Допомога
Можна довго розповідати про 5 років очікування, 3 завмерлі вагітності, моїх сліз
та 100% віри чоловіка що все буде добре. Після останнього викидня, я познайомилась з лікарем який впевненим голосом сказав, що ставить собі за ціль прийняти в мене пологи. Черговий раз (тепер вже за його скеруванням) я проходила обстеження і картина була одна «ВСІ АНАЛІЗИ В НОРМІ» і тут він видає направлення на обстеження щитовидної залози, точніше її гормонів. Ви би бачили моє щасливе лице 
коли з лабораторії я забирала «ПОГАНИЙ АНАЛІЗ», один з показників був збільшений у 300 разів. А ще щасливішою я стала після того як прочитала всю інформацію і Інтернеті, за що відповідає це показник (блокує розвиток яйцеклітини або вже ембріону). Коли я прийшла до свого лікаря він відразу скерував мене до свого знайомого ендокринолога. І як результат, в березні стала проходити лікування (без жодного гормону хочу додати) і у липні затримка та заповітні //. Вагітність проходила дуже легко
. Що таке токсикоз, тиск та інші проблеми я навіть не знала, бігала. 2 рази на тиждень ходила на плавання. Хочу ще додати, що перед тим як я взнала що вагітна умудрилась впасти і мене на тиждень закували в гіпсову пов’язку, та й ще зробили прививку від стовбняка (це був десь 2 тиждень вагітності). Я пригала на одній нозі по квартирі, випригувала на вулицю, але маленьке життя так міцно вчепилося, що ніякі мамині пригоди не вплинули на нього.ПДП мені ставили на 15 березня. В басейн перестала ходити в кінці лютого, бо в купальник вже не влазилась.
1 березня пішла до лікаря, який констатував відкриття в 1,5 пальця, хотів покласти мене вже в пологовий, але я не захотіла і обіцяла у випадку чогось пулею з’явитися. Пробка відійшла 8 березня, а 12 березня я знову пішла на огляд – відкриття було вже 4 пальці, лікар знову став говорити про госпіталізацію, але відпустив додому зі словами що ми сьогодні ще зустрінемося. Перейми я не відчувала зовсім, самопочуття було чудове, але на 15 число( на дату ПДП) я з речами мала бути в пологовому, тут я навіть вже нестала пручатися.
І ось понеділок 15 березня, зранку прокинулась, настрій паршивий, сумки зібрані, на вулиці ожеледь страшна
. Оформили мене у відділення патології вагітних, розпакувала я речі, сиджу на ліжку і думаю «Скільки ж мені тут валятися», як приходить мій лікар і знову оглядова, бачили би ви його очі 
коли відкриття вже було 6 пальців, а я весела нічого не болить. Ще через 1,5 години відкриття 7 пальців (тоді мене дивилися всі хто тільки можна і 30 разів перепитувала чи не відчуваю я перейм), а моє самопочуття як було так і є. І тут чую слова «Будемо РОДИТИ», від радості я ледь не запригала на кріслі, так мені не хотілося лежати в патології . Ну а дальше все по плану, змити косметику, клізма, термінові аналізи….КРАПЕЛЬНИЦЯ. Перші перейми я відчула з першими капельками якоїсь рідини
о 18.00, вони все наростали і наростали, але собі дала чітку вказівку не кричати не стогнати, а пробувати відволікатися, для цього спеціально закачали в MP-3 плеєєр цілу купу улюбленої музики, яку слухала до самих потуг (потім просто навушники з вух стали вілітати). Гуляла з крапельницею по родзалі, читала всі стенди. Лікар був весь час поряд і акушерка теж, вони сиділи і наблюдали за мною(точніше за тим як я себе веду), періодично лиш слухали серцебиття дитини і дивилися мені всередину 
. Вже вечоріло, я пам’ятаю що в род зал загляну хтось, зі словами «Я думав що світло забули виключити, а тут виявляється родить жінка так тихо»Куди пробігли 5 години я вже навіть не згадаю, але о 22.20 у мене на животі лежала моя доця і тихенько поскрипувала дивлячись на мене великими голубими очима. Перше що я їй сказала це було «Привіт, Оля»
. Після цього мене трошки підштопали, щоб бути як новенька, але все це вже було настільки давно здається, що навіть важко пригадати деталі, хоча минуло тільки 4,5 місяці, і взагалі таке відчуття що доця вже давно з нами, і як далеко вже ті часи коли ми були тільки вдвох.
Щастячка та здоров"ячка вам та вашим найріднішим 
Щастячка,здоров*ячка,хай Бог вас береже!
