У мене з дитинства день народження був не у як всіх дітей - ми з моєю мамою народились в один день :D
Зазвичай, наші дні народження святкували довго і з різним товариством. Деколи, навіть протягом місяця. Пахощами троянд заповнювалась вся квартира на багато днів - вони особливо приємно пахнуть у червні ;) І я до сих пір пам"ятаю як прокидалась він цього чудового аромату (голандські троянди зараз так не пахнуть, як львівські з Галицького базару) і всюди по квартирі у величезних вазах, відрах, ванній їх було стільки, що тривало 2-3 години щодня, щоб їх підрізати всі та поміняти воду :)
Ну, ще один великий плюс, що подарунки я отримувала майже в подвійному розмірі, бо мамині гості обов"язково приносили подарунок і мені :D Єдине, що часом засмучувало, це те, що мої шкільні друзі переважно у цей час вже всі роз"їжджались на канікули.
Я і тепер не маю якоїсь особливої депресії щодо святкування дня народження. І як і раніше, святкуємо його в декілька етапів. Якщо кругла дата, то переважно з мамою, та запрошуємо купу гостей у ресторан (забула додати, що у нас ще й кругла різниця між мамою, тому коли мені було 10 років, мамі виповнилось 30, коли мені виповнилось 25, їй 45 і т.д. :D )
Якщо ж дата звичайна, то я з чоловіком на декілька днів вирушаємо в подорож за кордон (не у відпустку, а саме в коротку подорож). Погодьтесь, немає нічого поганого в тому, щоб отримувати дзвінки з привітаннями, чи смс десь у Римі, Каннах чи Барселоні :D Ну а вино з друзями з цієї нагоди ми п"ємо вже після приїзду в якомусь улюбленому ресторанчику на літній терасі.
Стояти ж цілий день на кухні, готуючи застілля у свій власний день народження , а потім падати від втоми з ніг замість того щоб приємно спілкуватись з друзями - ні, це точно не мій вибір