Допомога
передвагітний період Переживши 12 пухлин за рік, залишивши на згадку вузол в щитовидці, вимучившись гормональними терапіями, однією операціє, я поняла усю безнадійність свого становища і змирилась зтим, що буду мучитись з тим полікістозом до кінця життя. Ставало все гірше і лікарка мені пояснила, що наступну партію гормонів є сенс пити, якщо я планую вагітніти. Ну, вагітніти, так вагітніти. Попиваючи лате з прекрасним шоколадним печеньком в улюбленій кав"ярні ми вирішили спробувати. Чесно кажучи, з усім своїм оптимізмом в успіх спроб я не сильно вірила, але відмовляти собі в задоволенні теж не хотілось
вагітний період в один прекрасний день, десь через місяць спроб стало мені зле. Пішла я до лікаря, бо зрозуміти свій стан було дуже важко. Лікарі вирішили, що маю початкову стадію туберкульозу, тож ренген і манту мене не оминули. Так ми дізнались. що вагітні. (тут мушу подякувати гінекологу, який не помітив мою вагітність
). Перша лікарка в пологовому, до якої ми звернулись, сказала, щоб ми сильно не раділи, бо буде у нас викидень, і взагалі, що то ми собі таке придумали вагітніти з таким гормональним фоном, тай ренген і все таке. Тоді мені чомусь здалось, що то всі такі лікарі в пологових. Потім ми з нею розпрощались таки. Ну далі все як завжди, очікування УЗД, генетики (в моєму випадку дуже приємна тітонька), скринінги, моя лікарка-гінеколог, яка скакала від радості, що ми вагітні :)))) тонус, повне предлежання плаценти, пієлонефрит, тиск, загроза пердчасних, збереження, далі нирки, тиск, набряки. Були ці приємні моменти: УЗД, результати скринінгів, пергі рухи, перші копання, перші фотографії, спочатку крихітне, а потім величезне пузо :)))І тут настав 9 місяць!!!! Боже, як я себе стала прекрасно почувати. У мене було відчуття, що я готова все життя бути вагітною. Незважаючи на набряки, нічні туалети, величезне пузо, ці страшні перевертання в ліжку на бока, я була повна сил і енергії і намагалась щодння кудись ходити і їздити насолоджуючись останніми днями своєї вагітності.
передтижні і переждні Прийшов день пдр, 1 червня, а я себе як почувала прекрасно, так і далі нічого мене не тривожило. Жодного ниття чи болю
Живіт правда став гігантським :)))Пройшов тиждень після ПДР і далі жодних змін
почуваю себе просто чудово, жодного предвісника. Живіт опустився ще на 30 тижні, потім він десь доопустився, але я так і не поняла коли 
. Сиджу чекаю перейм. В неділю 6 червня пішли ми на виступ племіниці, такого трешу я не бачила давно. Дєвушки розукрасившись під 90-ті (темна помада, темносині тіні у всіх), наржавшись до немагу нагулявшись, об"ївшись морозива, черешень і полуниці я поняла, що вже готова здаватись в пологовий. В понеділок ми з вєщіщками прийшли на Мечнікова здаватись. почуваюсь просто прекрасно часом поболює шийка матки. Лікарка констатує факт, що розкриття 2 пальці. Я правда так і не помітила коли це сталось
жодних піднивань чи перейм так і нема.Я вся схвильована подіями боялась пропустити чи проспати перейми
але почав у мене підніматись тиск. Пів ночі кололи мене від тиску і щогодини міряли. Зранку зібрали лікарів. Тиск почав підніматись до 170/100, жодного нитя чи предвісника не було . Лікарі з фразою, що я тріщу по швам, констатували факт, що я потребую допомоги. Розкриття 5 см. Ну от, пішла я пакувати речі, робити клізму, смоктати окситоцин. Перейм немапологи Після обіду перевели мене в родзал. Приймали у мене пологи три Надійки (гінекологиня, акушерка, санітарка). Я зрозуміла, що надій маю аж три і що все буде гуд. мене питають, з чим я прийшла: з переймами чи води відійшли, я така рада як слон кажу: З ПЕРЕЙМАМИ!!!!
зараз я розумію їхній погляд. Мала я перейми що 5 хв тривалістю по 1 хв, які я майже не відчувала і літала туди сюди. Прийшов чоловік, ми собі щось розважались, розмовляли. Потім мені намагались пробити води. Це теж було не легко і тут почалась жара 
я зрозуміла, що таке перейми. потім знов стимуляція, знеболюючі, проти тиску, стимуляція. перейми слабнуть, шийку довідкривають вручну, можна лише лежати, рухатись не можна, ногами шевелити теж, перейми просто неймовірні. Так тривало 3 нестерпні години. Потрібно було постійно настроюватись на нову перейму, дуже цього не хотілось. Остання година просто суцільний капець, мене страшно тужило, тужитись не можна було, бо ще дитина не підійшла. У мене це не завжди виходило. Якби не чоловік, я б поїхала мозгами повністю. А ще я змушувала всіх зі мною дихати і кричала на акушерку і лікарку, що вони шось затихо дихають Пригадую два природні моменти пологів: на м"ячику, коли я змогла повністю розслабитись і відволіктись. І перед потугами, коли можна було ходити і вибрати собі зручну позу. І от настав довгоочікуваний момент потуг. Процес, під час якого болю непомічаєш. Я мудра, начиталась, що має бути 3 потуги і вуаля
На 10 потузі я задумалась, що треба кінчати з цим ділом. Особисто для мене цей період був найважчим психологічно. На мене всі кричали, що я погану тужусь, що довго йде процес, що виженуть чоловіка, а я реально витискала з себе останні каплі сили. І мало того, я мучаюсь тужусь, а вони всі ржуть, бо в сусідньому родзалі породілля кричить, а лікарка з неї прікалувалась і вони то чули, а я чула лише їх регіт Потім всіх питала, чого вони реготали і ніхто не міг згадати, а мені то цікаво За останню потугу ми народили голову, лице і тіло. Це реально найпрекрасніший момент полегшення. Дитинка лізла з тугим обвиттям, з рукою під головою і 4100 і 55 см!!!! Мені виклали моє фіолетове пташеннятко і одразу забрали оглядати, я так і не поняла і не відчула, що сталось. моє перше питання лікарям було: скільки розривів? На моє і їхнє привелике здивування, виявилось, що жодного
лише 3 аленькі внутрішні тріщинки 
Сидіти я могла вже на другий день Ну і звісно не оминув мене цей боєествений період, оглядин і шиття післяпологовий. Єдиним моїм питанням було: "Надійки, ви шо робите?". Потім нас, на кінець то, лишили в спокої і ми змогли побути з нашим чудом 
Велика подяка чоловікові, що був зі мною і гладив мою руку
Враження незабутні. Мені реально більше нічого не треба було!!!! Ну і відповідав на усі дзвінки і всім повідомляв про новину.післяпологовий період Доцю забрали від мене на ніч. Прокинулась я в 5 ранку від того, що реально дуже скучила за нею
перше, що зробила доця, це обдивилась мене з ніг до голови, дуже таким оцінюючим погядом, типу: в кому я сиділа усі ці 9,5 місяців. Очевидно фейсконтроль я пройшла, бо доця блажено присмокталась і ми насолоджувались одне одним У цей період розумієш, що пологи швидко забуваються і витісняються новими труднощами і емоціями :)))) Це лише кілька годин нашого життя. Жара починається після цього, коли не знаєш, з якого боку приступити до дитини, як її взяти на руки, як одягати памперс не задом на перед
і розуміти від дитини, чого вона хоче!!!!П.С. ой
шось я розписалась і всеодно всього нерозповіси :))))
!Дякую за гарну розповідь!Нехай ваша донечка росте здоровенькою та щастливою дитинкою!Удачі
Яка ж ви молодчина, стільки пережити і з таким оптимізмом це описати. Нехай всі труднощі лишаються позаду, тепер лише щастя від спілкування з вашим сонечком. Ростіть здоровенькі!
