 серпень 2010 - 22:34

[LANYSKA]

натерпілись, намучились, зате, яке ЩАСТЯ отримали!!!!!!!
бажаю вам, вашому малюку та вашій родині здоров"я та всього найкращого!!!!!!!

[alabama]

Дякую гарну за розповідь!

[Беременулька]

Дякую! Бажаю продовження.....

[marjashka_s]

Гарна розповідь, щастя вам та вашій сім"ї

[Лєнок]

Мені дуже сподобалась ваша історія.
Бережіть своє щастя!!! Неодмінно плануйте ще діток!
Нехай синочок росте здоровим і щасливим!!!

[светулік]

дуже гана розповідь!!!щастя вам та злоров"я!!!!!