[Елла]

6 годин тому відчула гострий біль у правій частині живота (є температура 37,4). Відразу подзвонила до знайомого хірурга, задала аналіз крові і аналіз сечі. Виявили підвищену кількість лейкоцитів, що може вказувати на приступ апендициту. Щойно приїхала з огляду: пальпаторно є ознаки цієї бяки, але вкололи ношпу і сказали ще чекати. Зараз не болить. По гінекологічній лінії все добре (однак була у лікаря десь 2 чи 3 місяці тому).
Думку про операцію від себе відганяю, бо найбільше переживаю за ГВ. УЗД органів черевної порожнини ще робити не треба.
Боюся і переживаю...
Хтось стикався з апендицитом? Чи можна жінкам в післяопераційний період годувати дитину грудним молоком?

[Г.АНІЧКА]

Елла, не накручуйте себе,може це не апендицит!Мені вирізали апендецит на 4 місяці вагітності,але все обійшлося!І мене одразу положили в ликарню,подивившись аналізи!А ще коли лежала в лікарні ,то лікар казав ,що ношпа при апендециті не зніме біль !А у вас я так зрозуміла вже трішки перестало боліти!ЗНАЧИТЬ ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!ВИЗДОРОВЛЮЙТЕ!

[м@рійк@]

В мене теж зараз болить з правого боку. То я списую на яєчники, бо часто, коли змерзну в ноги, навіть можу не почути холоду, через кілька годин починає боліти. Напевно вийшла на балкон, а тепер похолодало. Іноді виникають думки про апендицит, але, як правило, болі проходять через день-два.

[Елла]

Справа все ще ниє. Йду на огляд до гінеколога. Надіюся, що обійдеться...

[dorofa17]

Елла, В мене була теж така ситуація.Поїхали в лікарню,здали аналізи. при пальпації відчувався біль.Вкололи ношпу і біль стихла.Виявляється була овуляція яйцеклітини,і вона спричинила таку біль І температуру.Зараз періодично маю такі болі по середині циклу.Тож можливо, дійсно, зверніться до гінеколога.

[oka]

дівчата, якщо то апендицит, то краще не зволікати, щоб потім не було піздно. В мене подруга так ходила три дні щось боліло, а потім все таки вчасно (без летального ісходу) потрапила до операційної, то її так порізали навхрес, життя рятували. Хірурги завжди перевіряють чи то нирки, чи то гінекологія, чи апендицит.
А молочко спробуйте його заготовити впрок, бо операція то наркоз та антибіотики - не найкращий компонент грудного молока.

[віталія]

Відразу в післяопераційний період годувати не можна, а далі все залежить від того,який піде антибіотик...є так, що можна давати дитині біфідумбактерин і годувати далі...
Але, звісно,краще,щоб без операції обійшлось...

[Сеструлька]

Елла, при аппендиците должен быть положительный симптом Щеткина-Блюмберга: лежишь на спине, колени чуть поджаты.чтоб живот был расслабленный, нажимаешь рукой на место боли, если симптом положительный, то сильнее болит в тот момент, когда руку отпускаешь, чем когда нажимаешь.

[Елла]

dorofa17 Знаю, бо мене теж болить під час овуляції. Це не то, бо овуляція у мене була 10 днів тому.
Сеструлька симтом був позитивний вчора вдома (чоловік робив) і в лікарні. Сьогодні вже не болить. Хірург сказав, що пальпація вже інакша, ніж вчора.
Вже й лейкоцитозу, ані температури нема. По гінекологічній лінії теж чисто. Сказали попити 3 дні но-шпу. Може то щось зі спайками? (у мене дві кесарки).
Одним словом, дякую всім хто відгукнувся. Поки що підстав для хвилювання вже нема, а там побачимо.

[Кохавит]

Расскажу свою историю. Один раз меня с работы забрала скорая - было подозрение на аппендицит. Привезли в больницу, промурижили 2 часа и отпустили домой - сказали ложная тревога - скорая ошиблась. Прошло 2 года. У меня стала жутко болеть спина. В один день дошло до того что я не могла наклонится и даже брюки одеть. Утром пошла в поликлинику на прием к хирургу. Хирург ничего не нашел- отправил к участковому терапевту. Та дала направление на анализы с обозначением "быстро". Сидела в коридоре - ждала результатов. Когда принесли - терапевт вместе с ними и мной помчалась опять к хирургу - подозрение на аппендицит. Реакция на симптом Щеткина-Блюмберга оказалась отрицательной. Но мои аналищы им определенно не нравились. Мне дали направление на стационар. Придя в стационар меня смотрели несколько хирургов - все пожимали плечами. Потом меня отправили в рядом стоящий роддом на осмотр к гинекологу - было подозрение на воспалительный процесс. Вернулась с бумажкой что по женской части все отлично. Опять продолжились осмотры. Врачи разводили руками. Я пришла в больницу в 8 утра. В час дня мне никак не могли поставить диагноз. Сделали повторные анализы на стационаре - они были почти идеальны. У меня уже во всем этим и спина перестала болеть, говорю маме "Пошли домой". тут пришел еще один хирург, лет 30, осмотрев меня понажимав где только можно вынес вердикт "Госпитализация". На мой вопрос "Что со мной?" от дал честный ответ "Не знаю. Но домой не отпущу. Хочу понаблюдать за тобой". В общем в 2 часа дня меня наконец-то уложили в палату в хирурги. Снова куча анализов. В 5 вечера врач (интерн как мне потом сказали) сказал что меня будут готовить к операции, так как он все же подозревает аппендицит, хоть и никаких признаков нет. В 18 часов началась операция. И врач был прав - у меня был аппендицит причем в той стадии что лопнуть он мог в любой момент. Пока меня тягали по коридорам и решали что со мной делать - меня надо было срочно оперировать. Потом была определена причина почему жутко болела спина - каким-то там кончиком аппедикс прикрепился к позвоночнику. В общей сложности операции вместо стандартных 40 минут длилась 5 часов. Вызвали вторую бригаду врачей они менялись. Только тот врач который меня положил, так и не отошел от операционного стола за все 5 часов, менялись те, кто был вторым врачом. Передать глаза мамы, которая сидела и ждала когда меня в палату, я не смогу. Но они были первыми которые я увидела когда меня привезли. Мама сказала что уже нервничали все в палате, что меня долго нет и медсестры. Радость моего возвращения была недолгой, увидев маму я потеряла сознание в тот момент. когда меня перекладывали с каталки на кровать. Следующий диагноз "болевой шок" и реанимация.
мне потом (когда перевели из реанимации в обычную палату) сказали что меня надо было оперировать тогда 2 года назад, когда меня отправили домой.
В связи с длительной операцией стоял дренаж (трубочка в боку), и долгих 2 месяца на больничном (сначала на стационаре, потом уже дома)
Поэтому девочки, если есть подозрение, лучше проверьте все 100 раз. Потому что потом когда это входит в запущенную форму - проходит не очень легко, к тому есть риск что может лопнуть.

[NinoK]

скажіть будь ласка, чи має значення в якому віці вирізають апендицит??

[мама5ти]

Цитата

симптом Щеткина-Блюмберга: лежишь на спине, колени чуть поджаты.чтоб живот был расслабленный, нажимаешь рукой на место боли, если симптом положительный, то сильнее болит в тот момент, когда руку отпускаешь, чем когда нажимаешь.

Я вже писала, що мою 11 -річну донечку оперували на початку цього місяця. Окрім цього симптому я помітила, що лікар перевіряв ще так. Не тиснучи, але різко провів пальцями руки від грудної клітини до пупка, так якби чиркнув, чи що. Мала зреагувала, бо її заболіло і тоді він сказав госпіталізуватись, бо на симптом Щеткина-Блюмберга вона майже не реагувала. А гною було багато, хірург навіть не сподівався, бо дитина дуже терпіла коли її перевіряли. Він взяв нитки, щоб зробити косметичний шов, зробив акуратненько маленький розріз, а оказалось, що апендицит надутий від гною, так що і в порожнину живота протік гній при операції. То після операції донька ходила з дренажем і отримувала сильні антибіотики.
А я бачила тих, у кого лопнув апендицит вдома, то у них такий порізаний живіт, що ужас. Це та операція, що краще на годину раніше ніж на 5 хв. пізніше. ІМХО

Користувач подумав і додав через 3 хв.:
NinoK, що ви маєте на увазі? Яке саме значення? Старші діти післяопераційний період краще трохи переносять, бо терпіти вже вміють, не плачуть хоч. Моєму чоловікові у віці 5 років видалили, може це вплинуло, але він все життя худий.

[***Улянка***]

При апендициті супутніми ознакакми є утруднене ковтання, сухий язик і "тяне" ногу!

Щодо віку, коли видаляють апендикс, ......головне, щоб не було супутніх захворювань, які б утруднювали період загоювання та реабілітації, не говорячи про анестезію
До речі, раніше вважалось, що відросток сліпої кишки (апендикс) не є важливим органом, його видаляли, навіть тоді, коли у пацієнтів не було абсолютних показів до оперативного втручання. На сьогодні вважається, що це є важлива ділянка нашого кишківника, оскільки таке скупчення лімфоїдної тканини виконує імунну функцію, тим самим захищщає наш нижнів відділ шлунково-кишкового тракту. А от, коли виникає гнійне запалення і його видаляють, то хто тоді нас там захищатиме?

Аналіз сечі в порядку???
Не хвилюйтесь, краще почитайте щось харчові отруєння...воно більше Вам "підходить", згадайте, може, Ви з"їли щось підозріли днів 3-4 тому

[Кохавит]

***Улянка***, ничего из перечисленного не было :)

[***Улянка***]

Розповім Вам реальну історію...
...Декілька років тому у одній середньостатистичній лікарні в Новорічну ніч на чергування залишили, як завжди інтернів, тим часом вся еліта хірургів святкували...На відділення пацієнтів фактично не було, усі ж стараються цей вечір провести в колі близьких та дорогих людей...
12 годи ночі, НОВИЙ рік, підростаюче покоління хірургів, не розраховуючи своїх сил, святкують....добре, що хоч не до втрати пульсу)))
....3-4 ранку швидка доставляє чоловіка з діагнозом та всіма ознаками гострого апендициту
..Ну і що робити "готовим" лікарям :"різати!!!" Провели оперативний доступ, а там.....АПЕНДИКСУ НЕМАЄ!!!!!!!!!!!
Що робити??? Викликають старого професора. Той приїзджає і хвалить інтернів, які молодці, як естетично виконали розріз!....тільки от різати треба було з другої сторони
....Коли пацієнт відійшов від наркозу, йому розповіли, що апендикс у нього лопнув, гній витік в черевну порожнину, чому він не звернувся вчасно?! і як добре, що йому попались такі ХОРОШІ хірурги, які навіть у такій ситуації врятували йому життя, адже, яка то відповідальність лягла на їхні молоді плечі......
.... а додатковий розріз з іншої сторони пояснили тим, що потрібно для промивання...

[мама5ти]

***Улянка***, Але не завжди новий рік і не всі лікарі п'яні.
А дівчинку семирічну з нашої палати лікували в селі кілька днів від отруєння, повінь, вода погана, отруїлась ніби. Рвота три дні, температура, аж поки не лопнув насправді. Та дитина 3 дні після операції вставати не могла і ще рвала і кал був чорний як смола.
А той гній, що з дренажної трубки тече лікарі теж самі туди заливають? Чи прикріплюють балончик з гноєм? І хто придумав таку реальну історію? це ж треба було свідків, що не було ніякого гнійного апендициту.

Я не в захваті від багатьох лікарів, і часто пишу тут, що не довіряю їм на всі 100 відсотків, але бути впевненим в тому, що сам правий теж ніколи не можна. Тим більше заспокоювати людину, яка може бути в небезпеці.

Повідомлення відредаговано мама5ти: 30 липень 2010 - 19:00

[NinoK]

мені ще не вирізали) і я дуже боюся)

скажіть, чи має значення в якому віці його вирізають? чи залежать від цього наслідки та больові відчуття?)_

[liya]

Розкажу нашу історію.
Святкували ми вдома чергову річницю одруження,мали гостей.Нашій доці було 3р.і майже 4 м.Якось неадекватно вона ввечері почала себе поводити.З активного живчика перетворилась на мляву нерухливу ляльку,весь час лежала.Усі розійшлись,моє чудо вирвало і пожалілось на біль в животику.А потім задрімала.Я бігом викликала свою сусідку(яка хвильку перед тим лише від нас пішла).Вона медсестра(медик від Бога) ,до декрету працювала на Орлика,її мала на 11 м молодша.Наполягла на швидкій.Швидка підтвердила підозри апендициту,але додали,що якось виглядає нетипово.Дорогу до лікарні з малою в швидкій ніколи не забуду.Одна лікарня вже забрала найдорожчу мені людину,і знову чергова швидка і ...невідомість.Моя сусідка(наш ангел-охоронець) приїхала з моїм чоловіком за швидкою.Дякуючи її зв*язкам я могла бути з дитиною весь час.А лікарі не знали ,що робити.Кожних пів години робили аналізи.Якби ми були самі,нас би прооперували і все.Але була підозра,що це щось з нирками.І от 7,00 ранку.Чоловік повіз нашу сусідку до дітей(бо її чоловік мав іти вже на роботу),а до мене приходить лікар зі словами:"на себе взяти відповідальність не можу,це або апендицит,або нирки,операція або необхідна і термінова,або буде зайва,чекати можливо і можна,а можливо і ні.Вирішуйте".А що могла я,далека від медицини вирішити?Отак сама,без жодної підтримки відправляла я дитину на операцію.Крик малої(доречі,після заспокійливого)як її завезли в ліфт(в яких вона ніколи не їздила) дві чужі тітки в масках я не забуду ніколи.А потім більше ніж година чекання.І я без телефону. Одна. Здавалось ,що це чекання триває вічність.І тут до мене підходить анестезіолог зі словами,що дав моїй дитині дозу анестезії, як для дорослого мужика.
Вдячна я всій команді.Хірург молодець.Хоч і великий розріз робили,але шрам косметичний,ледь помітний.Промивали все,бо всі органи були в гною.А загноєння пішло через сечовидільну систему на всі органи ,а апендицит постраждав другорядно.
Якщо дітки відходять досить швидко ,то моя мала три дні кричала криком від болю.Найсильніші знеболювальні не допомагали.На третій день нам дозволили сідати.Я посадила малу і пішла на кухню,гріти їй пити.Приходжу,а моє чудо повзає по ліжку.Випросили лікаря дозволити зробити їй кілька кроків.Поставила я її на ноги,на секунду відвернулась,моя дитина вже виходить з палати.Так з 4 дня з найтяжчої ми перейшли в категорію найактивніших.Нарешті моя дитина стала схожою на себе.ЇЇ було багато і всюди.Лікар,хоч і думав ,що нас прийдеться тримати від 2 тижнів і більше,виписав через 10днів.
На пам*ять про ті події у моєї дитини лишився страх до лікарів і процедур(уколи і т.д.) і акуратний шрамчик.А у мене-шрам на душі.Жодній мамі не побажаю такого.
Пів року ми лікували всю імунну систему.Досі маємо проблеми з нирками і кишечником.Але це все дурниці.Дякуючи моїй сусідці і лікарю-професіоналу моя дитина жива і радіє життю.

[irka shkirka]

Мене також цілий день нив живіт, ношпа не допомагала. І десь під вечір чоловік таки визвав швидку, приїхали подивилися, понажимали де тільки можна, і сказали збирайтеся. Привезли в лікарню, спочатку повели до гінеколога, на УЗД, сказали все добре. Привезли в хірургію прийшов лікар пощупав , і на операцію.
Мама з чоловіком сиділи десь біля операційної, через хвилин 10 вибігає медсестра з криками: Гінеколога ,скоро гінеколога, де вони дивилися. Короче такий був кіпіш що мама чуть інфаркт не дістала. А мене як розрізали , то виявилося що боліла кіста яка прикріпилася на яєчнику, такещо видалили мені і кісту і апендицит заодно так як він був вже запалений. Ходила тиждень з трубками. і через тиждень зняли шви і виписали додому.

[ckorpionsha]

Надіюсь завтра мені цей діагноз не підтвердять....сьогодні 2 огляди, аналізи...відпустили додому