Допомога
Відправлено 28 липень 2010 - 23:46
Починалося все рівно рік тому. Була підготовка до весілля, саме весілля і куча різних турбот. Але ми з чоловіком пам"ятали основне - ми одружуємося, щоб створити СІМ"Ю, народити діточок, про яких мріяли щодня!!! І от, ще до затримки тест нам показав заповітні //!!!!
Щастю не було меж!!!!!! Так поїхали ми у весільну подорож вже з Масічкою! Ми надзвичайно раділи і все розповідали Малючкові, як ми гуляємо у Будапешті, Відні......... Повернувшись з подорожі було куча питань, котрі вирішувалися нами з легкістю, адже нам скоро зустрічати Малечу!!!!
На УЗД в 12 тижнів нам малюк помахав ручкою - щастю не було меж!!!! В 20 тижнів його побачив уже і татко і нам сповістили, що маємо в животику синочка! Єдине нас трішки збентежио, була в голові кіста судинних сплетень, але вона зникла до 26 тижня (так відбувається майже завжди, але все ж ми трохи переживали, щоб вона не віщувала вродженої хвороби).
Вагітність була казковою: підростав животик, перші рухи, казки Масічці наніч, спілкування, підбір музики (яку він після народження чудово впізнає!!!!), підготовка до пологів, вивчення книги по акушерству
- всім було з мене смішно... Але на пологи ми з чоловіком йшли впевнено, без грама хвилювання, а лише в приємному очікуванні!!!!! Ітак, 23 квітня в мене строк народжувати, а ще в березні (32 тижні) виявляється низько голівка і згладжена шийка... загроза передчасних пологів (сумки в пологовий усі були зібрані ще на 6 місяці, то хоч за те не переживала)... я терміново додому і лежати ногами догори
Почалося очікування хоча б 36 тижнів... Дочекалися, уже не страшно, уже не недоношений!!! 37 тижнів... 38...39... Вже й чекати стало важко! Тут ще й на УЗД обвиття пуповиною ставлять плюс велиий плід (4 200 +- 100 гр)
За тиждень до пологів кладуть вперше за всю вагітність в патологію.
ЯК???? Я ж готувалася перший період пологів вдома перечекати, в рідних стінах!!!!! Як я спатиму без обіймів коханого????? Чому????? Проплакавши всі вихідні я в понеділок таки пішла в пологовий, щоб не ризикувати. Чоловік взяв відпустку, тому ми щодня гуляли по максимуму біля пологового і чекали пологів. То неймовірно важко було, щодня якісь передвісники, почала відходити пробка (відходила аж тиждень), а відкриття все лиш в один палець. Настала п"ятниця - ПДП. Я вже не хотіла нікого бачити, крім чоловіка і батьків, не відповідала на телефонні дзвінки... Лиш розмовляла з пузятком, щоб він уже народжувався!!! Субота - ціла ніч регулярних перейм, відкриття 2 пальці і нічого 
, я вже просто не витримувала. В неділю я втекла з пологового з чоловіком покупатися і ми вирішили показати синульці, як тато з мамою люблять один одного! Показали!!!!! 19:00 25 квітня - знову почалися перейми з періодичністю в 6 хвилин. Сказали, що як буде в 4-5 хв, будити медсестру. Я вже склала сумки і чекала. Почало поболювати сильніше... Щоб не крутитися на ліжку і не будити дівчат, я вийшла на коридор...
23:00 швидко гуляємо з ще однією породіллею по коридору і засікаємо - в неї що 4 хвилини а в мене ще частіше!!! Щастю немає меж!!!!
Будимо медсестер, викликають чергового лікаря, котрий засвідчив відкриття на 3 пальці, і дуууууже серйозно оглянув - але не дуже приємно... 00:00 - клізма і переводять в родзал!!!!!
Телефоную до чоловіка, мами....Клізма перед пологами дуже дієва класична, оскільки норгалакс ніколи так не очистить кишечник...
Піднімаємося ліфтом на 5 поверх, зустрічає мене чоловік на коридорі, передягається і нас селять в пологовий зал №6!!!
Це була величезна кімнала зі всім необхідним. Ми тішимося, що ось вона - фінішна пряма!!!! Мене знову на крісло - відкриття не прогресує, сказали чекати до ранку.
В мене перейми коли ходжу - що 2 хвилини, але коротші і не дуже болючі, а як лежу, то що 5 хвилин але тривалістю 45 секунді і суттєво болючіші!!! Ми з коханим навчилися трохи спати. На 5 хвилин засинали (я на ліжку, а він на стільці поряд) коли починалася перейма, я його лиш зжимала за руку і він одразу ж масажував поясницю мені масажером. З 5 до 6 години ранку ми походили, бо так легші перейми. Знову поспали...
Настав ранок. Ми, обійнявшись, стояли біля величезного вікна, було голубе-голубе небо з чудовими маленькими пухнастими хмаринками,.... Це був ранок НАШ, він віщував зустріч з сином!!!!!!! Зустріч на все життя!!!!
О 8-й ранку мінялася зміна, і при огляді виявили, що відкриття 5 см (не повні 3 пальці).
Прогресу в періодичності перейм ніякого. Ми стрибали на м"ячі - прикольно, між переймами розслабляє!
Лікар сказав вколоти гарячий укол, через годину ще один... Ніякого прогресу.
Об 11 годині пішли пробивати води (абсолютно не боляче), і мені сказали, якщо буде 3 перейми за 10 хв, то все чудово, а як ні - ставлять окситоцин. Ми з чоловіком молилися, щоб перейми стали частіші. От вони і стали - не 3, а 6 перейм за 10 хвилин, дууууууже болючі, але я тішилася - значить все чудово і переживала їх з радістю!!!
Вже кожна перейма тривала 1 хвилину і 5 сек. Між ними відпочинку лічені секунди, але це ж віщує близьку зустріч з Сином!!!!!Не так сталося.... Шийка так і не хотіла відкриватися далі, 6 см і все!!!
Ще 4 см 14:00 Ставлять окситоцин, бо вже дового тривають перейми, щоб я мала силу на потуги. ОООООООООО, це було щось. Майже безперервна перейма, лічені секунди відпочинку, в які я просто провалювалася! Чоловік підтримував, нагадував про сина, казав, яка я сильна і що скоро вже зустріч наша!!!!! Поливав водичку в рот, вмивав, мастив губи гігієнічною помадою.
15:20 УРРРРРРРРРРРАААААААААААААААААААААААА!!!!
Повне відкриття! Почалися потуги!!!!!!! Народжуємо!!!!!І раптом вся бригада біжить у сусідній родзал - там стрімкі пологи, мені необхідно передихати потуги. Це неймовірно важко. Коли всю тужить, а потрібно не тужитися, а дихати... Чоловік допомагав як міг - він супер молодчинка!!!!! 15 хвилин мусила пережити - це було найважче. Ура лікар прийшов до нас!!!!! В нього піт на лобі (прямо від породіллі).
Потрібно тужитися - не правильно - в очі.... Як, я ж готувалася, невже сил не вистачить???... Давай на крісло... Мене попереджають про епізіотомію - так-так, я згодна, тільки б малюку було комфортно. На потузі роблять надріз (не відчуваю болю майже взагалі). Наступна потуга - маю народити... Чоловік підіймає подушками голову , акушерки всі наді мною, тужитися: ОГО голівка, я бачу!!! Швидко набрати повітря і знову, і ще раз, доки потуга не пройшла... ААААААААААААААААААААААААААААА!
Народився!!!!! Заплакав!!!!!!!!!!! А де живіт??? Ого малюка поклали одразу на мене, отже, все чудово!!!!!!!! Він розкривав свої очки і не розумів, що сталося!!!! Чоловік мене ніжно цілує, а я тримаю руками наш найдорожчий скарб!!!! В голові одне - Ця мить настала!!!! Ось воно як!!! Я народила!!! Ми батьки!!!!!!!! Син!!!! Ми найщасливіші!!! Я не можу зараз плакати!!!! А сказала я лиш два слова: "Наш Артемчик!"
Перерізали пуповину, забрали важити і міряти синульку... Скільки? 3 750 гр і 53 см!!!! Ура, а казали що 4 200....
О котрій народила? 15:40!!!!
Потім було 40 хвилин доки зашили всередині і зовнішній шов. То майже не відчутно. Татусь приніс сина і ми всі разом тішимося!!! Я жартувала, доки мене зашили, дякувала, тішилася!!!!!! Потім були дзвінки щасливим новоспеченим бабусям і дідусям, вітання, сльози радості!!!!
За 5 днів ми були вдома!!!!
За здорового сина дуже вдячна Панькову О. М. - то лікар від Бога, і його чуйній та уважній бригаді. Я ні на хвилину не пожаліла, що пішла на зміну чергову, бо ніхто б не чекав зі мною майже добу,.. дали б одразу окситоцин і все...
І ще, мої пологи були чудові, оскільки жодного разу нічого не налякало нас (я про здоров"я малюка): Сердечко билося чудово, води чисті.... А це найголовніше! Біль минувся і він не страшний - а здорова дитина - то найбільше щастя і я вже мрію про наступний такий же щасливий візит в пологовий будинок!!!!
!!бажаю щоб синулька ріс на радість і потіху !!!
А татко ваш який молодець 
