[ясочка]

Чому ми, наші мами і бабусі так по-різному ставимося до виховання дітей.

Прихований текст

http://www.soznatelno.ru/otnosheniya/40-ot...0-19-47-58.html

Довга, заставляє задуматися.

[ясочка]

А прокоментувати, наскільки це відповідає стосункам у вашій родині, ніхто не хоче?

[Milawka]

Наші мами думають,що вони знають набагато більше про вирощування і виховання дітей,ніж ми,мотивуючи це тим,що вони ж виростили нас нормальними здоровими.А про сучасні методи виховання,теми годування та інші вони і чути не хочуть!

[Ясна]

Цікава стаття.
Знайшла для себе кілька актуальних думок.
Перша - це програмування молодої мами, що материнство - це складно.
Особливо з памперсами, побутовою технікою і можливістю не працювати.
Я постійно це чую від нашої бабусі. Про те як же мені складно.:)
Іноді і сам починаєш в це вірити.
Друга - про примусове годування дітей.
Багато мам і сьогодні цим страждають.
а вже старше покоління - і поготів. Там просто якийсь культ їжі.
Двоє моїх знайомих мають вагу понад 130 кг. У дитинстві їх запихали силоміць їжею.
про батьківське "жити дитиною" знаю на собі. про невміння встановлювати межі - ніби з мене списували.

[schmetterling]

Досить цікава стаття. Деякі моменти дуже актуальні для мене і відносин в нашій родині. Наприклад,
... это поколение женщин гораздо менее здорово,... Потому что стальной брони нет, а удары обиды разрушают сердце, ослабляют защиту от самых страшных болезней. Часто свои неполадки со здоровьем начинают использовать как неосознанную манипуляцию, а потом трудно не заиграться, и вдруг все оказывается по настоящему плохо. При этом сами они выросли без материнской внимательной нежной заботы, а значит, заботиться о себе не привыкли и не умеют, не лечатся, не умеют себя баловать, да, по большому счету, не считают себя такой уж большой ценностью, особенно если заболели и стали «бесполезны»...
- це як про мою маму сказано.
А ще відчуття провини і певної зобов'язаності в мого покоління - це також правда. Загалом, читаючи, зустріла багато знайомих моментів із життя своїх батьків, їхніх батьків та свого життя.

[Mas'ka]

А в мене покоління певно "з*їхали" - бо відповідає частково. Про розлучення - в моїй родині не відповідає правді, бо "галицькі традиції" і "встидно" брали верх над іншими думками. А про те, що в обох бабусь був культ: нагодувати, помити, попрати і добре висварити/вилупити своїх дітей - то свята правда. А вже в моїх батьків і їх братів-сестер такого не було, зате була потреба, щоб їх любили і їх хвалили-цінували.

[ясочка]

Усім, хто на свекрух, нарікає, варто б почитати, може, спокійніше ставилися б до нав'язливої допомоги: просто людина таким чином старається "заслужити" любов і доказати самій собі, що вона "потрібна". Я б ще із задоволенням прочитала щось подібне про типологію стосунків "чоловік-дружина" у різних поколінь. Тут є, але побіжно.

[Ясна]

ясочка,
не давно наша бабуся заявила, що я не люблю свого чоловіка бо не встаю на годину раніше за нього і не готую йому сніданок.
Тепер я в немилості :)
Хоча чоловікові до лампочки, він чудово справляється сам і на мої пропозиції готувти зранку відмовляється, щоб швидше улиндити на роботу, відпочити від нас :)

[Cherika]

ясочка, чудова стаття!Згідно класифікації у цій статті, я - типова представниця тих батьків що хочуть "все зробити правильно", увесь час гризусь що я щось упускаю, що мало з нею говорю, мало займаюсь, не так виховую. А батьки мої хоч і ніби і не діти війни бо родились пізніше, але типові "діти війни" - я відчуваю себе старшою за них рази в два, і інколи мене це дуже обурює і дратує.
А травми поколінь відчуваю на собі, бо періодично борюсь з своїм бажанням лупнути доцю по попці коли вона капризує, хоч я КАТЕГОРИЧНО проти фізичних покарань і не розумію звідки в мене це бажання якщо мені навіть сама думка огидна щоб вдарити дитину - напевно це я на підсвідомому рівні копіюю виховання моїх батьків...

Повідомлення відредаговано Cherika: 27 липень 2010 - 23:58

[ясочка]

Cherika, не переживайте, з другою дитиною відразу "попустить", це я з власного досвіду знаю . А ще якщо різниця між дітьми невелика...
А мої батьки досі при кожній можливості нам з братом стараються "торби" передати, хоча, слава Богу, ми і без того матеріально непогано живемо. Так ніби доказують, що їх є за що любити... Брат пробував відмовлятися, щоб вони менше городу садили і менше живності тримали, то батьки дуже ображалися. Тепер беремо і дякуємо, раз для них це так важливо.

Повідомлення відредаговано ясочка: 28 липень 2010 - 11:38

[Cherika]

ясочка, я вже і сама по собі бачу, що якщо не народжу другої дитини то точно "схиблюсь" на моїй доці, і їй певно від моєї надмірної любові дуже нелегко в житті прийдеться...

[галайда]

Хороша стаття, багато в чому обєктивна, хоча і не без емоційної оцінки автора...
А ще всім, хто хоче глибше зрозуміти тему, раджу почитати книги, що згадані у статті: Веретено Василиси і оповідання Санаєва

[Панна Ганна]

Стаття така, що змушує більш свідомо ставитися до життя родини, до своїх і чужих вчинків. Тим вона й корисна.
На цьому з компліментами покінчено. Той, хто захоче справді викопати корінці проблем у своїй родині, буде змушений прочитати набагато більше, дослідити історію своєї родини у найдрібніших подробицях. І навіть тоді, коли все це буде зроблено, не настануть мир і злагода, бо ви розумітимете, чому людина чинить так, але вона не перестане так чинити, бо ваше усвідомлення не має для неї ніякого значення без усвідомлення її власного. А це і є найбільша проблема родинних стосунків: треба щоб всі сторони захотіли жити не так, як жили до того. Включно з тим, хто вважає, що вже прожив життя, що йому вже пізно змінюватися...

[lizzulia]

Цікава стаття!Що ж казати,напевно не знайдеться ніодної людини ,яка б не знайшла правоту в тих рядках!
Є про шо порозмислювати і є з чого робити висновки.....